Ми маємо вчити дітей, а не предмети: чи готова школа до оновленого Стандарту початкової освіти?

Грудень 2025 року став знаковим для української початкової школи. У той час, коли система освіти готується до повномасштабного запуску профільної середньої освіти, держава водночас привертає увагу до її фундаменту — початкової ланки. Саме тут закладається не лише навчальна, а й психологічна траєкторія дитини на наступні дванадцять років.

Кабінет Міністрів України затвердив оновлений Державний стандарт початкової освіти. Для багатьох вчителів ця новина звучить стримано — без ефекту “реформи заради реформи”. І недарма: оновлений документ не пропонує різкого розвороту, а радше фіксує досвід, накопичений за сім років реалізації НУШ.

За цей час школа прожила пандемію, дистанційне навчання, повномасштабну війну, масове переміщення дітей за кордон і глибокі освітні втрати. Оновлений Стандарт має зробити роботу вчителя більш зрозумілою і передбачуваною, а шлях дитини від 1-го до 12-го класу — логічним і без розривів. Йдеться не про збільшення вимог, а про чіткість орієнтирів, спадкоємність між ланками освіти та врахування реалій, у яких сьогодні працює школа.

Про те, що саме змінюється в Державному стандарті, як вибудовується нова логіка типових програм і чи готова система до цих змін, редакція медіа “Нова українська школа” поговорила з Романом Шияном, заступником керівника Офісу впровадження НУШ і одним із ключових розробників оновленого документа.

У цій публікації ми розкажемо:

• Чим відрізняється оновлений Стандарт від своєї версії 2018 року.
• Що прийде на заміну паралельним НУШ‑1 і НУШ‑2 у початковій школі.
• Як традиційне оцінювання стає діагностуванням для виявлення прогалин та підтримки навчального поступу дитини.
• Опитування медіа НУШ: очікування та страхи, з якими освітяни заходять у черговий етап реформи.

Чому виникла потреба в оновленні

Питання “навіщо знову змінювати Стандарт” стало одним із перших, яке виникло в професійній спільноті. За словами Романа Шияна, відповідь на нього лежить не лише в площині нормативних циклів, а передусім у досвіді, який школа прожила за останні роки.

Будь-який Державний стандарт має свій життєвий цикл — орієнтовно 10 років. Стандарт 2018 року поступово наближався до цієї межі. Втім, як наголошує пан Роман, ключовим чинником стали не формальні терміни, а радикально змінений контекст функціонування освіти.

Пандемія COVID-19, а згодом повномасштабна війна спричинили жахливі освітні втрати, викликані нерівним доступом до навчання та різними стартовими можливостями для дітей. Початкова школа опинилася на передовій цих викликів — саме тут вчитель найгостріше відчув потребу у гнучкості, довшому адаптаційному періоді та праві рухатися з різною швидкістю.

Другий важливий аспект — нормативна синхронізація. На момент ухвалення Стандарту НУШ у 2018 році система загальної середньої освіти ще перебувала в стані формування. Сьогодні ж початкова, базова та профільна школи мають читатися як єдина логічна траєкторія, а не як окремі нормативні острови.

Третій чинник — потреба в чітких орієнтирах для вчителя. У новій редакції Стандарту вперше так докладно прописано результати навчання. Це дозволяє педагогові не просто інтуїтивно відчувати поступ дитини, а бачити його в довгій освітній перспективі — від першого класу до випуску зі школи.

Таким чином, оновлення Стандарту — це спроба зафіксувати реальний досвід школи й перетворити його на зрозумілий інструмент, а не декларацію намірів.

Одна типова програма замість двох

Оновлення 2025 року фактично завершує епоху паралельних НУШ‑1 і НУШ‑2. Відтепер у початковій школі діятиме єдина Типова освітня програма.

