Межі, які захищають: що варто знати педагогам про професійні кордони

Бути поруч – не означає жертвувати собою. Професійні межі потрібні педагогам, щоб зберегти емоційний баланс, витримати навантаження й залишатися ефективним наставником чи наставницею.

Про те, як вчителям залишатися емпатійними, розмірковує психологиня Світлана Мендришора на платформі Resilience.help.

Навіщо освітянам професійні кордони і як зрозуміти, що вони порушені?

Постійне залучення до батьківських чи учнівських емоційних ситуацій, чи не цілодобове листування із класом у месенджерах, відчуття відповідальності – може виснажувати.

Якщо вчасно не зупиняти цей потік, енергія вчителя швидко “вигоряє”. Саме тому кордони – не про відсторонення, а про турботу й взаємну повагу. Через власні професійні кордони вчитель чи вчителька своїм прикладом навчають поважати межі інших людей, стверджує психологиня.

За її словами, сигналами про порушення професійних кордонів можуть бути:

• дискомфорт або тривога у робочих ситуаціях;
• розчарування через те, що потреби ігнорують або знецінюють;
• провина або обов’язок допомагати, навіть ціною власного благополуччя;
• бажання уникнути спілкування з певними людьми;
• емоційне виснаження після робочого дня;
• думки, що людина віддає більше, ніж отримує взамін.

Більше корисних порад від Світлани Мендришори про те, як встановити професійні межі у школі і що робити, коли їх порушують – у матеріалі на платформі Resilience.help.

Фото - freepik