Мама зморена: як боротись із синдромом батьківського вигорання

Зараз дуже багато пишуть і говорять про професійне вигорання. Проте, люди виснажуються не тільки від роботи, але й від виконання батьківських обов’язків. Ніколи не забуду слова одного чоловіка про декрет його дружини: “Це не відпустка. Це – робота, навіть більше, ніж робота!”.

Звідки береться це вигорання? Не просто звичайна втома, а постійний хронічний стрес.

З цією проблемою більше стикаються жителі мегаполісів, ніж маленьких містечок та сіл. Суспільство ставить дуже високі вимоги до батьків. Батьки є хорошими, коли вони – успішні, красиві, здорові, спортивні, терплячі, відповідальні, добре заробляють і можуть багато чого купити дитині. Чи це не ідеалізація? Адже батьки – не роботи, що витримають все, а живі люди.

У глянцях ми бачимо картинки “зірок”, що стали батьками. Ці люди – красиві, доглянуті й щасливі. Вони розповідають про своє чудове життя, й ми несвідомо беремо це як приклад для наслідування. Адже хочемо бути не гіршими від “зірок”. Однак у реальному житті часто все не так, як на картинці.

Модним стало виховувати дітей за якоюсь методикою. Є дуже багато різної інформації про догляд за дитиною, виховання, психологію розвитку. Складається враження, наче дітей почали народжувати нещодавно, і досвід минулих поколінь не береться до уваги. Тільки те, що написано, тільки так, як сказав фахівець, є правильним. А те, що ми знаємо від мам, бабусь, інших родичів, що підказує інтуїція – може й, не варто цьому довіряти.

Тема емоційного вигорання не нова. На Заході у фаховій науковій літературі її почали розглядати в середині минулого століття. Поняття “синдром вигорання” ввів у психологію американський психіатр Герберт Фрейденбергом у 1974 році. Однак, ще в 1961 році було опубліковано оповідання “A burn-out case” (“Випадок вигорання”), автором якого був Грегем Грін. Інші письменники та фахівці також описували це явище і вивчали його.

В оновленій міжнародній класифікації хвороб (МКБ-11) вигорання входить у категорію факторів, що впливають на стан здоров’я або контакт зі службами системи охорони здоров’я. Причому, синдром вигорання на роботі – не нововведення у МКБ-11, це визначення було і в попередній МКБ-10.

На мою думку, слово, яке найбільш точно передає суть вигорання, – виснаження. Не тільки емоційне, але й фізичне.

У контексті батьківського вигорання це означає хронічну втому протягом тривалого часу; порушення сну, недосипання; зниження лібідо; схильність до захворювань; появу дратівливості, пригніченого настрою. З’являється почуття провини (“Це я винна/-ий, що все йде не так”), відповідно – низька самооцінка (“Я – “погана/-ий” мама /тато”). Якщо не допомогти батькам, у них може сформуватись стійке негативне ставлення до себе, що може призвести навіть до суїциду.

У кінострічці “Таллі” є епізод, коли головна героїня потрапила в лікарню (бо заснула за кермом), і лікарка, яка проводила огляд хворої, каже її чоловіку: “У вашої дружини емоційне та фізичне виснаження. Ви знали про це?”. На що чоловік відповідає розгублено: “Ні, не помічав”.

Більше і швидше вигорають люди, які виконують рутинну, одноманітну повсякденну роботу. Приготувати їжу, нагодувати дитину, прибрати за нею, одягнути, вийти на прогулянку, вкласти спати, знову – нагодувати і т.п. Іншими словами: “Коли в сім’ї з’являється дитина, ти собі вже не належиш”. Така ціна материнства і батьківства. Але й така ціна щастя.

Як запобігти вигоранню? Останнє з’являється, коли є дисбаланс стресів та ресурсів, тобто перевага першого та недостача другого. Де взяти ресурси?

Дуже важливою є підтримка партнера (емоційна, фізична, матераільна), уважне ставлення – подарунки, спільний похід у кіно, театр. Тобто розділення відповідальності, взаємопідтримка.

Друге – подбати про повноцінний сон, харчування.

Третє – допомога няні, прибиральниці/-ка.

Четверте – щось зробити для себе. Наприклад, піти в перукарню, купити бажаний светр тощо.

П’яте: якщо є можливість – відновити професійну діяльність, якою жінка займалась до народження дитини. Це дасть можливість позбутись рутини. Ну, і, звісно, підтримка друзів та рідних.

Ольга Цурка, психолог і психотерапевт

Фото: автор – SIphotography, Depositphotos

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber