На допомогу вчителям літератури: ідеї до уроку з повісті Андрія Кокотюхи “Гімназист і Чорна Рука”

У листопаді ми провели другу зустріч читацького клубу “НУШ” – цього разу за повістю Андрія Кокотюхи “Гімназист і Чорна Рука”. Цей твір пропонують до читання в модельній програмі з української літератури для 7-х класів за редакцією Таміли Яценко. Для освітян, які працюють за цією програмою, а також для всіх, хто цікавиться сучасною українською літературою для дітей та підлітків, пропонуємо ідеї та рішення, які під час зустрічі читацького клубу згенерували учасниці.

З ЧОГО ПОЧАТИ РОЗМОВУ З УЧНІВСТВОМ

Автор повісті, Андрій Кокотюха, люб’язно надав учасникам клубу відео з презентації книжки для молодших підлітків. Говорячи про повість “Гімназист і Чорна Рука”, автор окреслює дві головні сюжетні лінії:

1. детективну;
2. історичну.

Завантажити відео можна тут. 

💡 Почати обговорення повісті можна з аналізу її жанрових особливостей:

• Що характерне для жанру детективу? [Подія, яка ініціює розгортання сюжету, – скоєння злочину; обов’язкові персонажі – злочинець та слідчий, який послідовно розгадує таємницю і викриває злочинця в кульмінаційній частині сюжету].
• Чи подобаються вам твори цього жанру? Чим саме?
• З якими подібними творами у вас асоціюється повість “Гімназист і Чорна Рука”?

Якщо мова про обговорення твору в класі, то принагідно можна актуалізувати знання про жанр детективу загалом, наприклад, нагадати, кого вважають його засновником, а також поговорити про найяскравіших класиків жанру. Можливо, діти вже бачили екранізації найвідоміших детективних серій, скажімо, про Шерлока Холмса або Еркюля Пуаро – із ними можна провести аналогію, бо й пригоди гімназиста Юрка Туряниці не вичерпуються повістю про Чорну Руку. За бажання можна прочитати повісті “Гімназист і Вогняний Змій” та “Гімназист і Біла Ворона”. Крім того, Юрко і сам неабияк захоплюється детективними історіями – це додатково підсилює “жанровість” повісті.

Джерело: сайт видавництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”

💡 Говорячи про детективну лінію, варто підсвітити, що в повісті одночасно відбуваються два розслідування:

1. пошуки Чорної Руки – шантажиста, який вимагає в учнів Першої зразкової київської гімназії грошей, натомість обіцяючи не розкривати їхні таємниці;
2. пошуки вбивці Якова Зозулі – злодія, пов’язаного з викраденням щоденника гімназиста Олеся Добрянського, учасника битви під Крутами.

Важливо показати, що всі події твору вмотивовані кінцевою метою – відновити справедливість: знайти справжнього вбивцю, звільнити хибно звинуваченого Олеся Добрянського-молодщого, знайти щоденник Олеся Добрянського-старшого (цей документ є доказом героїчного вчинку хлопця сто років тому та підставою для того, щоб перейменувати вулицю на його честь). Чорна Рука став мимовільним свідком убивства Зозулі, а отже, знайшовши його, Юрко Туряниця допоможе приватному детективу Назару Шпигу вийти на слід серйозніших злочинців.

💡 Юрка Туряницю й Назара Шпига можна розглядати як тандем слідчих, що підсилюють одне одного й разом досягають успіху. Таких напарників часто можна побачити в поліцейських серіалах, які діти могли дивитися принаймні уривками [скажімо, ті самі Шерлок Холмс і доктор Ватсон], тож провести паралелі зі знайомим контентом буде нескладно.

💡 Щоб пересвідчитися, що учні й учениці розуміють логіку розгортання детективного сюжету, можна поставити низку запитань, наприклад:

• Як Юрко Туряниця опинився в будинку на Подолі, де сталося вбивство?
• Чому Шпиг вважає, що Чорна Рука міг бути свідком злочину?
• Чому Шпиг не може знайти Чорну Руку без допомоги Юрка?
• Чому Юрко опиняється в колі однокласників під час продажу “китайського бовдура” й псування шкільного монітора?
• Навіщо Юрко влаштовує засідку на Гліба Стороженка в роздягальні?
• Як Юркові вдається з’ясувати особистість Чорної Руки?
• Чому Шпиг вдає перед колишніми колегами, буцімто Юрко – малолітній правопорушник?
• Як саме допомагає в розслідуванні Джентльмен – бульдог, якого підібрав Юрко?
• Як пес опинився на місці злочину?

Зосередивши увагу на тому, як із деталей хлопець і слідчий складають цілісну картину, як вони роблять припущення й перевіряють гіпотези, можна “прокачати” читацьку уважність, уяву, логічне мислення. Зрештою, у хорошому детективі досвідчений читач або читачка мають на основі всіх тих зачіпок, які є в слідчого, прийти до аналогічного висновку майже одночасно з ним. Але щоб стати таким досвідченим читачем, потрібно тренуватися – можливо, це стане ще одним аргументом щодо промоції читання як дозвілля.

💡 Закріпити ідеї “Слід бути уважними до дрібниць” і розважити учнів можуть мінізавдання у форматі Kahoot! [на кшталт тих, які виконували учасниці читацького клубу наприкінці засідання. Приклади-скриншоти знайдете нижче]. Винагородою може бути символічний приз найкращому слідчому/слідчій.

ІСТОРІЯ І ПОЛІТИКА: АКТУАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ПОВІСТІ

Поділ на дві сюжетні лінії в повісті “Гімназист і Чорна Рука” доволі умовний, адже причини вбивства Зозулі й викрадення щоденника Олеся Добрянського – саме в історичній площині.

💡 Вивчення повісті активізує міжпредметні зв’язки: у 7 класі школярі й школярки ще не вивчали Визвольні змагання 1917–1921 років систематично, але аналіз твору може стати приводом для принаймні загальної розмови про цей складний час. Власне, сам автор у повісті проводить паралелі між наступом більшовиків і наступом росіян на Донбасі (на початку війни у 2014–2016 роках), між сучасними добровольцями й гімназистами, які зголосилися обороняти станцію Крути. Зараз, коли триває повномасштабна війна й батьки/матері/брати/cестри багатьох дітей воюють, ці аналогії стають ще яскравішими.

Утім, із цією темою теж варто бути обачними: кожен учитель і кожна вчителька найкраще знають свої класи, тож розуміють, для кого з дітей тема війни може стати тригером, пов’язаним з особистими причинами.

💡 І ще один посутній момент. Як акцентує Юлія Топольницька, кандидатка історичних наук, співавторка підручників з історії та методистка ГО “Смарт освіта”, важливо, щоби бій під Крутами не асоціювався в учнівства і вчительства з самопожертвою у дусі 300 спартанців. “Таке бачення – це міф. Бій мав неабияке стратегічне значення і виконав своє надважливе завдання”, – каже історикиня. Просування ворога на шляху до Києва було суттєво уповільнено й на певний час узагалі зупинено.

“Гімназист і Чорна Рука” – це нагода поговорити не лише про бій під Крутами в контексті визвольної боротьби, а й про необхідність декомунізації, а також про колаборантів, які обирають прислужувати загарбникам, як пращури Лева Голіцина, однокласника Юрка.

Для того, щоб з’ясувати для себе, чому потрібна декомунізація, рекомендуємо вчителям ознайомитися із відповідними роз’ясненнями від Українського інституту національної пам’яті. Крім того, у пригоді може стати стаття на “Українській правді”, у чому мета декомунізації публічного простору.

💡 Якщо узагальнювати тези, які варто проговорити з дітьми, їх можна звести до такого:

• радянський режим був окупаційним: українська нація не мала права на самовизначення під цією окупацією. Людей, які обстоювали ідею культурної незалежності, фізично знищували, не кажучи вже про тих, хто боровся за незалежність державну;
• перейменування вулиць, селищ, міст на честь радянських героїв було способом стирання пам’яті про власну історію, знищення української ідентичності, нав’язування імперської свідомості;
• зберігати радянські назви – це залишатися в полі впливу росії, яка пишається кривавим тоталітарним минулим і активно впроваджує імперські антицінності сьогодні, нищачи українців.

Звісно, ця розмова непроста, адже в родинах дітей можуть панувати дуже різні настрої, трансльовані старшим поколінням. Чи “доросли” семикласники й семикласниці до таких тем, а радше як саме з ними про це говорити, може вирішити лише сам учитель/учителька. А, зрештою, саме опір декомунізації є мотивацією тих сил, які стоять за злочинами в повісті “Гімназист і Чорна Рука”, тож використати нагоду, щоб розпочати обговорення, варто. Можна, зокрема, обговорити такі питання:

• Чому, на думку дітей, зловмисники хочуть лишити все, “як було”?
• Чому “бонна” Лізи у захваті від того, що Лев – нащадок російського дворянського роду? Чому взагалі російське, імперське може здаватися привабливим?
• Яка доля спіткала Олеся Добрянського-старшого і чому?

💡 Ще однією темою, яку порушує Андрій Кокотюха, є Революція Гідності: їй приділено не дуже багато уваги, але згадки доволі промовисті. Важливо, щоб діти розуміли, про які саме події йдеться, кого Юрко називає бандитами (хто такі “тітушки”, “антимайданівці”, “беркут”). Для того, щоб розібратися, які міфи поширює російська пропаганда щодо Революції Гідності і як говорити про неї з учнівством, рекомендуємо попередньо ознайомитися із відповідною статтею на “НУШ”.

Що ж до складної теми колаборантства й зради, то повість може стати приводом поговорити про причини такого явища. Люди можуть зраджувати Батьківщину свідомо, бо, власне, не вважають її Батьківщиною, мають абсолютно інші цінності. Водночас зрада може бути наслідком тиску окупантів – наприклад, погроз життю й здоров’ю рідних та близьких. Є й складніші випадки: коли в умовах довгої окупації, як це було в радянські часи, людина змушена співпрацювати з режимом, щоб забезпечити життя своїй родині / реалізувати власні амбіції / поліпшити становище земляків, ставши частиною політичної системи імперії тощо. Якщо вчитель / вчителька не впевнені, що діти готові до такої непростої розмови, на матеріалі повісті можна принаймні акцентувати важливу думку:

діти не відповідають за гріхи батьків і не мусять наслідувати їхній спосіб життя.

Те, що предки Лева Голіцина зрадили Україну, не значить, що він має обирати шлях злочинця й колаборанта. Вибір людини – її особиста справа. І треба бути готовим / готовою до відповідальності за наслідки – і позитивні, і негативні.

ДРУЖБА, СУПЕРНИЦТВО Й САМОПОЖЕРТВА

💡 Крім детективної лінії та історичного контексту, заслуговують на увагу стосунки між школярами та взаємини батьків і дітей.

💡 Юрко має доволі довірливі стосунки з батьками, утім, і від них має секрети. І це нормально для будь-якої людини: усі мають лишати щось особисто для себе. Але важливо розуміти, які секрети небезпечні: далеко не всі пригоди Юрка могли закінчитися добре, якби не його особиста сміливість, розум і до великої міри щасливий збіг обставин. Батьки Юрка довіряють йому й готові надавати велику свободу дій, однак важливо пам’ятати: такою довірою не можна зловживати.

Варто приділити увагу й моменту, коли батько Юрка, інженер Туряниця, свідомо бреше співрозмовнику – Лізиному вітчиму, політику Раєвському. Юрка шокує поведінка батька, адже в їхній родині не місце брехні. Утім, хлопець усвідомлює, що тато робить це, аби врятувати собаку – Джентльмена. Одного разу вітчим уже позбувся пса, якого без його відома подарував Лізі хрещений батько – і планує позбутися знову, тож інженер Туряниця “бреше на благо”. Це епізод – також привід поговорити про відповідальне ставлення до тварин, зокрема домашніх.

💡 Родини Юрка і Лізи протиставлені: Юрко щасливий із батьками, хоч вони ведуть відносно скромний спосіб життя. Натомість Ліза, яка мешкає в розкішному будинку і має власну “бонну”, здається нещасною підліткою: вона не любить вітчима (і це, схоже, взаємно) і сумує за батьком, який загинув у зоні АТО. Матір Лізи вийшла заміж за нелюба, щоб забезпечити доньці майбутнє, однак її самопожертву дівчинка вважає непотрібною: вона воліла би жити бідно, але без тиранії вітчима. Можливо, ця лінія стане поштовхом до обговорення стосунків із батьками, адже для підлітків ця тема може бути надзвичайно “гарячою”.

💡 Шкільне життя Юрка сфокусоване довкола його стосунків із Левом Голіциним та Глібом Стороженком. На останньому персонажі можна зупинитися докладніше: його закритість, нетовариськість стає причиною того, що Юрко підозрює Стороженка в зраді й незаконній діяльності. Цей сюжетний поворот може стати нагодою обговорити шкоду від “навішування ярликів” – судження про людей на основі стереотипів та упереджень.

💡 Важливою темою є ставлення шкільних учителів до вчинку учнів, які розбили монітор: те, що серед учнівства старших класів не виявилося зрадників, які б видали винуватців, виявляється важливішим, ніж сам факт порушення дисципліни, до якої так трепетно ставлять у гімназії.

💡 Загалом плекання елітаризму в Першій зразковій гімназії, де вчиться Юрко, – доволі складна тема. У дітей, які відвідують цей заклад, явно формують почуття власної винятковості, обраності. Якщо торкатися цієї теми, то продуктивніше було б наголосити на тому, що учні й учениці зразкової гімназії виокремлюються з-поміж ровесників тим, як багато й наполегливо працюють, а не майновим статусом своїх батьків чи гарним забезпеченням школи, де здобувають освіту. У цьому контексті добрим прикладом здорових стосунків із ровесниками з-поза “елітарного” кола є протистояння між Першою зразковою та сусідньою школою: усі конфлікти учні й учениці вирішують на змаганнях, а не в бійках.

Отже, обговорюючи повість “Гімназист і Чорна Рука”, можна обрати чимало різних ракурсів, активізувати знання з історії та громадянської освіти, розвинути логіку й спостережливість. Який шлях обрати – залежить лише від потреб та інтересів класу, які вчитель або вчителька вважають найактуальнішими.

Ірина Пасько, модераторка читацького клубу “НУШ”, аналітикиня “Нової української школи”

Титульне фото: НУШ