Як повідомлення розбрату поширюються в шкільному середовищі?

Активно ведучи інформаційну війну на території України, росія як один з методів використовує поширення повідомлень розбрату задля підриву єдності українського суспільства. Робить вона це не тупо в лоб, а дуже хитро: так, що тотальна більшість зі споживачів свято переконана, що транслюють і підтримують власні думки з приводу того, що якась група українців хороша, а якась погана.

І певною мірою це так і є, вважає Анастасія Мельниченко, дослідниця булінгу, аспірантка Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, громадська діячка та дитяча письменниця: росія не придумує приводи для розбрату, вона роздмухує те, що вже є, охоплюючи все більше і більше людей і буквально експлуатуючи місця соціальної напруги.

Як саме це роблять російські пропагандисти – можна ознайомитись докладно в матеріалах XXII Міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми розвитку соціологічної теорії”, серед яких прозвучали і тези соціологинь Анастасії Мельниченко та Людмили Малес “Поширення повідомлень розбрату в українському шкільному середовищі”.

Під повідомленнями розбрату маються на увазі такі, що містять узагальнення та протиставлення умовної групи “хороших” українців умовній групі “поганих”. Інформаційна стратегія поширення розбрату формує в наших головах групи умовних “своїх” і умовних “чужих”, лоскочучи відчуття нашої належності до групи і посилюючи міжгрупові упередження.

У межах національного дослідження “Булінг і толерантність у закладах освіти”, яке проводилося у 2023/2024 та 2024/2025 роках серед вчительства та учнівства українських шкіл за допомогою онлайн-анкетування, респондентам було запропоновано низку узагальнених тез розбрату за векторами:

• “виїхав-залишився”;
• “місцевий-переселенець”;
• “україномовний-російськомовний”;
• “західні регіони-східні/південні регіони”,

– тобто тих, які активно поширювалися у соціальних мережах після початку повномасштабного вторгнення, – і була запитана міра згоди з цими повідомленнями, джерела отримання та готовність ділитися змістом повідомлень далі.

В учнівському середовищі ми спостерігаємо значні відсотки споживання повідомлень розбрату після початку повномасштабного вторгнення, які приходять, здебільшого, через соцмережі.

Прикметно, що ступінь експонованості до пропаганди розбрату між вчителів зростає у другій хвилі порівняно із першою. Так, у першій хвилі 70,7% респондентів (N = 3804) зустрічалося із повідомленнями розбрату, тоді як у другій хвилі (N = 5656) ствердно відповіло про зустріч із повідомленнями розбрату 82,1% респондентів.

Респонденти найбільше були схильні підтримувати упередження щодо російськомовних українців та переселенців:

• із тезою “російськомовним не місце в Україні” погодилося 42,7% респондентів;
• з тезою “представники деяких регіонів України поводяться неналежно” – 42%;
• “нехороші історії, які розповідають про переселенців з інших регіонів (Сходу, Півдня) – правда” підтримало 36,6% респондентів.

Найменшу підтримку отримала теза про позбавлення громадянських прав тих, хто виїхав з України під час війни – 13,2%.

За кількістю стереотипів, які вони підтримують, давши згоду або абсолютну згоду з ними, вчительство розділяється на нерівні групи. Більшість опитаних (61,2%) не поділяє жодне упередження, якесь одне упередження розділяє 22%, два упередження – 9,3%, три – 3,8%, а чотири та більше упереджень – 3,7% вчительок та вчителів, проте навіть останні дві групи містять 427 та 412 анкет відповідно, тож можуть піддаватися подальшому аналізу.

Найбільше повідомлення розбрату вчительки та вчителі всіх груп зустрічають у соціальних мережах (55,2%). За ними з помітним відривом йдуть друзі та знайомі (28,7%), а також особисті пошуки в інтернеті (27,5%).

При цьому спостерігається виразна тенденція: зі зростанням кількості підтриманих стереотипів (групи “3” і “4+”) зростає роль отримання інформації саме від реальних людей – родини, друзів, знайомих та колег.

