Два роки оновленому курсу “Захист України”: що змінилося для учнів та педагогів

Цього року випускники шкіл стали першими українськими старшокласниками, які пройшли повний шлях реформованого курсу “Захист України”. За два роки впровадження реформи по всій країні на базі навчальних закладів створили 963 осередки та залучили для навчання у них понад 300 тисяч учнів, використавши 2 млрд гривень державних інвестицій в інфраструктуру та понад 120 млн гривень інвестицій в професійний розвиток вчителів.

Що змінилося для учнів та педагогів, чого насправді мають навчати предмети з підготовки до національного спротиву, і як саме має виглядати здорова мілітаризація суспільства, дискутували на форумі “Захист України: урок, який не закінчується”.

У цій статті ви дізнаєтеся зокрема про те:

• чим навчання цивільних відрізняється від навчання військових;
• чи потрібна старшокласникам стройова підготовка:
• що означає “культура готовності”;
• чи варто боятися мілітаризації суспільства, зокрема й школи.

Шкільний курс не готує військових спеціалістів

Про те, що впровадження нового підходу у навчанні школярів не є тотожним підготовці професійних військових, які вже готові виконувати бойові завдання, на форумі говорили багато. Це дуже важливий меседж, який мають почути й самі учні, і їхні батьки, і педагоги, які дотичні до викладання.

Дворічне вивчення оновленого предмету “Захист України” у школі, а також подальше проходження курсу з національного спротиву, який викладатимуть для студентів коледжів чи вишів, не означає ні автоматичного набуття військової спеціальності, ні факту, що людина вже вміє воювати.

“Ніхто не стверджує, що 100% учасників або випускників програми мають бути військовослужбовцями. Це просто нереально. Але насправді “Захист України” як шкільний курс, на мою глибоку думку, має на меті виховати, в першу чергу, громадянина, - впевнений Ігор Шелепйонок “Мактавіш”, головний сержант 12-ї бригади спеціального призначення “Азов”. - Мова йде про громадянську відповідальність”.

І дуже важливо, і з цим були згодні більшість спікерів форуму, пояснити дитині, навіщо їй потрібні ці знання та навички. Що навіть у будених реаліях війни це - фундаментальна базова життєво необхідна підготовка. Кожен має вміти надати першу домедичну допомогу, знати, як захистити себе, як реагувати та діяти в критичній ситуації, розумітися в азах мінної безпеки.

“Якщо ми говоримо навіть про такі більш невійськові компоненти “Захисту України”, то більша частина з них - це про наше повсякденне життя. Наприклад, інформаційна безпека - це дуже важливо, особливо, коли ми бачимо, наскільки різні інформаційні вкиди впливають на суспільство”, - пояснює Ярослава Братусь, керівниця аналітичного відділу фонду “Повернись живим”.

Тож, якщо навички надання медичної допомоги чи мінної безпеки - це те, що може врятувати життя у будь-якій момент, то навчання суто мілітарним навичкам - це шанс зокрема й позбутися ілюзій, що, пройшовши курс “Захист України”, людина готова воювати. Про це на форумі частіше за все говорили самі військові. Бо це скоріше про формування культури навчання, спроба позбавити молодь міфів та стигм щодо армійської служби, які формують страх.

“Мені, як нормальній людині, колись теж було страшно. З іншого боку, я розумів, що тікати не буду. Але я - фехтувальник, боюсь, що ці навички мені б не допомогли, - розповів свою історію міністр освіти та науки Оксен Лісовий. - Тому я пішов на навчання в громадську організацію і зрозумів, як можна правильно організувати навчання цивільних, якщо підходити до них як до цивільних, не як до військових, з елементами необхідної жорсткості, але з поясненням, для чого це тобі, чому це в твоїх інтересах”.

