Реалії українських педагогів в сучасних умовах — це вже не просто добре проводити уроки. Під час повітряної тривоги саме вчитель чи вчителька має організувати перехід дітей в укриття, заспокоїти тих, хто боїться, продовжити там урок, якщо є умови, а після відбою повернути клас до навчання. Але самі вчителі живуть у тих самих умовах війни: переживають нічні атаки, тривожаться за близьких, втомлюються і виснажуються. І їхній ресурс так само не безмежний.

У попередніх матеріалах спецпроєкту ми розповідали, як проєкт PowerSchool допомагає школам продовжувати працювати під час відключень електроенергії — завдяки системам резервного живлення, а PowerLiteracy дає шкільним управлінцям знання, необхідні для побудови енергостійкості закладу. Але для безперервного навчання недостатньо обладнання та грамотних управлінських рішень. Школа працює доти, доки мають ресурс люди, які щодня приходять до дітей.

Саме на це спрямований PowerCare — третій компонент проєкту PowerSchool/Енергонезалежна школа, який ГО “Смарт Освіта” реалізує за підтримки Help – Hilfe zur Selbsthilfe Ukraine та Програми локалізації Help (HLF), за фінансування Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Його завдання — не перетворити вчителя на психолога, а дати педагогам інструменти, які допомагають краще справлятися з власним стресом, розпізнавати складні емоційні стани дітей і знати, як підтримати їх у конкретній ситуації.

В рамках цього проєкту програму психосоціальної підтримки пройшли 219 педагогів Дніпропетровської області. Ми подивилися, як отримані знання працюють уже після тренінгів — на звичайному уроці, в укритті, під час батьківських зборів і навіть у вчительській.

Від навчання — до практики в школі

PowerCare побудований так, щоб отримані під час навчання знання не залишалися лише теорією. Під час двох тижнів онлайн-занять вчителі та шкільні психологи опановували інструменти саморегуляції та відновлення власного ресурсу, вчилися розпізнавати ознаки стресу в дітей і надавати базову психосоціальну підтримку, а також розуміти ознаки, коли потрібно поговорити з батьками і рекомендувати звернутися за подальшою психологічною чи медичною допомогою.

Навчання поєднувало теоретичну підготовку з практикою. Після завершення основного курсу педагоги поверталися до своїх шкіл, випробовували отримані інструменти в роботі з дітьми та колегами, а потім обговорювали цей досвід під час групових супервізій із психологами. Це давало можливість розібрати складні ситуації, скоригувати власні дії й зрозуміти, де закінчується зона відповідальності педагога і потрібна вже професійна допомога.

Практичним інструментом для учасників стали “Картки стійкості” — набір коротких вправ, які можна використовувати без спеціального обладнання просто в класі, укритті чи вчительській. Вони допомагають стабілізувати емоційний стан, повернути увагу до теперішнього моменту, знизити напруження або відновити концентрацію.

Після завершення навчання кожен сертифікований учасник отримав власний набір карток. Картки містять вправи, запитання для обговорення та інтерактивні активності, що допомагають розвивати емоційну грамотність, навички саморегуляції, взаємопідтримки та психологічної стійкості. Завдяки цьому педагоги можуть легко інтегрувати психосоціальні практики у щоденний освітній процес і створювати в школі безпечний простір для спілкування, рефлексії та відновлення.

“Для насбуло важливо непросто дати педагогам набір психологічних технік. Ми хотіли, щоб вони розуміли, коли і навіщо їх застосовувати, могли спершу допомогти собі, а потім — підтримати дитину. Вчитель не має ставати психологом. Але він має знати, що може зробити тут і зараз, а коли потрібно звернутися по професійну допомогу”, — пояснює Анжеліка Назаренко, керівниця психологічного напрямку ГО “Смарт освіта” під час реалізації проєкту.

Коли психологічні практики стають частиною шкільного дня

У Кам’янському ліцеї №29 навчання за проєктом PowerCare пройшли 14 із 16 учителів початкової школи. За словами заступниці директора з навчально-виховної роботи Яни Курись, запит на такі інструменти серед педагогів був високим. Отримані знання та “Картки стійкості” в школі почали використовувати не лише під час роботи з дітьми, а й у взаємодії з батьками та для підтримки самих педагогів.

Один із таких досвідів — батьківські збори у 3-Б класі. Замість звичного обговорення оцінок і дисципліни батькам запропонували техніки стійкості, вправи на емоційне розвантаження та роботу з картками.

“Спочатку багато хто поставився до цього насторожено, але вже за кілька хвилин атмосфера змінилася, — згадує Яна Курись. — Батьки почали відкриватися, ділитися своїми переживаннями, говорити про втому та труднощі”.

Практики застосовують і безпосередньо під час навчання. Вчителька початкових класів Олена Лазоренко інтегрує “Картки стійкості” у структуру уроків — для емоційного налаштування на початку заняття, відновлення уваги під час коротких пауз та після емоційно насичених ситуацій. За її спостереженнями, особливо помітний результат у роботі з дітьми, які відчувають тривогу або мають труднощі з концентрацією.

Для її колеги Олени Мешко одним із головних результатів навчання стало розуміння, як діяти, коли дитина панікує чи проявляє агресію.

“Особисто мені, як людині, цей курс дав розуміння: не одягнувши кисневу маску спочатку на себе, я не зможу допомогти дітям. Як вчитель, тепер я маю чіткий алгоритм дій на випадок, якщо дитина переживає паніку чи агресію. Я перестала боятися гострих емоційних проявів під час уроків”.

Короткі практики вона використовує просто під час уроків та в укритті під час повітряних тривог.

“Коли я бачу, що клас штормить від перевтоми або тривоги, я зупиняю урок і кажу: “Давайте зробимо паузу стійкості”. Найбільшу користь принесла проста техніка заземлення “5-4-3-2-1”. Ми разом шукаємо очима 5 синіх предметів у класі, фокусуємося на 4 звуках навколо, торкаємося 3 різних текстур. Ця вправа моментально перемикає мозок із режиму паніки в режим аналізу. Повертає дітей у момент “тут і зараз” і робочу атмосферу буквально за 120 секунд”, — ділиться Мешко.

Інструменти програми педагоги адаптують і до специфічних освітніх потреб. Вчителька-логопед Тетяна Можейко поєднала дихальні й тілесні практики з логопедичною роботою: під час заспокійливого дихання дитина одночасно тренує звук, над яким працює. За словами педагогині, навіть за короткий час “Картки стійкості” стали для неї інструментом швидкого емоційного розвантаження дітей на початку занять.

Важливо, що інструменти PowerCare в ліцеї використовували і для самих учителів. Навчання припало на кінець навчального року — період річного оцінювання та звітності. В адміністрації закладу зазначають, що отримані техніки допомагали педагогам підтримувати власний робочий ресурс у цей період.

Таким чином, у Кам’янському один набір інструментів почав працювати одразу в кількох напрямах: для саморегуляції педагогів, підтримки дітей під час навчання та повітряних тривог і роботи з батьками.

Коли психологічна підтримка стає частиною шкільної культури

У Сурсько-Михайлівській гімназії психосоціальні практики інтегрують через психологічну службу школи. Однією з головних учасниць цього процесу стала практична психологиня Дар’я Козлова, яка адаптує “Картки стійкості” до щоденної роботи з дітьми та педагогами.

У гімназії є дві колоди карток, але використовують їх по-різному. Зранку в колективі можуть витягнути “карту дня” і виконати запропоноване психологічне завдання. У роботі з дітьми картки застосовують і для групових вправ на взаємодію та зближення.

“Ми активно та з азартом використовуємо їх у колективі як “карту дня” — зранку витягуємо одну, щоб виконати певне психологічне завдання, — розповідає Дар’я Козлова. — Діти їм дуже раді, часто самі прибігають із проханням витягнути свою карту. Також мені подобається використовувати їх у груповій роботі на зближення учнівського колективу. Наприклад, учень обирає картку, виконує завдання, а потім ми її ховаємо, і він має переказати умови іншому своїми словами. Так ми вчимо дітей спілкуватись між собою”.

Картки використовують і самі педагоги — особливо в періоди пікового навантаження та звітності. У такі моменти колектив звертається до вправ на “кольорове дихання” або командних завдань, наприклад, спільного конструювання вежі з підручних матеріалів.

Таким чином, у Сурсько-Михайлівській гімназії психологічна підтримка працює не як окрема активність “для проблемних ситуацій”, а як частина повсякденного життя школи: через роботу психологічної служби, групові практики для дітей і короткі інструменти підтримки для педагогів.

Стійкість школи починається з людей

Досвід Кам’янського ліцею №29 та Сурсько-Михайлівської гімназії показує, що психосоціальна підтримка не обов’язково потребує окремого місця в розкладі чи спеціальних умов.

Короткі практики можуть ставати:

• частиною уроків;
• використовуватися в укритті;
• у роботі психологічної служби;
• під час спілкування з батьками;
• для підтримки самого педагогічного колективу.

Водночас PowerCare не має перетворювати педагогів на психологів або покладати на них ще одну професійну роль. Йдеться про іншу компетентність: уміти помітити власний стан і стан дитини, мати кілька доступних інструментів для саморегуляції та підтримки й розуміти межі своєї відповідальності.

“Коли ми говоримо про стійкість школи, легко зосередитися на тому, що можна порахувати: кіловатах, годинах автономної роботи, кількості обладнання. Але навіть найкраще обладнана школа не зможе забезпечити якісне навчання, якщо виснажені люди, які щодня працюють із дітьми. Тому PowerCare для нас — не додаток до технічної частини проєкту, а повноцінна складова безперервної якісної освіти”, — говорить співзасновниця та голова правління ГО “Смарт Освіта” Іванна Коберник.

Саме в цьому поєднуються три компоненти PowerSchool/Енергонезалежна школа: PowerSchool забезпечує фізичну спроможність закладу працювати під час відключень, PowerLiteracy допомагає управлінським командам ухвалювати рішення для його енергостійкості, а PowerCare підтримує людей, від яких залежить щоденна робота школи.

Психосоціальна підтримка не усуває повітряних тривог, нічних атак чи навантаження на педагогів. Але вона дає вчителю конкретні інструменти, щоб краще справлятися з власним стресом, розпізнавати стан дитини й знати, що можна зробити в конкретний момент. В умовах війни це вже не додаткова компетентність педагога, а одна з умов того, щоб школа могла продовжувати навчати.

Стаття підготовлена в межах проєкту PowerSchool/Енергонезалежна школа, який реалізує ГО “Смарт Освіта” за підтримки Help – Hilfe zur Selbsthilfe Ukraine та Програми локалізації Help (HLF), а також за фінансування Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.

Фото — ГО “Смарт освіта”, фото обкладинки згенеровано ШІ.