Як громадська ініціатива може підсилити “Захист України”: досвід програми “Майбутнє Покоління”

Не кожен урок “Захисту України” сьогодні виглядає однаково. Десь це досі переважно теорія, а десь — турнікети, симулятори FPV-дронів, розмова про цифрову безпеку, правила поводження зі зброєю і робота з інструкторами, які самі пройшли війну. Саме так побудована програма “Майбутнє Покоління”, яку мілітарний простір “Гальт” проводить для старшокласників Києва і Київщини.

Одинадцятикласниця Валентина Плеско, яка проходить програму вже другий рік, називає це не просто навчанням, а “навичками виживання”. Вона говорить про домедичну допомогу, дрони і підготовку до ситуацій, які для українських підлітків уже давно не звучать абстрактно.

“Ми навчаємося навичок виживання. У сьогоднішній час воно десь так і виглядає”, — каже дівчина.

Програма, яка виросла із запиту шкіл

У “Гальті” розповідають, що програма почалася не з готової концепції, а з прямого звернення шкіл.

“Навесні минулого року кілька закладів звернулися з питанням, чи може “Гальт” підсилити для них практичну частину предмета “Захист України”. У відповідь простір запропонував формат занять, для якого залучили партнерську базу, інструкторів і матеріально-технічні можливості”, — розповідає проєктна менеджерка мілітарного простору “Гальт” від Zagoriy Foundation Катерина Нелюбова.

Починали з двох дисциплін — домедичної допомоги і БпЛА. Логіка була простою: домедична допомога потрібна кожному, а дрони — це і нові технології, і тема, яка реально зачіпає підлітків. Після пілоту програму розширили. Зараз програма передбачає пʼять дисциплін: працюють із домедичною допомогою, безпечним поводженням зі зброєю, БпЛА, кібербезпекою під час війни і громадянською відповідальністю. Основні заняття відбуваються саме в “Гальті”, а фіналом стає виїзд на полігон, де підлітки перевіряють частину набутих навичок у середовищі, ближчому до реальних умов.

Чому тут важлива саме практика

Одна з головних особливостей програми — акцент не на теорії, а на відпрацюванні. Інструктор Олександр з позивним “Док” каже, що знання, взяті з інтернету чи лекцій, самі по собі не працюють, якщо їх не доводити до автоматизму. Особливо коли йдеться про тактичну медицину.

“Усі ці знання - ніщо без відпрацювання. Якщо ми говоримо про тактичну медицину, то це ті навички, які зберігають життя. І вони мають бути автоматичними”, — пояснює інструктор.

Ця думка важлива і для шкільного контексту. Одного-двох занять недостатньо, щоб дитина впевнено діяла в стресі. Але програма надає знання, які підлітки можуть потім відпрацьовувати самостійно. За словами інструктора, у критичній ситуації людина спирається не на “те, що читала”, а на те, що не раз повторювала руками.

Як це бачить школа

Для Вишнівського академічного ліцею №2 це вже другий рік співпраці з “Гальтом”. Педагог-організаторка Анастасія Джулай розповідає, що за цей час у самому закладі теж змінився підхід до предмета: з’явився новий учитель-ветеран, громада допомогла з додатковим обладнанням, а старшокласники отримали доступ до повноцінної практики.

У ліцеї навчаються 120 учнів старшої школи, і близько 60 із них уже пройшли програму в “Гальті”. Для школи це не просто “зацікавлені кілька дітей”, а половина старшої ланки. За словами Джулай, найбільше учням заходять зброя і тактична медицина, але ключове полягає в тому, як ці теми знімають страх і дають відчуття дії.

Учителька згадує особливо показовий епізод. Напередодні влучання дрона в ліцей учні якраз були на занятті з тактичної медицини в “Гальті”. Наступного дня, коли сталася атака, вони не панікували, а говорили про турнікет і про те, що робили б у разі потреби.

“Нам інструктор сказав гарний вислів: знання вбиває страх. І мої діти не боялися, і це класно”, — каже вона.

Ще одна важлива для школи річ — правильне пояснення цієї теми батькам. Джулай прямо говорить, що частині дорослих доводиться пояснювати: йдеться не про “підготовку дітей до війни”, а про базові навички, які можуть стати в пригоді і в цивільному житті — під час аварії, обстрілу чи іншої надзвичайної ситуації. Коли ця прикладна логіка стає зрозумілою, мотивація дітей і батьків зростає.

Що в цій програмі бачать самі підлітки

Учасники програми говорять про неї дуже по-різному, але зі слів підлітків видно, що для них це не “ще один шкільний предмет”. Для когось це про базову безпеку, для когось — про професійний інтерес, а для когось — про особисте рішення, чим займатися далі.

Валентина Плеско каже, що особливо серйозно ставиться до домедичної допомоги, бо розуміє, що саме ці навички можуть реально врятувати життя — їй самій або комусь поруч. Вона також прямо говорить, що хоче пов’язати своє майбутнє з фахом, корисним для держави.

Водночас інша учасниця програми, Ліка, після занять найбільше зацікавилася кібербезпекою та БпЛА. За її словами, дрони — це те, що вона хотіла б забрати із собою в майбутню професію. Дівчина планує стати архітекторкою і використовувати такі технології для зйомки будівель, сканування пам’яток і контролю за будівництвом.

Проміжні результати

За півтора року програма вже охоплює чотири школи Києва і Київщини, а загалом через неї пройшли 322 учні 10–11 класів.

Для команди “Гальту” важливі не лише самі цифри, а й те, що з’явилися перші дуже конкретні результати. Катерина Нелюбова згадує, що після пілоту були випадки, коли підлітки переосмислювали свої плани на майбутнє. В одному випадку хлопець відмовився від ідеї виїхати за кордон і вирішив вступати до медичного університету. В іншому — дівчата, які пройшли блок із домедичної допомоги, стали свідками аварії в Києві і змогли організувати першу допомогу та виклик швидкої. Саме такі історії переконали команду, що формат працює не лише в межах простору.

Що з цього можуть узяти школи вже зараз

Досвід “Майбутнього Покоління” не обов’язково копіювати цілком. Але з нього вже можна взяти кілька практичних речей.

По-перше, школам варто шукати не тільки “готову програму”, а й партнерів у себе поруч: ветеранські середовища, локальні громадські організації, інструкторів, простори, які можуть підсилити те, чого сама школа поки не має.

“Такі моделі можуть працювати не лише в Києві, а й у будь-якій громаді, де є школа, громадський сектор і люди, готові зібрати це в одну систему”, — каже Катерина Нелюбова.

По-друге, підлітків легше залучати тоді, коли їм показують прикладне значення цих навичок. Анастасія Джулай каже, що інтерес помітно зростає, коли діти бачать, як знання про домедичну допомогу, дрони чи базову безпеку можуть працювати не лише на фронті, а й у цивільному житті.

По-третє, навички безпеки не працюють у форматі “один раз послухали — і знаємо”. Інструктор Олександр “Док” наголошує, що такі речі треба постійно повторювати, доки вони не стають автоматичними. І це стосується не тільки дітей. Батькам теж варто проходити такі навчання.

У “Гальті” говорять, що хочуть ділитися своїм досвідом далі. Команда відкрита до того, щоб показувати іншим громадам свої операційні напрацювання, помилки і робочі рішення, які вдалося знайти за цей час. І саме в цьому, можливо, одна з головних цінностей програми для освітньої системи: вона вже дає не абстрактну ідею, а перевірений на практиці кейс.

Нагадаємо, раніше медіа НУШ розповідало, що новий курс “Захист України” готує дітей не лише до тактичних викликів, а й до інформаційної безпеки

Зображення згенероване ШІ