8 березня: як пояснити в школі, про що цей день. 3 аргументи, які зрозуміють діти

Відзначати чи не відзначати свято 8 Березня і чи варто вітати в цей день дівчат та вчительок у школі? Ця тема активно обговорюється у суспільстві, починаючи з 2015 року, коли Верховна Рада ухвалила закон про декомунізацію. Закон скасовував багато радянської спадщини в суспільному житті. Під ніж пішли і радянські свята. Проте радянське 8 Березня - втрималося.

Чому? Ну, по-перше, тому що воно дуже всім подобалося. А по-друге, тому що це свято насправді – не радянське, а міжнародне. За радянських часів влада робила все, щоб прибрати з нього початковий зміст та сенси, перетворивши Міжнародний день боротьби за права жінок на день весни та краси. В країні “побєдівшего соціалізма” ні за які права жінкам боротися було не потрібно, так декларувалося.

Декомунізація, яка почалась в Україні в 2015 році, підштовхнула частину жінок до витоків 8-го Березня, і вони почали виступати за повернення святу основної ідеї: боротьба за рівні права жінок. Хтось став виступати за скасування свята як такого, але були і ті, хто наполягав, що їх цілком влаштовує свято весни, кохання та краси.

Суперечки тривають і досі.

В деяких школах в цей день все ще вітають дівчат, вчителькам дарують квіти. До цього традиційного святкування додалося лише одне: принизливі дискусії всередині батьківськх колективів про те, “а чим вчительки заслужили такі подарунки”.

Щоб запобігти таким розмовам, деякі вчителькі, як, наприклад, Ольга Федотова із Харкова, заборонили взагалі вітати себе від імені класу.

Але такий підхід не вирішує проблему як таку. Бо, з одного боку, в офіційному календарі державних свят, затверджених Верховною Радою, 8 березня залишається святом - Міжнародним жіночим днем.

Скрін з сайту Верховної Ради, календар офіційних дат

А з іншого – є запит суспільства на переосмислення або скасування, якщо зміни підходів не відбудеться.

То з чого почати розмову з дітьми, щоб зняти всі гострі питання навколо 8 Березня?

Ми пропонуємо вам використовувати 3 основних аргументи, для того щоб пояснити, про що ж насправді цей день.

Аргумент перший. Не жіноче, а спільне свято

8 березня як Міжнародний жіночий день зародився на початку XX століття в контексті робітничих рухів. Перші протести жінок-робітниць відбулися у США у 1857 році. Нью-йоркські текстильниці вийшли на “Марш порожніх каструль” за скорочення робочого дня до 10 годин і рівну з чоловіками оплату. У 1908–1909 рр. соціалістичні активістки США вимагали вже права голосу та кращих умов праці.

У 1917 році страйк петроградських робітниць 8 березня став початком Лютневої революції, у підсумку якої жінки в Росії отримали право голосу. У 1921 році радянська діячка Олександра Коллонтай запропонувала зафіксувати саме цю дату - 8 березня для нагадування світу про необхідність боротися за права жінок.

А Організація об’єднаних Націй у 1977 році оголосила 8 березня Міжнародним днем боротьби за права жінок.

На початку XX сторіччя жінки не мали права брати участь у виборах, отримувати вищу освіту, працювати на багатьох посадах. Така нерівність шкодила не тільки жінкам, а в цілому суспільству, гальмувало його розвиток.

Тому за рівні права жінок боролися не тільки жінки, а і чоловіки.

Наприклад, у світі відомий британський філософ Джон Стюарт Мілль, автор праці “Про підкорення жінок”, який конкретними цифрами та фактами аргументував повну рівність статей. Як парламентарій він просував виборче право для жінок у Великобританії.

В Україні був свій борець за рівні права жінок - Володимир Барвінський. Він був родом із Галичини. Професійний політик, який виступав за рівний доступ до освіти жінок та чоловіків. Відома його передмова до альманаху “Перший вінок” Наталії Кобринської, української феміністки, яка виступала не тільки за права жінок, а і боролася за українське національне відродження.

Серед сучасних політиків-чоловіків також є чимало тих, хто розуміє, чому так важливо забезпечити рівні можливості для чоловіків та жінок. Вони виступають з промовами, пишуть статті, але дітям легше за все пояснити, чому рівні права для всіх так важливі, на прикладі комп’ютерних ігор.

Аргумент другий: в житті - як в грі

Minecraft — ідеальна комп’ютерна гра для пояснення дітям, чому однакові правила для всіх гравців важливі.

У мультиплеєрному режимі на одному сервері хлопчики та дівчатка добувають ресурси, будують і захищаються однаково: один удар киркою руйнує блок у всіх, незалежно від того, ти хлопець чи дівчина.

​А якщо уявити, що правила несправедливі: дівчатам дають слабший інструмент чи забороняють грати вночі.

Неоднакові правила, насправді, можуть стосуватися не тільки дівчат, а будь-кого. Уявіть, що взяли розробники гри і домовилися, що всім гравцям з іменем Петро ресурси заліза не давати, а тим, у кого ім’я Сашко або Оксана, навпаки, дати бонус збільшувати ресурс заліза, коли його знаходить, але не отримує Петро. Чи цікаво буде грати в таку гру?

Можна легко спрогнозувати, що дуже швидко гра за такими правилами зійде нанівець. Хтось дуже швидко виграє, хтось - дуже швидко програє, і ніякого інтересу.

