Пам’ять як урок. Як показати школярам внесок українців у подолання нацизму

У грудні 2010 року Володимир Путін – тодішній прем’єр РФ – заявив у прямому ефірі російського телебачення, що “росія перемогла б у Великій Вітчизняній війні, навіть якщо б Україна не входила до складу Радянського Союзу”. Мовляв, “війна виграна в основному за рахунок людських та індустріальних ресурсів російської федерації”. У РФ війну досі називають “Великою Вітчизняною” і замовчують, що вона насправді десятиліття готувалася не як оборонна, а як наступальна. Солдатів виховували на ідеї “звільнення” робітників від “капіталістів”, що в перекладі з радянської “новомови” означало цілковите руйнування західної цивілізації.

Втрати від війни для України почалися задовго до 1941 чи 1939 року. Адже від 1920-х ідеологи “світової революції” у Кремлі ретельно готували УРСР під плацдарм для тріумфального походу на Європу. І “зачистка” голодом та репресіями, і потужна індустріалізація здійснювалися саме для цього. Україна була конче потрібною і Гітлеру, і Сталіну. І війна та велася, великою мірою, за володіння нею.

Кожний шостий мешканець України у ході війни був знищений, причому не лише гітлерівцями, а й сталіністами

Історик, доктор політичних наук, фахівець iз політики пам’яті  Владислав Гриневич вважає: “Економічна база Радянського Союзу була значною мірою здобута під час колективізації та страшного Голодомору в Україні, коли вимерли мільйони українців. Той хліб, який вони мали б з’їсти, аби вижити, продавали за кордон, купували за це верстати і облаштовували в СССР заводи, піднімали економіку. Отже, смертю мільйонів українців було здійснено сталінську модернізацію і здобуто потенціал, який Москва використала під час війни”.

Пропонуємо матеріали для інтерактивного уроку. Кілька груп учнів можуть ознайомитися з одним чи двома підрозділами, опрацювати інформацію й завдання та поділитися своїми висновками з класом.

Нагадуємо, що значні змістовні інформаційні ресурси про Другу світову війну розміщені на сайті Українського інституту національної пам’яті.

Тут, зокрема, є статті, фотогалереї, карти та інфографіка, онлайн-бібліотека з тематики Другої світової війни, де можна ознайомитися з оцифрованими виданнями УІНП, інформація про постаті та події, цифровий варіант плакатів виставки “Українська Друга світова 1939–1945”, схема виготовлення червоного маку – загальноєвропейського символу скорботи і пам’яті, та багато іншого.

МЕЖІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ

АКТИВНІСТЬ НА УРОЦІ:

• Прочитайте вірша Арона Копштейна, який загинув у віці 25 років. Зверніть увагу на дату і місце загибелі молодого поета. Як ви гадаєте, чому він загинув так далеко, за межами своєї країни?
• Розгляньте радянський пропагандистський плакат, який мав виправдати похід Червоної армії спільно з нацистськими військами на Польщу у вересні 1939 року. Людина, яка б’є батогом по спинах селян, одягнута в польську військову форму, утім у синьо-жовтих барвах. Як ви гадаєте, чому?

Інформація:

Арон Копштейн (18.3.1915, Очаків, Херсонська губернія — 4.3.1940, Суоярві, Фінляндія)

БАТЬКІВЩИНА

Я в Примор’ї стрічаю світанки, —

Скоро знов у дорогу мені.

Недалеко від озера Ханки

Українські лунають пісні.

Добираючи слово до слова,

Прислухаюсь до пісні весь день

І повторюю знову і знову

Всі уривки знайомих пісень.

Серед сопок Приморського краю

Раптом склалася думка ясна,

Що свою Батьківщину я маю

І єдина для мене вона!

‍

Та земля, на якій народився,

Де біжать у Дніпро ручаї,

Де я рідної мови навчився

Й не забуду ніколи її.

Тим я виріс до всього цікавий,

Що в дитинстві моїм, вдалині,

На Волохинській вулиці трави

Устеляли дорогу мені;

Що в затонах ріки Кошової

На світанку я рибу вудив,

І цвітіння весни степової

Я на ціле життя полюбив.

‍

Може я не приїду додому,

Може долю я маю таку,

Що звалитись моєму шолому

На чужому, сухому піску.

