Як врятувати і зберегти природничу освіту?

Днями відбулася дуже важлива для мене зустріч – Експертне коло природничої освітньої галузі (Проєкт “Освіта для життя” від Міністерство освіти і науки України, Мала академія наук України, перезавантаження та поглиблення реформи Нова українська школа).

Такі відкриті галузеві зустрічі з освітянами та експертами проводяться з 22 лютого: першими обговорювали проблеми та перспективи мовно-літературної галузі (українська мова). А ось нещодавно відбулася зустріч природничників.

Так, це найближча мені галузь, яку я знаю завдяки багаторічному практичному досвіду викладання біології, хімії, інтегрованих занять та курсів з природничих наук та дослідженням освітньої галузі в цілому, то ж тут буде рефлексія з окремими деталями, які не лише про бачення, а про кроки.

Попри весь скепсис деяких моїх колег серед освітян та науковців, для мене видається позитивним проведення таких суспільних діалогів.

“Це ж було вже”, “нічого не зміниться”… – таке доводиться чути доволі часто. Можливо, і цього разу так буде, адже проблем величезна маса, а від “нічого не робити” вони лише поглиблюються. На моє особисте переконання, природнича, математична та технологічна галузі будуть визначальними для України у найближчому майбутньому. Тому важливо продовжувати.

Як я писала раніше, вірю у першу чергу у потужну освітянську спільноту, зокрема природничої галузі. Вона у нас дуже різноманітна, ми можемо мати різні погляди на те, як розвивати галузь, але я вчора не побачила жодної байдужої людини. Ба більше, багато принципових речей є співзвучними, а це вкрай важливо – мати спільний візійний фундамент.

Я абсолютно переконана, що має бути вибудувана єдина система – від дошкільної до середньої профільної школи, адже це працює лише в системі, сама природнича галузь – велика система.

Також наголошу ще раз, що у сучасному світі важливо, щоб учні розуміли, що наукові знання дозволяють нам розробляти нові технології, вирішувати практичні проблеми та приймати обґрунтовані рішення у повсякденному житті – як індивідуально, так і колективно. Нові наукові знання обумовлюють нові застосування. Якщо чесно, мені складно уявити сучасну освічену людину, яка не орієнтується хоча б у базових питаннях повсякденного життя через призму природничих наук, тому що це як мінімум про критичне мислення і медіаграмотність, не кажучи про збереження власного здоровʼя та навколишнього середовища.

Вчора у нашому освітньому природничому колі ми обговорювали найбільш необхідні кроки для покращення природничої галузі у межах НУШ найближчим часом, баланс між інтеграцією та окремими предметами та формували запити до математичної освітньої галузі.

Мені цікаво було послухати колег із різних регіонів України, адже попри спільні держстандарти, модельні програми тощо ситуація дуже різна. Для мене було дуже цінним те, що у нашій робочій групі були і фізики, і хіміки, і біологи, і географи. Тож нижче деякі висновки, якими я б хотіла поділитися:

1. Надважливо найближчим часом синхронізувати програми з природничих наук з математикою, природничих наук між собою.
2. Вибудувати тісний зв’язок та наступність на всіх рівнях освіти. Природнича галузь у початковій не може існувати відірваною від базової середньої, а профільна середня школа має обовʼязково враховувати результати та досвід базової середньої. Окремо ще додам – на мою думку, починати треба із дошкілля.
3. Потрібно переосмислити та змінити підходи до підручникотворення. Зокрема, підручники мають відповідати змісту модельних програм (які мають, у свою чергу, відповідати держстандартам), а зміст має бути обовʼязково перевірений науковими редакторами. Сучасні шкільні підручники не мають містити псевдонаукові твердження, застарілі наукові дані, а текст має бути “читабельним” і не нагадувати сторінки з Вікіпедії, а відповідати віку дитини та її інтересам. Чесно кажучи, ми, вчителі-практики, втомилися тренувати критичне мислення з учнями на помилках у підручниках. А це якась системна проблема. Та і можете уявити в цілому ставлення учнів до підручників, у яких є грубі помилки, не “одруківки”, а саме помилки. Про дизайн я мовчу, хоча би розібратися зі змістом.
4. Гарантувати вчасне та якісне матеріало-технічне забезпечення. Не за принципом “аби щось було”, а там виявляється потім, що на глобусах десь немає Криму…(так, це реальна історія). Якщо хочемо поступу, реалізації нових програм і підходів, то має бути як відповідне обладнання та матеріали, так і належна підтримка вчителів. Так, звісно, мотивація і фінансове забезпечення вчителів – чи не найперше, що звучало в групах.
5. Активно впроваджувати інтеграцію та інтегровані курси. По-перше, не все те інтеграція, що інтеграцією називають. По-друге, дійшли до спільного висновку, що інтеграція буде корисною і помічною у початковій школі та 5-6 класах, а 7-9 класи – це фундаментальне вивчення кожного окремого предмета галузі, інтегровані курси можуть доповнювати, але не замінювати їх! На рівні 7-9 класів також вкрай важливими є міжпредметні звʼязки, і, чесно кажучи, це та практика, яку активно вже використовують вчителі багато років – і це варто продовжувати і поглиблювати. Для 10-12 класів – інтегровані “лайтові” курси для природничників, проте є нюанс. Потрібно, щоб базові програми з біології, хімії, фізики та географії повністю завершилися у 9 класі, інакше ми втрачаємо по кілька розділів з кожного предмета, які не продовжаться, як сьогодні, у 10 класі. У мене особисто викликає багато запитань програма з хімії на 7-9, яка є зараз. Бо за умови старту “лайтового” інтегрованого курсу у 10 класі діти втрачають органічну хімію майже повністю. І не кажіть “вона їм не треба”! У повсякденному житті дітей оточують в більшості саме органічні речовини, а ще це база для загальної біології, просто розуміння цілих окремих розділів. Я мовчу вже про повну відсутність синхронізації. Також є питання з географією. Якщо не помиляюся, у 10 класі – економічна та соціальна географія світу. Моя особиста думка – 7-9 клас – найкращий час, щоб дати потужну основу з природничих та максимально зацікавити для подальшої профілізації. У профільній середній школі абсолютно нормально і логічно дати дітям вибір, якими б ми фанатами своїх предметів не були. Загалом про інтеграцію напишу окремо, це дуже близьке для мене питання, яке потребує окремого обговорення.

І важливий результат цієї зустрічі: ми створили певні запити від хіміків, фізиків, біологів та географів до математиків. Цікаво, що діти спокійно розвʼязують у 6 класі задачі на розчини, але чомусь панікують з такими самими задачами на хімії у 7 чи 8 класах. Звичайно, мова не про всіх дітей, але це часто зустрічається. Математика, звісно, цариця наук, а для нас, природничників – це вкрай важливий інструмент, це ще одна “мова”, без неї нам ніяк. Всі природничі мають рухатися через дослідження, а не сухий опис параграфів.

Важливо, щоб ці напрацювання не залишилися лише на папері.

Інна Дьоміна, засновниця та директорка приватного закладу освіти “Домініон”, розробниця та методистка уроків та курсів з природничих наук, вчителька вищої категорії біології, хімії, інтегрованих курсів з природничих наук.

Матеріали, які розміщуються у рубриці “Погляд”, відображають особисту позицію автора. Думки і оцінки, які висловлені автором у цій рубриці, не обов’язково поділяються редакцією медіа “Нова українська школа”. У випадку, якщо в авторській публікації згадуються конкретні установи чи особи, медіа “Нова українська школа” готове надати їм можливість висловити свою позицію.