Рухливі весняні ігри – в кожній школі

Освітній, виховний та оздоровчий ресурс українських традиційних весняних ігор-гаївок вартий того, щоб бути задіяним. Ці рухливі веселі ігри стануть у пригоді не лише на уроках музики, української мови та літератури, мистецтва, але й історії. Адже вони інформують нас про світогляд та життя наших предків в дописемний період. Тексти ігор красиві, образні, багаті на асоціації, епітети, порівняння – отже, веснянки-гаївки ще й розвивають образне й асоціативне мислення та відчуття краси, розширюють словниковий запас.

Гаївки є також своєрідними нейровправами, що розвивають координацію рухів, почуття ритму, окомір, гармонізують праву та ліву півкулі головного мозку та й просто дарують радість руху і змагу. Сьогодні ці ігри можуть стати частиною програми психологічного розвантаження і підтримки для дітей, стресованих війною. Рухливі перерви з використанням українських традиційних весняних ігор на свіжому повітрі або в приміщенні цілком реально організувати в українських школах. Тим паче, що їх опанування і запровадження у шкільний побут сприятиме формуванню і підтриманню спільного культурного простору серед однолітків по всій Україні.

У цьому матеріалі ми розповімо про походження та історичне коріння традиційних весняних ігор та про їх різновиди і запропонуємо кілька ігор для вивчення, у сучасному варіанті їх побутування.

Відеоінструкції до регіональних варіантів ігор записали діти з різних куточків України: учасники фольклорних гуртів “Перлинка” зі Славути (Волинь), “Диво” з Конотопа (Сумська область), “Весняночка” (Рівне), “Мокоша” з Вінниці, та учні приватного навчального закладу “МудрАнгелики“, Чернігів.

Веснянки і гаївки: походження й історія

На заході України стародавні ритуальні весняні ігри називають “гаївки”, “гагілки”, “ягілки”, а на Поділлі й Наддніпрянщині – веснянки. Ці ігри тривають упродовж усієї весни. У них символічно відтворюється змагання тепла й холоду, зростання рослин, безкінечний рух життя або ж мотив “завоювання” чи “визволення” царівни царевичем тощо. Якщо дивитися на ігри-гаївки в проекції згори, то гравці ніби виписують на землі геометричні фігури: кола, спіралі, меандри, паралельні прямі, трикутники. І при цьому співають.

Тексти гаївок, як і дохристиянських колядок – це “енциклопедія” давньої історії України. З гаївок можна дізнатися про цикл робіт, які виконували наші предки, про тогочасні страви, назви тканини, господарчі будівлі та ін. Це відгомін реальних подій. На думку Михайла Грушевського, який був не лише істориком і політиком, а й блискучим фольклористом та етнологом, у народнопоетичному календарному репертуарі українців, особливо весняному, законсервовано архаїчні обряди і реалії побуту. Те, що вони стали підлітковими та дитячими іграми, “в значній мірі урятувало їх від нагінок церкви і адміністрації, які знищили майже до решти забави і обряди старшої молоді”.

У весняних обрядових піснях збереглися згадки про історичні події, зокрема, про княжу чи козацьку добу. Скажімо, у веснянці “Воротар” співається:

Воротарю, воротарчику,
Відчини воротонька!
А хто воріт кличе?
Князеві та служеньки!..

В іншому варіанті пісні йдеться вже не про княжича, а про гетьманича:

Володарю, володарчику,
Одчини та воріточки!
А хто воріт потребує?
Гетьманськеє дитя!
А в чім теє дитя?
В сріблі, злоті,
Червонім чоботі…

У найдавніших варіантах цієї гри ворота розкриваються дитині-паняті, що грається червоним або золотим яблучком. Дослідники припускають, що це сонце.

Різновиди веснянок та гаївок

Як ми вже побіжно згадували, весняні ігри є хороводні, діалогічні (лава на лаву), у формі підкови чи спіралі, хвилястої лінії тощо. Їх є багато, і поширені вони по всій Україні. Шум, Жучок, Кривий танок, Кроковеє колесо, Огірочки, Горошок, Мак, Грушка, Воротар, Мости, Сухого плота, Завивання вінка, Вербовая дощечка. У різних реґіонах України танцюються вони по-різному, однак мають і спільні риси. Ми зараз не можемо сказати точно, як саме, за яких умов і з якою метою виконувався в давнину той чи інший танок. Проте відомо, що кривий танець виводився навколо трьох кілочків — підковоподібно, Крокове колесо, Туман — це хороводи, коли ходили колом за рухом сонця чи проти нього; Шум, Огірочки, Горошок, Заплітання лісочки — йшли спіралеподібно; Жучок і Вербова дощечка — таночки схожі між собою: учасники гри стають парами у довгу лінію, беруться за руки навхрест, створюючи тим самим ніби міст, а по ньому ходять Жучок або Настечка.