Чи в манчжурськім впаду гаоляні

І зімну його тілом важким,

І тоді я згадаю востаннє,

Що на світі я був не чужим!

‍

Ні, не хочу я більшої слави,

Тільки б пам’ять мою зберегли —

На Волохинській вулиці трави,

Над Лиманом високі вали.

Із 23 серпня 1939-го до 22 червня 1941-го СРСР був союзником Німеччини, отож жителі УРСР змушені були брати участь у всіх їхніх воєнних походах. А це “фінська кампанія”, бойові дії в Іспанії, окупація країн Балтики і частини Польщі.

Радянський пропагандистський плакат

ЕКОНОМІЧНИЙ ВНЕСОК УКРАЇНИ В ПЕРЕМОГУ НАД НАЦИЗМОМ

АКТИВНІСТЬ НА УРОЦІ:

Розгляньте фото. Ознайомтеся з інформацією.

Поміркуйте:

• Про що можна дізнатися з цих зображень? Як ставилися до українського народу та його ресурсів у СРСР?
• Яка сила могла змусити українських робітників, інженерів, науковців працювати на Кремль, не відчуваючи до себе поваги?
• Як ви гадаєте, чи розуміли працівники та науковці, що їхню працю згодом використають у завойовницькому поході проти Європи?

Інформація:

Збирання танків Т-34 в Нижньому Тагілі на обладнанні переміщеного Харківського паровозобудівного заводу, 1943 р.

На евакуйованих підприємствах працювало багато підлітків, зокрема, учні фабрично-заводських училищ (ФЗУ), вивезені із західних регіонів СРСР (України)

Евакуація обладнання підприємств на схід під час наступу гітлерівців. Україна, 1941 рік. ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

Найбільше матеріальних ресурсів, завдяки яким Червона армія мала потугу долати нацистів, було евакуйовано на територію російської федерації з України.

Майно колгоспів було вивезено до росії в перші місяці війни. Евакуйовані в Поволжя, Казахстан і Азербайджан українські селяни забезпечували Червону армію продуктами.

550 найкращих підприємств евакуйовано з України до росії, після війни їх не повернули. Лише з Києва вивезли обладнання 197 промислових об’єктів. Із Харкова у вересні–жовтні 1941 року відправили 320 ешелонів з обладнанням, сировиною і матеріалами.

Разом із устаткуванням на схід їхали й українські робітники, інженери – понад три мільйони наших працівників. Там вони виплавляли високоякісну сталь, випускали зброю, танки, літаки й паротяги, навчаючи майстерності місцевих мешканців.

Самих лише шахтарів переїхало на схід 25 тисяч — до Кузбасу і Караганди.

Фахівці з українських електростанцій передавали свій досвід і обладнання росіянам.

Евакуйовані працювали часом по 12–14 годин на добу, часом і ночуючи біля робочих місць.

Були вивезені з України також наукові установи і ВНЗ. Українські вчені в час війни розробляли нові способи виплавки броньованих сталей, нові конструкції торпед, радіолокаторів, приладів для знешкодження мін.

Реевакуація вивезеного промислового обладнання була визнана керівництвом СРСР недоцільною. Промисловість та сільське господарство УРСР довелося піднімати практично з нуля.

Багато евакуйованих з України історико-культурних цінностей були залишені в російських сховищах і музеях та досі не повернуті.

КНИГИ ПАМ’ЯТІ УКРАЇНИ

АКТИВНІСТЬ НА УРОЦІ:

Розгляньте обкладинки “Книги пам’яті України” кількох різних регіонів.

Інформація:

“Книга Пам’яті України” — це 254 меморіальні томи з персоналіями понад 6 мільйонів загиблих.

“Книга Скорботи України” — 140 меморіальних томів з персоналіями чотирьох мiльйонiв загиблих мирних мешканцiв України.

Серія “Звитяжці” — персональні дані про громадян, які воювали на фронтах і проходили військову службу протягом 1939–1945 років, брали участь у національно-визвольній боротьбі українського народу протягом 1936–1956 років.

Над Книгами Пам’яті по всіх областях України працювали понад 500 тисяч пошуковців. Вчені, краєзнавці, журналісти, працівники архівів, військкоматів вивчали документи, зустрічалися з очевидцями, уточнювали дати й місця боїв, дані про полеглих.

