Як освітянам, батькам, духовенству та громадськості знайти порозуміння щодо сексуальної освіти дітей

Чи назріла в Україні необхідність впровадження сексуальної освіти школярів? Якщо так — якою вона має бути, якими принципами буде керуватися і наскільки відповідатиме моральним нормам та очікуванням суспільства?

Колись українські мами казали: “Краще я їй/йому сама про це розповім, ніж в спотвореному, брудному вигляді про секс дитина дізнається на вулиці від однолітків або випадкової людини”.

Але з появою інтернету процес “вульгарної освіти” контролювати все важче, а безпеки між тим не стає більше. І назріла необхідність поставитися до статевого виховання юних українців більш фахово, а головне — комплексно, як це й рекомендує ЮНЕСКО.

У цій статті ми поговоримо про різні аспекти питання на перехресті освіти, моралі, розвитку дітей та європейського курсу держави, зокрема:

• чи потрібен українським школярам окремий курс сексуальної освіти;
• якими міркуваннями керувалися його розробники;
• які претензії мають до курсу представники Громадської ради з питань співпраці з Церквами та релігійними організаціями при МОН України;
• а головне - чи є перспективи у зацікавлених сторін досягти консенсусу.

Духовенство забило на сполох

Медіа НУШ повідомляло про те, що Міністерство освіти України відкликало гриф із програми “Комплексна сексуальна освіта” для 1–11 класів, котру розробили фахівці громадської організації “Дівчата”. Це відбулося після чергового засідання Громадської ради з питань співпраці з Церквами та релігійними організаціями при МОН України, яке очолив голова Громадської ради та голова Управління духовної освіти і богословської науки Православної Церкви України протоієрей Олександр Трофимлюк та в якій взяв участь заступник Міністра освіти і науки України Микола Трофименко, керівники та представники структурних підрозділів МОН й релігійних організацій.

А передувала цьому засіданню зустріч 29 травня Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій з Прем’єр-міністром України Юлією Свириденко. Тож виникає законне питання: що змусило українське духовенство так активно і голосно бити на сполох?

Певною мірою відповідь була у заяві під час зустрічі та подальшому повідомленні Ради, де зазначено, що після детального ознайомлення зі змістом програми сексуального виховання і посібників для дітей від шести років, духовенство “глибоко занепокоєне через ігнорування інституту сім’ї, протиставлення жінки і чоловіка, нездоровий вплив на психіку дітей, тощо” .

З акцентом на безпеку

Треба визнати, що в Україні давно назрівало питання сексуальної освіти дітей з обов’язковим акцентом на безпеку. В січні 2019 року в медіа НУШ піднімалася тема необхідності статевого виховання в школах. Бо зрозумілим, що в умовах безмежних можливостей інтернету підлітки в процесі пошуку відповідей на питання про секс зазвичай отримують відповіді, які мають відношення до безконтрольності та задоволення, але не мають — до безпеки й відповідальності.

Тож, якого штибу інформацію діти отримають і які наслідки вона буде мати на їх подальше життя й поведінку, це має суспільно важливе значення, а не є виключно особистим вибором дитини чи родини. В багатьох розвинутих країнах світу це вже давно зрозуміли, а в школах деяких з них курс сексуальної освіти викладається більше півстоліття. Першою в 1956 році такий курс запровадила Швеція, через п’ятнадцять років окремий курс з’явився в навчальних закладах Норвегії, а ще через п’ять років — у Франції.

В Україні, де за участю офіційної освіти діти отримують знання про фізіологію людини переважно на уроках біології, значна частина суспільства вже, здається, прийшла до думки, що по-перше, цього не достатньо, а по-друге, важливу для життя інформацію, до того ж на делікатну тему, діти повинні отримувати не з випадкових джерел, а від батьків, психологів та педагогів.

Згідно Національному соціологічному дослідженню “Обізнаність та ставлення спільноти вчителів і батьків до комплексної сексуальної освіти”, яке було проведене у грудні 2019 - червні 2020 років Аналітичним центром Cedos у партнерстві з Дослідницькою агенцією Info Sapiens на замовлення UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення та за підтримки Міністерство освіти і науки України, 84% батьків та 83% вчителів загалом підтримують комплексну сексуальну освіту у школі.

Просвітництво чи сексуалізація?

Час від часу в Україні з’являються нові курси, програми та платформи, спрямовані на сексуальне виховання дітей. Вони або розміщуються на окремих ресурсах, як скажімо на Prometheus курс “Сексуальна освіта” від Фонду Олени Пінчук, або розраховані на факультативне викладання, як навчально-методичний посібник для учнів 1–11 класів від громадської організації “Дівчата”.

Саме “Дівчата” й розробили посібник “Комплексна сексуальна освіта”, який у березні 2024 року отримав гриф Міністерства освіти і науки України, а в травні між громадською організацією та міністерством був підписаний Меморандум про співпрацю та партнерство. Документ закріпив намір сторін спільно працювати над створенням безпечного, інклюзивного та вільного від насильства освітнього середовища. Після цього протягом 2024/25 навчального року курс факультативно в якості пілотного впроваджувався у деяких школах.

Тож, дивно, що тільки за два роки після офіційного схвалення посібника він отримав таку активну і нищівну критику від представників духовенства та деяких громадських організацій. Як було зазначено вище, Громадська ради церков і релігійних організацій звинувачує авторів посібника, зокрема, у “нездоровому впливі на психіку дітей”. Сайт “Християни для України” стверджує: “Зміст цих матеріалів не відповідає віку учнів і загалом програма містить численні скандальні наративи, що суперечать моралі та цінності сім’ї”, а ще “містить всі ті елементи ЛГБТ-пропаганди, про які раніше попереджали церкви та християнські громадські організації”. А на сайті, що має назву “Кабінет експертів”, висловлюють занепокоєння через підхід, “за якого питання сексуальності подаються у відриві від контексту сім’ї, шлюбу та відповідального батьківства”.

Про що розповідають “Дівчата”

В передмові до посібника “Комплексна сексуальна освіта” директорка ГО “Дівчата”, кандидатка соціологічних наук, експертка з гендерної рівності Юлія Спориш зазначила: “Крок за кроком ми йшли до цієї мети: починали з освітніх проєктів, шукали підтримку в держави, налагоджували співпрацю з фахівцями та міжнародними організаціями… Посібник покликаний стати надійним містком між учнем і вчителем — дорослим, який простими і зрозумілими словами, без зайвого сорому і страхів розкаже дитині й підлітку про фундаментальні аспекти його життя”.

Щоб мати власну, неупереджену думку щодо посібника, потрібно з ним уважно ознайомитися. Дійсно, на його сторінках є ряд важливих тем, які потребують уваги — про основи жіночої та чоловічої фізіології, здоровий спосіб життя, сексуальні та репродуктивні права, дані про імунітет людини, основні шляхи, способи та групи ризику зараження ВІЛ-інфекцією, особисті кордони, методи та засоби контрацепції. Між тим дещо бентежить деяка невідповідність окремих тем віку учнів.

В ГО “Дівчата” на це відповідають, що передусім це курс про безпечне дорослішання — про те, щоб дитина поступово, відповідно до свого віку, розуміла зміни, які відбуваються з її тілом, навчалася поважати власні кордони та кордони інших, будувала здорові взаємини.

“Ми спокійно ставимося до професійної критики та вважаємо, що відкрита дискусія є нормальною частиною розвитку будь-якої освітньої програми. - Зауважує Олександра Бєлєніннік, координаторка Департаменту з протидії гендерно зумовленому насильству, розвитку освітніх ініціатив та безбар’єрності ГО “Дівчата”, психологиня, співавторка навчально-методичного посібника. - Водночас ми хотіли б наголосити, що частина зауважень, які сьогодні звучать у публічному просторі, не відповідає фактичному змісту програми”.

