Як Купала намагались підмінити у радянскі часи та як насправді його святкують українці. Матеріали для уроку для пришкільного табору

Чого може навчити учня Нової української школи традиційне українське свято Купала, коли вже літо надворі? Утім, якщо заглибитися у сенси свята, в його походження й історію, то побачимо, що воно причетне до цілого комплексу навчальних дисциплін. Тут і ботаніка, і астрономія; мистецтво, технології, музика; і, звісно ж, історія та українська мова й література. Адже свято – про природу, сонце, дерева, трави і квіти, про поезію і світогляд людей, які жили на теренах України тисячі років тому, часточки яких ми несемо в своїх ДНК.

У цій статті ми розповімо:

• про походження й значення свята;
• про підміну його сенсів у радянські часи;
• про те, як сьогодні його можна провести з дітьми та молоддю в пришкільному літньому таборі та в громаді;

В організації свята допоможе онлайн-курс “Знай свою Україну. Купало”, розроблений науковцями Національного центру народної культури “Музей Івана Гончара” спільно з платформою EdEra.

Матеріали для уроку підготувала музейна педагогиня Ярослава Музиченко.

Купало чи Нептун?

Почнемо з минулого століття, коли свято Купала намагалися підмінити – в піонерських та молодіжних літніх таборах, а також у міських “Парках культури і відпочинку” впроваджували День Нептуна. Його відзначали в кінці червня разом з… Днем воєнно-морського флоту СРСР. Тут відбулася подвійна підміна. З одного боку, коріння нового радянського свята виводили зі стародавніх римських Нептуналій. Хоча то було насправді моління про урожай і дощ. А з другого боку, Цар (уже не бог) морів Нептун бачився як покровитель російських моряків, які мріяли самі стати царями в усіх морях світу. Вважається, що вперше росіяни влаштували “День Нептуна” у 1803 році, під час свого першого навколосвітнього плавання на кораблях “Надєжда” і “Нева” під керівництвом Івана Крузенштерна. При перетині екватора для моряків влаштували своєрідне посвячення у вигляді намащування брудом, за участі перевдягненого “Нептуна”.

І сьогодні в РФ продовжують відзначати День Нептуна, тісно пов’язаний із завойовницьким флотом. Нептун з русалками, чортами, піратами і Водяним приходять на російські кораблі. “Святкування Дня ВМФ – це не лише данина шани морякам, а й демонстрація могутності російського флоту”, - зазначають російські ЗМІ.

В українських селах дозволялося ще відзначати Купало, утім зміст свята підмінювали. Відкривав свято не старійшина громади, а партійний керівник, голова колгоспу чи секретар комсомольського осередку. Сценарій театралізованого дійства передбачав таких дійових осіб, як Водяний, русалки, чорти, Кукурудза, Буряк, Горох тощо. У піснях славили трудівників, а опудала “тунеядців” обтикували стрілами. Утім українське традиційне свято Купала ніколи не було маскарадом. Дівчата не перевдягалися в русалок чи німф. Адже свято присвячене не “царю Нептуну”, а сонцю, природі та стосункам у громаді.

На фото: День Нептуна в піонерському таборі у радянські часи.

Енергія сонця

Уявімо рік у вигляді кола. Тепер розділімо це коло надвоє лінією. На одному кінці лінії напишімо “Різдво”, на іншому – “Купало”. Ці два свята є віссю святкового календаря. Різдво – це зимове сонцестояння, коли день найкоротший, а Купало – літнє сонцестояння, коли день найдовший. Отже, Купало – це свято на честь сонця в найбільшій силі. Люди хотіли отримати і зберегти цю сонячну силу за допомогою спеціальних обрядів та спрямувати її на захист від зла, урожай та на створення нових щасливих родин.

Недарма Купало ще називають “святом закоханих”. У стародівні часи шлюб проводили біля священного дерева, біля води або з вогнем. У купальських обрядах-іграх зберігся відгомін стародавніх передвесільних випробувань, скажімо, перестрибування через вогонь парами. Купальські пісні своєю символікою й сюжетами подібні до весільних. Тут зустрічається мотив казкового дерева, яке парує дівчат і хлопців. Співається, що з нього побудували церковцю, малярі намалювали в ній три місяці і три зіроньки. Місяці – то хлопці, зіроньки – дівчата. У пісні називають їхні імена, наприклад, Іванко, Максим, Петро та Марійка, Катруся, Оксанка. Іванко каже: “Я Марійку люблю, я своїй Марійці черевички куплю”. А Максимко каже: “Я Катрусю люблю, я своїй Катрусі намистечко куплю”. І так про кожну пару. Це ніби делікатне оголошення для громади, що ця пара “офіційно” зустрічається і йдеться до весілля.