У 1939 –45 роках полягли:

• мирні жителі;
• військовополонені;
• в’язні концтаборів;
• більшість української єврейської спільноти;
• українці, які воювали за самостійну державу;
• солдати у лавах Червоної Армії, зокрема, загиблі від радянських каральних органів та СМЕРШу.

Джерело: www.texty.org.ua

У Червоній армії не велося достовірного обліку загиблих. Документи про мобілізацію були засекречені. Зниклих безвісти тривалий час не зараховували до загиблих. А їх нараховується майже п’ять мільйонів. Це загиблі в оточенні, в полоні, у нацистських катівнях. У перші роки Другої світової війни бійці не мали воїнських книжок. Тривалий час при бійцях не було ні армійських жетонів, ні посвідок з іменами. На сьогодні імена близько трьох мільйонів загиблих не встановлено.

Кожен четвертий у діючій Червоній армії у роки Другої світової війни – українець. Джерело: www.texty.org.ua

ОБОРОНА КИЄВА У 1941-му

АКТИВНІСТЬ НА УРОЦІ:

“Війну на Сході ми програли під Києвом” – начальник сухопутних військ нацистів Франц Гальдер.

Поміркуйте, чому нацистський воєначальник так вважав?

Інформація:

Німецька армія в перші роки війни проходила Європою майже без бою. І аж на теренах України відчула опір. Відсіч нацистам дав Південно-Західний фронт, який складався переважно з українців. Командував ним генерал Михайло Кирпоніс.

На шляху до Москви німецькі війська проходили за день 70–80 кілометрів — по цілих мостах, по хороших дорогах, обабіч яких стояли зачохлені літаки й танки. Утім перед зимою гітлерівцям було потрібне донецьке вугілля. Для цього треба було заволодіти Києвом. Гітлер велів начальнику Генерального штабу сухопутних військ Третього Рейху Гайнцу Вільгельму Гудеріану повернути війська на Південь і допомогти взяти столицю України.

Київська стратегічна оборонна операція — великомасштабна битва Червоної армії і Вермахту в липні–вересні 1941 р. Український фронт упродовж майже трьох місяців стримував навалу, відволікаючи сили противника від Москви. Утім, через недбальство верховного командування Червоною армією, у кільці Київського оточення опинилися чотири армії Південно-Західного фронту, що забезпечував київську оборону, разом iз Кирпоносом і його штабом. За даними німців, 665 тисяч радянських воїнів було взято в полон, а майже 800 тисяч були вбиті.

Силами Південно-Західного фронту зазнала краху нацистська концепція блискавичної війни (бліцкригу).

Михайло Кирпонос, командувач Південно-Західним фронтом СРСР у Другій світовій війні із червня по вересень 1941 року

ЗВІЛЬНЕННЯ КИЄВА ВІД НАЦИСТІВ

АКТИВНІСТЬ НА УРОЦІ:

• Розгляньте фото. Що можна сказати про це фото?
• Ознайомтеся з інформацією про Дніпровську операцію. Якби вам доручили створити меморіал про воїнів, яку б ідею ви для цього меморіалу запропонували?

Форсування Дніпра. 1943 рік. Фото: Wikimedia Commons

Інформація:

Звільнення Києва мали звершити неодмінно до 7 листопада — річниці жовтневого більшовістського перевороту 1917 року у Санкт-Петербурзі.

“Для Сталіна було принциповим узяти Київ до річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції. Саме тому, що так поспішали, багато людей загинуло при штурмі. Безборонні солдати на човнах, на понтонах і колодах перепливали Дніпро, а в цей час їх розстрілювала німецька авіація”, — кандидат історичних наук, дослідник історії України ХХ століття Олександр Іщук.

Операція з визволення Києва тривала понад три місяці.

5 листопада 1943 року танкісти вийшли в район Святошина і перехопили шосейну дорогу Київ — Житомир. Одночасно бійці генерала Москаленка 5 листопада вийшли на околиці Києва, а війська генерала Уманського прорвались на Поділ. У ніч із 5 на 6 листопада по Брест-Литовському шосе пробились танкісти капітана Чумаченка. О 5-й годині ранку 6 листопада 1943 року генерал Ватутін доповів Сталіну, що Київ “звільнено від німецько-фашистських загарбників”.