Наприклад, вважає пані Олександра, для молодших дітей курс зовсім не про сексуальні стосунки: “Він присвячений особистій безпеці, будові тіла відповідно до віку, гігієні, приватності, особистим кордонам, повазі до себе та інших, розпізнаванню небезпечних ситуацій і навичкам звернення по допомогу. Взагалі ми відкриті до різних думок, однак під час оновлення програми будемо спиратися насамперед на сучасні наукові дані, міжнародні рекомендації та українські державні освітні стандарти”.

Крок назад чи рух назустріч?

Коли в медійному просторі та соцмережах поширилася інформація про те, що Міністерство освіти і науки України відкликало свій гриф із програми “Комплексна сексуальна освіта”, це зумовило протилежну реакцію у організацій та осіб, дотичних до створення посібника або зацікавлених в його використанні з одного боку та критиків — з іншого.

В той час, коли конфесії, що входять до ВРЦіРО, задоволені, бо мають до посібника багато зауважень, в тому числі через “нав’язування ґендерної ідеології”, українська феміністична ініціатива та громадська організація “Марш жінок” назвала це кроком назад. На сторінці організації в інстаграм була оприлюднена така позиція: “Сексуальна освіта це не розбещення, а протидія розбещенню. Бо вона допоможе рятувати дітей від насильства та ранніх вагітностей, навчить підтримувати гігієну та захищатися від ЗПСШ, допоможе розібратися у своїй анатомії та дізнатись про менструацію”.

Між тим, на запит медіа НУШ в Міністерстві освіти і науки щодо ситуації з відкликанням грифу відповіли: “Відповідне рішення не ухвалювалося, оскільки досі у МОН триває робота над матеріалами комплексної програми. Результатом цієї роботи стане подання на розгляд Експертної комісії програм, а згодом і посібників до неї, з іншою назвою, і стосовно яких буде ухвалене рішення щодо надання грифу. Програма, над якою нині ведеться робота, зумовлена потребою допомогти дитині у процесі фізіологічних, емоційних та психологічних змін під час пубертатного періоду. Але нині говорити як про можливий формат, чи строки запровадження цієї програми, або про формат посібників для використання в освітньому процесі — зарано”.

Оновлення змісту та визначення меж

Під час дискусій у соцмережах, люди згадали про роль, яку повинна грати в процесі статевого виховання дітей ще одна зацікавлена сторона: “Гадаю батькам теж треба проводити розʼяснювальні роботи і то поступово, заздалегідь, а не так: “Ну сина/доця час настав тобі шістнадцять і той во…”. І мабуть, дійсно батьківська спільнота не повинна стояти осторонь, коли мова йде про тему, важливу для розвитку та подальшої долі дитини.

Що до долі самого посібника, його автори ситуацію не драматизують.

В ГО“Дівчата” налаштовані зосередитися не на публічних дискусіях, а на подальшому вдосконаленні програми із залученням широкого кола експертів:

“Сьогодні ми перейшли до наступного етапу — відкритого громадського та професійного обговорення. Ми переконані, що створити якісну освітню програму без широкого професійного діалогу неможливо”.

Позиція Міністерства освіти і науки очікувано зважена: “Наразі йдеться не про впровадження окремої обов’язкової програми сексуальної освіти в школах, а про опрацювання матеріалів навчально-методичного посібника “Комплексна сексуальна освіта” для 1–11 класів. За результатами опрацювання матеріалів триває робота авторів програми над визначенням вікових меж для застосування кожного змістового модуля, а також приведенням очікуваних результатів і змісту курсу у відповідність до вікових особливостей учнів і учениць, чинних державних стандартів освіти та змін у нормативно-правових актах. Також опрацьовується питання зміни назви курсу відповідно до його оновленого змісту та контексту”.

Нагадаємо, раніше медіа НУШ писало про те, що у межах проєкту “Вчися вухами” від ГО “Смарт освіта” вийшов курс аудіоуроків для підлітків, у якому профільні фахівці (психологині-секологині, гінекологині) розповідають усе про дорослішання: фізичне та психологічне.

Фото – Magnific, ВРЦіРО, ГО “Дівчата”