Як комунікувати реформу профільної освіти зі школярами й батьками: поради для освітян

Найбільш готовими до реформи старшої профільної школи є учні. Тому, на думку аналітиків, роботу зі стейкхолдерами процесів освітніх змін та трансформацій варто починати з них. Це слід робити ще й із тієї причини, що вони можуть впливати на думку своїх батьків, які є найменш поінформованими про причини, сутність і важливість реформи.

Про це йдеться в посібнику “Старша профільна школа. Кроки до становлення. Версія 2.0”, який підготувала шведсько-українська програма Polaris “Підтримка багаторівневого врядування в Україні”.

Ознайомитися з повним текстом випуску всі охочі можуть за посиланням.

Цільову аудиторію школярів і школярок, на думку дослідників, можна розділити на 2 групи.

1. учні 11-х класів школи – майбутня освітня реформа на них безпосередньо не вплине, але їхній власний досвід здобуття повної загальної середньої освіти дасть можливість отримати оцінку рівня реалізації бажань та очікувань дітей від школи;
2. учні 7–9-х класів – робота з цією групою дасть можливість отримати інформацію про їхню готовність до реформи та можливих змін навчального закладу після здобуття базової середньої освіти, а також навчити їх елементів аналізу власних можливостей і шляхам формування власної освітньої траєкторії.

За даними аналітиків, лише приблизно половина учнів як 9, так і 11 класів поінформовані про майбутню реформу. Це може свідчити про те, що інформацію обидві категорії школярів отримали випадковим чином (із засобів масової інформації, соціальних мереж, друзів тощо). Якби джерелом були заклади освіти / педагоги, то рівень обізнаності 9-класників, як більш зацікавленої та вмотивованої в отриманні такої інформації категорії, був би значно вищим.

Крім того, серед батьків учнів 5–6-х класів, які якраз навчатимуться в профільних ліцеях, про зміни поінформовані 53%. Через такий низький рівень батьки часто не можуть відрізнити справжню інформацію від фейкової, і відповідно, можуть ставати об’єктами маніпуляцій як з боку педагогів, так і з боку депутатів чи активістів.

Аби підвищити рівень обізнаності, дослідники радять розпочинати інформаційну кампанію про реформу старшої профільної освіти саме з проведення зустрічей зі школярами та їхніми батьками. Утім, для отримання об’єктивної інформації та максимального ефекту це мають робити не представники закладу освіти. Крім того, зустрічі мають відбуватися без присутності педагогів, адже вони можуть прямо чи опосередковано впливати на висловлення учнями своїх думок або формування в підлітків особистого ставлення до тих чи тих процесів, які стосуються освітніх змін.

Такі зустрічі, наприклад, можуть проводити:

• представники органів управління освітою;
• представники центрів професійного розвитку педагогічних працівників;
• представники центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді,
• педагоги інших закладів освіти й навіть громад.

Крім того, як стверджують аналітики, одним із елементів роботи з учнями є незалежні опитування. Зразки таких анкет доступні в додатках до звіту. Для прискорення отримання, узагальнення й опрацювання результатів анкетування можна використовувати QR-посилання на Google-форми таких анкет.

Для учнів і учениць 9-х класів, дослідники також рекомендують, проводити тренінги для вироблення навичок формування власних освітніх траєкторій. Адже на сьогодні чимала кількість осіб, які здобули вищу освіту, не працюють за фахом. І причиною цього є не відсутність роботи, а саме небажання й неправильний вибір.

Водночас, як нагадують фахівці, однією з головних умов створення системи якісного профільного навчання в громадах є комунікація з батьківською спільнотою. Зокрема, участь батьків у житті ОТГ можна поділити на 2 форми (їх потрібно враховувати при впровадженні комунікаційної стратегії):

1. персональна роль батьків як законних опікунів дітей – вони можуть безпосередньо допомагати в реалізації освітньої траєкторії своїй дитині. Також батьки мають право захищати індивідуальні інтереси дітей, якщо вони вважають, що освітні послуги в їхній школі низької якості;
2. колективна роль батьківської спільноти – для цього можуть створювати батьківські комітети, представники яких беруть участь у майже всіх адміністративних та освітніх процесах у школі (участь у колективних органах батьківського самоврядування є добровільною, тому до цієї форми залучається незначна частина батьків).

Утім, як стверджують фахівці, на практиці найбільш розповсюджена так звана “операційна” роль батьків, які:

• допомагають покращувати матеріально-технічний стан школи / класу;
• обговорюють з учителями поточні питання щодо розкладу занять, діяльності гуртків, забезпечення підручниками тощо.

“Насправді це не сприяє підвищенню їх розуміння того, яку саме якісну освіту вони повинні вимагати в школі для своїх дітей. Надалі, у старших класах, у батьків спрацьовують стереотипи, які поширені в українському суспільстві щодо університетського диплома як гарантії вдалого працевлаштування. Цей стереотип заважає батькам усвідомити прямий зв’язок між якісним навчанням у школі й подальшою професійною самореалізацією їхньої дитини”, – йдеться в дослідженні.

Крім того, у початкових класах батьки більше вмотивовані брати участь у житті школи / класу, де навчаються їхні діти. Потім залученість більшості зменшується. І лише під час завершення навчання частина батьків (не всі) знову згадують про рівень освіти своїх дітей та про перспективи їхнього подальшого навчання.

Головним завданням місцевої влади, як розповіли дослідники, є формування в батьківської спільноти чіткого розуміння необхідності модернізації мережі старших шкіл, виходячи з довгострокових інтересів дітей.

Тому батькам варто поставити 3 стратегічні питання:

1. що він / вона, як батько/мати, очікує від шкільної освіти через 9 або 11 (12) років навчання для успішної професійної самореалізації своєї дитини?
2. що саме має бути в школі, щоб їхня дитина не зробила помилок у виборі своєї майбутньої професії?
3. що саме має забезпечити школа, щоб їхня дитина через 9 або 11(12) років була максимально готова на шляху до професії, яка зробить її успішною у дорослому житті?

Основний метод інформаційної кампанії – це зустрічі з батьківською спільнотою, які мають бути “багаторазовими акціями”. У деяких школах такі заходи спочатку можуть навіть зірвати. Покрокова інструкція для проведення зустрічі з представниками батьківських спільнот також доступна в посібнику.

“Вкрай важливо показати батькам, що їхні діти насправді готові до зміни як освітньої системи, форм та методів навчання, так і закладів освіти. Насправді дуже часто і батьки, і вчителі не хочуть чути школярів, особливо враховувати їхню думку при ухваленні важливих рішень, які надалі безпосередньо стосуватимуться їхньої долі. […] Правильно організована та проведена робота з батьками є вкрай важливою та потрібною. Саме вони разом із своїми дітьми можуть стати основними рушіями освітніх змін у сучасній українській школі, яка так цих змін зачекалася”, – резюмували автори посібника.

Читайте також: “Лише 29% вчителів і 14% батьків добре розуміють суть реформи “НУШ””.

Титульне фото: freepic.com