Дніпровська операція стала найкривавішою в Центрально-Східній Європі. Нацисти втратили в тій битві 15 тисяч солдатів. Червоноармійців, за офіційними даними, загинуло понад 400 тисяч. Насправді ж — значно більше. Досі тривають пошуки, уточнюється кількість жертв та їхні імена. На сьогодні встановлено, що лише Перший Український фронт у боях за Київ утратив близько 650 тисяч вояків. Більшість загиблих досі залишаються безіменними.

МОТИВАЦІЯ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ

АКТИВНІСТЬ НА УРОЦІ:

Розгляньте зображення, подані нижче: фото ордена, книжки “Кобзар”, радянських плакатів. Поміркуйте та обговоріть:

• Про що свідчить така велика увага до патріотичних почуттів українців, що перебували на окупованих територіях?
• Що спільного можна помітити на плакатах? Яка їхня справжня мета, що приховується за патріотичною оболонкою?

Орден Богдана Хмельницького (1, 2, 3 ступенів), запроваджений у жовтні 1943 р.

“Кобзар” Тараса Шевченка, перевиданий у 1943 році накладом 20 тисяч примірників

Андрій Малишко. Рукописна збірка часів Другої світової війни Фото: Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України

Василь Касіян. Із серії “Гнів Шевченка – зброя перемоги”. 1942 р.

Василь Касіян. До бою, слов’яни! (плакат, 1942)

Інформація:

Радянське керівництво намагалося знайти різні стимули для українців, які перебували під окупацією, аби вони поповнювали Червону армію. Окрім заград-загонів, це був український патріотизм.

Микола Бажан, Максим Рильський, Володимир Сосюра та багато інших класиків радянської літератури на заклик партії писали близькі українцям поезії, що мали спонукати їх боротися на радянському боці.

Воронезький, Степовий, Південно-Західний і Південний фронти були перейменовані на Перший, Другий, Третій і Четвертий Українські фронти.

ЯКОЮ МОЖЕ БУТИ ПАМ’ЯТЬ?

АКТИВНІСТЬ НА УРОЦІ:

Оберіть, яка пропозиція відзначення видається вам найбільш доречною:

• Протоієрей Андрій Власенко, настоятель Свято-Михайлівської церкви УПЦ КП: “Потрібно просто добре виховувати людей, щоб вони на особистому рівні, у своїх родинах, громадах вшановували пам’ять, молилися, згадували своїх дідів-прадідів”.
• Віталій Нахманович, історик, науковий співробітник Музею історії міста Києва: “Ми маємо вшановувати пам’ять усіх загиблих під час Другої світової війни мирних жителів і простих вояків різних армій — українців та представників інших народів України. Але найбільш гідним ушануванням їх пам’яті буде збереження свободи й гідності всіх людей, демократії та незалежності всіх країн”.
• Володимир В’ятрович, історик, екс-голова Українського інституту національної пам’яті: “Ми маємо олюднити відзначення. Говорити не про тріумфи і паради, які підтримують культ війни, не про безликий “радянський народ”, а про конкретних людей, які пройшли війну, завдяки яким було здобуто перемогу, про неймовірно великий внесок українців у цю справу”.

А які ідеї щодо відзначення 8 травня запропонуєте ви?

ЛІТЕРАТУРА

Нікітенко, К. До питання про організацію евакуації з території Української Радянської Соціалістичної Республіки в 1941 році. // Літопис Волині, № 28 (2023), с. 147-153. 

Дроздова, Євгенія. Окупація. Втрати України під час Другої світової, завдані нацистами та комуністами // Тексти. 20 червня 2021 р.

Музиченко, Ярослава. Київ обороняли… з Кремля. Україна молода, 13 вересня 2013

Музиченко, Ярослава. Як звільняли Київ. Бездарність Генералісімуса, бібліотекарі-парашутисти й солом’яні човни не завадили “до свята” вибити зі столиці окупанта. Україна молода, 6 листопада 2012

Ярослава Музиченко, музейний педагог, наукова співробітниця НЦНК “Музей Івана Гончара”

Фото: Український інститут національної пам’яті