Навчання не тільки в ІППО: які ризики та що пропонують освітні організації

Що сьогодні потрібно вчителю для професійного розвитку? Перший суттєвий крок до демонополізації системи післядипломної педагогічної освіти зроблено – затверджено новий Порядок підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників. Це можливість учителю самому обирати надавача послуг – як серед державних, так і приватних та громадських структур.

Однак, є труднощі, пов’язані з недосконалістю нормативної бази. Чимало фахівців серед надавачів освітніх послуг нарікають – задекларована свобода вибору педагогами змісту, форм, методів та термінів підвищення кваліфікації не підкріплена механізмами фінансування та критеріями якості.

Також це виклик для інститутів післядипломної педагогічної освіти, які тепер більше конкуруватимуть за увагу вчителів і мають покращити навички оцінки їхніх потреб у професіййному розвитку (про це ішлося під час тренінгу із розбудови ІППО в межах проєкту “Фінська підтримка реформи української школи”.

Журналістка “Нової української школи” опитала представників держаних і недержавних організацій, які запити є у вчителів та як має працювати нова система їхнього навчання.

ЧОГО ПОТРЕБУЮТЬ ВЧИТЕЛІ

Найвагомішим чинником, який сприяє професійному розвитку педагога є довіра, каже заступниця директора Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету ім. Б. Грінченка Світлана Івашньова. Не буде довіри – не буде розвитку. Пані Світлана у 2013 році ініціювала порівняльне дослідження серед педагогів, щоб зрозуміти, як вони обирають онлайн-курси. Цього року повторила це опитування. З отриманих результатів зробила висновки, що збільшилась кількість учасників дистанційних курсів, а вік найактивніших педагогів не змінився – 40-45 років та 55-60 років.

“Варто припинити обговорювати вік учителів, а звертати увагу на те, які умови створено, щоб вони розвивалися. Зокрема, чи мають вони доступ до найкращих практик”, – наголошує пані Світлана.

Натхненник руху EdCamp та радник міністерки освіти і науки України Олександр Елькін головну мету підвищення кваліфікації бачить так: “Кожен може навчити кожного. Ми розуміємо, що знання зараз не є великим дефіцитом. А головне – як ці знання застосувати. Як знайти однодумців і об’єднатись навколо спільних проблем, ідей? Оце якраз є викликом у сфері підвищенні кваліфікації”.

Заходи у форматі EdCamp популярні тому, що там багато творчості та свободи і кожен EdCamp вибудовується спільно всіма.

Минулоріч організація провела національне дослідження, щоб знайти відповіді на питання – як має змінитися механізм підвищення кваліфікації, знань і навичок з яких тем потребує українське вчительство, що є перепонами і бар’єрами, які заважають педагогам професійно зростати.

Дослідження охопило майже 8,5 тисяч осіб з усієї країни. В онлайн-формі було 75 запитань. “Ми почули меседж, що підвищувати кваліфікацію – це круто. 87% опитаних висловили бажання професійно зростати. У нас усіх є право розвиватися і змінювати своє життя. Люди готові вкладати у свій професійний розвиток. Це сигнал для тих, хто працююють у цій галузі”, – зазначає пан Олександр.

Дослідження показують, що вчителі готові вкладатися у свій професійний розвиток. Фото: автор – agencyby, Depositphotos

Аналіз напрямів, в яких учителі хочуть професійно зростати, показав, що роль предметного підвищення кваліфікації стримана. На перше місце виходять наскрізні, м’які, функціональні навички. Це те, що прийнято називати 4К-вміння – комунікувати, працювати в команді, критично мислити і проявляти креативність.

45% назвали важливим фактором – володіння іноземною мовою. “Це говорить про те, що ми готові вийти із внутрішнього полону, перестати бути відрізаними від зовнішнього світу”. Вчителі мало подорожують. 71% взагалі ніколи не подорожували іншими країнами.

41% опитуваних протягом останнього року не отримували підтримку в професійному розвитку. “Ми хочемо допомагати закладам освіти, педрадам, вчителям будувати траєкторії власного розвитку. В ідеалі, вони мають пересікатися”.

Що говорять учителя про свої потреби в підвищенні кваліфікації – читайте в нашій статті “Як підвищити кваліфікацію – поради вчителів”

ЩО ПРОПОНУЮТЬ НАДАВАЧІ ПОСЛУГ

Світлана Івашньова каже, що перелік навчальних курсів і модулів в Інституті післядипломної педагогічної освіти університету Грінченка широкий і постійно оновлюється.

“Наш інститут постійно проводить опитування серед учасників курсів підвищення кваліфікації, аналізує динаміку реєстрації на той чи інший модуль, вивчає тренди в освітніх запитах та стратегію поведінки педагогів як споживачів освітніх послуг”.

Новий навчальний курс, який цього року стартує в інституті, – програма підготовки освітніх тренерів. Відповідна програма спочатку пройшла апробацію в місті Олександрія Кіровоградської області. У місцевому науково-методичному центрі управління освіти і науки відбулося навчання перших 17-ти тренерів. Після апробації програми були внесені зміни.

“За 2019-2020 навчальний рік ми плануємо підготувати освітніх тренерів, які стануть тими, хто застосує напрацьований нами інструментарій для вивчення освітніх запитів та потреб закладу освіти, формування програми розвитку педагогічного персоналу тощо. Наше завдання – зробити так, щоб ці тренери стали наставниками та супервізорами для педагогів”.

