“Індекс майбутнього”: як допомогти підлітку обрати кар’єру?

Минулого тижня відбулася презентація результатів всеукраїнського дослідження “Індекс майбутнього: професійні очікування та розвиток підлітків в Україні”. Це перше масштабне дослідження професійних очікувань підлітків, організоване Фундацією Олени Зеленської. Воно охопило 5089 дітей віком 13–16 років і таку ж кількість батьків. Результати вражають і тривожать: тільки 30% дітей мають уявлення, ким хочуть бути у 30 років, а понад половина взагалі не відчуває впевненості у своєму майбутньому. Водночас, 82% підлітків бачать своє майбутнє обнадійливо. Редакція “Нової української школи” проаналізувала звіт, аби виявити причинно-наслідкові закономірності.

Стан профорієнтації: запізніла і фрагментарна

На сьогоднішній день 8 з 10 дітей задумувались про майбутню професію, але тільки 3 з 10 чітко визначились щодо цього питання. Слід зазначити, що лише 30% підлітків можуть назвати конкретну професію чи вид діяльності, які вони б очікували мати у 30 років.

Профорієнтаційна робота у школах часто обмежується “розмовами у 9 або 11 класах”. Але це надто пізно. Дослідження показує, що лише 17% дітей проходили профорієнтаційні тести, 4% — відвідували ярмарки вакансій, 7% — спілкувались з кар’єрними радниками.

Показовим є те, що заходи, які визначені дослідженням PISA як ті, що є важливими для вибору професії — стажування та екскурсії на підприємствах і навчальних закладах — є найменш задіяними (3%, 11% та 10% відповідно). Більшість профорієнтаційних активностей зводиться до обговорень з батьками (74%) та пошуку інформації в інтернеті (56%).

Окрема проблема — нерівний доступ: хлопці залучаються до профорієнтації на 14% рідше за дівчат і меншою мірою замислюються про майбутню професію (74% проти 85%) .

“Сьогодні бачення молодих людей їх майбутнього – здебільшого робота з комп’ютером в офісі. Таке бачення, на жаль, не передбачає фізичної праці. Цей тренд є дуже поширеним. Також часто є завищеними очікування молоді в сенсі заробітної плати. Їм хочеться робити менше в дуже зручних комфортних умовах і при цьому отримувати велику зарплату. Тут є значна розбіжність в очікуваннях роботодавців і молодих людей, які шукають роботу”, — коментує дослідження директорка директорату професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки (МОН) Ірина Шумік.

Як визначають експерти Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ), серед основних факторів, які сформують ринок праці до 2030 року, є технологічні зміни, демографічні зсуви, економічна невизначеність та “зелений” перехід.

У звіті Future of Jobs Report 2025 ВЕФ експерти зазначають, що роботодавці у 2025 році надають пріоритет розвитку саме тих навичок, які забезпечують адаптивність, ефективну взаємодію та саморегуляцію працівників в умовах динамічного ринку праці.

Як показало дослідження Індексу майбутнього, найкраще з навичок розвинені емпатія (75%) та мотивація (68%). Натомість адаптивність (55%), лідерство (47%) та аналітичне мислення (37%) мають нижчі показники.

Що формує кар’єрну впевненість?

Як зазначають дослідники, участь у позашкільній освіті пов’язана з вищою ймовірністю того, що дитина вже замислювалася про свою майбутню професію і назвала її. Крім того, на здатність дитини уявити себе в майбутньому найбільше впливають три фактори:

1. Освітнє середовище — не лише якість навчання, а й доступ до гуртків, спортивних секцій, волонтерства, стажувань.

2. Психоемоційна стабільність — відчуття безпеки, підтримка дорослих, емоційна включеність.

3. Людський капітал родини — освіта і доходи батьків, їхнє залучення до життя дитини.

Наприклад, серед родин, яким не вистачає коштів на їжу, до позашкільних активностей залучені лише 75% дітей. У родинах, які можуть дозволити собі купівлю житла, — 93%. Рівень освіти батьків теж має значення: при науковому ступені — 96% дітей охоплені гуртками, а при середній освіті — лише 76%.

“По-перше, позашкільна освіта дає можливість емоційного відволікання — вона допомагає дітям психологічно розвантажитися від щоденних стресових впливів, якими часто перенасичене сучасне життя. Позашкілля — це інший простір, безпечний і цікавий, де немає постійного оцінювання, тиску чи очікувань. А подруге, багато позашкільних занять сьогодні можуть стати поштовхом до професійного самовизначення”, — зазначає директорка навчально-методичного центру, психологічної служби в системі освіти Чернігівської області Олена Антоненко.

Показовим фактором успішності дитини стала відсутність тиску з боку батьків. Так 24% підлітків, які відчувають тиск щодо навчання, у середньому мають нижчі загальні середні бали, ніж ті, хто не зазнавав такого впливу.

Ще однією відмінністю є розподіл категорій позашкілля серед учнів міст та сільської місцевості. У містах і обласних центрах діти набагато частіше відвідують спортивні гуртки і репетиторів. Натомість у селах діти найбільше залучені до волонтерства (32%), шкільного самоврядування (30%) і підготовки до олімпіад (28%).

