Команда допомоги, або Хто, коли і як організовує психолого-педагогічний консиліум

Кожного року вересень — це велика несподіванка для дитини. Особливо для тих, хто вперше йде до школи (1-й клас), переходить у “дорослу” середню (5-й клас) або вступає до старшої школи (10-й клас). Це нові вчителі, нові вимоги, нові друзі. Але зараз, під час війни, до цього додається ще й постійна тривога, переїзди та страх. Нашим дітям стало набагато важче звикати до нового. Що може зробити школа? Щоб діти не “загубилися” і не почали відставати чи переживати, у школах збирають Психолого-педагогічний консиліум або просто ППК.

Що це таке, психолого-педагогічний консіліум? Це не збори батьків і не засідання директорів. Це такий собі “командний мозковий штурм” усіх спеціалістів школи, які разом обговорюють особливості і потреби кожної дитини: кому потрібна допомога, як побороти його тривогу, і що робити, щоб навчання було успішним.

У цій статті ми розкажемо:

• Навіщо цей консиліум потрібен зараз, коли ми живемо у стані війни?
• Коли його краще проводити?
• Хто входить у цю “рятувальну команду”?
• Коли і як починає готуватися команда, щоб виявити проблеми дітей ще до того, як вони стануть великими?

Навіщо потрібен консиліум

Мета проведення психолого-педагогічного консиліуму – створити найкращі умови для швидкої та легкої адаптації учнів до нових умов навчання.

Для зручності використання цих матеріалів ми підготували підбіріку слайдів, які можна використати під час проведення наради чи обговорення між колегами. Презентацію можна завантажити за посиланням. 

Простими словами, консиліум допомагає:

1. Швидко знайти: Своєчасно виявити труднощі в учнів (чи то проблеми з читанням, чи висока тривожність, чи конфлікти з однолітками).
2. Зібрати картину: Зібрати докупи інформацію про здоров’я, емоційний стан, навчання та соціальне життя дитини.
3. Знайти рішення: Колективно вирішити, що саме робити далі і яку індивідуальну допомогу надати учневі.

Що змінилося у воєнний час?

Через повномасштабне вторгнення завдання консиліуму стали складнішими:

• Фокус на травмі: Головне — це ідентифікація сильного стресу, високої тривожності або травматичного досвіду у дітей.
• Діти ВПО: Особлива увага приділяється дітям, які переїхали, і яким доводиться адаптуватися не лише до нової школи, а й до нового міста.
• Почуття безпеки: Консиліум має шукати шляхи, як повернути дітям відчуття стабільності та безпеки, порушене війною.

Організація та підготовка до консиліуму

Коли це відбувається – терміни проведення

ППК, присвячений адаптації, зазвичай проводиться двічі, проте терміни можуть відрізнятися залежно від класу

Попередній/Організаційний (кінець вересня – початок жовтня)

Проводиться для всіх параллелей (1-х, 5-х, 10-х класів) для первинної оцінки та виявлення групи ризику після перших 3-4 тижнів навчання.

Підсумковий/Корекційний (Листопад – Грудень):

• • Для 1-х класів цей консиліум є ключовим і відбувається у листопаді-грудні. Його мета — підбити підсумки загальної адаптації першачків після першого навчального періоду та визначити довгострокові шляхи психолого-педагогічного супроводу як для всього класу, так і для окремих учнів.
  • Для 5-х та 10-х класів він зазвичай проводиться наприкінці жовтня – у листопаді, щоб розробити детальні індивідуальні плани підтримки.

Хто входить у команду?

Усі фахівці діють як одна команда:

Етапи підготовки: коли починати?

Підготовка починається одразу ж із перших днів навчання і триває близько місяця:

Ось орієнтовний шаблон наказу Про організацію та здійснення комплексного психолого-педагогічного супроводу адаптації учнів 1-х, 5-х, 10-х класів у 2025/2026 н. р. Це не суворий зразок, а лише основа-шаблон. Оскільки кожен заклад освіти унікальний, можна адаптувати цей документ відповідно до особливостей закладу.

Тепер зосередимо увагу на роботі практичного психолога, оскільки саме він запускає увесь процес. Його діяльність включає повний цикл: від початкової діагностики до контролю результатів та консультацій.

Але щоб цей перший крок (діагностика) був максимально надійним і якісним, психолог не може працювати навмання. Для того, щоб швидко і точно виявити рівень тривожності чи проблеми з адаптацією, фахівці використовують обов’язковий, перевірений набір методик. Ці необхідні “вимірювальні інструменти” можна знайти в одному ключовому виданні: “Застосування діагностичних мінімумів в діяльності працівників психологічної служби” за редакцією В. Г. Панка. Фактично, саме цей посібник є методичною основою, яка дозволяє психологу виконати завдання наказу, забезпечивши достовірність усіх подальших висновків і рекомендацій.

Роль класного керівника: важливий місток

Коли психолог провів діагностику і знайшов проблеми, а соціальний педагог зібрав дані про сім’ю, то починається найголовніше — реальна допомога. І тут головну роль бере на себе класний керівник.

Класний керівник — це очі, вуха і руки всієї шкільної команди. Його роботу можна поділити на три частини, під час кожної з яких він виконує дещо відмінні ролі:

1. Я — головний спостерігач

Класний керівник щодня бачить учнів на уроках і перервах. Він — перша людина, яка помічає, що щось не так.

• Рання тривога: класний керівник швидко помічає, хто став замкнутим, хто почав пропускати уроки або хто постійно свариться з однолітками.
• Збір інформації: класний керівник збирає дані від інших вчителів: чи справляється дитина з математикою? Як справи вдома? Це допомагає психологу зрозуміти, чи проблема в тривожності, чи в навчанні.

2. Я — перекладач порад на практику

Психолог дає поради (наприклад, “дитині потрібен час, щоб звикнути до нового колективу”), але саме класний керівник робить їх правилами життя класу.

• Створення комфорту: класний керівник відповідає за те, щоб у класі панувала дружня атмосфера і не було цькування. Це його головний інструмент проти шкільної тривожності.
• Індивідуальна підтримка: якщо дитина боїться виступати перед класом, класний керівник домовиться з учителем, щоб вона відповідала письмово або наодинці. Це називається педагогічна підтримка — проста зміна підходу, яка рятує дитину від стресу.

3. Я — ланка співпраці

Класний керівник поєднує всіх учасників процесу.

• Зворотний зв’язок: Він регулярно повідомляє психологу: “Я спробував використати ваш метод, і це спрацювало!” або навпаки: “Нічого не змінилося”. Це дозволяє оперативно коригувати план допомоги.
• Робота з батьками: класний керівник говорить із батьками мовою, зрозумілою їм, передаючи конкретні рекомендації психолога і пояснюючи, як допомогти дитині вдома.

Роль соціального педагога: захисник прав і дослідник середовища

Якщо психолог працює з внутрішнім світом дитини, а класний керівник — з атмосферою в класі, то соціальний педагог відповідає за зовнішні умови, в яких живе учень: сім’я, побут, правовий захист.

Його робота має дві ключові цілі:

1. Я — соціальний детектив

Робота соціального педагога починається з аналізу даних (як ми бачили у пункті 6.1 Наказу).

• Скласти соціальний паспорт: соціальний педагог збирає соціальні паспорти класів, з’ясовує, хто належить до вразливих категорій (наприклад, діти-переселенці, діти з багатодітних чи малозабезпечених сімей). Це не для збору пліток, а для того, щоб школа знала, кому потрібна особлива допомога та фінансова підтримка.
• Виявити ризики: він шукає причини, чому дитина не може адаптуватися. Можливо, проблема не в тривожності, а в тому, що їй ніде вдома робити уроки, або вона часто переїжджає, або її права порушуються.

2. Я — Юрист і Міст Допомоги

Коли проблему виявлено, соціальний педагог переходить до захисту та надання адресної допомоги (пункт 6.2.4 Наказу).

• Захист прав: він виступає захисником дитини, якщо її права порушуються вдома чи в школі. Це включає співпрацю зі Службою у справах дітей та поліцією — він єдиний, хто офіційно контактує із цими зовнішніми органами.
• Адресна допомога: Соціальний педагог допомагає учням із “групи ризику” не тільки словом, але й конкретними ресурсами — допомагає оформити пільги, знайти гурток, щоб дитина не проводила час на вулиці, або допомагає з харчуванням.
• Місток для команди: соціальний педагог надає психологу та класному керівнику повну картину соціальних умов. Наприклад, якщо учень часто пропускає заняття через високу тривожність. Психолог міг би працювати лише з її емоційним станом, але соціальний педагог виявляє, що батьки працюють позмінно, і дитина сама возить молодшого брата до садочка, що і є першопричиною її стресу та запізнень. Ця інформація дозволяє команді: спільно звернутися до соціальних служб для організації підвозу; скоригувати корекційну роботу, включивши вправи на управління часом і відповідальністю, а не лише на загальне зниження тривоги.

Роль Медичної Сестри: вартовий фізичного здоров’я

Усі зусилля спеціалістів можуть бути марними, якщо не враховувати фізичний стан учня. Медична сестра є єдиною людиною, яка володіє повною картиною здоров’я дитини. Її роль у системі адаптаційного супроводу є консультативною та інформаційною.

1. Я — постачальник життєво важливих даних

Робота медсестри починається з надання інформації (як зазначено у пункті 8.1 Наказу).

• Зв’язок здоров’я та навчання: медсестра надає психологу та іншим фахівцям узагальнену інформацію про стан здоров’я дітей “групи ризику”. Ця інформація включає наявність хронічних хвороб (наприклад, діабет, астма) або медичних протипоказань.
• Режим і навантаження: вона попереджає, чи може дитина бути швидковтомлюваною через стан здоров’я, чи потрібен їй особливий режим харчування або додатковий відпочинок. 

2. Я — консультант з режиму та профілактики

Медсестра допомагає педагогічній команді скоригувати освітній процес з огляду на потреби здоров’я.

• Запобігання перевантаженню: медсестра консультує вчителів та адміністрацію щодо оптимального навчального навантаження для учнів зі слабким здоров’ям. Це запобігає ситуації, коли фізичне виснаження призводить до емоційного зриву або посилення тривожності.
• Створення безпечних умов: вона стежить за санітарно-гігієнічними вимогами у класі та школі, що є базою для здоров’я та, відповідно, для успішної адаптації.

Проведення та результативність

На консиліумі фахівці не просто звітують, а шукають спільні рішення. Вони разом приймають колегіальне рішення, яке фіксується у протоколі.

Що отримує вчитель і дитина?

• Конкретний план корекційних занять із психологом (наприклад, групова робота зі зниження тривожності).
• Рекомендації класному керівнику щодо зміни підходу до певного учня.
• Індивідуальні поради батькам.

Консиліум: не для звіту, а для результату

Головна небезпека полягає в тому, що всі зусилля можуть стати формальними — роботою “для галочки”. Якщо психолог провів тести, а вчителі просто віддали папірці, допомоги не буде. Справжній консиліум повинен дати відповідь на декілька питань:

• Чи справді дитині стало краще?
• Чи знизилася тривожність?
• Чи почала дитина краще спілкуватися?

Ми порівнюємо перші тести з повторними, щоб побачити реальний прогрес.

Що ми робимо далі? Якщо прогрес є — як його закріпити? Якщо немає — що ми змінили неправильно, і до кого нам треба звернутися (можливо, до зовнішніх фахівців)?

Ключ до успіху — спільна дія

Результативний консиліум — це місце, де кожен член команди бере на себе особисту відповідальність за конкретний наступний крок щодо учня. Необхідно, щоб кожен фахівець довів, як його робота змінила життя дитини на краще. Тільки тоді, коли ми перетворимо офіційний наказ на живу систему підтримки, ми можемо вважати, що комплексний супровід адаптації спрацював на 100%.

Нагадаємо, раніше медіа НУШ розповідало “Що таке і для чого потрібен психолого-педагогічний консиліум для дітей з ООП”.

Фото – Freepik