“Очікувані результати навчання перекочували безпосередньо в Стандарт як орієнтири для оцінювання. А Типова освітня програма містить серед іншого типовий навчальний план та вимоги до модельних навчальних програм, яких у початковій школі раніше взагалі не існувало”, — пояснює Роман Шиян.

Саме навчальні програми стануть простором для професійної творчості: їх розроблятимуть авторські колективи, а головне — вони разом з рукописами нових підручників увійдуть до пакета матеріалів, що братимуть участь у повноцінній апробації.

Цей графік, за словами розробників, має дати системі “розкіш часу”, якої бракувало на старті НУШ у 2018 році.

Оцінювання: м’яко й по-людськи

Саме тема оцінювання традиційно викликає найбільше тривог серед учителів і батьків.

Роман Шиян наголошує: у фокусі має бути не намагання якомога швидше досягти відповідних результатів, а діагностування – виявлення прогалин, підтримка навчального поступу дитини, особливо на старті шкільного життя.

“На початку навчання має бути достатньо часу для діагностування, щоб спокійно, без травмування учнів, виявити їхній реальний рівень. Оцінювання має бути м’яким, інтимним, якщо хочете. Зворотний зв’язок надається дитині так, щоб її мотивувати, а не знецінити фразою “ти все проґавив”.

Цей підхід особливо важливий для так званого “покоління війни” — дітей, які приходять до школи з різним емоційним і навчальним досвідом. У цьому контексті оцінювання перестає бути інструментом контролю і стає формою педагогічної підтримки.

Учитель може спостерігати за роботою невеликої групи учнів під час виконання спільного завдання: як вони домовляються, розподіляють ролі, реагують на труднощі. Такий формат дозволяє фіксувати не лише предметні вміння, а й розвиток соціальних і комунікативних компетентностей.

Водночас саме тут виникає ключове напруження між ідеєю та реальністю класу — питання часу, документації й батьківських очікувань.

Цифрова компетентність – більше, ніж гаджети

Цифрова грамотність у новому Стандарті трактується ширше, ніж робота з пристроями. Йдеться передусім про обчислювальне мислення (computational thinking) — уміння аналізувати, моделювати та шукати рішення. Важливо також, щоб діти знали, як безпечно і відповідально поводитися в цифровому середовищі, розрізняли надійну й сумнівну інформацію.

Роман Шиян підкреслює, що такі вміння можна формувати навіть за відсутності електрики — через так звані unplugged activities, логічні та дослідницькі завдання без використання техніки, а реальна взаємодія з цифровими технологіями дає змогу закріпити ці вміння на практиці та забезпечує цілісне формування цифрової компетентності.

В інтегрованому курсі “Я досліджую світ” запроваджується формула “4+2”: чотири галузі утворюють ядро курсу, а мовна та математична інтегруються частково, зберігаючи власну структуру. Це посилює STEM-складник і допомагає зосередитися на розвʼязанні міжгалузевих проблем.

Інклюзія та діти за кордоном

Окремої уваги потребують діти, які через війну навчаються за межами України.

“Дитина має безумовне право повернутися за парту в будь-якій українській школі, незалежно від того, де вона здобувала освіту раніше “, — наголошує Роман Шиян.

Для таких учнів передбачені стислі програми з українознавчого компонента, щоб зберігався зв’язок із культурою та мовою.

Філософія інклюзії залишається незмінною: кожна дитина талановита, а підтримка розглядається як форма “позитивної дискримінації” для забезпечення рівних стартових можливостей.

Голос учителів: між очікуваннями та реальністю

Щоб зрозуміти, як оновлений Стандарт сприймається не на рівні концепцій, а в реальному шкільному житті, редакція “Нової української школи” звернулася безпосередньо до педагогів. Серія опитувань у Viber-спільноті вчителів дала змогу побачити не лише настрої, а й глибину очікувань і страхів, з якими освітяни заходять у черговий етап реформи.

