Українська школа в Литві очима асистентки психолога: досвід та виклики

Олена Ковальська переїхала до Литви через війну. У новій країні жінка почала працювати асистенткою шкільного психолога: вона допомагає підліткам впоратися із складнощами адаптації у новому середовищі.

Досвідом роботи у новій школі Олена поділилася із платформою Resilience.help.

Як навчаються українські діти у Литві

“У школі ми створюємо простір, де дитина не просто навчається, а й поступово оговтується від усього, що її довелося пережити. Історії дітей подекуди трагічні: хтось – пережив втрату батька на війні, інші – мають родичів на фронті”, – розповідає Олена Ковальська.

За її словами, адаптація за кордоном для багатьох дітей непроста, а інтеграція у нове середовище – виклик для багатьох. Спочатку деякі діти відмовлялися вчитися або повторювали: “це ненадовго”, сподіваючись на швидке повернення додому, згадує асистентка психолога.

“Ще один виклик для підлітків – інтеграція дітей у нове середовище. Частина родин обрали литовські школи, де навчання відбувається місцевою мовою. Але не всім це вдається. Тому частина дітей повертаються до нас – в українську школу, шукаючи рідне та зрозуміле освітнє середовище”, – пояснює Олена.

Вона зауважує, що процес соціалізації вимагає тривалої підтримки. Крім того, Олена говорить про випадки самоушкоджень серед учнів і пояснює: “Це сигнал про глибокий біль, який дитина не може висловити інакше”.

Крім того, вона помітила тенденцію повернення родин в Україну. За її спостереженнями, щороку повертаються близько 10% дітей, навіть у регіони, наближені до зони бойових дій. Вона вважає це позитивним знаком для держави.

Більше про психологічну підтримку дітей у Литві читайте за посиланням.

Фото – Бастіонна гірка, Рига, Канал – arnolds_balins з сайту Pixabay