Як сільська школа використовує власну онлайн-платформу (і як це зробити іншим закладам)

Читайте про досвід організації дистанційного навчання в опорній Чернігівській школі (смт. Чернігівка Запорізької області) за допомогою власної загальношкільної платформи. Розповідає вчителька інформатики, математики і фізики Тетяна Самодзін.

Частина 1: Технічні та організаційні питання 

ЯК СТВОРИТИ ПЛАТФОРМУ ДЛЯ ШКОЛИ

Платформа у нас є з початку 2018 року – підключили через G Suite for Education від Google і платимо 10 доларів на рік. До домену можемо підключати до 10 тисячі користувачів.

Це закритий домен, на якому можна розміщувати навчальні матеріали і оголошення, робити розсилки і заповнювати електронний журнал з оцінками учнів (уся комунікація відбувається через хмарні сервіси Google, такі як Google Drive, Documents, Forms, а також пошту Gmail. Реєстрація в G Suite for Education – це спосіб об’єднати в одному місці комунікацію сотень людей і забезпечити безпечність персональних даних, адже домен закритий. – ред.)

Усі вчителі і учні, починаючи з 2 класу, мають свій акаунт для входу на платформу (як у будь-якому сервісі, ім’я користувача і пароль – ред.).

Ідею використання домену подав директор школи, а я із заступником з НВР зробили запит і керували її запуском. У нас дві філії, тому платформа була дуже корисною – так ми спілкувалися з учителями через розсилки електронною поштою і швидко обмінювалися документами.

За цим доменом ми можемо створювати необмежену кількість Google-сайтів, бачити вміст яких можуть тільки зареєстровані користувачі шкільного домену. Наприклад, для дистанційного навчання в нас створено сайт для учнів, і сайт для вчителів, де ми обмінюємося матеріалами і підказками.

Реєстрація домену займає близько місяця, тому під час цього карантину ви навряд чи встигнете скористуватися платформою, якщо вирішите її зробити. Втім, школи можуть скористатися такою можливістю в майбутньому.

Потрібно зайти на G Suite for Education, зареєструватись і написати невеличке есе англійською: чому саме наша школа хоче долучитися до G Suite, навіщо це вам – тобто мотиваційний лист.

(Важливо: для реєстрації домену і налаштування G Suite for Education потрібна людина з базовими знаннями веб-адміністрування. Це може бути вчитель інформатики. Невдовзі “Нова українська школа” зробить інструкцію, як школі отримати закритий домен – ред.).

ПОЧАТОК ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Коли 16 березня всі вчителі зібрались на нараду, я відразу запропонувала нікуди не бігати, а робити все на нашій шкільній платформі, з якою ми до цього працювали. Ми, вчителі інформатики, маємо списки дітей і паролей, оскільки від самого початку користування підтримували її.

Ми попросили батьків відновити їхні дані для входу: до того платформою переважно користувалися вчителі, тому діти часто не могли зайти. Тепер через класних керівників ми відновили доступ.

Платформа дозволила швидко розпочати дистанційне навчання. Саме на ній були перші проби, які стартували ще 16-17 березня. Потім ми частково перейшли на інші ресурси.

НА ЯКІЙ ПЛАТФОРМІ ВІДБУВАЄТЬСЯ НАВЧАННЯ ЗАРАЗ

Раніше завдання викладали на шкільній платформі, але потихеньку ми вийшли на те, що зараз єдина платформа – це поділ думками і база посилань на Google-класруми для всіх класів і предметів. Зараз багато хто працюють у Google-класрумах. Для нас це віртуальне середовище, в якому ми можемо працювати з учнями, як в окремій кімнаті.

Також на шкільній платформі свої матеріали розміщують вчителі фізкультури, малювання і трудового навчання. Вирішили, що вони не вестимуть окремі Google-класруми, бо це перевантажуватиме дітей. Вони викладають вправи, але немає такої обов’язковості виконання.

Перші класи часто працюють за допомогою блогів. Під’єднати маленьких учнів до складніших сервісів – велике навантаження на батьків.

Для тих, хто не має доступу до інтернету, є домашнє завдання офлайн – передаємо телефоном.