Пан міністр зізнався, що саме тоді він побачив необхідність у створенні справжніх курсів для цивільних. Тому, коли трапилася нагода, і його “мобілізували” на посаду міністра, Оксен Лісовий, не вагаючись, розпочав рух до втілення цього курсу. До практичної частини реформи активно долучилися військові, зокрема полк “Азов”, але процес навчання дітей наразі залишається прерогативою педагогів, бо, як підкреслюють спеціалісти, навіть дуже досвідчений військовий, не завжди має знання та навички для навчання цивільних, тим більш, підлітків. Але цього можна навчити, в обидва боки, як педагогічних працівників, так і ветеранів.

За словами міністра, через систему інститутів післядипломної освіти були законтрактовані сертифіковані тренери. Десь з підтримкою і допомогою громадських організацій, “Азова” , інструкторів бойової підготовки ДСНС або долучався “Червоний хрест” до тренінгів за напрямками.

“Станом на зараз [працюють] 345 ваших колег, вчителів, викладачів “Захисту України”, людей, які проводять молоду людину, підлітка зі світу сумніву до світу впевненості в собі, - нагадав про підготовку викладачів у своєму виступі пан Лісовий. - 95 тренерів підготовлених, класних, відібраних на конкурентній основі. 80 супервізорів для того, щоб спільнота працювала. Для того, щоб ми обмінювалися, мали зворотній зв’язок, обмінювалися між собою своїм досвідом, допомагали один одному”.

Людський капітал

Аналітичний відділ “Повернись живим”, за словами Ярослави Братусь, багато уваги приділяє саме дослідженню людського капіталу, тому що розуміє, що люди - основа всього.

“Ми на людський капітал дивимося з точки зору, в першу чергу, підсилення війська. Тобто, залучення людей до війська, питання професійної військової освіти, підготовки, кадрового менеджменту і роботи з ветеранами, - розповідає пані Ярослава, - Але з останнього нашого дослідження, яке стосується мобілізації, ми помітили, що набагато важливіше звертати увагу на середовище, в якому проживають військовозобов’язані, середовище, з якого фактично людина заходить у військо. І коли ми говоримо про середовище, то це і є робота з родинами, робота по національно-патріотичному вихованню з молоддю”.

Власне, про формування цього середовища під час вивчення предмету “Захист України” на форумі говорили дуже багато. Головне питання - яким чином заохочувати молодь, змінювати погляд на обов’язок захисту своєї країни, навіть якщо з власної родини та інтернету дитина приносить негативізацію та заперечення.

“Ми змінили підходи, і це дуже важливо, тому що сьогоднішній підліток живе в реальному світі. Він користується медіа, для нього відкрита вся та інформація, яка, очевидно, відкрита і для дорослих. І він бачить те, як виглядає реальна війна сьогодні, - пояснює Оксен Лісовий. - Він повинен розуміти реальні виклики, які можуть трапитися сьогодні. І він повинен розуміти, що його знання і навички, яким навчає вчитель в осередку, відповідають тій реальності, яку він бачить через екрани своїх гаджетів”.

Тому замість зазубрювання статутів сучасні, старшокласники на уроках вивчають домедичну допомогу на реалістичних манекенах та надсучасному обладнанні, вчаться керувати БПЛА, розуміють аспекти цивільного захисту, опановують стрілецьку зброю, практикуються в навичках медіаграмотності. І це - не формальні зміни “для галочки”, хоча педагоги, особливо старшого віку, в кулуарах скаржилися на відсутність в програмі годин на “стройову”, мовляв, на неї ж тримається дисципліна. Але якщо подивитися, як ті самі вчителі у перервах ставали в чергу для тестування запропонованих виробниками прикладів сучасних симуляторів, віртуальних тирів та іншого обладнання, які можна закупити в осередки, то стає зрозумілим: дисципліна походить не тільки зі стройової, а з зацікавлення, сучасного облаштування центрів, закоханості самих вчителів у справу, яку викладають.

