Чи треба робити уроки з дітьми і як може зашкодити надмірний контроль з боку батьків? Пояснює психологиня

Домашні завдання – невід’ємна частина навчання для школярів. Водночас питання включення у цей процес батьків можна назвати дискусійним, адже кожен дорослий керується власним досвідом.

Дехто з батьків вважає, що допомога дітям з уроками і контроль за виконанням домашніх завдань потрібні, інші переконані, що це цілковито завдання школи і педагогів, решта шукають баланс у цьому питанні.

З одного боку, допомога дитині з уроками, аби вона не залишалася наодинці з труднощами, – це прояв турботи. З іншого – тут, як і в медицині, важливо не нашкодити, і ключовим моментом є не лише допомога як така, але й вміння правильно її надавати.

Розібратися у цьому питанні медіа “Нова українська школа” допомогли дитяча психологиня Анна Покровська та директорка школи №5 міста Києва Світлана Олексюк. Також ми запитали думку батьків.

Чи треба робити уроки з дитиною? Думка батьків

Ми провели імпровізоване нерепрезентативне опитування батьків школярів, які належать до Facebook-спільноти громадської організації “БатькиSOS”, і запитали:

• Чи робите ви уроки з дітьми?
• Чи перевіряєте домашні завдання після того, як дитина виконала їх самостійно?
• Як ви ставитесь до батьківського контролю за виконанням домашніх завдань?

Ми проаналізували відповіді приблизно 40 батьків.

Чи роблять батьки уроки разом із дітьми?

Орієнтовно 43% батьків заявили, що виконують уроки разом із дітьми, особливо якщо це учні 1-3 класів. Подекуди це зумовлено складністю матеріалу.

Орієнтовно 34% батьків лише нагадують про необхідність зробити завдання, але безпосередньо не допомагають.

Орієнтовно 23% батьків принципово не допомагають з уроками, аргументуючи це бажанням розвивати самостійність у дітей.

Чи перевіряють батьки виконані завдання?

Орієнтовно 51% батьків сказали, що перевіряють домашню роботу повністю або частково, особливо з математики, мов і творчих завдань.

Орієнтовно 29% перевіряють домашню роботу лише вибірково або коли дитина сама просить.

Орієнтовно 20% взагалі не перевіряють домашні завдання, вважаючи, що це відповідальність школи.

Як батьки ставляться до контролю за виконанням домашніх завдань?

Орієнтовно 54% батьків вважають, що контроль необхідний, особливо в початковій школі.

Орієнтовно 29% підтримують помірний контроль і допомагають тільки в разі потреби.

Орієнтовно 17% виступають проти будь-якого контролю, оскільки він може “відбити” у дитини бажання до навчання. Деякі батьки озвучили думку, що школа повинна навчати дітей, а не перекладати відповідальність на батьків. Крім того, деякі дорослі зізналися, що принципово не контролюють уроки, бо колись зазнали психологічного тиску з боку своїх батьків.

Також деякі батьки вважали за необхідне озвучити певні проблеми, з якими стикаються їхні діти:

• Навантаження. Деякі батьки зазначають, що обсяг домашнього завдання занадто великий, що змушує їх допомагати дітям навіть тоді, коли вони цього не хочуть.
• НУШ і дистанційне навчання. Деякі батьки критикують Нову українську школу (НУШ) та дистанційне навчання, заявляючи, що діти не отримують достатньо знань у класі, через що вдома доводиться пояснювати матеріал.

Далі ми транслюємо фахові думки психологині та освітянки щодо того, чи варто і як саме екологічно допомагати дітям у навчанні.

Робити чи не робити уроки з дитиною?

Директорка столичної школи №5 Світлана Олексюк вважає, що батьки мають бути залучені до навчання своєї дитини, проте спосіб визначає, зокрема, вік школяра.

Початкова школа

У молодших класах батькам варто допомагати дітям з домашніми завданнями, але йдеться не про виконання роботи замість них.

Важливо, щоб батьки знали, чим займається дитина на уроках, розуміли, що саме вивчається, і допомагали актуалізувати ці знання у повсякденному житті. Наприклад, можна запитати у дитини, як англійською називається той чи інший предмет у магазині, допомогти з математичними завданнями або разом піти на виставу чи подивитися (мульт)фільм, що стосується теми уроку, говорить Світлана Олексюк.

Основне завдання батьків на цьому етапі – показати дитині, що вона не сама, і що батьки зацікавлені в її успіхах.

Середня школа

У середніх класах важливо, щоб батьки не перетворювали допомогу на контроль. Діти на цьому етапі мають почати навчатися самостійно організовувати свій час і виконувати завдання без постійного втручання дорослих. Завдання батьків – допомогти організувати час для виконання домашніх завдань, щоб дитина не відчувала стресу через безперервний робочий процес.

Якщо дитина не знає, з чого їй почати робити уроки, разом складіть для неї план, який включатиме перерви.

Також важливо, щоб у дітей була можливість відпочити після школи та задовольнити свої базові потреби, а не відразу сідати за домашнє завдання, наголошує освітянка.