РОЗКЛАД

На онлайн-педраді ми вирішили зробити в такий спосіб: якщо в мене сьогодні три уроки математики, то ввечері я планую пост у Google-класрум із матеріалами на 8 ранку. Так матеріали публікуються автоматично, а я зранку можу займатися іншими справами. Діти розуміють, що це завдання – на сьогодні.

У нас немає такого, що хтось когось буде сварити. Наприклад, у тиждень онлайн-EdCamp я намагалась максимально долучатись до вебінарів і часом вибивалася з розкладу. Я написала дітям, що, вибачте, я випущу матеріал трошки пізніше. І це ок. Головне – щоб це завдання було опубліковано до відеоконференції.

Перші класи часто працюють за допомогою блогів. Під’єднати маленьких учнів на складніші сервіси – велике навантаження на батьків. Фото: автор – IgorVetushko, Depositphotos

Відеконференції у нас не заплановані за розкладом. Я не проводжу їх дуже рано – даю дітям поспати. Вони відбуваються, як зручно дітям і вчителю. Наприклад, ми з ними з початку звикли, що понеділок, середа, п’ятниця – це 5-й клас і інформатика зі старшими класами. Вівторок і середа – 10-й клас, там максимум математики і фізики, тому з ними потрібно займатися по дві години. Проте поки не всі вчителі готові проводити відеоуроки.

ОЦІНЮВАННЯ

1. Ми ведемо електронний журнал відразу ж на шкільній платформі. Це Excel-таблиця, поділена на класи, з підгрупами. Кожен учитель відмічає там проведені уроки, домашні завдання.

2. Для кожної дитини на нашій платформі є можливість підключити опікуна. Але батьки сказали, що вони самі знають, як поговорити з дитиною, сісти разом за їхній акаунт, подивитися їхні оцінки, можливості, усі їхні роботи. Кажуть, якщо їм зараз будуть приходити якісь сповіщення, що дитина щось не зробила, – це надлишковий психологічний тиск.

3. У нас усі тематичні оцінки виводяться окремим пунктом в електронному журналі. Наприклад, зараз у мене 17 дітей мають тематичну оцінку і двоє – прострочені завдання, на які я чекаю.

Щоб виставити тематичну оцінку, вчитель на початку теми говорить – будуть такі-то обов’язкові завдання і два-три тести. Тобто діти знають, що вони обов’язково повинні отримати 5 оцінок. Інші завдання – для самоперевірки і мого розуміння, куди рухатись.

Тобто тематичне оцінювання виставляється так само, як і оцінювання на звичайних уроках. Якщо дитина якусь оцінку не отримала, ми їй нагадуємо.

4. Працюємо на онлайн-тестах. До речі, наші вчителі класно підхопили тести з самоперевіркою та взаємоперевіркою та тести для контролю.

5. Потрібно не забувати про формувальне оцінювання. Не завжди треба ганятися за оцінками. Можна просто похвалити дітей. Я спіймала себе на тому, що ми, вчителі старших класів, не вміємо по-різному хвалити дітей. Класно, якби хтось склав добірку прикладів, як можна хвалити по-різному. Один і той же коментар – не працює. Учні спишуться і скажуть, що у вчительки не вистачає фантазії.

Частина 2: вчителі, батьки та діти

НАВЧАННЯ ВЧИТЕЛІВ

Найбільша проблема на старті дистанційного навчання була в тому, що в нас тільки десь 60% вчителів мають гарні цифрові навички – решта вчаться.

Тому два вчителя інформатики півтора тижні проводили консультації в своїх кабінетах. Ми окремо садили кожного – навіть тих, хто взагалі не вміли. От, знаєте, під керівництвом – бери мишку і роби так, як я. Ми пізніше за всіх пішли додому на самоізоляцію, але пишаємось, що це дало свої плоди.

Згодом я створила невеличкий сайт для вчителів: туди викладаю короткі відео, в яких показую, що і як робити. Цей сайт – частина того ж закритого домену.

Також в мене досі є класруми, в які я, як додатковий учитель, заходжу, окремо даю поради вчителю. Від декого уже відписалася – вони у вільному плаванні.

ВХОДЖЕННЯ УЧНІВ І БАТЬКІВ

Діти, які напряму співпрацювали зі мною чи з іншим учителем інформатики, включились дуже швидко. Ми просто оголосили, що, крім інформатики (як раніше), ми будемо публікувати матеріали з інших предметів (я ще викладаю математику і фізику).