Головні виклики

Однією з проблем профорієнтування підлітків є відсутність системності. Професійна орієнтація не покриває всі освітні щаблі, а триває здебільшого у 8-9 класах. Якщо порівнювати із Німеччиною, то за даними Інституту освітньої аналітики, у ФРН освітня траєкторія обирається досить рано, адже після першого півріччя 4 класу батьки отримують характеристику класного керівника з порадою, до школи якого типу варто далі віддати дитину. Німецька шкільна система таким чином мотивує школярів дуже рано обирати, за якою освітньою траєкторією рухатися далі. Профорієнтаційна робота є важливою складовою освітнього процесу в Німеччині. Вибір школи означає й вибір майбутнього закладу вищої освіти.

До цього блоку також належать:

• брак відповідних фахівців(-чинь);
• підвищена роль батьків у процесі “домашньої профорієнтації”;
• хибна філософія нинішньої моделі — пасивне залучення дітей замість активного заохочення;
• мала кількість зовнішніх партнерських майданчиків (наприклад, співпраці з бізнесом чи ДСЗ).

Згідно висновків дослідників, кар’єрні прагнення дітей формуються без врахування ситуації на ринку праці. Крім того, через брак інформації та неефективність системи, основними агентами профорієнтації є батьки, що теж не додає ваги рішенням щодо освітньої траєкторії.

Школа: перша інституція кар’єрної підтримки

Тим не менш, українська система освіти вже відреагувала на частину викликів. Як раніше писало медіа “Нова українська школа” у 10 класі учні зможуть обирати профілі й предмети / курси, користуючись допомогою кар’єрного радника. Про це повідомила заступниця міністра освіти і науки Надія Кузьмичова в авторській колонці.

Сьогодні вчителі опинилися на передовій — без підготовки та ресурсів. У багатьох школах профорієнтацією займаються класні керівники “на волонтерських засадах”. Утім, уже зараз є приклади нових підходів. Для впровадження посади кар’єрного радника МОН разом зі Швейцарсько-українським проєктом DECIDE вже пілотують систему у 22 школах шести областей України – Чернігівській, Полтавській, Одеській, Івано-Франківській, Львівській і Київській. Посадовці на рівні громад забезпечуватимуть екскурсії на підприємства, а також організовуватимуть профорієнтаційні заходи у школах із залученням бізнесу.

Індекс майбутнього показує, що більшість підлітків ще не визначились із майбутнім. Але більш тривожним фактом дослідження стала статистика, яка свідчить, що кожна четверта дитина розглядає міграцію за кордон. Найбільш вагомою причиною міграції діти визначили наявність більших можливостей. При цьому безпекові чинники визначили останніми. Інші причини потенційної міграції на графіку:

Коментуючи ситуацію з міграцією медіа “Нова українська школа”, виконавчий директор БФ Освітня Фундація МрійДій та Top 10 Global Teacher Prize 2023 Артур Пройдаков, ⁠зазначив, що українцям є чим пишатися, незважаючи на те, що у часи кризи важко говорити про такі глобальні питання. На його думку, нам слід “підсвітлювати” сильні сторони нашої нації. “Ми працьовиті, розумні, освічені, талановиті. Просто нам слід прийняти, що питання потенціалу – це питання не короткострокове, а насамперед питання про дистанцію. А от налаштовуватися на довгу дистанцію заради досягнення цілей не всі готові. Тому, перебуваючи зараз у непростій точці нашої історії, маємо так само продовжувати працювати й робити все найкраще, аби вистояти у війні та водночас дбати про розвиток нашого “завтра””, — ділиться думками Артур Пройдаков. Він акцентує увагу на тому, що треба залучати молодь до серйозної розмови та взаємодії, “без рожевих окулярів” та прийняти свою відповідальність. “Не перекладати все лишень на державу. На своєму рівні, у своїй громаді, “у своїй хаті своя і правда, і сила, і воля”. Тож час бути відповідальними. І, напевно, час саме нам бути тим дорослим у кімнаті”, — додає Артур Пройдаков.

Зберегти людський потенціал і запобігти витоку талановитих дітей за кордон, на думку Артура Пройдакова, допоможе зміна формату профорієнтаційної діяльності в школі. “Треба планувати більше виїздів / подорожей безпосередньо на підприємства, компанії, офіси, установи, інституції – спілкуватися з працівниками та працівницями, засновниками та засновницями, підприємцями, представниками та представницями різних професій. Варто проводити формат стажувань, коли бізнес чи підприємство відчиняє свої двері і надає можливість працювати та здобувати досвід”, — зазначає Пройдаков, говорячи про рівень школи чи громади.

Він вважає, що державі слід пропонувати гнучкі привабливі пропозиції і для навчання, і для старту кар’єри. “Має бути ще більше грантових програм для молоді, де талановиті діти можуть отримати шанс реалізувати себе, ініціювати проєкти”, — пояснює Артур Пройдаков.

Нагадаємо, медіа “Нова українська школа” раніше писало про ще одне дослідження впливу війни на ментальне здоров’я школярів, яке презентувало ЮНЕСКО.

Фото — freepik