Батьки можуть підтримувати дитину емоційно, запитуючи, як пройшов день, чи є проблеми з виконанням завдань і допомагати за потреби.

Старша школа

У старших класах дуже важливо, щоб дитина не просто виконувала домашні завдання, а розвивала навички самоорганізації та відповідальності за своє навчання. Батьки повинні стимулювати підлітка до самостійності, допомагати йому знаходити власні мотиви для навчання. Жорсткий контроль може призвести до протесту та відмови від навчання.

Натомість варто акцентувати увагу на сильних сторонах дитини, обговорювати її досягнення та підтримувати у складних моментах.

“Підліток має відчувати, що його вибір важливий і що він сам несе відповідальність за свої успіхи”, – додає психологиня Анна Покровська.

Як може зашкодити надмірний контроль з боку батьків?

Страх перед невдачами

Надмірне занурення батьків у навчальний процес, яке іноді переростає у тотальний контроль, може завадити розвитку самостійності у дитини та похитнути її впевненість у собі.

Анна Покровська зауважує, що у суспільстві існує стереотип: якщо дитина погано навчається – це проблема не лише її, а й усієї родини. Батьки, боячись осуду, починають ще завзятіше контролювати навчання, що породжує у дитини страх перед помилками. Це призводить до того, що вона перестає бачити в них можливість і поштовх для розвитку, натомість сприймає їх як доказ власної неспроможності.

Втрата віри у власні сили

Якщо дитина постійно стикається з критикою та порівнянням, вона починає сприймати себе як невдаху. Їй складно ініціювати нові дії, адже кожна спроба може обернутися черговим осудом. Згодом вона втрачає мотивацію до навчання, бо не бачить у ньому нічого, крім стресу.

Зростає рівень напруги

У початковій школі дитина вперше стикається з оціночним полем. У садочку її діяльність була переважно ігровою, без постійної перевірки й оцінювання. У школі ж вона потрапляє в ситуацію, де її знання, поведінку та успіхи починають оцінювати не лише вчителі, але й батьки. Це може спричинити сильний стрес, особливо якщо вдома дитину продовжують сприймати як учня, тиснути та критикувати.

“Часом дитина вдома продовжує залишатися в ролі учня. Але саме безумовна любов і позитивні емоції допомагають їй відновлюватися.

Навіть якщо зараз дитині важко досягти успіхів у навчанні, їй усе одно потрібен простір для відпочинку та емоційного відновлення. Єдине місце, де вона може це зробити, – це дім. Але якщо там панує постійна критика й емоційне напруження, звідки ж їй черпати сили?

Як тоді реагують підлітки? Вирішують: якщо я поганий у школі, якщо я поганий для батьків, якщо я нікому не подобаюся, то я піду туди, де мене приймуть. Але яка це буде компанія, з якими цінностями та моделями поведінки – питання відкрите. І тоді часом підлітки потрапляють у середовища, що лише посилюють деструктивну поведінку”, – наводить ще один ризик психологиня.

Ризик психологічних проблем

Через постійний стрес і тиск у дитини може підвищитися рівень тривожності. Вона може почати передбачати негативну реакцію батьків, буде боятися приносити додому погані оцінки, буде соромитися просити про допомогу.

Тривожність може набути хронічного характеру, особливо в умовах повномасштабної війни, коли надмірної напруги довкола і так вдосталь.

Що треба пам’ятати батькам, аби їхня допомога дитині була екологічною?

Психологиня Анна Покровська зауважує, що допомога батьків у навчальному процесі може позитивно впливати на академічну успішність дитини.

“Батькам варто допомогти дітям навчитися планувати час, адже діти сприймають його по-іншому. Вони часто відкладають завдання, думаючи, що зроблять їх пізніше, а потім накопичується багато роботи, і зрештою дитина втомлюється”, – говорить психологиня.

При цьому є щонайменше три важливих нюанси, які варто враховувати батькам, аби їхня допомога дітям з уроками була екологічною.

• Перше: бажання допомогти – не дорівнює “зробити завдання за дитину”.
• Друге: дозвольте дитині робити помилки та усвідомлювати, що це частина процесу навчання. Пам’ятайте, що кожна дитина має свою швидкість виконання різних завдань, ліміт сил та індивідуальні здібності.

Щоб зберегти баланс між підтримкою дитини та її самостійністю у навчанні, важливо уникати надмірного контролю. Ба більше, у жодному разі не порівнюйте успіхи чи невдачі своєї дитини з досягненнями інших. Прийміть той факт, що не всі шкільні предмети можуть даватися однаково легко.

Завдання батьків – допомогти дитині усвідомити, що вона здатна робити успіхи у навчанні у комфортному для неї темпі. У разі, якщо з певним предметом виникають труднощі, не варто змушувати дитину за будь-яку ціну досягати високих результатів.

Натомість – слід знайти підхід, який зробить процес навчання менш стресовим.

• Третє: зберігайте спокій і терпіння. Часом дорослі не мають достатньо терпіння, щоб прийняти дитину такою, якою вона є, і дозволити їй переживати емоції або не розуміти чогось “з першого разу”.

