Гендерну рівність та інклюзію в школах не можна відкладати до завершення війни – результати дослідження

Гендерна рівність і соціальна інклюзія мають залишатися пріоритетами української освіти навіть під час повномасштабної війни. Водночас між державними стратегіями та їх практичним втіленням у школах досі існує помітний розрив. 

Про це йдеться у дослідженні Cedos — незалежного аналітичного центру та урбаністичного бюро, що займається дослідженням соціальних проблем і пошуком шляхів їх вирішення, присвяченому гендерній рівності та соціальній інклюзії в українських закладах освіти.

Автори дослідження наголошують, що рівність та інклюзію не варто сприймати як завдання, до яких можна повернутися після завершення війни або подолання інших криз. Вони є важливими складовими якості й стійкості освітньої системи. Школи, які враховують потреби різних груп учнівства, краще підготовлені до роботи в умовах невизначеності та суспільних потрясінь.

Водночас в Україні залишається розрив між задекларованими державою принципами та їх реалізацією на рівні шкіл. Зокрема, йдеться про положення Концепції Нової української школи та Стратегії впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року.

Серед перешкод для впровадження цих підходів дослідники називають наслідки повномасштабної війни, руйнування освітньої інфраструктури, освітні втрати через пандемію COVID-19, а також стійкі суспільні стереотипи.

Окрему увагу автори приділяють ролі вчительства. Саме педагоги залишаються основними провідниками інклюзивних змін у школах. Однак їхні можливості обмежують професійне вигорання, надмірне навантаження та недостатня підготовка з питань психологічного здоров’я.

Ще одним викликом є скорочення кількості молодих педагогів: за останні десять років їх стало більш ніж удвічі менше. У дослідженні наголошують, що покращення умов праці вчителів є необхідною передумовою успішного впровадження освітніх реформ.

Також дослідники звертають увагу, що уявлення дітей про гендерну рівність та соціальну інклюзію формуються не лише під час уроків. На них впливає так звана прихована шкільна програма – повсякденна поведінка вчителів, взаємодія між учнями, неформальні правила в колективі та соціальне середовище громади.

Ще один висновок стосується українсько-шведської співпраці в освітній сфері. Вона має ґрунтуватися на взаємному обміні досвідом, а не лише на запозиченні українською стороною готових рішень. Якщо Швеція може поділитися інституційними механізмами забезпечення рівності, то Україна має власний досвід підтримки дітей та адаптації вчителів до роботи в умовах війни. Ці напрацювання можуть бути корисними й для інших європейських освітніх систем.

Для розробки дієвих програм у сфері гендерної рівності та соціальної інклюзії дослідники також рекомендують проводити комплексні практичні дослідження. Вони мають поєднувати аналіз освітніх програм, інтерв’ю з учасниками освітнього процесу, фокус-групи та опитування. При цьому важливо дотримуватися етичних принципів і не створювати додаткового навантаження на педагогів.

Повний звіт можна переглянути нижче:

Нагадаємо, раніше медіа “НУШ” повідомляло, що уряд затвердив план дій із впровадження гендерної рівності в освіті.

Фото – istockphoto