“Хочу шарік, який не лопається”, “спалити школу”, “щоб тато був живий”… Про що мріють українські діти

Психологиня Світлана Ройз провела опитування серед дітей 3-18 років в Україні, щоб з’ясувати, про що вони мріють. 509 відповідей, у кожній з яких - сум, добро, дитяча наївність та любов.

З чого складаються мрії дітей воєнного часу, як і про що юні респонденти розповідали дорослим, дивіться у документі.

А ми з дозволу Світлани Ройз публікуємо її спостереження за процесом.

Мрії про те, щоб повернути втрачене

Війна змінює саму природу дитячої мрії. Мрія, яка мала б “дивитися” вперед - що я хочу мати, ким я буду, куди поїду - для багатьох дітей стала мрією про те, щоб повернути відібране, заповнити порожнечу: тата, дім, безпеку, близьких, друзів, школу.

І зараз ми бачимо не лише мапу бажань, а й мапу того, чого зараз немає в їхньому житті.

Хороша новина: дитячі мрії пов’язані не тільки з війною. У відповідях дуже помітні дві великі теми.

Перша: бажання, щоб закінчилася війна, настала перемога, повернулися додому близькі, родина знову була разом, усі були живі й здорові.

Друга - бажання жити своїм дитячим життям: мати друзів, подорожувати, завести тварину, мати магічні сили, навчатися, виступати на сцені, стати футболістом, мати власний простір - кімнату, будинок.

Тут немає протиріччя та протиставлень. Діти часто поєднують їх в одній відповіді: хочуть миру, повернення близьких, а потім одразу - подорожі, домашнього улюбленця, навчання, власну кімнату чи професію.

Війна існує поруч із життям, вписана в картину життя. Дитинство наших дітей не зруйноване, не втрачене, воно триває поруч із війною.

Шестирічна дівчинка хоче, щоб війна закінчилася, військові повернулися додому живими, Україна перемогла, а ще - побувати в місті, де все зроблено з цукерок, навіть будиночки.

Навіть у відповідях, де війна є головною темою, діти продовжують мріяти про професії, подорожі, творчість, друзів, тварин, власний простір. Дитина може одночасно переживати складний досвід і радіти, прагнути майбутнього.

Дуже важливою є примітка однієї мами: за три місяці в безпеці мрія її п’ятирічної доньки змінилася з “щоб померли всі росіяни” на “щоб була магія”. Коли дитина опиняється в безпеці, звільняється місце для інших дитячих бажань - для гри, фантазії, цікавості, чарівного.

У багатьох відповідях дитина спочатку говорить про завершення війни, повернення додому, близьких, безпеку - і лише потім про власні бажання. Десятирічна дівчинка мріє, щоб закінчилася війна, щоб вона могла повернутися додому, щоб кожна родина зустріла свого тата, сина, брата, а ще - побувати на морі й побачити тюленя.

Можна припустити, що частина дітей відчуває: зараз правильно мріяти тільки про мир і перемогу, а особисті бажання - собаку, самокат, подорож, нову гру - ніби недоречні. Можливо, і те, що тема війни стала визначальною.

Дорослим важливо прямо дозволяти дітям мріяти про щось для себе, не називати такі мрії егоїстичними.

У деяких відповідях помітна тривога дітей за дорослих - за їхнє здоров’я, безпеку, можливість повернутися додому. Сімнадцятирічний хлопець пише: “Щоб мої батьки були в безпеці. Щоб люди могли жити, а не виживати”. Він навчається у Львові, а батьки живуть у Харківській області й волонтерять.

Вікові особливості мрій. Тут усе йде “за розкладом”

3–6 років: мрія як конкретне бажання. У відповідях маленьких дітей часто звучать морозивко, подарунки, собака або котик, сестричка, суперсила.

Ці мрії дуже конкретні: дитина називає те, що може уявити, побачити, отримати або пережити. П’ятирічний хлопчик хоче мати суперсилу перетворюватися на вовкулаку. П’ятирічна дівчинка мріє про маленьку пташечку, якій давала б їсти й пити.

Але навіть у цьому віці є мрії про любов, близькість і безпеку: щоб тато був удома або у відпустці, щоб усі були здорові.

7–10 років: мрія як дія, подія або образ майбутнього. З’являється більше бажань стати футболістом, художницею, пожежником, мати домашнього улюбленця, подорожувати, мати власну кімнату, повернутися додому, щоб закінчилася війна.

Діти вже можуть уявляти не лише предмет, а й подію, яку хочуть пережити. “Тато повернеться, ми поїдемо на море”. Восьмирічний хлопчик хоче щодня ходити в гості до друга й довго грати з ним у комп’ютерні ігри, коли буде вдома. Дев’ятирічна дівчинка мріє, щоб закінчилася війна й більше не було страшно гратися на вулиці.

11–14 років: від поєднання можливостей до самовизначення. Це найчисленніша вікова група в опитуванні.

У відповідях поєднуються мир і повернення додому, професії, творчість, подорожі, матеріальні бажання, власний простір, бажання бути успішними. Мрії стають багатокомпонентними: дитина може хотіти закінчення війни, щоб родина була разом, а також мати власний квадроцикл і подорожувати з друзями.

Ближче до 13–14 років більше звучить: ким я хочу стати, яку професію обрати, де навчатися, якою людиною бути, як реалізувати свої здібності, як знайти своє місце серед інших.

Поряд із цим є дуже особисті бажання: бути прийнятим, відчувати любов, мати сили, бути собою.

15–18 років: мрія як життєвий сценарій. У старших підлітків мрії стають складнішими: у них є прагнення до спокою, стабільності, самореалізації, власного майбутнього.

Шістнадцятирічна дівчина хоче відкрити кондитерську або кав’ярню з коханою людиною, прожити життя з однією людиною і котами.

Водночас частина старших підлітків говорить про втому, невизначеність або труднощі з розумінням того, чого вони хочуть. Це важливі сигнали.

Що це все означає для дорослих

Дітям важливо не лише допомагати витримувати теперішнє, а й створювати простір для відчуття майбутнього.

Дошкільнятам - підтримувати зв’язок із близькими, якщо хтось із батьків далеко, зберігати повсякденні ритуали й передбачуваність. Мрії малих конкретні, їх можна прожити разом: намалювати, програти, а деякі - здійснити.

Молодшим школярам - давати зрозумілу інформацію, відповідати на запитання, не залишати самих із тривожними новинами, допомагати впливати хоча б на невеликі частини свого життя.

Я помітила, що в багатьох мріях дітей цього віку немає відчуття власного впливу на життя. Тому важливо допомагати перетворювати мрію на маленькі кроки, які дитина може зробити сама: не лише “щоб закінчилася війна”, а й “що я можу зробити (для себе самого/самої) вже зараз”.

Дітям 11–14 років - допомагати досліджувати інтереси, пробувати різні заняття, помічати власні здібності, підтримувати зв’язки з друзями. Для багатьох важливо відновити контакт із тими, з ким він втрачений.

Мрії в цьому віці багатокомпонентні, тож не треба вимагати обрати щось одне - краще дати спробувати різне.

Старшим підліткам - підтримувати можливість планувати майбутнє, навіть якщо воно здається зовсім невизначеним. Мрію-сценарій корисно розкласти на перші кроки: навчання, курси, перший досвід роботи.

Водночас помічати ознаки виснаження, тривоги, втрати інтересу чи відчуття безперспективності та безсенсовості. У багатьох відповідях звучать втома, самотність, і важливо не списувати їх лише на воєнний час. Якщо підліток каже “давно не мріяв” чи “потрібно жити одним днем” - це привід для нашої уважності.

І дітям будь-якого віку важливо чути: ти можеш мріяти про своє власне життя!

Нехай все, що для нас і наших дітей важливо, здійснюється!

Більше текстів у рубриці “Погляд” читайте за посиланням.

Фото – фейсбук-сторінка Світлани Ройз, UNICEF