Анна Покровська зауважує: якщо батьки помічають, що їх дратує невдача дитини, а в останньої навчання викликає страх або напруження, через що вона втрачає віру в себе і боїться помилятися, – це сигнал змінити підхід. Замість того щоб тиснути, краще залучити до процею “третю сторону” – репетитора чи вчителя, який допоможе впоратися з труднощами без зайвого емоційного навантаження.

“Часом деякі батьки починають занадто активно керувати процесом через власні досвід і розуміння ситуації. Тоді замість того, щоб надихати, їхня допомога спричиняє тиск на дитину. Іноді дорослі забувають, що навчання – це поступовий процес, і хочуть отримати миттєвий результат.

Коли результату немає, виникають конфлікти. Це призводить до того, що батьки втомлюються і починають ненавидіти допомагати з домашніми завданнями. Діти ж відчувають стрес, роздратування і негатив, що може призвести до спротиву й відмови від навчання”, – наголошує Анна Покровська.

Коли батькам варто допомагати дітям?

Щоб відповісти на це питання, передусім потрібно говорити з дитиною. Перший сигнал, що вона потребує допомоги, – це зміна ставлення до навчання і школи загалом, говорить Анна Покровська. Зокрема, батькам слід приділяти більше уваги дитині, зокрема і з уроками, якщо вона:

• починає негативно реагувати на запитання про школу, має поганий настрій,
• втрачає інтерес до предметів, які, здавалося, ще нещодавно її цікавили,
• має психосоматичні симптоми (наприклад, скаржиться на головний чи будь-який інший біль зранку, перед тим як йти до школи),
• дитина або учитель повідомляє про труднощі з певним предметом тощо.

Якщо дитина не може впоратися із завданням, треба з’ясувати першопричину: можливо, вона не зрозуміла умови завдання або задачі чи пропустила важливу тему.

Психологиня наголошує, що допомога батьків має полягати у тому, щоб підтримати дитину, пояснити те, що не зрозуміло, а не примусити її бути більш успішною чи організованою.

“Давайте змінювати не дітей і вимагати від них якихось космічних результатів, а відкривати їхній потенціал”, – наголошує психологиня.

Підсумуємо: чого батькам не варто робити, допомагаючи дітям із навчанням?

Психологиня Анна Покровська назвала кілька поширених помилок, яких батькам слід уникати, намагаючись допомогти своїй дитині із виконанням домашніх завдань.

1. Не зосереджуйтесь на оцінках

Не починайте допомогу з докорів і з’ясування, чому дитина отримала ту чи іншу оцінку. Замість цього сприймайте навчання як процес, у якому важливий прогрес, а не лише результати. Оцінки – це не головний показник здібностей дитини, а лише один із багатьох аспектів її навчання.

“Для того, щоб зрозуміти, які методи мотивації допоможуть вашій дитині треба йти не з дефіциту, а з профіциту. Замість того, щоб зосереджуватися на тому, чого дитині бракує, треба подивитися, що у неї вже є.

Наприклад: дитина може принести портфель, відкрити щоденник і подивитися, що їй взагалі задавали. Це вже перший крок до того, щоб почати процес домашньої роботи”, – зауважує Анна Покровська.

2. Не створюйте додатковий стрес

Навчання потребує спокійної атмосфери. Діти часто стикаються з хронічною тривожністю, особливо в умовах війни, що впливає на їхню увагу, пам’ять і здатність до навчання. Підтримка, а не тиск, допоможе дитині краще засвоювати матеріал.

Також батькам варто подбати про те, аби у дитини був свій постійний куточок для виконання уроків. У цьому місці не має бути предметів, які б відволікали її увагу та заважали концентруватися.

3. Не ставайте для дитини ще одним вчителем

Замість того, щоб займати позицію вчителя, варто стати партнером у навчальному процесі. Наприклад, замість “Я ж тобі казала, треба було краще вчитися!” краще сказати: “Я поруч, ми разом розберемося”.

4. Не порівнюйте дитину з іншими

Фрази на кшталт “Друг це зрозумів, а ти ні” або “Ти гірший за інших” підривають віру дитини в себе. Краще зосередитися на її власному прогресі та підкреслювати досягнення, навіть маленькі.

5. Не втрачайте терпіння

Часто батьки не витримують, коли дитина робить помилки або довго думає над завданням. Крики й роздратування у такому разі є неприпустимими.

6. Не виконуйте завдання за дитину

Директорка київської школи №5 Світлана Олексюк зауважує, що виконання завдань за дитину не дає їй можливості розвивати важливі навички – самоорганізацію, відповідальність та здатність справлятися з труднощами.

До того ж така поведінка батьків не лише позбавляє дитину можливості відчувати справжню гордість за самотужки виконане завдання, але і призводить до формування недоброчесної поведінки, адже дитина не може повноцінно усвідомити цінність самостійної праці.

Нагадаємо, раніше медіа “НУШ” пояснювало, що таке дитяча прокрастинація і як її подолати.

Фото – freepik