Форум про незворотні зміни в освіті: як Україні створити культуру відповідальності в старшій школі

10-11 травня у Києві відбувся національний форум, присвяченій впровадженню старшої профільної школи в Україні. Окрім обговорення пілотування та впровадження НУШ у старшій школі на форумі торкнулися міжнародного досвіду впровадження освітніх реформ.

У своєму виступі на конференції щодо старшої профільної школи директор із питань освіти OECD Андреас Шляйхер пояснив, як створювати культуру змін і робити реформу незворотною та поділився досвідом Португалії.

“Як створити культуру змін? Цього не досягти наказами згори чи коробками з інструкціями для виконання”, — наголосив Андреас Шляйхер, директор із питань освіти Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), під час свого виступу на конференції.

Шляйхер порівняв ситуацію з директором школи, який приносить реформу як “коробку” й просить учителів виконати інструкції: “Учителі виконуватимуть це, доки ви їх контролюєте. А коли ви повернетеся спиною — вони покладуть усе в шухляду й повернуться до звичного. Бо це не їхнє”.

Ключове, за словами Шляйхера, — не контроль, а формування спільної культури відповідальності. І прикладом цього він назвав саме українські пілотні школи:

“Ви не робите це самі. Ви працюєте в екосистемі — за підтримки міністерства, фондів. І саме така екосистема створює умови для сталих змін і нової культури”.

Шляйхер окреслив чотири умови для досягнення глибоких і незворотних змін:

1. Ресурси. Насамперед — інтелектуальні: ідеї, які школи генерують і поширюють одна серед одної.

2. Структура. Сильні школи потребують більше відповідальності, але також — орієнтирів і умов для співпраці, які має створювати держава.

3. Видимість. “90% роботи — це розповідати про роботу”. Люди мають бачити, як працює реформа. Суспільство має бачити, що школа відкрита, а не замкнена в собі.

4. Час. “Якщо ви тягнете за рослину, вона не росте швидше”, — застеріг Шляйхер. — “Зміни потребують живлення — середовища, довіри, підтримки. Інакше замість культури змін ми отримаємо культуру формального дотримання інструкцій”.

На завершення свого виступу Шляйхер навів приклад Португалії, де вісім шкіл стали рушіями загальнонаціональних змін. “Ви маєте стати магнітом ідей. Не змушувати інших наслідувати, а надихати. Інші школи підуть за вами, коли побачать, що це працює”, — підсумував він.

Медіа “Нова українська школа” розпитало Андреаса Шляйхера про цей досвід:

Як в Португалії масштабували цей досвід? Що зробила держава?

Уряд зробив роботу цих шкіл настільки привабливою, описавши їхні можливості і ресурси, які вони мають, що багато шкіл захотіло стати такими ж. І наступним кроком уряд залучив 100 шкіл, які виявили своє власне бажання. Вони самостійно подали заявку на участь у цьому проєкті. Важливо, що школи не зобов’язували, це були їхнім власним бажанням, рішенням приєднатися. Таким чином школи отримали більше автономії, більше підтримки, кращі матеріали, ресурси.

Але найважливіша річ – це те, що вони отримали свою престижність, тому що їх транслювали по телебаченню, зробили дуже видимими у суспільстві. Таким чином впродовж третього року кожна школа отримала можливість долучитися до цього проєкту. Не кожна школа вирішла приєднатися, деякі залишилися у старій системі, але таких шкіл було небагато.

Чи було це пов’язане з зміною статусу шкіл, закриттям, зміною статусу, зміною доступності?

Ні, це не було пов’язано. Інфраструктура шкіл та зарплати вчителів залишилися без змін.

Яким чином тоді можна цей досвід транслювати на Україну, де якраз проблема закриття шкіл, зміну рівня дуже болюча?

Перед тим, як закривати школи, потрібно відкрити нові, в яких усі хотіли би навчатися. Я вам дам приклад. В Португалії не розпочали з закриття закладів освіти. Вони почали з розбудови дуже красивих і якісних шкіл. Потім батьків з усіх сіл зібрали у автобус і привезли у цю нову школу. І запитали батьків, чи не хотіли би ви, щоб ваші діти навчалися в цій неймовірній школі, в якій є все обладнання, чудові вчителі.

Скільки це коштувало в відсотках ВВП? Або в абсолютних цифрах?

Це дуже цікаве запитання, тому що їм вдалося навпаки заощадити гроші, тому що великі школи, які були дуже добре обладнані, стали значно ефективнішими, ніж маленькі школи. Таким чином реформа не коштувала більше коштів.

А які критерії ефективності визначали?

Витрати на одного учня.

А яким чином працювала центральна та місцева влада з батьками, які були проти цієї реформи? Які хотіли, щоб їх дитина навчалася у цій школі, де вона була, незважаючи на якісь позитивні зміни?

Для цього пішло багато часу. Я не знаю, скільки саме, але уряд дійсно працював, щоб переконати батьків. Я показував їм ці можливості.

Вчора я сказав, що батьки, які хотіли, щоб їх дитина навчалася у цій школі, і показати їм можливості, які виникали. І якщо вам цікаво, я зняв документальний фільм самостійно ще 10 років тому.

Це відео, у якому ви зможете побачити, що мер цієї громади ходив від будинку до будинку, пояснюючи людям усі можливості, які відкривалися. Він спілкувався саме з батьками, які були в опозиції до цієї реформи. Демонструючи світлини нової школи мер запрошував їх відвідати школу. І таким чином було закрито 20 тисяч шкіл.

Населення Португалії близько 10 мільйонів, Україні на 38 мільйонів населення близько 12 тисяч шкіл. Звідки в Португалії така кількість шкіл?

В Португалії були школи, в яких навчалися по п’ять дітей - гірські та віддалені школи, в кожному селі була школа.

Вчора Лілія Гриневич говорила про страхи батьків та вчителів, пов’язаних з реформуванням шкіл. Як вдалося подолати страхи в Португалії?

З цим працювали через перемовини.

Цікаво подивитися методики, як саме переконували.

Маленькі школи не закривали повністю, багато з них перетворили на центри раннього розвитку дітей.

Ви сказали, що мер переконував мешканців, що дітям потрібна краща школа. Чи мають ці діти після навчання робоче місце в своїй громаді? Чи взагалі в цій реформі передбачені інфраструктурні зміни?

В Португалії казали, якщо в села забрати школу, ми забираємо у села серце. Але у цьому відео, про яке я говорив, мери пояснюють, яким чином цей весь процес працює.

Зазначимо, що редакція звернулась до Андреаса Шляйхера з питанням щодо уточнення державного бюджету Португалії, витраченого на впровадження реформи. Оскільки Андреас Шляйхер не володіє точною інформацією, він пообіцяв надати відповідь медіа “НУШ” після звернення до уряду Португалії, про що ми поінформуємо наших читачів пізніше.

Нагадаємо, медіа “Нова українська школа” раніше публікувало матеріал про профільну освіту в Естонії, де обовʼязковою є лише базова освіта (9 класів), а здобуття повної загальної середньої освіти можливе за бажанням учнів. Навчання в старшій профільній школі там триває три роки, незалежно від типу закладу, будь то гімназія (орієнтована на здобуття вищої освіти) чи професійна школа (орієнтована на ринок праці).

Фото — медіа “Нова українська школа”