В інших учителів процес затягнувся. Тому я вирішили зробити інший хід – записала невеличке відео для батьків і розіслала його в усі вайбер-групи. У нас є вайбер-група голів батьківських комітетів – вони можуть розіслати решті батьків.

Також зробили оголошення на офіційному сайті, що тепер усе навчання переводиться в дистанційну форму – попросили знайти логіни і паролі, а в разі труднощів зв’язуватись зі своїм класним керівником.

Досі є діти, які не знають, як долучитися. Але для цього працює така схема: у класі завжди є дитина, яка знає. Ми так і говоримо: “У цьому класі є така-то дівчинка, звертайтеся до неї і вам допоможуть”. Попередньо з такими дітьми ми проговорили ці нюанси. Вони не відмовляються і завжди допомагають.

ВІДЕОКОНФЕРЕНЦІЇ

Перші тиждень-півтора відеоконференції були для консультацій – налагодити, зорієнтуватись у платформах. Далі почались реальні онлайн-уроки: вчитель викладає матеріал і проводить за ним онлайн-урок, де може дати щось додатково. До уроків додаємо і фізкультхвилинки. Я захоплююсь фізкультхвилинками з МОНівських уроків і часто беру їх у записі. Це потрібно, тому що інколи урок математики може затягнутися до 50-55 хвилин.

Хоча дітям мало, вони сумують. Увечері пишуть: “Давайте ще”. Кажу: “У нас сьогодні уроку нема, буде завтра”. Учням хочеться хоча б такого спілкування, оскільки живого немає.

Для відеоконференцій використовуємо не тільки Zoom, але й Нangouts Meet від Google (там немає обмеження в часі і для G Suite Education можна запрошувати до 50 учасників – ред.). Посилання на відеоконференцію даємо у шапочці Google-класруму. Його не потрібно змінювати, для всіх конференцій воно одне й те саме. Ти просто робиш невеличкий пост про те, що о такій-то годині я вас чекаю – і всі переходять за цим посиланням.

ПОЗАКЛАСНІ ЗАНЯТТЯ

У моєму 5 класі є факультативний урок “Родинні фінанси” (елементи фінансової грамотності). Ми вирішили проводили цей курс за допомогою відео і цікавих завдань. Після цього зрозуміли, що можна робити і виховні години.

І ми почали проводити їх раз на тиждень. Наприклад, грали у морський бій, у невеличкі перетворення, у мафію. Ми дали ідентифікатор для Zoom, до виховної години учні прочитали про ці ігри, приготували ручку і аркуш. Діти самі перемикалися в Zoom на підгрупи.

Також робили СООП-сесію “Чому люди так бояться вірусів” (самоорганізований освітні простір, більше читайте тут, – ред.). Я відкрила учням презентацію для редагування, і кожен мав можливість зробити слайд та висловити на ньому свою думку. На це була година. Тоді ми знову зустрілися на конференції, щоб обговорити.

ЗВОРОТНИЙ ЗВ’ЯЗОК

Від самого початку, коли ми тільки експериментували, діти писали в коментарях оцінки, чи сподобалось їм певне завдання – давайте менше/більше, давайте щось інше.

Коли ми пробували зробити ідентичний до очного урок, була велика хвиля батьківських і дитячих протестів щодо навантаження. Ми проводили онлайн-конференції з батьками, на яких обговорили питання навантаження. Після цього домовились з учителями зменшити його.

Потрібна гарна техпідтримка. Якщо є вчитель інформатики, який зможе допомогти – це, звісно, не додасть йому здоров’я, але з’явиться гордість за свою школу, що нам таки вдається. Фото: автор – Krakenimages.com, Depositphotos

У мене були телефонні дзвінки, коли батьки просто плакали: “Ми не можемо”. Адже вдома обмежена кількість гаджетів, і всім потрібно домовлятись. Вчила батьків домовлятись, писати розклад – коли діти сідають за комп’ютер, а коли можна і з телефона.

Частина 3: досвід

ПОРАДИ ЩОДО НАВАНТАЖЕННЯ

Я зробила експеримент зі своїм 5-м класом – замість чотирьох уроків математики дала шість менших блоків. В одному блоці було просто одне запитання для мотивації, у другому – завдання на степені, у третьому – узагальнювальний тест для самоперевірки. Вийшло так, що вони написали: “Давайте ще”. Як виявилось, дітям просто потрібно дробити інформацію і давати частинками.

