Історія в колядках. Сценарій інтерактивного заняття для 5-9 класів з предмету “Історія України”

Як пізнавати національну українську культуру? Щоб це було не через “сценки” чи параграф у підручнику, а життєво, динамічно, через дію? У пригоді стають інтерактивні методики навчання – медіа НУШ пропонує скористатись методичною розробкою уроку, присвяченого колядкам.

Підготувала підбірку Ярослава Музиченко, старша наукова співробітниця Національного центру народної культури “Музей Івана Гончара”.

Колядки – це широко відкрите вікно в культуру. Через них можна дізнатися про наше стародавнє, ще навіть, дописемне буття та світогляд, про побут в минулі епохи та навіть про історичні події.

Українські колядки – це живе явище, яке триває тисячоліття. Найдавніші донесли до нас міф про створення світу. Кожен історичний період збагачує скарбницю колядок новими творами: княжа доба, і козацька, і багате на події ХХ століття, і наше сьогодення. Учні “пройдуть” етапами української історії, знайомлячись із різновидами колядок.

Мета і завдання:

• Ознайомити учнів зі стародавніми поетичними текстами як джерелом історичних відомостей
• Зацікавити школярів багатим світом колядок.
• Надати можливість школярам відчути і “прожити” історичні епохи через знайомство зі стародавніми колядками.
• Розвивати критичне і творче мислення, спостережливість, вміння доносити свою думку, працювати в команді.

Тривалість заняття: 45 хвилин.

Матеріали та обладнання

• Технічні засоби для транслювання відео та аудіо.
• Дошка/фліпчарт.
• Шкала часу.
• Стікери з різновидами колядок.
• Роздруківки з текстами колядок.
• Записи колядок для презентацій.
• Презентація.

Див. Додаток 5.

Інформація для вчителя

Що таке колядка

Колядки — це величальні пісні для усієї родини і для кожного її члена окремо, побажання для них щасливої долі, добробуту й усіляких гараздів. Зображення людини, яка досягла щастя, повинне принести тому, кого величають, таку ж красу, радість, багатство. У колядках вимальовується ідеал (господаря, господині, хлопця, дівчини), до якого підноситься людина в момент, коли її віншують.

Обряд колядування

Колядування – це особливе привітання з Різдвом. Колядники обходять домівки з піснями-колядками і добрими побажаннями. За це отримують винагороду від господарів. Ця “громадська коляда” ходить по всьому селу чи містечку, не минаючи жодної хати. Таким чином відбувається єднання громади.

Різновиди дохристиянських колядок

Світотворчі. Співається про час, коли “не було ні неба, ні землі”, а тільки “синєє море”, з якого “зродився” світ.

Дружинницькі. Тут змальовується побут воїнів-дружинників та гетьманів і козаків. І найближчими до нас на шкалі часу є колядки християнські.

Колядки добробуту і щасливої долі. Тут господарю і господині бажають усіляких гараздів, а синам і дочкам – щасливої долі і доброї пари.

Колядницька ватага

Гурт колядників називається “ватага”. Ватага обирає отамана-Звіздаря або ж Березу – він очолить ватагу, носитиме зірку і вестиме перемовини з господарями. Також обирають міхоношу, який носитиме міх або ж торбу із дарами, скарбника – збиратиме в карнавку гроші. При чому ватага відразу визначає, на яку мету їх збиратимуть. Усі інші колядники мають дзвоники.

Коли заходять у дім, то знімають шапки і питають: “На кого співати?” Бо наші колядки адресні. Тобто, на кожного члена родини своя колядка. Господарі називають імена. Колядують від найстаршого до найменшого. Почнуть із дідуся, а завершать немовляті в колисці.

Село і місто

Село зберегло для нас ці стародавні свідчення міського українського побуту. Адже після підпорядкування України Російська імперія стала запроваджувати іншу мову, іншу систему освіти, світобачення. Прояви національної самосвідомості в містах були загрозою для імперії і нещадно викорінювалися, а в селах – висміювалися, принижувалися. Національна культура українців стала змальовуватися як “другосортна”.

Історичні відомості в стародавніх колядках

Наші колядки – це своєрідний словесний “музей” давнього княжого побуту.