Команда інституту розробила рольову гру “Вчительська”, апробація якої відбувалась під час осінніх канікул у кількох школах Києва. Гра задумана як інструмент для профілактики та розв’язання кризових явищ у колективі. З нового року планують готувати майстрів, щоб у нех можна було грати в багатьох школах – поки гру проводить тільки пані Світлана.

Не знижується популярність тренінгів, пов’язаних із психологією сучасної дитини, профілактикою психологічного вигорання та ефективними комунікаціями, розвитком критичного мислення, каже засновниця Школи освітнього коучингу і Клубу щасливих вчителів Наталія Чуприна.

За її словами, у вчителів та керівників шкіл є запит на професійне зростання та розвиток і бажання вкладати в це власні кошти.

“З дітьми вони починають вибудовувати зовсім інші відносини. Радію, що мої навчальні програми почали проходити і викладачі ІППО, про що вони вже розповідають і діляться”.

Пані Наталія каже, що вчитель сам має захотіти навчатись, інакше немає сенсу. “У нас катастрофічно не вистачає інструментарію, який би діставав нас із нас. Цього і навчаю. А після цього обговорюємо і розуміємо, як ми можемо взаємодіяти з дітьми”.

ЯКІСТЬ НАВЧАННЯ ВЧИТЕЛІВ І РИЗИКИ

Як бути впевненими, що навчання, запропоноване недержавними організаціями, – дійсно якісне, і водночас не створити забюрократизований механізм – один із головних каменів спотикання на шляху до відкритого ринку підвищення кваліфікації.

Учитель історії з Івано-Франківська Володимир Половський каже, що загалом рівень послуг із навчання для вчителів зростає: “Але державні структури суттєво відстають від приватних/громадських ініціатив. Останні оперативніше реагують на виклики. Добре, що в цій сфері сталися зміни. Головна з них – можливість учителю самому обирати надавача послуг”.

Натомість, Світлана Івашньова вважає, що існують ризики, пов’язані зі змістом і якістю освітніх послуг, які надають різні оператори. “Як адміністрація закладу освіти може визначити якість курсів? Існують також ризики “карнавалізації” післядипломної педагогічної освіти, коли участь в освітньому “івенті” прирівнюється до системного підвищення кваліфікації. Де гарантія, що вчитель сплачуватиме кошти не за навчання (як процес та результат), а за сертифікат?”

Пані Світлана наголошує, що ІППО покликані, серед іншого, вести роз’яснювальну роботу щодо політики в галузі освіти та забезпечувати через зміст навчальних курсів готовність вчителів до її реалізації. “Чи будуть ці задачі вирішуватись ГО та ФОП?”.

Учитель історії, основ здоров’я, громадянської освіти Василь Дяків (м. Заліщики Тернопільської області) каже, що школах уже не вистачає інформації про дію відкритого ринку підвищення кваліфікації:

“Варто комусь взяти відповідальність і провести інформаційну кампанію щодо роз’яснення механізмів впровадження Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників (фінансування, розробка індивідуального плану педагога, програми підвищення кваліфікації). Це, напевне, завдання методичних служб. Наприклад, розробити інфографіку і довести до відома освітнім установам”.

Для вирішення проблем із визначенням якості освітніх послуг та інформуванням педагогів Олександр Елькін пропонує, що всі надавачі послуг у сфері підвищення кваліфікації мають керуватися певним стандартом.

Дехто з вчителів вважає, що загалом рівень послуг із навчання для вчителів зростає. Проте державні структури не встигають за приватними та громадськими у якості. Фото: автор – DesignPicsInc, Depositphotos

“Ми маємо домовитися про певний стандарт, щоб захистити вчительське право з одного боку. З іншого боку – навчити освітян орієнтуватися в різних пропозиціях і робити відповідальний вибір, який дозволить отримати користь від часу, який вони віддають на підвищення кваліфікації”.

Невдовзі стартує спільний із ГО “Смарт освіта” проєкт, мета якого – запропонувати механізми під положення Кабінету міністрів “Про затвердження порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників”; розробити рекомендації педагогічним радам, як їм затверджувати програми; надати рекомендації вчителям, як ці програми обирати; підтримати розробників не на етапі аналізу їхніх курсів, а ще на етапі створення – на що варто звернути увагу, щоб програма вийшла ефективною.

Є ідея об’єднати надавачів послуг, створити професійну асоціацію, яка буде регулювати всі процеси. “Крім того, у планах – створення електронної платформи, яка може стати частиною національної е-платформи – де може бути не просто список надавачів послуг цієї галузі, а інструмент, який дозволяє будувати індивідуальну освітню траєкторію і для школи, і для освітянина, враховуючи критерії – фінансові, географічні, тематичні”, – пояснює пан Олександр.

“Ми пропонуємо меморандум, який міститиме індикатори, інструменти, критерії оцінки ефективності таких програм. Він буде відкритий для долучення всіх стейкхолдерів. Ми хочемо напрацювати чіткий механізм – створити річний пілот для 250-ти керівників закладів освіти та вчителів, які мають адміністраторські амбіції з акцентом на практиках педагогіки партнерства і цінностях відкритого суспільства. І на прикладі цієї програми показати, як працює механізм підвищення кваліфікації”.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – racorn, Depositphotos

Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені тут погляди жодним чином не можуть сприйматися як офіційна думка Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber