Два плани на урок і хвилина тиші: 4 вчителі діляться досвідом, як навчають дітей в укриттях

Плануючи урок, український учитель сьогодні має врахувати обставини, які можуть змінити його перебіг будь-якої миті: чи доведеться переходити в укриття, чи буде там світло, чи вдасться пояснити нову тему серед голосів сусідніх класів, і скільки сил залишиться в дітей після тривалої тривоги.

Водночас дитинство й дорослішання тривають, а разом із ними зберігається потреба навчатися, спілкуватися, пізнавати власні можливості та готуватися до майбутнього, заради якого нам усім необхідно продовжувати жити й працювати. Саме тому розмова про зміст освіти, способи викладання та умови навчання, які поєднує політика “Освіта для життя” в межах реформи НУШ, сьогодні неминуче охоплює і досвід роботи в укриттях, де педагогам щодня доводиться узгоджувати навчальні завдання з безпекою та потребами дітей.

Четверо вчителів розповіли, як вони знаходять рішення у своїх школах, що допомагає учням працювати в незвичних умовах і якої підтримки потребують самі педагоги, на чиїй підготовці, уважності та професійних рішеннях тримається значна частина цієї щоденної роботи. Усі вчителі навчилися працювати з учнями з використанням тьюторського підходу для надолуження знань та навичок на тренінгах від ГО “Навчай для України”.

Проте поради й інструменти, про які згадують учителі далі, з легкістю можуть опанувати й інші педагоги онлайн. Як працювати з потребами учнів, підтримувати їхню мотивацію та допомагати надолужувати знання й навички, можна дізнатися в освітньому серіалі “Тьюторинг у школі” на платформі Дія.Освіта.

Любов Губенко: за самостійністю учнів стоїть подвійна підготовка вчителя

Для Любові Губенко, директорки Пирогівського ліцею Глобинської міської ради та вчительки української мови й літератури, підготовка до заняття передбачає два повноцінні сценарії, кожен із яких має дати дітям можливість опанувати матеріал. Один розрахований на роботу в кабінеті з презентацією та рухливими вправами, другий містить маршрутні листи, за якими учні працюватимуть, якщо урок доведеться проводити в укритті.

“Зараз, готуючись до уроку, пишу два конспекти: один — з великою надією, що не буде повітряної тривоги, з презентацією та рухливими вправами у класі, другий — з маршрутними листами для учнів на випадок, якщо урок буде в укритті“, — розповідає Любов.

За її словами, з вересня 2026 року тривог побільшало настільки, що майже весь робочий день проходить у сховищі, де облаштовано місця для одночасного навчання учнів із першого до одинадцятого класу. У цьому просторі кожен клас має власний урок, проте пояснення вчителів, розмови та емоції дітей стають спільним звуковим тлом, яке необхідно враховувати і під час підготовки завдань, і безпосередньо на занятті.

Любов викладає у шостому та сьомому класах НУШ і помічає, що учні вже розуміють, як змінюється робота після переходу в укриття, адже отримують зрозумілу послідовність дій і знають, якого результату мають досягти. Цю послідовність забезпечує маршрутний лист, ідею якого вчителька почала використовувати завдяки вивченню тьюторингу.

Під час вивчення пісні Дмитра Луценка “Як тебе не любити, Києве мій…” такий лист скеровував дітей від знайомства з автором до прослуховування твору в навушниках, укладання його паспорта й виконання інтерактивних вправ, після чого вони працювали в парах та осмислювали зроблене. Поки учні виконували завдання, Любов мала можливість спостерігати за їхньою роботою, відповідати на запитання й давати додаткові пояснення.

Водночас учителька застерігає від універсальних рішень, оскільки самостійна робота, придатна для одного уроку, може виявитися недостатньою для іншого, особливо коли йдеться про нову граматичну тему. Тоді вона ділить клас на дві-три групи та почергово працює з кожною, пояснюючи правило, розбираючи приклади й перевіряючи, що саме вдалося зрозуміти.

Коли з’являється можливість повернутися до кабінету, Любов насамперед збирає запитання, які виникли під час роботи в укритті, щоб визначити теми для повторного пояснення та додаткового опрацювання.

“Для мене важливо, щоб дитина не залишилася сам на сам з прогалинами“, — говорить вона.

Поєднання управлінської та педагогічної роботи дає Любові можливість бачити, наскільки результат уроку залежить від умов, створених для всього закладу: в укритті ліцею працює резервне освітлення, а в обох її класах є асистенти вчителя, чию допомогу вона особливо цінує в підтримці дітей з особливими освітніми потребами. За зовнішньою злагодженістю заняття стоять підготовка матеріалів, координація дорослих і постійна увага до самопочуття учнів, тому, говорячи про вимоги до школи, директорка водночас наголошує на потребах тих, хто в ній працює.

“Кожному українському вчителю потрібна довіра, свобода дій та турбота”, — підсумовує Любов.

Катерина Бойко: дати дитині можливість зрозуміти й побачити власний поступ

Screenshot

Катерина Бойко, вчителька математики Дніпровської гімназії № 118 із п’ятнадцятирічним педагогічним досвідом, вибудовує роботу навколо питання, яке набуває особливої ваги в умовах перерваного навчання: як визначити, чого саме дитина ще не розуміє, і допомогти їй поступово відновити знання, не посилюючи перевтому.

“Я переконана, що подолання освітніх втрат — це не збільшення кількості домашніх завдань, а насамперед правильно організована робота на уроці, індивідуальний підхід до учнів і постійний зворотний зв’язок”, — пояснює вона.

Для занять у 5–9 класах Катерина готує картки, дидактичні матеріали та математичні ігри, водночас залучаючи до їх створення самих учнів, які після опрацювання теми можуть скласти завдання для однокласників, зробити пазл із прикладами або розробити математичне лото. Підготовка такої гри стає ще одним способом попрацювати з матеріалом, адже дитині потрібно дібрати приклади, перевірити обчислення та продумати, як завдання виконуватиме хтось інший.

“Дітям дуже подобається така діяльність, адже вони стають не лише учасниками навчального процесу, а й творцями навчальних матеріалів”, — розповідає вчителька.

В укритті власні розробки учнів допомагають урізноманітнити заняття, проте добір форм роботи завжди залежить від конкретної ситуації, тому Катерина чергує пояснення з практичними вправами, обговореннями в парах і групах, враховуючи, наскільки довго діти можуть утримувати увагу.

Щоб навчальна робота залишалася послідовною, вона використовує карти знань, на яких разом із класом упорядковує основні поняття, правила, формули та зв’язки між ними, а також маршрутні листи, що допомагають учневі визначити наступний крок. Якщо певний матеріал залишився незрозумілим, дитина може повернутися до відповідного правила, розглянути приклад і виконати додаткове завдання, а для повторення скористатися запропонованими вчителькою матеріалами Всеукраїнської школи онлайн.

Така робота потребує стосунків, у яких учень готовий повідомити про труднощі, тому Катерина приділяє значну увагу обговоренню помилок і підтримує зв’язок із кожним класом через окремий Telegram-канал, де можна уточнити завдання або попросити пояснення.

“Для мене важливо, щоб дитина розуміла: якщо їй щось незрозуміло, це можна й потрібно обговорити. Ми обов’язково повернемося до складного питання та спробуємо розібрати його ще раз”, — говорить Катерина.

У розмовах із батьками часто постає питання домашнього навантаження, особливо під час відключень електроенергії, коли можливості спокійно попрацювати вдома обмежені. Тому вчителька намагається якомога більше розібрати на занятті, повторити необхідні правила та пояснити домашні вправи так, щоб дитина могла виконати їх самостійно.

Її підхід до надолуження передбачає уважний вибір пріоритетів, оскільки учні мають різну підготовку й потребують різного обсягу допомоги, а власний поступ легше помітити тоді, коли складне завдання поділене на зрозумілі кроки.

“Головна порада – не намагатися надолужити все одночасно. Потрібно визначити ключові прогалини, послідовно їх опрацьовувати й давати дитині можливість бачити власний прогрес”, — наголошує Катерина.

Надія Безматірних: зберігати увагу до дітей у просторі, де складно зосередитися

Укриття одного з ліцеїв Кривого Рогу, де Надія Безматірних третій рік викладає українську мову та літературу, під час тривоги приймає також вихованців двох дошкільних закладів, тому шкільні уроки відбуваються поряд із повсякденним життям молодших дітей. За пластиковою перегородкою можуть розмовляти, сміятися чи плакати дошкільнята, поки учні намагаються слухати пояснення або працювати з текстом, і цей постійний звуковий супровід стає частиною умов, до яких учительці доводиться пристосовувати заняття.

Одним зі способів дати дітям перепочинок стала хвилина повної тиші, під час якої Надія пропонує заплющити очі, за бажанням покласти голову на руки чи на парту та трохи відпочити. Поряд із цими паузами вона залишає місце для спільного співу, гумору й розмов, які допомагають підтримувати контакт із класом.

“Намагаюся розважити дітей, розказую їм смішні історії або прошу їх поділитися чимось позитивним”, — розповідає Надія.

Укриття має фліпчарти та мультимедійне обладнання, тому вчителька може доповнювати урок тематичним відео чи аудіозаписом, добираючи спосіб роботи відповідно до теми й обставин. Важливими залишаються і спільні щоденні звички, зокрема загальнонаціональна хвилина мовчання, про яку діти іноді самі нагадують, пропонуючи вчасно призупинити заняття.

Говорячи про свій досвід, Надія акцентує на постійній потребі утримувати увагу класу, помічати втому й знаходити спосіб продовжити роботу серед шуму та тривоги.

“Моя щоденна праця не є героїчною, але вона важлива і необхідна”, — говорить учителька, передаючи колегам слова підтримки та звертаючись до людей, які ухвалюють рішення в освіті, з побажанням берегти безпеку дітей і педагогів та керуватися здоровим глуздом.

Тимофій Волков: взаємоповага допомагає працювати разом, а школа потребує належних умов

Тимофій Волков вчитель-початківець, почав викладати історію в Нехворощанському ліцеї у вересні 2026 року в межах програми лідерського розвитку “Навчай” від ГО “Навчай для України”, тому його знайомство зі школою, учнями п’ятого, сьомого, восьмого та дев’ятого класів від самого початку відбувалося в умовах постійного переходу між дистанційним навчанням, кабінетом і укриттям.

“Не було ще жодного дня очного навчання, коли б ми не провели хоча б кілька уроків у сховищі”, — розповідає вчитель про перші два місяці роботи.

Для сільської школи організація навчального дня залежить також від підвезення, адже близько половини учнів приїжджають автобусами, а рішення про можливість довезти дітей ухвалюють з огляду на тривогу станом на дев’яту ранку. Якщо вона триває і підвезення неможливе, день проходить онлайн, а коли діти можуть приїхати, заклад працює за змішаним графіком, розподіляючи очне навчання класів відповідно до місткості укриття.

Під час переходу Тимофій іде останнім, перевіряючи, щоб ніхто не затримався, а після розміщення за партами обов’язково переконується в присутності всіх учнів, оскільки організація заняття починається для нього з упевненості, що кожна дитина перебуває поруч.

Укриття розділене шторками на чотири навчальні секції, тому робота одного класу безпосередньо впливає на інші, а домовленості між педагогами та учнями стають необхідною умовою спільного навчання. Тимофій намагається говорити тихіше, ніж у кабінеті, пояснює дітям, чому шум заважає сусідам, і на початку кожного уроку коротко нагадує про взаємоповагу, толерантність та правило піднятої руки.

“Перш за все я порадив би будувати роботу на повазі, довірі та щирій любові до дітей”, — говорить він, пов’язуючи цей підхід із терпінням, відкритістю до діалогу та готовністю бачити в учнях особистостей.

Оскільки демонструвати презентації в укритті немає можливості, Тимофій готує коротке пояснення, ключові терміни для дошки та запитання для дискусії, яка дає учням змогу осмислювати історичні події й формулювати власні судження. Під час вивчення Московського царства та опричнини Івана IV клас, наприклад, обговорював наслідки терору й питання, чи можна виправдовувати насильство розбудовою держави, і, за спостереженням учителя, тема викликала жвавий відгук навіть в обмеженому просторі.

Якщо хтось потребує додаткового пояснення, Тимофій підходить ближче й напівголосом розбирає питання індивідуально, поки решта учнів працює над завданням, а після повернення до кабінету доповнює матеріал презентаціями та ілюстраціями. Відсутність інтернету не зупиняє такий урок, а під час відключень електроенергії вести записи допомагають автономні світлодіодні ліхтарі, які придбали за підтримки адміністрації.

Водночас учитель наголошує, що здатність педагогів пристосовуватися до обставин має супроводжуватися створенням належних умов для тривалого перебування й навчання, оскільки робота в укритті потребує значних фізичних та емоційних зусиль.

За його словами, під час проєктування та облаштування таких просторів необхідно передбачати ізольовані приміщення для класів, якісну вентиляцію, обігрів, стабільне освітлення, інтернет і санвузли всередині споруди, адже можливість учителя пояснити матеріал, а дитини його зрозуміти залежить і від цілком конкретних умов довкола.

У цих чотирьох історіях право дітей на освіту набуває щоденного практичного змісту через підготовлений маршрутний лист, додаткове пояснення, спільне обговорення чи вчасно запропонований перепочинок, проте сталість такої роботи потребує підтримки всієї школи та рішень, які враховують реальне навантаження на педагогів. Досвід учителів допомагає побачити, які підходи вже працюють і що необхідно змінювати в освітньому середовищі, щоб діти могли продовжувати навчатися, а дорослі мали ресурси для цієї роботи.

Нагадаємо, раніше медіа НУШ розповідало про таке: “Підземні укриття закладів освіти: коли нові вимоги та старі проблеми створюють профанацію справжнього будівництва“

Фото МОН