Мотиви сіяння і проростання, завивання і плетіння рослинності зростання певних рослин відтворюється у гаївках Мак, Грушка, Огірочки, Горошок. В іграх-плетеницях “Огірочки” і “Горошок” учасники за допомогою рук “заплітаються” в довгу вервечку. “Починаючи з кінця, хоровід в’ється “під руки” – заплітають “горошок”, і так те “плетення” доходить аж до “голови” хороводу, а “кінець” знову починає витися, – описує варіант “Горошка” з Поділля Олекса Воропай. – І так “в’ють горошок”, аж поки не обійдуть церкву навколо”. Граючи в “Жучка” і “Воротаря”, теж обходять довкола церкви.

ВІДЕОІНСТРУКЦІЇ

І, нарешті, пропонуємо вам навчальні відео, за допомогою яких можна навчити вихованців гратися у традиційні українські весняні ігри.

“Зайчик”

Фольклорний гурт “Перлинка”. Славута, Хмельницька область

Правила гри

Діти обирають “Зайчика”. Тоді стають у коло, беруться за руки і йдуть по колу. Зайчик стає всередині кола і йде у протилежному напрямку. Від слів “Заїньку, обернися!” він починає стрибати на одній нозі до кінця пісні. Біля кого зупиниться в момент завершення пісні – то й буде наступним Заїньком.

Текст гри

А нікуди Заїньку ані вискочити
А нікуди Заїньку ані виплигнути.
Заїньку, Заїньку, обернися!
Яка тобі люба-мила, обнімися!

“Вінець”

Учні приватного навчального закладу “МудрАнгелики”, Чернігів

Правила гри

Усі стають у ряд — на одному кінці хтось кремезний і міцний, здатний витримати “навалу” гравців, на іншому кінці — той, хто добре бігає. Довкола кремезного бігун обкручує увесь гурт у вигляді спіралі, а потім усі піднімають руки і той, хто був у центрі, виходить під руками, немов через ворота, і з ним виходять і всі інші “на білий світ”.

Текст гри

Зав’яжем, зав’яжем, зав’яжем вінець (поки не зав’яжуть),
Зв’язали, зв’язали, зв’язали вінець (4 рази),
Розв’яжем, розв’яжем, розв’яжем вінець… (поки не розв’яжуть).

“Грушка”

Дитячий фольклорний гурт “Диво”, Конотоп, Сумська область

Правила гри

Груша – символ, котрий пов’язується з ніччю, родючістю.

Учасниці й учасники гри стають у коло, взявшись за руки. Обирають “Грушку” і запрошують її до центру кола. А потім виконують дії, про які співається у веснянці: Грушку садять (злегенька тиснуть на плечі, щоб дівчинка присіла), потім підливають (роблять рухи, ніби поливають з відра). Опісля Грушка показує: як вона росте – піднімає руки догори і злегка розгойдується; цвіте – показує руками квітку з пелюстками-пальчиками; дозріла – торкається з’єднаними кулачками то однієї щоки, то іншої. Насамкінець учасники гри злегка її “трусять”.

Текст гри

Посаджу я грушечку,

Приспів:

Гай буде, гай.
Ой ти нічко темная, і ти зоре ясная,
Дай, Боже, дай.

Піділлю я грушечку…

Ой виросла грушечка…

Ой зацвіла грушечка…

Зародила грушечка…

Потрушу я грушечку…

“Пуста-пропуста”

Дитячий фольклорний гурт “Весняночка” Етнокультурного центру Палацу дітей та молоді, Рівне

Правила гри

Двоє дітей роблять “ворота”: стають одне навпроти одного, піднімають руки і з’єднують їх. Інші діти стають вервечкою, одне за одним, тримаючись за талію попереднього. На слова пісні вервечка рушає, проходячи через “ворота”. На слова “На третій закриваєм” “ворота” опускаються і хтось із учасників гри опиняється всередині них. У нього питають: “Кого любиш” і відпускають тоді, коли відповість. Гра продовжується.

Текст гри

Пуста-пропуста,
З маслом капуста,
На цей раз пропускаєм,
На третій закриваєм,
Кого любиш?!

“Явори”

Дитячий фольклорний гурт “Диво”, Конотоп, Сумська область

Правила гри

Двоє гравців роблять “ворота”: стають одне напроти другого, тримаються за руки і піднімають їх догори.

Інші діти стають у коло довкола однієї “половинки воріт”, тримаючись за руки і проходять через ворота, співаючи пісню. На слова “Усі коні пробігали…” починають бігти і на останньому такті пісні “ворота” ловлять учасника, який в цей час опинився у “воротях”.

Текст гри

Явори, явори,
Яворові люди,
Що ви там робили?
Будували мости.
Для кого, для кого?
Для пана старости
Усі коні пробігали,
А одного не пускали!

