Як застосовувати в школах універсальний дизайн, стандарти доступності й розумне пристосування

“Нова українська школа” розпочинає серію публікацій про універсальний дизайн в освіті. Це – перша стаття.

Читайте також “Як застосовувати принципи універсального дизайну в школі”

З ІСТОРІЇ ПИТАНЬ

Концепція універсального дизайну виникла в 1970-х роках у галузі архітектури й була спрямована на врахування різноманіття людей із приділенням особливої уваги залученню й рівності.

Американський архітектор Рон Мейс, який мав фізичні порушення, першим використав термін “універсальний дизайн” та разом із групою архітекторів, дизайнерів, інженерів розробив сім його принципів, які нині застосовують у різних сферах: освіта, архітектура, медицина, спорт, дозвілля, транспорт, послуги, інформаційні технології тощо.

Універсальний дизайн – це дизайн, який можуть використовувати всі люди максимально можливою мірою без необхідності адаптації або спеціального дизайну (Рой Мейс, 1985 рік).

Рон Мейс зауважив, що, використовуючи термін “універсальний”, ми маємо усвідомлювати, що ніщо не є повністю універсальним, завжди знайдуться люди, які з різних причин не зможуть скористатися певним предметом, як би добре він не був сконструйований. Саме тому універсальний дизайн за потреби не виключає допоміжних пристроїв та розумних пристосувань.

У різних країнах протягом тривалого часу намагалися впровадити принципи універсального дизайну в усі аспекти життя суспільства, закріпивши їх законодавчо. Позиції урядів із цього питання відображені в документах Ради Європи, Європейського Союзу, Організації Об’єднаних Націй. Зараз за принципами універсального дизайну формується політика на рівні держав, окремих інституцій, бізнесу.

В Україні термін “універсальний дизайн” вживається відповідно до статті 2 Конвенції ООН із прав осіб з інвалідністю, яка ратифікована Верховною Радою України. Згідно з нею, держава має забезпечити впровадження універсального дизайну в різних галузях і для всіх людей.

В Україні є стереотип – що універсальний дизайн застосовують переважно для осіб з інвалідністю. Однак, усе, що виробляється, проєктується, впроваджується, розраховано на потреби кожної людини. Проте універсальний дизайн не існував, якби не було нового тлумачення інвалідності, що знайшло відображення в Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю.

УНІВЕРСАЛЬНИЙ ДИЗАЙН В ОСВІТІ

Принципи універсального дизайну широко застосовують в освіті – від розроблення політики / стратегій на рівні держави, закладу до побудови нових шкіл, впровадження програм, курсів підготовки вчителів, організації гуртків, спортивних занять, закупівлі обладнання тощо.

У Законі України “Про освіту” є таке визначення: “універсальний дизайн у сфері освіти – дизайн предметів, навколишнього середовища, освітніх програм та послуг, що забезпечує їхню максимальну придатність для використання всіма особами без необхідної адаптації чи спеціального дизайну” (Концепція НУШ розроблялася за принципами універсального дизайну).

Чи вигідно економічно застосовувати принципи універсального дизайну в освіті?

Так. Міжнародні дослідження (наприклад, Комітет ООН з прав людей з інвалідністю. Зауваження загального порядку до ст. 9) стверджують: якщо застосовувати принципи універсального дизайну на стадії розроблення “проєкту”, то його вартість збільшується на 0,5%, а може й узагалі не зрости. Якщо ж після впровадження “проєкту” намагатись адаптувати його під потреби всіх, то витрати можуть зрости до 30% і більше. Чи то проєкт стосується побудови нової школи, чи то впровадження політики інклюзивної освіти, чи то НУШ – вигідніше застосовувати універсальний дизайн ще на етапі проєктування, інакше в майбутньому будуть нераціональні витрати.

Чому важливо застосовувати універсальний дизайн у впровадженні концепції НУШ?

• Це сприяє формуванню філософії НУШ, яка побудована на принципах УДО з урахуванням потреб усіх і кожного.
• Забезпечує реалізацію права кожної людини на освіту.
• Є економічно вигідним для системи освіти.
• Змінює стереотипи й підходи до навчання та викладання; змінює навчальний процес, а не здобувача освіти.
• Покращує безпеку й комфорт для всіх: здобувачів освіти, батьків, педагогів, фахівців.
• Усуває бар’єри в системі освіти й системі підтримки.
• Забезпечує підтримку під час навчання тих учнів, які мають особливі освітні потреби.
• Враховує людське різноманіття, сприяє розвитку сильних сторін і талантів кожного учня.
• Зменшує професійне вигорання працівників сфери освіти.
• Сприяє системному підходу впровадження концепції НУШ.

ПРИНЦИПИ УНІВЕРСАЛЬНОГО ДИЗАЙНУ

(докладніше про них читайте в цій статті)

1. Рівноправне використання
2. Гнучкість у використанні
3. Просте та інтуїтивне використання
4. Сприйняття інформації незалежно від сенсорних можливостей користувачів
5. Терпимість до помилок
6. Низький рівень фізичних зусиль
7. Наявність необхідного розміру та простору

Але потрібно пам’ятати, що універсальний дизайн не є панацеєю від усіх проблем та бар’єрів в освіті, це не “розмір”, який пасує всім, не стандарт і чітко виписані правила й методи.

