Вшановуємо пам’ять загиблих освітян: Ольга Ткаченко з Деснянки на Чернігівщині

Платформа пам’яті Меморіал спільно з медіа НУШ вшановують пам’ять загиблих працівників освіти. 

В Україні діє закон, який впроваджує щоденну загальнонаціональну хвилину мовчання о 9:00 для вшанування загиблих внаслідок агресії рф. Це обов’язковий захід для державних установ, місцевої влади та ЗМІ, що покликаний консолідувати суспільство. Медіа НУШ долучається до загальнонаціональної хвилини пам’яті.

Ользі Ткаченко було 64 роки. Вона загинула 8 березня 2022-го у селі Деснянка біля Чернігова. 

Був обстріл, жінка з цивільним чоловіком ховалися в погребі. Коли постріли стихли, вона попросила його піти перевірити, як справи у сусідки, яка жила сама через дорогу. 

“Мамин дім стояв навпроти ангарів, де російські військові ховали техніку. Коли стрілянина затихла, окупанти розвернули дуло танка на будинок моєї мами і поцілили прямо в нього. Не знаю, чи то злість свою зганяли, чи навіщо вони стріляли в дім цивільних людей. Снаряд зруйнував будинок на 80%, осколки полетіли у різні боки, пробили двері погреба, де була мама, і вбили її”, – розповіла донька Анна.

Ховати жінку на кладовищі російські військові не дозволили. Люди копали могилу у дворі у перервах між обстрілами впродовж 3-4 днів. З дошок збили ящик замість домовини, так і поховали. На початку квітня 2022-го після звільнення Збройними Силами України області від російських окупантів Ольгу перепоховали у селі Гущин – на цвинтарі біля тата.

 “Я власними руками витягувала з могили ящик із тілом мами. На своєму авто ми везли його в морг. Гробів не було де купити. Мені ж, можна сказати, пощастило: віддали труну, яку купили для моєї похресниці Вероніки (дівчинка загинула на початку березня на околицях Ягідного, – ред.), і їй придбали інший…. Я так і не попрощалася з мамою, бо відкрити труну не дозволили…”, – згадала Анна.

Ольга Ткаченко народилася у селі Гущин біля Чернігова. Після школи навчалася у місцевому педінституті на вчительку фізики та математики. Працювала в багатьох сільських школах області. Перед пенсією була директоркою початкової школи у селі Льгів. Потім вийшла на пенсію за вислугою років, аби поступитися місцем молодшій колезі, яку могли скоротити.

Ольга переїхала у родинний будинок у Деснянці. Там згодом почала жити з цивільним чоловіком. Розводила кролів, займалася господарством, проводила час з онуками.

“Багато дітей просилися до мами на репетиторство. Вона не відмовляла. Але гроші з них брати не могла. Стільки учнів згадують про неї… Мама дійсно заслуговує на вічну пам’ять. Вона найкраща мама, найкраща вчителька, яка жила своїми дітьми і своїми учнями. У неї не було кращих або гірших. Всі рівні, всі хороші. Я хочу встановити меморіальну дошку на її честь у Льгові, де було її останнє місце роботи”, – поділилася Анна.

Розбираючи речі мами, вона знайшла щоденник, який Ольга Ткаченко вела з 24 лютого до 7 березня. 

У загиблої залишилося двоє дітей, п’ятеро онуків, брат та інші родичі. Цивільний чоловік Василь Лазоренко помер у листопаді 2022-го. 

Допоможіть вшанувати пам’ять загиблих українців – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму для загиблих військових та форму для убитих росією цивільних.