На фото: “Аби, серце, із тобою”, Петро Гончар, 1990 рік.

“Івана” і “Купала”

Чому свято часом називають Івана-Купала? Річ у тім, що коли в Україні-Русі за князя Володимира прийняли християнську релігію, до стародавнього свята Купала приурочили Різдво Івана Предтечі. Його стали відзначати у день літнього сонцестояння – 24 червня. Стародавнє купальське свято відзначали у переддень. З часом його стали називати подвійно: “Івана-Купала”. Суворі представники світської і церковної влади боролися проти цього свята століттями, утім воно збереглося.

Перші описи Купальського свята з’явилися в документах ХVI–XVII століть. Це, зокрема, Густинський літопис та “Житіє князя Володимира”. Там перераховуються елементи свята, які бачимо і сьогодні: купальське деревце, стрибання через багаття, хороводи, вінки.

На Купальське свято збирається все село чи містечко. Дівчата у святкових вишитих сорочках, у плахтах чи спідницях, підпоясаних крайками, у доброму намисті, у барвистих духмяних віночках. Хлопці також вдягнені по-святковому. Молодиці й чоловіки, старші члени громади і діти – також на святі.

Основні етапи святкування:

• збирання квітів і трав;
• виплітання вінків;
• встановлення Купайлиці, прикрашання її;
• змагання за Купайлицю хлопців з дівчатами, танок довкола неї; стрибання через вогонь;
• пошук таємничої квітки папороті;
• зустріч сонця на світанку.

До кожного етапу є свої пісні. Щороку дівочі й парубоцькі громади проходять цим пісенним шляхом – від протистояння й насмішок – до освідчення і згоди стати парою та зустрічатися. Така от своєрідна молодіжна поетична комунікація.

У купальський вечір громада влаштовує спільну вечерю.

На фото: Свято Купала на Чернигівщині, Іван Гончар.

Обрядове дерево Купайлиця

Купальські атрибути спільні для переважної більшості території України. Це деревце-Купайлиця, солом’яна лялька – Марена, вінки із трав та квітів, вода і вогнище.

Обрядове дерево на свято Купала схоже на весільне деревце. Воно відоме як “Купайлиця”. Проте могло називатись, як і весільне деревце, гільцем. Це велика гілка, найчастіше з верби чи вишні, а також із ясена, верби, а подекуди й сосни.

Купальське дерево нагадує про “перше дерево”, про яке співається в стародавніх колядках. З ним пов’язується образ сили природи і жінки. Саме про нього йдеться у купальських піснях про парування дівчат-зірочок і хлопців-місяців.

Таке “деревце” встановлюють хлопці увечері на галявині, яке прикрашають дівчата – квітами, стрічками, вишнями, цукерками. Хлопці хижо поглядають на ласощі і чекають моменту, щоб відібрати Купайлицю. Врешті, хлопці нападають, але дівчата не кидаються врозтіч. Навпаки, захищають святкове деревце – дошкульним словом:

Ой на городі огонь горить,

а нашим хлопцям живіт болить.

Ой нехай болить, нехай знають,

нехай Купайла не займають.

Перемагає слово. Після “герцю” дівчата запалюють на Купайлиці свічечки, співають та водять навколо неї танок. По закінчені обрядодійства кожна дівчина бере з собою по уквітчаній галузці з Купайлиці. Кажуть, якщо ту гілочку покласти під подушку перед сном, то присниться суджений.

На фото: Обрядодії на Купала. Купайлиця, Юрій Павлович.

Символізм вогню

Майже всі народи, що походять з індоєвропейської спільності, палили ритуальні вогні під час свят літнього та зимового сонцестояння. Робили це на пошану сонячного божества, від якого залежав майбутній урожай та водночас для відлякування “нечистої сили”.

Земне багаття пов’язували з небесним – сонцем. Його запалювали “живим” вогнем, добутим способом тертя.

Хлопці з дівчатами перестрибують через це вогнище, і якщо не розірвуть рук, їхній шлюб буде щасливим, благословенним.

Є ще палаюче колесо. Колесо від воза обгортають соломою і покривають смолою, щоб добре і довго горіло. Наприкінці святкувань це палаюче колесо скочують із пагорба у ставок чи річку. Це означає, що після Купала сила сонця вже піде на спад, день коротшатиме, а ніч – довшатиме.

