“Ми тримаємось на ентузіазмі”: що українські вчителі насправді думають про гроші, реформи та справедливість, - опитування НУШ 

На минулому тижні голова Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак звернувся до європейських колег із проханням про додаткову фінансову допомогу для українських освітян. Але чи справді ці кроки можуть задовольнити очікування освітян? 

“Фінансування – це проблема. Більша частина бюджету України йде на військові потреби. Якби ви могли надати більше фінансування, то ми могли б зробити більше для підтримки наших вчителів, які роблять усе можливе, щоб дати нашим дітям гідну освіту, ризикуючи при цьому своїм життям”, – сказав Сергій Бабак.
Комітет Європарламенту високо оцінив українські освітні ініціативи, що реалізуються попри війну.
Уряд тим часом анонсував підвищення середньої зарплати педагогічних працівників на 50% у 2026 році — на 30% з 1 січня і ще на 20% з 1 вересня.
Також планується збільшення стипендій удвічі, розширення фінансування науки до 19,9 млрд грн (+5,4 млрд до попереднього року) та забезпечення безкоштовного харчування 4,4 млн школярів.

НУШ на своєму сайті провів опитування серед вчителів “Як ви ставитеся до змін у підходах до нарахування зарплат вчителів?”, які відверто розповіли, скільки вони заробляють, скільки хотіли б отримувати і як ставляться до нових реформ.
Опитування 355 педагогів з усіх регіонів показало: зарплати залишаються низькими, довіра — хиткою, а ентузіазм — останньою опорою шкільної системи.

“Ми не просимо подарунків — ми просимо гідності”, - так коротко підсумовує своє ставлення до чергових освітніх реформ учителька з Полтавської області, коли мова заходить про оплату праці.

Зарплата: “Мої 14 тисяч — це не життя, це утримання на плаву 

Середня зарплата вчителя, за опитуванням НУШ, становить приблизно 14 100 грн, при цьому жінки заробляють у середньому 14 187 грн, а чоловіки — 14 230 грн.

Найвищі зарплати — у Києві (17 183 грн), найнижчі — у Донецькій області (6 000 грн).

• “Живу від авансу до авансу — і від уроку до уроку”, — додає вчителька з Одеської області.  
• “Ми не вимагаємо європейських зарплат, ми просимо української гідності”, — наголошує вчитель із Харківщини.
• “У нас на селі вчитель — і вчитель, і психолог, і завгосп. Але платять за одне слово — “вчитель””, — каже педагогиня з Полтавщини.  

ТОП-5 регіонів із найвищими зарплатами:
Київ — 17 183 грн
Житомирська обл. — 15 375 грн
Одеська обл. — 15 000 грн
Миколаївська обл. — 14 937 грн
Дніпропетровська обл. — 14 789 грн

Серед регіонів з найнижчою зарплатнею – Донецька область (6 000 грн) та вчителі, які працюють за кордоном (≈7 841 грн).

• “Після комуналки, ліків і дороги в школу в мене лишається менше тисячі гривень. А я — учитель із 20-річним стажем”, — зазначає педагог із Донеччини.
• “У столиці колеги отримують утричі більше, хоча навантаження схоже. Це демотивує”, — скаржиться вчителька з Херсонщини.
• “Живу в Києві. Так, зарплата більша, але й витрати шалені. З орендою житла це не перевага, а виживання”, — наголошує киянка.
• “Я працюю класним керівником, перевіряю сотні зошитів і готуюсь до уроків ночами. Зарплата — 13 тисяч. Якби не город, не вижила б”, — каже вчителька з Черкащини.
• “Мої 14 тисяч — це не життя, це утримання на плаву. На селі все дорожче, а платять копійки”, — додає колега з Волині.
• “Коли бачу у звітах уряду, що зарплати підвищуються, хочеться спитати — у кого?” — іронізує педагог із Дніпропетровської області.     

У містах понад 100 тисяч мешканців учителі заробляють у середньому 15 374 грн, у селах — 12 801 грн. Різниця — майже 2 600 грн.

• “На селі я вчитель, вихователь, техпрацівник і психолог в одній особі. Але зарплата — як у половини київського колеги”, — підсумовує респондентка з Чернігівської області.

“Мрію про зарплату, за яку можна не вибачатися” 

На питання “Який рівень зарплати ви вважаєте релевантним трудовитратам учителя?” 70% педагогів відповіли: від 30 до 50 тисяч гривень. Ще 21% хотіли б отримувати понад 50 тисяч.

• “Мрію про зарплату, за яку можна не вибачатися перед родиною”, — зізнається вчителька з Київщини.  
• “40 тисяч — це не мрія, це нормальне життя. Просто хочеться не рахувати копійки перед кожною закупкою”, — каже вчителька з Києва.
• “Я б хотіла заробляти як людина, а не як волонтер освіти”, — додає викладачка з Харківської області.
• “Ніхто не каже про розкіш. Ми просто хочемо вижити і не втратити професію”, — коментує педагог із Рівненщини.

Лише 6,8% респондентів вважають, що справедлива зарплата — 25–30 тисяч гривень. Жоден не назвав суму нижче 20 тисяч.

• “30 тисяч — це мінімум, який дозволяє не рахувати копійки до кінця місяця”, — Вінниця.
• “50 тисяч — це не мрія, це просто справедлива ціна за професію, де немає вихідних”, — Львівщина.
• “Якщо ми готуємо дітей до Європи, то й ставлення до вчителя має бути європейське”, — Харків.