ДЕДЛАЙНИ

Ми ставимо, до якого числа потрібно здати виконане завдання. З дітьми ми домовилися, що не будемо ставити до 14-ї чи до наступного уроку, оскільки розуміємо, що у всіх дітей різні технічні умови – хтось працює в телефоні, у когось один комп’ютер на сім’ю, де мама працює онлайн і ще троє дітей.

Якщо дитина порушила дедлайн, ми за це не караємо. У мене була дитина, яка о пів на дванадцяту написала: “Тетяно Вікторівно, я не можу. Давайте ввечері”. Восьма година вечора, і вона в інстаграмі пише: “Я можу”. Я відкрила йому завдання, і так дитина писала контрольну.

Можливо, зараз це проблема – бути вчителем 24/7. Але людяність – це те елементарне, що має бути у вчителя. І розуміння, що дітей багато і їхніх проблем набагато більше, ніж наших, учительських. Тому ми не закриваємо дедлайни, але інколи попереджаємо: “Два-три дні – і почнемо виставляти тематичні оцінки. Будь ласка, підтягніться”. Але це “будь ласка”, а не наказ, бо буде н/а чи одиниця.

ОБ’ЄКТИВНІСТЬ ОЦІНЮВАННЯ

Розкажу, як я проводжу контрольні. Ми домовляємося з дітьми, що час контрольних робіт – фіксований. Тобто я збираю всіх – в онлайні усі мені махають ручкою, пишемо в зошитах дату і “Контрольна робота” (у робочих, тому що контрольні зошити лишились у школі). Тоді я відкриваю завдання. Вони перемішані, інколи даю два посилання, які в разі перемішування дають величезну кількість наборів завдань.

На завдання даю 45 хвилин + 5 хвилин на те, щоб заповнити форму. Через 50 хвилин я закриваю форму. Зразу ж діти доєднують фото зошита з розрахунками.

Наскільки таке оцінювання об’єктивне? Якщо зараз учителі не всі мають можливість записати свої онлайн-уроки і підготувати презентації, то сварити дітей за те, що вони десь колись щось підглянули – неправильно. Я не вважаю, що це велика проблема. Більша проблема – коли дитина не хоче. Коли дитина хоче і робить – я готова поставити плюс бал.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Усе це – план дій для себе після саморефлексії:

1. Для дистанційного навчання найголовніше – чітко пояснити дітям, що ти від них хочеш. Тобто маленькими порціями, за пунктами, з поясненнями до кожного матеріалу. Як кажуть інформатики, алгоритм дій від А до фіналу. Інакше у вас буде вибухати голова, бо учні писатимуть: “А що з цієї презентації робити?”, “Куди надсилати?” тощо.

2. Потрібно повторювати те, що діти забули. Ми так і пишемо: “Діточки, це для повторення”. Без повторення буде прірва у навчанні.

3. У мене третім пунктом стоїть терпіння. Це насправді і про те, що потрібно співпрацювати з батьками, щоб вони розуміли, що вчителям теж нелегко. Я проводжу батьківські збори онлайн, на яких ми серед іншого і жаліємось одне одному. Я послухала, що вони хочуть, вони – що хочу я. І тоді вирішуємо.

4. Потрібна гарна техпідтримка. Якщо є вчитель інформатики, який зможе допомогти – це, звісно, не додасть йому здоров’я, але з’явиться гордість за свою школу, що нам таки вдається.

5. Потрібно напряму спілкуватися з дітьми. Частина вчителів пишуть мені, щоб я передала завдання своєму класу. Але “передай” не працює. Якщо з дітьми напряму спілкуєшся, вони тебе чують і розуміють. Навіть якщо ти їм напишеш: “Діточки, не пишіть мені коментарі після 23-ї години” – усе, завтра вони їх не писатимуть.

Вікторія Топол, головна редакторка “Нової української школи”

Титульне фото: автор – Vadymvdrobot, Depositphotos

Публікація підготовлена за підтримки Представництва “Фонду Фрідріха Науманна за Свободу” в Україні. Фонд Фрідріха Науманна за Свободу – фонд ліберальної політики, що сприяє зміцненню свободи та гідності людини в усіх сферах суспільства. Детальніше за посиланням.

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber