21
0
У японських початкових школах дітей із перших років навчання привчають до самостійності, відповідальності та взаємодії з іншими. Тут немає звичних оцінок у балах, батьківських зборів у традиційному форматі та прибиральниць у класах, а першокласники самостійно ходять до школи й допомагають організовувати обіди.
Особливостями японської системи початкової освіти поділилася мама першокласниці Майї, яка навчається одночасно в японській школі та онлайн в українській. Завдяки цьому вона може порівнювати два підходи до організації навчання.
Як організоване навчання в японській школі
Навчальний рік у Японії розпочинається на початку квітня. Вступ до першого класу супроводжується окремою урочистою церемонією – 入学式 (nyūgakushiki), на яку збирається вся родина.
У початковій школі дітям не виставляють оцінки у балах. Замість цього вчителі словесно описують навчальні результати, а учнів не залишають на другий рік.
Замість звичного щоденника з оцінками та підписами батьків першокласники мають зошит для зв’язку з учителем – 連絡帳 (renrakuchō). У ньому записують розклад і домашні завдання. Діти самостійно фіксують виконану роботу, а вчитель наступного дня позначає, що перевірив її, наприклад, малюнком квітки або сердечка.
Домашні завдання задають щодня. Зазвичай це по одному аркушу вправ із математики та японської мови. На їх виконання першокласникам потрібно близько 10 хвилин.
Є й відмінності в навчальній програмі. У перших двох класах немає окремих предметів природознавства та суспільствознавства. Їх замінює курс 生活科 (seikatsuka) – науки про життя. На цих заняттях діти вирощують рослини, спостерігають за вулицею та знайомляться із сусідами.
Також у розкладі є окремий урок моралі – 道徳 (dōtoku). Школярі читають історії та обговорюють почуття інших людей, їхні вчинки й те, як можна було б діяти в різних ситуаціях.
Чому японські першокласники самостійно ходять до школи
Однією з особливостей японської початкової освіти є раннє привчання дітей до самостійності.
Навіть першокласники зазвичай ходять до школи без батьків. Діти збираються в групи за місцем проживання, а старші школярі супроводжують молодших. Такий спосіб організованого походу до школи називають 集団登校 (shūdan tōkō).
Щоб водії могли помітити наймолодших учнів на дорозі, першокласники носять жовті чохли на шкільних рюкзаках. Такі чохли Майї подарувала школа.
Самі рюкзаки також мають особливість. У початковій школі діти користуються спеціальними жорсткими моделями – ランドセル (randoseru). Такий рюкзак купують на всі шість років навчання.
Ще одна практика, яка розвиває відповідальність, – вирощування власної рослини. Кожен учень доглядає за іпомеєю (朝顔, asagao), поливає її, малює та протягом літа веде щоденник спостережень.
Як японські школи взаємодіють із батьками
У японських школах батьківські зустрічі організовують переважно в індивідуальному форматі.
Замість загальних зборів проводять 個人懇談 (kojin kondan) – особисті бесіди батьків із учителем. Така зустріч триває близько 10 хвилин. Під час неї обговорюють навчання конкретної дитини, її поведінку та спілкування з однокласниками.
Від початку навчального року в родині Майї вже відбулося дві такі зустрічі.
Крім того, батьки можуть відвідувати звичайні шкільні заняття. Для цього проводять 授業参観 (jugyō sankan) – відкриті уроки, під час яких дорослі можуть зайти до класу та поспостерігати за навчальним процесом і поведінкою своєї дитини серед однолітків.
Обіди, прибирання та правила шкільного побуту
У японських початкових школах обіди організовують не так, як у звичних їдальнях. Учні їдять прямо у своїх класах, сидячи за партами разом з учителем. Усі отримують однакове меню.
До роздавання їжі залучають самих школярів. Чергові з обіду – 給食当番 (kyūshoku tōban) – одягають білі фартухи, шапочки та маски, розкладають їжу для однокласників, а після завершення збирають посуд. Також діти сортують і готують до переробки пакети з-під молока.
Після обіду школярі чистять зуби безпосередньо в класі.
Самостійно діти відповідають і за чистоту приміщень. У школах немає прибиральниць, які прибирають класи замість учнів. Для цього передбачений окремий час – おそうじ (osōji). Школярі підмітають та миють підлогу і витирають дошку.
Є й особливі правила щодо взуття. Усередині школи діти ходять лише у змінному взутті – 上履き (uwabaki). Біля входу кожен має окрему шухляду, де залишає вуличне взуття. Зазвичай змінне взуття біле, тому його доводиться регулярно прати, щоб зберегти чистоту.
Нагадаємо, раніше медіа “НУШ” писало, як працює “школа майбутнього” в Німеччині.
Фото – istockphoto
Обговорення