“Ми працюємо всі 40 годин — просто безкоштовно”: реакція на 36-годинний тиждень 

Питання про запровадження нормованого 36-годинного тижня викликало хвилю емоцій вчителів:

47,7% відповіли негативно

36,6% — позитивно, але зі скепсисом

9% — підтримують ідею

Це питання показало головне: вчителі не проти змін, вони просто не вірять, що ці зміни будуть справедливими:

• “36 годин — гарно звучить, але хто їх рахуватиме? Ми й так працюємо всі 40”, — каже вчителька з Тернопільщини.  
• “Ми не боїмося роботи, ми боїмося чергового обману”, — додає педагог із Дніпра.  
• “Якщо рахуватимуть підготовку до уроків — підтримую. Якщо ні — це буде ще одна ілюзія реформ”, — зазначає респондентка з Рівненщини.
• “Це спроба зробити реформу без фінансового підґрунтя. Всі розмови — про контроль, а не про оплату”, — каже вчителька з Дніпра.
• “Не хочу ще однієї “паперової” реформи, де все ляже на плечі вчителя”, — наголошує жінка з Тернопільщини.

Відмова від погодинної тарифікації: “Підтримуємо, якщо чесно” 

На запитання про відмову від погодинної тарифікації думки  респондентів теж розділилися:

45,5% — проти

36% — “за, але з умовами”

6,8% — підтримують беззастережно

Переважна частина вчителів боїться, що нова модель ускладнить роботу, а зарплати залишаться на тому ж рівні.

• “Години хоч рахуються, а от “норма” — поняття розмите”, — каже вчитель з Чернівців.
• “Якщо нова система чесна, то я — за. Але в нас часто змінюють форму, а не зміст”, — коментує педагог із Львівської області.
• “Мені здається, що реформатори жодного разу не сиділи за нашим столом. Інакше б не вигадували такі ідеї”,  —  зазначає вчителька з Кіровоградщини.
• “Ми не боїмося нової системи, ми боїмося старого підходу — коли обіцяють, але не рахують”, — наголошує вчителька з Хмельниччини.  
• “Якщо кожну хвилину підготовки справді врахують — тоді так. Але поки що в це важко повірити”, — говорить педагогиня з Львівщини.

Гендерна правда: “Жінки тримають школу, але держава тримає їх на мінімалці” 

Серед респондентів опитування НУШ 78% — жінки, 19% — чоловіки, і 3% не вказали стать. Але гендерної різниці в оплаті майже немає — чоловіки отримують більше за  жінок лише на 100 грн.

Втім, у коментарях часто звучала тема емоційного вигорання та соціальної недооцінки.

• “Нас більшість, але це не сила, це втома. Ми тримаємось на ентузіазмі”, — стверджує вчителька з Волині.
• “У школі не вистачає чоловіків, і не тому, що вони не хочуть — просто не можуть прожити на ці гроші”, — впевнена мешканка Полтавщини.
• “Жінки тримають школу, але держава тримає їх на мінімалці”, — каже педагогиня з Волині.  
• “Мій чоловік пішов із школи, бо сказав: “На цю зарплату навіть каву не купиш””, — пояснює вчителька з Чернігівщини.  
• “У нас гендерна рівність — усі однаково виснажені”, — додає викладачка з Одеси.

Географія нерівності: “Ми наче в різних країнах” 

Регіональні різниці заробітної плати респондентів НУШ разючі: Київ — 17 тис., Донецька область — 6 тис., середній показник по Україні — 14 тис. грн. Навіть між областями центральної України різниця сягає 3–4 тис. грн.

• “Ми наче в різних країнах. У столиці підвищують, у нас — “тримайтеся””, — каже вчителька з Херсонщини. 
• “Ми в зоні бойових дій, але працюємо. Онлайн, офлайн, як можемо. І при цьому — найнижчі зарплати”, — зазначає педагог із прифронтової школи.
• “Відмінності в оплаті такі, що здається, ми з різних країн”, — вважає вчителька із Запоріжжя.
• “Ніхто не хоче переїжджати в село — і не через війну, а через зарплату”, — додає мешканка Чернігівщини.
• “Освіта виживає не завдяки системі, а всупереч їй”, — підсумовує директорка школи з Миколаєва.

“Ми не проти реформ. Ми просто хочемо, щоб вони були про нас, а не про звіти” 

Попри оголошені урядом плани щодо 50-відсоткового підвищення зарплат і підтримку з боку європейських партнерів, настрої вчителів залишаються стриманими. Опитування демонструє, що для більшості педагогів питання не лише у розмірі оплати, а у справедливій оцінці трудових витрат і прозорій системі нарахувань.

Тим не менш, українські вчителі не відкидають реформи та очікують не просто цифр у бюджеті — вони хочуть бачити реальне визнання своєї праці, гідні умови, скорочення паперової рутини й зростання довіри до професії.

Підвищення зарплат — лише частина рішення. Потрібно, щоб кожна година, кожен аркуш, кожен урок мали свою ціну й повагу.

• “Ми не проти реформ. Ми просто хочемо, щоб вони були про нас, а не про звіти”, — каже вчителька з Черкаської області.
• “Реформа починається не з документів, а з довіри”, — додає педагог із Києва.  
• “Гідність не можна замінити реформою. Якщо вчитель втрачає віру — держава втрачає майбутнє”, —вважає учителька з Львівщини.
• “Освіта — це не лише підручники. Це люди. І ці люди заслуговують на гідне життя”, — підсумовує педагог із Києва.

Нагадаємо, раніше медіа НУШ повідомляло про витрати, які уряд запланував на освіту в 2026 році. Там йдеться про збільшення заробітних плат вчительства.

Фото згенероване ШІ