Наприклад, група 4+ демонструє вище надходження повідомлень розбрату від родини, друзів і колег порівняно з менш упередженими групами. Водночас для респондентів, які не підтримали жодного стереотипу, характерна менша вага міжособистісних джерел. Наприклад, для групи 4+ джерелом повідомлень розбрату друзі та знайомі були у 47,4% випадків, тоді як для групи, що не підтримала жоден стереотип – 23,7%.

На рисунку ви можете бачити звʼязок між кількістю підтриманих наративів розбрату (від жодного до 4+) і відповіддю на питання, чи готові вчителі ділитися своїми переконаннями з класом.

Отримання інформації через месенджери, традиційні медіа, форуми та спільноти залишається відносно стабільним незалежно від рівня упередженості.

Порівнюючи тенденції до відтворення своїх поглядів у класі між групами з різним рівнем підтримки повідомлень розбрату, ми можемо відзначити наявність значущого невеликого оберненого зв’язку між згодою із упередженнями і готовністю ділитися ними з учнями. Аналізуючи готовність поширювати упередження у розрізі тем повідомлень розбрату, Z-тести пропорцій засвідчили наявність статистично значущих відмінностей: учителі з вищим рівнем згоди із повідомленнями розбрату частіше зазначають готовність поширювати такі наративи серед учнів, ніж ті, хто з ними не погоджується. Такий зв’язок спостерігається майже для всіх тверджень, за винятком повідомлення “україномовні надто агресивно насаджують українську мову” (ймовірно, через страх суспільного осуду).

Дослідження учнівського масиву, який загалом налічує 11759 заповнених анкет, на тему підтримки повідомлень розбрату показали, що найбільшу згоду викликають меседжі щодо вимушених переселенців, де згода та абсолютна згода сумарно сягають 36,7%.

Далі за рівнем підтримки йдуть повідомлення розбрату щодо російськомовних (22,6%), україномовних (21,1%) та тих, хто не виїжджав (“справжній українець не лишився б в Україні наражати сім’ю на небезпеку”, 21,8%).

Загалом простежується нерівномірна чутливість учнів до різних типів меседжів розбрату: теми, які стосуються внутрішньо переміщених осіб та групових конфліктів, мають вищий рівень згоди. Упередження щодо тих, хто не служить, учні майже не підтримують (4,6% згоди з ними).

Джерела отримання повідомлень розбрату частково відрізняються залежно від теми підтриманих учнями повідомлень розбрату. Зокрема, в групі учнів, що виказали упередженість до переселенців, виокремлюється дуже висока частка інших дорослих (61%), а також вчителів як джерел повідомлень.

Проблеми розвитку соціологічної теорії – 2025 267 розбрату (55%), тоді як в усіх інших підтриманих темах розбрату цей показник значно нижчий, зокрема, вчительство згадують від 13% до 23%.

Серед групи дітей, упереджених до україномовних, особливо високий показник фіксується для соціальних мереж як джерела (57%), водночас учителі як джерело, навпаки, фіксуються на рівні лише 14%.

Ті, хто підтримали повідомлення розбрату щодо україномовних, мають найвищий відсоток за відповіддю: “Я такого не чую” (27%) у порівнянні з іншими темами. Найнижчий відсоток відповіді: “Я такого не чую” серед упереджених до переселенців (13%).

Таким чином, результати демонструють, що соціальні мережі залишаються основним джерелом повідомлень розбрату, але зі зростанням підтримки стереотипів у вчительства помітно зростає вплив міжособистісних каналів, зокрема колег, друзів та родини.

Основний висновок з цього всього такий: зростання рівня підтримки повідомлень розбрату корелює з підвищеною готовністю вчительської спільноти транслювати подібні меседжі у навчальному середовищі. Отримані від вчителів подібні повідомлення підвищують шанс учнів підтримувати ці повідомлення. А отже треба: слідкувати за тим, що ви говорите та дотримуватися інформаційної гігієни.