Підготовка вчителів в умовах війни: Лілія Гриневич назвала основні проблеми й виклики навчання студентів на спеціальності ”Середня освіта”

19 грудня 2024 року відбулася експертна дискусія, присвячена оновленню освітніх програм підготовки вчителів у контексті реформи “Нова українська школа” та викликів війни. Захід став платформою для конструктивного діалогу між експертами, представниками державних органів та українських університетів, спрямованого на удосконалення педагогічної освіти та підвищення її ефективності.

Про це розповіли організатори – ННІ “Академія вчительства” Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Переглянути запис трансляції події всі охочі можуть за посиланням.

У фокусі обговорення були декілька ключових питань:

1. структура та наповнення освітніх програм за спеціальністю “Середня освіта” – аналіз співвідношення фахових і педагогічних складників;
2. акредитація програм за спеціальністю “Середня освіта” – проблеми та можливості вдосконалення;
3. міжнародний досвід підготовки вчителів – адаптація успішних практик до українських реалій;
4. виклики війни для освіти – необхідність у нових підходах до навчання та підтримки учнів.

Так, під час дискусії, учасники й учасниці виокремили декілька системних недоліків:

• непропорційність між фаховою та педагогічною складниками програм;
• випуск педагогів без належної атестації;
• невідповідність тем магістерських кваліфікаційних робіт специфіці предметної галузі “Освітні науки”.

Зокрема, ексміністерка освіти і науки України Лілія Гриневич представила відсотковий обсяг психолого-педагогічного компонента в бакалаврських програмах спеціальності “Середня освіта” в деяких університетах України (серед них є як класичні, так і педагогічні ЗВО).

“У кожному університеті ці значення дуже відрізняються. Це стосується як практики, так і обсягів обов‘язкових та вибіркових компонентів. Загалом обсяг психолого-педагогічної частини без практики в ЗВО від 10 до 42% програми”, – пояснила Гриневич.

Тобто студент може навчатися на спеціальності “Середня освіта”, де у нього вся психолого-педагогічна частина (обов’язкова + вибіркова) разом складає 10% + практика від 4% до 11%.

Водночас, за словами ексміністерки, може бути ситуація, коли у студента більша частина програми – це психолого-педагогічна підготовка. Тоді виникає питання: а чи достатньою є базова предметна підготовка? Адже це важливо для вчителів-предметників, зокрема, в контексті провадження старшої профільної школи.

Водночас, як додала Лілія Гриневич, війна висуває перед педагогами нові вимоги. Тож майбутні вчителі мають бути готові:

• працювати з діагностикою та подоланням навчальних втрат;
• викладати інтегровані курси;
• спиратися на методики компетентнісно-орієнтованого навчання;
• використовувати травмо-інформований підхід;
• застосовувати інклюзивні практики для підтримки учнів у складних умовах;
• застосовувати технології дистанційного та змішаного навчання тощо.

Вона також наголосила, що доступ до професії педагога має низку вимог, але фактично працевлаштуватися вчителем може будь-яка людина з вищою освітою.

“Сьогодні ми маємо замало педагогічних кадрів. У нас війна, у нас 7 тисяч вчителів перебувають за кордоном. Можливо, зараз така ситуація виправдана. Але так не може тривати й надалі. Ми фактично впускаємо в школу людей, які не підготовлені до роботи з цією віковою категорією”, – вважає Лілія Гриневич.

Тому, серед прогалин нормативного врегулювання вона виокремила:

Раніше ми розповідали, що лише 18-19% студентів педагогічних спеціальностей йдуть працювати в заклади освіти.

Титульне фото – freppic.com; інфографіка в тексті – скриншот з відеотрансляції заходу