“Повірте, ця “стройова” - це такий засадничий елемент всіх дискусій по “Захисту України” останніх трьох років, - відповіла на питання медіа НУШ народна депутатка Інна Совсун, яка є однією з активних ініціаторів та рушіїв впровадження цього курсу, - Викладати по-новому складно. Але я вважаю, що з “Захистом України” нам більше вдалося, ніж не вдалося. Бо попри те, що вони кажуть, що їм складно, вони роблять по-новому. Вони спілкуються з новими викладачами, які абсолютно по-новому викладають, діляться досвідом, у них є десятки чатів між собою, де вони взаємодіють. Так, тримати дисципліну складно, але ж не тільки на цьому предметі. Але на фізиці ніхто не змушує марширувати для того, аби її втримати.

Будь-яка реформа, яка передбачає зміну поведінки людей, вона є найскладнішою. А в освіті всі реформи передбачають зміну поведінки людей. Тому ми дуже-дуже багато часу і зусиль інвестували в роботу з вчителями. Це ключовий елемент будь-якої реформи системи освіти”.

До речі, молоді викладачі з Рівного та Дубно, які з задоволенням тестували обладнання, на нестачу стройової не скаржилися. Сергій Конюський з рівненського ліцею “Лідер”, наполягав на розумному розподілі годин, бо раз в місяць вісім уроків поспіль важко дітям та педагогам. Та й якщо учень захворів чи поїхав на змагання - пропускає дуже великий обсяг. Логічніше для засвоєння інформації, на його погляд, розділити це на два раза в місяць.

“У нас вже два роки працює осередок. Забезпечені добре, але завжди хотілося б краще. Приїжджаєш на такі форуми, бачиш кращі зразки, хочеться вже все це собі, - зізнався його колега з Дубно. - Звісно, у нас є проблеми, але випадків відмови від навчання “Захисту України” не можу пригадати жодного. Навіть учні приватної християнської школи, які знаходяться в секторі осередку, відвідують заняття”.

А для того, щоб знаходити спільну мову з дітьми різних категорій, зокрема з сімей, де є чинні військові, загиблі чи зниклі безвісті, вони регулярно проходять психологічні курси в рамках підготовки викладачів предмету.

Наступним кроком до успішності нового підходу стала абсолютна та широка залученість різних горизонталей та вертикалей структур до втілення програми.

“Дуже вдячний за те, що ця робота не стала роботою тільки Міністерства освіти. Тут і державні органи, Міністерства освіти, оборони, внутрішніх справ, ветеранів, фінансів, цифрової політики, Верховна Рада, - підкреслив Оксен Лісовий, - Тут і бойові підрозділи. На волонтерських засадах долучилися багато громадських організацій і навчальних закладів - приватних, державних, позашкільних. Я дякую інститутам післядипломної освіти, які включились в підготовку педагогів, дякую департаментам освіти на місцях”.

Той самий “людський капітал” не можна напрацювати одним разом, одним роком, одним заходом, важлива система, яка успішно працює з підлітковою аудиторією.

“Йдеться про такий соціальний ліфт, як змагання. Ви знаєте, що перша така пілотна спроба проведення змагань у нас відбулась успішно. Зараз положення про ці змагання проходить через Міністерство освіти, - пояснює Лісовий. - Будемо розгортати каскад: змагання в осередку, змагання в громаді, змагання в рівні області, національні змагання з “Захисту України”. Це дуже важливий інструмент змагального методу мотивації для зростання. І по-друге, це соціальний рівень: підлітки знайомляться з подібними собі, людьми подібного рівня, з подібними інтересами, знайомляться з командами дорослих людей. Бригади, які долучаються до цього, оборонні технологічні компанії тощо. Тому це обов’язковий компонент”.

Мілітаризація, формування свідомого громадянина та навички виживання

На форумі часто згадували “Азов”, бо він став одним із найбільших партнерів цієї реформи.