На фото: Обрядодії на Івана Купала. Котять колесо, Юрій Павлович.

Символізм води і вінка

Вода живить, очищає, плине як час. Вона дає змогу пізнавати майбутнє, бо є причетною до вічності. Ця віра відобразилася в українському вислові “як у воду дивився” – коли хтось часом передбачить події, які надалі справді відбуваються.

Цьому потоку всезнаючої вічності дівчата довіряють свої вінки-долі на свято Купала. Кожна дівчина плете вінка, пускає його на воду (іноді з свічкою) і стежить: куди її вінок попливе – з того краю слід виглядати нареченого.

Якщо вінок пливе добре й гарно горить свічка, то дівчина незабаром вийде заміж, якщо крутиться на місці, — ще дівуватиме. Якщо ж вінок відпливе далеко й пристане до якогось берега, значить, дівчина заміж піде в дальні краї. Хлопці, у свою чергу, приходять до річки ловити вінки. Якщо вдається зловити вінок коханої, це вважається гарною прикметою для їх подальшої спільної долі.

Трави і квіти на вінки дівчата збирають удосвіта, поки з них ще не зійшла роса. Це ромен (ромашка), полин, любисток, м’ята, сокирки, волошки тощо.

На фото: Українка, Василь Тропінін.

Купальського цвіту – по всьому світу

Стародавній календар свят виник ще в епоху індоєвропейської спільності. Тому наші українські свята мають спільне коріння з такими ж святами усіх індо-європейських народів. А це поляки, німці, шведи, литовці, чехи тощо. У європейських народів основні елементи купальського свята подібні.

Майже всі називають це свято на честь вогню, сонця  або “Івана”.

Майже всі європейські народи в “іванівську” ніч палять багаття. Вірять, що воно підсилює енергію сонця та оберігає від злих духів. Довкола нього танцюють і перескакують через нього. Італійці, серби, іспанці, австрійці та інші народи вкидають до такого вогнища солому і непотріб. Поляки ще й кладуть у вогонь пахучі трави, найперше полин. А данці, фіни й норвежці вкидають у кострище опудало відьми з ганчір’я.

Багато хто встановлює купальське деревце або віху. Скажімо, шведи ставлять мідсоммарстанг. Це височенний стовп, прикрашений квітами та листям. І діти, й дорослі танцюють довкола нього. Один із таких традиційних шведських танців називається “маленькі жабки”.

Цього дня європейські народи моляться про дощ і урожай та всіляко захищаються від нечистої сили. Для цього розкладають по домівці пахучі, жалкі й колючі трави: полин, аїр, кропиву, будяк, листя дуба, ромен і папороть. На голови вдягають захисні вінки з квітів і трав.

У багатьох народів збереглися легенди про пошуки квітки папороті.

Яскравим завершенням купальського святкування є зустріч сонця на світанку.

Сьогодні в країнах Європейського Союзу відбувається переосмислення цього стародавнього красивого свята. Люди все більше цікавляться походженням і символічним значенням його елементів, які є об’єднавчими для європейських народів. Цього дня громадські організації і фольклорні гурти влаштовують забави на природі й тематичні бесіди, виставки й лекції про екологію та можливості використання енергії сонця й води.

“Знай свою Україну. Купало”

Про вищезгадані купальські атрибути і обряди розповідається в онлайн-курсі “Знай свою Україну”. Попередні модулі – про Різдво та Покрову, уже є у вільному доступі для вчительської спільноти і школярів. Учителі, які їх проходять, отримують сертифікати.

У купальському модулі, як і в попередніх, є короткі відео-уроки та багато відео-майстер-класів. Скажімо, як встановити та оздобити Купайлицю, як сплести купальського вінка із польових квітів і трав, як заспівати купальську пісню. А ще з відео-майстеркласів можна навчитися танцювати українські традиційні танці – “Гречаники” і “Козачок”. Є анімована інтерактивна гра про мандрівку різними країнами на свято літнього сонцестояння. У додатках до модулю є дві методичні розробки для дитячих та підліткових літніх таборів на основі матеріалів курсу. Одна для молодших школярів, інша – для середньої школи.

Запрошуємо до пізнання українських традицій

Пропонуємо кілька ігрових вправ на основі курсу для кращого розуміння Купальського свята.

Ігрова вправа “Чарівні трави”

Ігрова вправа розвиває фантазію, творче мислення, вміння працювати в команді та представляти міні-проект.

Ведучий вітається з дітьми і запрошує сісти півколом на килимки чи каремати на траві чи підлозі.

Ведучий: Чи збирали ви коли-небуть лікарські трави? Які це рослини?

А про чарівні трави чули? Як гадаєте, яку силу могли б мати деякі рослини? (Відповіді).

Цікаво, якими надприродними властивостями наділяли наші предки деякі реальні і абсолютно фантастичні рослини?

Зараз дізнаємося.

Запропонуйте дітям переглянути відео “Чарівні трави”.

Ведучий пропонує дітям ознайомитися з легендами про “чарівні квіти”.

Діти об’єднуються в 5 малих груп по 3-5 осіб. Кожна мала група отримує аркуш ватману А3, олівці й фломастери та короткий текст про одну з чарівних рослин (з тексту до відео):

1. Папороть.
2. Розрив-трава.
3. Тирлич.
4. Братки.
5. Переліт-трава.

Діти мають:

• прочитати короткий опис чудесної рослини;
• придумати командою, як саме вони її намалюють;
• намалювати свою рослину на аркуші А3;
• обрати промовця, який розповість про зілля для всіх.

Залежно від обставин, віку і мотивації команди, можна запропонувати дітям скласти свої історії про чарівну траву з вигаданими чи реальними дійовими особами.

Додаток 1.

Ігрова вправа “Атрибути Купала”

Вправа дає дітям можливість методом спроб і помилок скласти уявлення про атрибути купальського свята.

Ведучий локації вітається з дітьми і пропонує їм пограти у гру “Так чи ні”. Ведучий/ведуча каже тезу, правильну або неправильну. Діти мають сказати: так чи ні. Після відповіді (діти часто помиляються) ведучий відразу коротко пояснює суть.

Після того, як усі питання поставлені і розкрито суть атрибутів, ведуча з дітьми підсумовує: “Отже, атрибути Купала – це… (діти згадують) вогонь і вода, колесо, вінок, папороть…”.

Додаток 2.

Ігрова вправа “Як вберегтися від “нечистої сили”

Ця гра дає можливість в екстремальних незвичних умовах за допомогою мимовільної уваги запам’ятати персонажів українських легенд та чарівні речі, якими предки намагалися вберегти себе від лиха.

Учасники вгадуватимуть за описом представників нечистої сили та інструменти захисту від неї.

Кожна дитина (хто хоче) може взяти з торбинки по картці зі словом та його напівжартівливим визначенням. Дитина має зачитати всім іншим тільки визначення, не називаючи персонажа. Усі пробують вгадати, що це. На вгадування дається 1 хвилина. Після цього власник картки називає слово.

Додаток 3. Захист від нечистої сили

Що послухати, подивитися, почитати

Послухати і заспівати:

Кругом Мареноньки (Купальська пісня з Харківщини, гармонізація Леопольда Ященка)

Через наше село дерево возили (Купальська пісня з Вінниччини)

Ой на Купала на Івана (Купальська пісня з Черкащини)

Ой за нашим садом три місяці рядом (Купальська пісня з Поділля)

На нашій юлонці (Купальська пісня з Волині)

Да стояла Маринка на межі (Купальська пісня з Полтавщини)

Ой да тихо-тихо Дунай воду несе (Купальська пісня з Чернігівщини)

Та через село та піч везено (Купальська з Чернігівщини)

Купала на Йвана (записав Климент Квітка на Наддніпрянщині)

Ой летіло помело

Коло Мареноньки. ДідоДуб

Купала. Jerry Heil, alyona alyona, Ela.

Подивитися

Купальські свята: алгоритм. Пирогів. 2002.

Культ предків. Епізод 14. Івана Купала

Почитати

1. 100 образів української міфології. – К., 2007.
2. Воропай Олекса. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. – К: “Оберіг”, 1993.
3. Давидюк В. Купало на заході Волині. – Луцьк, 2015. – 75 c.
4. Заглада, Ніна. Побут селянської дитини. – К., 1929.
5. Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі. – К., 1988.
6. Іваннікова Людмила. Ой на Івана, та й на Купала. Фольклорно-етнографічна розповідь. — К.: Веселка, 1999.
7. Климець Ю.Д. Купальська обрядовість на Україні. — К., 1990. — 142 с.
8. Купальські пісні. Українські народні пісні. Пісенник. Упоряд. О. Ю Чебанюк. - К.: Музична Україна, 1989. - 196 с.
9. Курочкін О. Святковий рік українців: від давнини до сучасності.
10. Леся Українка. Купала на Волині. – Ковель, 2016.