Але коли правила однакові — кожен має шанс стати королем сервера, будувати замки чи перемагати дракона разом. Конкуренція за перемогу - вища, але ж і досягнення - кращі.

Таким чином у підсумку від рівних прав учасників виграють всі. Здається, це прекрасна аналогія з реальним життям.

Аргумент третій. Не все ще гладко

За більш ніж сотню років боротьби багато проблем, пов’язаних з нерівністю жінок, розвинутим суспільствам вдалося вирішити. Доступ до політичної кар’єри, навчання, бізнесу. Багатьом країнам вдалося вирівняти підходи до заробітних плат жінок та чоловіків.

І хтось цілком аргументовано може зауважити, що прийшов час, дійсно, перетворювати 8 Березня на свято весни та краси. Проте багато невирішених проблем ще залишається.

Минулого року Український жіночий фонд вперше порахував Індекс ґендерної рівності (ІҐР) України. Це дослідження аналізує баланс між правами жінок і чоловіків у різних сферах та дозволяє порівняти ситуацію з країнами ЄС.

За даними дослідження, ІҐР України становить 61,4 бала, що на 8,8 бала нижче за середній показник ЄС (70,2 бала). Україна випереджає вісім країн Європейського Союзу: Хорватію, Кіпр, Естонію, Словаччину, Грецію, Чехію, Угорщину та Румунію. Найближчими сусідами за рейтингом є Латвія, Польща та Литва.

Хоча Україна знаходиться у нижній третині списку, її показники не є радикально відмінними від інших країн Центрально-Східної Європи, зазначають дослідники.

Робота – рівень зайнятості та якість робочих місць:

Україна - 65,6 бала, ЄС – 70,2 бала

Гроші – рівень доходів і фінансова незалежність:

Україна – 76,6 бала, ЄС – 82,6 бала

Знання – рівний доступ до освіти:

Україна - 55,0 бала, ЄС – 63,6 бала

Час – баланс між роботою, сімейними обов’язками та дозвіллям:

Україна – 78,1 бала, ЄС – 68,5 бала

Вплив – представництво у політиці, бізнесі та інших структурах прийняття рішень:

Україна – 38,7 бала, ЄС – 59,1 бала

Здоров’я – очікувана тривалість життя та доступ до медичних послуг.:

Україна – 82,8 бала, ЄС – 88,5 бала

Дослідження наочно демонструє, що попри високі досягнення українок у роботі, волонтерстві, іншій громадській діяльності, їхній вплив на політичні та управлінські рішення, які ухвалюються у країні, аж занадто малий.

Крім того, новий пласт проблем для жінок в Україні додала повномасштабна війна.

Українки і війна

Війна багато чого змінила у суспільстві. Дещо з того, що раніше було проблемою, зараз втратило сенс.

Наприклад, сьогодні жінкам не доводиться боротися за право обіймати “чоловічу” посаду. Через брак чоловіків для жінок відкриті будь-які вакансії.

Вікторія Тороп із Снігурівки, що на Миколаївщині, керує тракторами John Deere та Massey. Замінила чоловіків у полі, бо немає чоловіків, пішли на фронт.

“Я коли йшла навчатися, задумувалась над тим, що хлопці борються до останнього і хочеться, щоб вони бачили для чого вони борються. Щоб вони бачили, що ми тут не просто так сидимо, що є люди в тилу, які в них вірять. Щоб вони відчували тут підтримку”, – пояснює Вікторія в інтерв’ю виданню frontliner.ua

У 2022 році Снігурівська громада була окупована росіянами. Більша частина жителів виїхали і не повернулись. Після деокупації багато чоловіків стали до лав Збройних сил, громада відчула нестачу робочих рук. Обробка родючих земель Миколаївщини лягла переважно на жіночі плечі.

Фото – frontliner.ua

Інший приклад – Світлана Шиян, яка у Чорткові долучилася до встановлення сонячної електростанції на 50 кВт для місцевої лікарні. Жінка працювала разом із професійною командою й тепер передає досвід іншим - навчає інших жінок опановувати професію.

Світлана Шиян раніше працювала у готельно-ресторанному бізнесі.

“Навчання стало для мене справжнім подарунком. Зелена енергетика — це свобода й майбутнє. Ми самі зібрали станцію, і я зрозуміла, що хочу розвивати власний сонячний бізнес”, - розповіла вона виданню Аlltogether.jobs.

Фото – Greenpeace Україна

Станом на кінець 2025 року більше 70 тисяч жінок добровільно пішли до війська і захищають Україну у лавах ЗСУ, в тому числі і у бойових підрозділах.

Проте поруч із новими можливостями, з’явилися і нові виклики, пов’язані з війною. Саме жінки в умовах агресії та окупації найчастіше стають жертвами різних форм насилля.

За даними міжнародної організації La Strada, станом на кінець 2025 року в Україні зафіксовано понад 100 тис. випадків домашнього насильства, починаючи з 2022 р. Зростання на 30–50% – через стрес та психологічні травми, пов’язані з війною.

В минулому році, за даними ООН, більше 25 тисяч жінок, переважно на окупованих територіях України, стали жертвами сексуального насильства з боку громадян РФ.

18% жінок повідомляють про економічне та психологічне насильство.

І це те, про що точно варто говорити, причому не тільки 8 березня.

Нагадаємо, раніше медіа НУШ розповідало про закон щодо примусової евакуації дітей із прифронтової зони.

Фото на заставці - згенероване ШІ