“Як на мене, цей предмет повинен сформувати не так як в майбутніх рекрутів, хоч би мені, як командиру бригади, це хотілося. Але як здорове суспільство, - впевнений Арсен “Лемко” Дмитрик, полковник, начальник штабу 1-го корпусу НГУ “Азов”. - Я сподіваюсь що цей предмет, крім загальної історії по обороні держави, ще навчить учнів не бути егоістами. І я думаю, що це вийшло, бо підібрали саме людей, котрі зацікавлені в цьому розвитку, хто бачить тут в цьому інтерес. Інтерес, я певен, не особистий, інтерес загальний. І саме зараз відбувається вклад в майбутнє. Це “зіграє” не наступного року, не через п’ять років, але я певен, що обов’язково за 10, 15, 20 років - обов’язково, щоб ми жили достойно”.

Учасники обговорення підкреслювали, що наразі не стає мета запровадити “курс молодого бійця” у кожній школі, йдеться про закладання глибинних ціннісних орієнтирів та важливих навичок.

Серед обов’язкових цілей реформи військові, що виступали, називали формування так званої “культури готовності”, коли кожна цивільна людина розуміє, про які дії йдеться, коли кажуть про спротив, як саме це відбувається і які знання та навички можуть знадобитися. Тому, власне, формування базових навичок - друга важлива ціль. І третя - виховання свідомого та дієвого громадянина, який вміє та бажає захищати себе, інших та державу.

Педагогічна спільнота сподівається, що цей курс допоможе підліткам позбутися страхів та негативу щодо армії, стимулюватиме формування лідерських якостей, надасть свідомої вмотивованості та дозволить без остраху приміряти на себе певні соціальні ролі.

Громадські активісти теж наголошують на важливості набуття компетентностей для виживання та спротиву, але впевнені, що головне - почуття відповідальності, яке має бути ними підкріплене. Бо тільки це може сформувати таку необхідну для збереження країни та нації опцію - відчуття цінності взаємовиручки та об’єднання.

Саме ці важливі орієнтири і відрізняють “здорову” мілітаризацію суспільства, яке захищається від загарбника, від того, що відбувається зараз на окупованих територіях та в самій росії: патріотизм без карикатурних, але чітко пропагандиських заходів побєдобєсія, без мілітарної агресивної риторики до всього світу, без немовлят в пілотках та безумовного вихваляння вічного керманича.

Тож, у Міністерстві освіти та науки планують продовжувати реформування, бо вважають перші роки доволі успішними. Щоб вийти на 80% охоплення, планується наступного року відкрити ще 160 осередків. Основний фокус уваги - ті громади, які з певних причин не попали в першу субвенцію і не відкрили свої осередки, але потребують цього. Також в цьому році передбачаємо 28,8 млн грн на навчання вчителів. Заплановано широке долучення до викладання курсу у профтехах та коледжах, де вчаться колишні дев’ятикласники. А для тих, хто заходить після отримання повної загальної середньої освіти, запроваджуватиметься курс національного спротиву.

“Розбудова триває. І я хочу сказати, що цю розбудову забезпечуємо ми з вами. Наш захист не може бути сформований в якомусь одному міністерстві, наприклад, оборони.

Якби ми покладалися виключно на ініціативу одного міністерства, або якоїсь дуже розумної людини, ми, мабуть, не втримали другу армію світу, - підсумував пан міністр. - І це стосується тих змін, які ми з вами інтегруємо у систему освіти для формування оборонної свідомості громадянина…Це продукт національний, це продукт нашої з вами єдності, нашої з вами спільної інтелектуальної, фізичної і авансійної праці. Я дуже дякую кожному і кожній”.

Нагадаємо, що медіа НУШ публікувала інтерв’ю з однією з авторок посібника для “Захисту України” Анна Коваленко: “Для нас було важливо, щоб у посібнику “Захист України” були не тільки практичні навички виживання, а й підіймалися важливі питання про історію, українське військо та громадський сектор, як важливу складову частину підтримки сил оборони”

Фото автора