“У перстня”

Учні приватного навчального закладу “МудрАнгелики”, Чернігів

Правила гри

Гравці стають колом, складають долоні поперед себе “човником. Одна з гравчинь має в долонях, складених так само “човником”, якусь дрібну річ, бажано перстеник. Вона ходить всередині кола, роблячи вигляд, що кладе щось кожній у долоні. Одній з дівчат непомітно вкладає в руки перестеника. Усі співають, ведуча з “перстнем” торкається долонь учасниць у такт приспівки: Гадай, думай, красная панно, На чиїй руці золотий перстень? Як закінчать співати, дівчина питає: “На чиїй руці перстень?” Коли хтось вгадує, їй співають: Угадала красная панна, На чиїй руці золотий перстень! А як не вгадає, відповідно: Не вгадала красная панна, На чиїй руці золотий перстень! У такому випадку продовжує “давати перстень” попередня дівчина.

Текст гри

Гадай, думай, красная панно, на чиїй руці золотий перстень?
Угадала красная панна, на чиїй руці золотий перстень!
Не вгадала красная панна, на чиїй руці золотий перстень!

ЛІЧИЛКИ

Бігли коні під мостами
З золотими копитами.
Дзень-брязь –
Вийшов руський князь.

За горою кам’яною,
За стіною костяною
Там щука-риба грала,
Золотеє перо мала,
Сама собі дивувала,
Що хороше вигравала.

Ходить котик по току
У червонім ковпаку
А миші сміються,
За боки беруться.

ПРО ФОЛЬКЛОРНІ ГУРТИ

Дитячий фольклорний гурт “Диво”. Конотоп, Сумська обл. Керівник – Наталя Любива. Вивчають і популяризують традиційні пісні до народних календарних свят – Різдва, Великодня, Купала та ін. Гурт подорожує Україною, бере участь у фестивалях.

Дитячий фольклорний гурт “Перлинка“. Славута, Хмельницька обл. Керівник – Майя Сайпель, Це понад 40 учасників від 4 до 17 років, які вивчають та популяризують народні ігри та пісні, а дехто й бере участь у справжніх фольклорних експедиціях: гурт записав понад 2000 пісень, традиційних танців та календарних обрядів регіону Волині.

Дитячий фольклорний гурт “Весняночка”. Рівне. Керівник – Віктор Ковальчук. Це дитячий відділ Етнокультурного центру “Веснянка” Палацу дітей та молоді міста Рівне. Етнокультурний центр організовано з метою виховання повноцінної творчої особистості на основі вивчення історико-культурної спадщини свого регіону.

Учасники колективу відтворюють самобутню манеру співу Полісся та навчаються грати на традиційних народних музичних інструментах. На основі експедиційних знахідок “Веснянка” і “Весняночка” відтворюють різні календарні обряди.

В колективі створено потужний фоноархів фольклорних записів, архів опрацьованих польових матеріалів – музично-етнографічних транскрипцій, відео- та фотоархів експедиційних матеріалів, зібраних керівником, педагогами та учасниками гурту впродовж багатьох років. Концертні програми гурту записані та випущені на DVD дисках.

“Веснянка” – лауреат, переможець та володар гран-прі численних Всеукраїнських та міжнародних фольклорних свят, фестивалів і конкурсів.

Приватна школи “МудрАнгелики“. Чернігів. Директорка – Неля Лавриненко. Школа дає дітям якісну початкову та середню освіту, створює українське середовище для зростання вільних і активних юних громадян, які добре знають історію та культуру своєї країни.

Фольклорний гурт “Мокоша” Вінницького фахового коледжу мистецтв ім. Миколи Леонтовича. Керівник – Юлія Васюк.

До складу ансамблю входять студентки І-ІV курсів вокального відділу (спеціалізація “Народний спів”, клас викладача Юлії Васюк-Аль-Хадіді – співачка, фольклористка, колекціонерка старожитностей, дослідниця традиційного мистецтва Поділля).

Учасники гурту відтворюють автентичні пісенні зразки з етнографічних записів початку ХХ ст, зберігаючи їх локальну специфіку і на їх основі створюють мистецькі програми. Гурт “Мокоша” популяризує українську пісню, бере участь у Всеукраїнських та міжнародних мистецьких фестивалях.

Дозволи батьків на використання дитячих фото є в редакції.

ЛІТЕРАТУРА

· Великдень: звичаї, обряди, страви (автор текстів, упорядник). – Львів: Свічадо, 2009.

· Ігри та пісні. Весняно-літня поезія трудового року / Упор., перед. і прим. О. Дея. –. К.: Наук. думка, 1963.

· Лазарович, Марія. Великодні гаївки та ігри. - Чернівці: Факел Марії, 2018.

· Пилипчак, Марія. Веснянки. – К.: ТОВ “Задруга”, 2008.

Ярослава Музиченко, наукова співробітниця Національного центру народної культури “Музей Івана Гончара”