Скепсис як форма професійної зрілості

Найбільша частка респондентів — 69% із 494 опитаних — обрала відповідь: “Скептично, головне — як це реалізують на місцях”. Такий показник важко назвати опором змінам. Радше йдеться про професійний імунітет до декларацій, які не завжди доходять до класу у вигляді реальних інструментів.

Учителі чітко артикулюють: для них важливо не те, що написано в документі, а чи з’являться вчасно підручники, модельні програми й методична підтримка. У цьому сенсі дворічна апробація (2026–2028), про яку говорить Роман Шиян, стає відповіддю на запит спільноти — можливістю перевірити і доопрацювати навчальні матеріали без тиску масового впровадження.

Академічна свобода і паперові бар’єри

Друге опитування показало ще одну болючу точку: 71% учителів назвали головною перепоною для академічної свободи надмірну звітність. Попри задекларовану автономію, педагоги побоюються, що нові орієнтири можуть обернутися новими таблицями.

Ще 18% педагогів вказують на брак часу для творчості через перевантаженість поточною класною роботою. Менша частка респондентів пов’язує обмеження академічної свободи зі страхом перевірок і зауважень з боку адміністрації (6%), а також із відсутністю якісних готових зразків освітніх програм (5%).

Відповіді педагогів окреслюють спектр чинників — від організаційних до часових і методичних, — які впливають на можливість користуватися академічною свободою вже сьогодні.

Оцінювання

Третім і, мабуть, найбільш дискусійним блоком опитування стало питання оцінювання. Оновлений Стандарт пропонує деталізовані до рівня “орієнтирів для оцінювання” результати навчання, покликані зробити моніторинг навчального поступу дитини прозорішим.

Ми опитали 411 вчителів і з’ясували: проблема не в тому, як вчити. Проблема в тому, що люди цього не розуміють, а людські риси дуже важко виміряти цифрами.

Спадкоємність між початковою та базовою школою

Четверте опитування показало: 73% учителів побоюються, що без узгоджених змін у 5–9 класах перехід із початкової школи залишатиметься стресовим.

Опитування підсвічує “больову точку”: Держстандарт — це лише інструмент, а не магічне рішення. Основна проблема, на думку вчителів, полягає в тому, що середня школа залишається консервативною та орієнтованою на формальні показники (оцінки, заліки), тоді як початкова школа вже перейшла на рейки дитиноцентризму. Без зміни культури викладання в 5–9 класах “примирення” шкільних ланок залишається під питанням.

Висока планка індивідуалізації

Найскладнішим принципом НУШ учителі називають індивідуалізацію навчання.

56% респондентів говорять про труднощі роботи з дітьми з ООП в умовах великого класу, а 38% — про перевантаженість класів загалом. Ці виклики виходять за межі Стандарту і впираються у фінансування, кадрову політику та інфраструктуру.

Серед пропозицій педагогів — запровадження помічника вчителя в кожному класі та зменшення наповнюваності груп. Питання залишається відкритим: чи має держава достатній ресурс для таких змін у масштабах країни.

Оновлений Державний стандарт початкової освіти — це спроба відповісти на виклики часу без зміни ціннісного ядра НУШ. Він пропонує чіткіші орієнтири, більше уваги до психологічного стану дитини та дає змогу розвантажити як учнівство, так і вчительство.

Разом із тим результати опитувань показують: успіх реформи залежить не лише від змісту документа, а від того, наскільки держава зможе захистити час і ресурс учителя. Як підсумовує Роман Шиян, покликаючись на професорку Малґожату Житко з Варшави: “Ми маємо навчати не предметів, а дітей” — і саме від практичної реалізації цього принципу залежатиме довіра педагогів до Стандарту‑2025

Для повнішого розуміння контексту пропонуємо також ознайомитися з нашою попередньою публікацією “Оновлено стандарт початкової освіти. На яких підходах ґрунтуються зміни“, де ми детально розбирали методологічну основу оновленого документа”.

Фото надано Романом Шиян