Скажімо, у давнину і жінки, й чоловіки в серці України - Наддніпрянщині - носили шуби. Утім вони були не такими як зараз. Шуби шили хутром до середини, а зверху прикрашали дорогою тканиною: барвистим сукном чи оксамитом, вишивали шовком і золотом. Що багатшими були пані чи пан - тим дорожче хутро обирали для шуби. Цей одяг часто згадується в наших колядках. В одній з них співається, як ремісники шиють для пані чоботи-сап’янці, дорогу шубу і дорогий завій, тобто, серпанок. В іншій колядці, для юнака, співається, як він одягає дорогу шубу та червоні чоботи, а збоку кріпить дорогу шаблю! Для господаря співають, як він сидить край столу, а на ньому “шуба люба, на тій шубі поясочок, а на поясочку калиточка” - тобто, гаманець. Ще в іншій колядці співається, як пан приїхав з далекої дороги додому і роздає дарунки - матінці дорогу шубу, сестрі шовкову хустку, а дружині - золоту обручку.

Християнські колядки

У XVIII столітті в Україні поширилися християнські різдвяні пісні. Їх створювали професори і спудеї Києво-Могилянської академії. “Нова радість стала”, “Небо і Земля”, “Бог Предвічний”, “Во Вифлеємі нині новина”, “Нині рождество Божого Дитяти” - сьогодні загальнознані, їх співають дорослі й діти по всій Україні і в діаспорі.

Хід уроку:

• Вступ. Привітання, актуалізація знань – 5 хв.
• Завдання 1. Робота в колі – 10 хв.
• Завдання 2. Перегляд відео-уроку про історію колядок з курсу “Знай свою Україну. Різдво” - 5 хв.
• Завдання 3. Робота в малих групах – 20 хв.
• Рефлексія – 5 хв.

Вступ. Привітання, актуалізація знань – 5 хв.

Учитель/ка вітається.

Розпитує учнів, з яких пісень ми можемо дізнатися про життя людей у минулі епохи.

Є ще один різновид пісень, у яких збереглися відомості не лише про княжий чи козацький побут, а й навіть міф про створення світу. І це – колядки. Обрядові пісні, які співають у час зимового сонцестояння. У цей час багато народів святкує Різдво.

Дізнаймося про це більше.

Завдання 1. Робота в колі – 10 хв.

Учитель/ка малює на дошці шкалу часу з позначенням основних історичних періодів, пов’язаних із творенням колядок:

• Дописемний дохристиянський.
• Княжий.
• Козацьке бароко.
• УПА.
• Наш час.

Музей “Криївка УПА”, с. Басівка

Учитель/ка вмикає записи колядок (уривки – по дві строфи) впереміш, не за хронологією створення.

Пропонує поміркувати, де на шкалі часу може розташуватися та чи інша колядка. Вислухавши думки учнів, коректно спрямовує їх, надаючи відповідну інформацію.

Після цього прикріплює стікери з назвами різновидів колядок до відповідних міток на шкалі часу:

1. Світотворчі та астральні.
2. Дружинницькі.
3. Колядки козацького бароко.
4. Колядки УПА.
5. Сучасні колядки.

Див. Додаток 1.

Завдання 2. Перегляд відео-уроку про історію колядок з онлайн-курсу “Знай свою Україну. Різдво” - 6 хв.

Відеолекція. “Дайте, дядьку, п’ятака”, або про що насправді українські колядки? Частина 1

Завдання 3. Робота в малих групах – 20 хв.

Учитель/ка інформує, що зараз учні об’єднаються у п’ять груп. Кожна група отримає інформацію про колядки певної історичної епохи із текстом відповідної колядки. Працюючи з текстом, пропонується відповісти на кілька питань.

Учитель/ка відкриває слайд презентації з питаннями:

1. Які незрозумілі стародавні слова – архаїзми ви помітили в своєму тексті? Що вони можуть означати?
2. Які вам зустрілися давні назви одягу, тканин, предметів побуту?

Див. додаток 2.

На прочитання текстів учням дається 3 хвилини.

Після цього учитель/ка по черзі відкриває слайди презентації із зображеннями:

• Стародавня мазанка.
• Княжі хороми.
• Маєток української шляхти.
• Криївка УПА.
• Сучасне місто.

Учитель/ка запрошує групу, в якої колядка відповідного періоду, презентувати свою розповідь перед класом.

Питання для перзентації:

• Розкажіть, які колядки були у “вашу” епоху?
• Про що і для кого ваша колядка?

(До кожної колядки є запис і вчитель вмикає його після розповіді групи).

Див. Додаток 3.

Рефлексія – 5 хв.

Учитель/ка розпитує дітей:

• Що стало відкриттям для вас сьогодні на уроці?
• Що поєднує стародавні колядки з нашим часом?
• Про що ви хотіли б скласти колядку сьогодні?

Нагадаємо, раніше медіа НУШ розповідало про “Голодомор у контексті “світової пролетарської революції”: матеріали до уроку”.

Фото – Ярослави Музиченко, Megogo