Це концепція, яка забезпечує основу для розроблення широкого спектру навчальних продуктів та навколишнього середовища з урахуванням людського різноманіття; робить навчальний процес гнучким; сприяє пошуку нових наукових та практичних рішень для підтримання всіх учнів, педагогів; слугує підґрунтям для розроблення стандартів в освіті; сприяє формуванню освіти майбутнього.

ДОСТУПНІСТЬ ВАЖЛИВА ДЛЯ ВСІХ

У широкому значені доступність має розглядатись як спосіб інвестування в суспільство – для всіх і кожного, а не тільки в контексті рівності й недискримінації осіб з інвалідністю. Питання забезпечення доступності стосуються широкого кола людей: різного віку, різних професій, з різними функціональними порушеннями та місцем проживання, різного віросповідання, культури тощо. Дотримання норм і стандартів доступності в різних галузях є обов’язковим чинником.

Для людей з інвалідністю, питання доступності є важливою умовою, яка забезпечує їм реалізацію всіх прав на рівні з іншими, надає можливість вести незалежний спосіб життя і брати участь у житті суспільства. В Україні увага до питань доступності, переважно архітектурної, була привернута громадськими організаціями людей з інвалідністю ще з часів незалежності нашої держави. Але питання доступності в більш широкому значенні почали трактуватися та впроваджуватися після підписання та ратифікації Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю.

Відповідно до неї, питання забезпечення доступності мають включати: фізичне оточення, транспорт, інформацію, зв’язок, зокрема інформаційно-комунікаційні технології й системи, послуги. Питання доступності регулюються нормативними документами, наприклад, державними будівельними нормами, стандартами для транспорту, застосування вебконтенту, надання послуг тощо.

Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) є збірним терміном, який охоплює будь-які інформаційні й комунікаційні пристрої або програми і їхній контент. Під це визначення підпадає широке коло технологій доступу, будь то радіо, телебачення, супутники, мобільні телефони, дротяні лінії зв’язку, комп’ютери, мережеве обладнання та програмне забезпечення (Комітет ООН про права осіб з інвалідністю. Зауваження загального порядку №2).

Зобов’язання держави щодо доступності відповідно до Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю є беззаперечними, тобто в галузі освіти це означає, що кожен навчальний заклад (незалежно від форми власності) має виконувати й забезпечувати стандарти та норми доступності.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ПИТАНЬ ДОСТУПНОСТІ* В ШКОЛАХ

Провести аудит доступності та скласти план із поетапного усунення бар’єрів. Обговорити його з учнями, батьками, вчителями. Він може складатись із таких розділів:

• Поліпшення фізичного середовища (наприклад, плаский вхід, пандуси, кольорове маркування сходів, стін, освітлення, усунення порогів, акустика в класі та ін.)**.
• Вдосконалення надання інформації (наприклад, збільшений шрифт, мова легкого читання, мова жестів, шрифт Брайля, використання піктограм, сайт школи тощо).
• Шкільна програма (наприклад, зміна методів навчання та виховання, організація класу, розклад уроків, підтримка учнів з особливими освітніми потребами тощо).
• Допоміжні технології (наприклад, комп’ютер із сенсорним екраном, прості у використанні клавіатури, інтерактивні дошки, програмне забезпечення для текстового мовлення, програмне забезпечення для перекладу шрифтом Брайля, програмне забезпечення, яке з’єднує слова та символи тощо).
• Обладнання (наприклад, меблі для класу, для зон відпочинку, для їдальні; для занять фізкультурою, трудового виховання тощо).
• Транспорт (наприклад, облаштування місць для паркування шкільного автобусу, автомобіля для підвозу учнів / учителів з інвалідністю, велопарковка, правила користування шкільним автобусом тощо).
• Підтримка вчителів та адміністрації (наприклад, підвищення кваліфікації, просвітницька робота з батьками тощо).
• Інше (наприклад, спеціальні послуги, харчування тощо).

* Розглядаємо доступність відповідно до ст. 9 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю.

** Можна скористатись анкетою для проведення аудитів доступності, яку розробила ВГО “Національна Асамблея людей з інвалідністю України” відповідно до норм та стандартів доступності. Вона може змінюватись залежно від ДБН.

Завантажити документ

Завантажити документ

РОЗУМНЕ ПРИСТОСУВАННЯ

Поняття “розумне пристосування” застосовуються в різних сферах для подолання бар’єрів, які виникають у конкретної людини. Цей принцип спрямований на досягнення індивідуальної справедливості з урахуванням людської гідності та самостійності. Відмова в розумному пристосуванні є дискримінацією.

Розумне пристосування може застосовуватися, коли в особи виникає певна ситуація, яка потребує втручання. Ми розглядаємо в цій статті поняття розумне пристосування в галузі освіти й потреб дітей із різними функціональними порушеннями, інвалідністю.

Відповідно до Закону України “Про освіту”, розумне пристосування – це запровадження, “якщо це потрібно в конкретному випадку, необхідних модифікацій і адаптацій із метою забезпечення реалізації особами з особливими освітніми потребами конституційного права на освіту нарівні з іншими особами”.

Немає якоїсь універсальної формули, стандарту забезпечення розумного пристосування, оскільки всі діти – різні, мають різні функціональні порушення й потребують різних пристосувань.

Приклади розумного пристосування в школі:

• зміна місця класу (з третього поверху на перший);
• забезпечення різних форм комунікації в класі;
• використання матеріалів у альтернативних форматах;
• надання послуги перекладу жестової мови;
• використання підйомника;
• застосування допоміжних технологій у навчанні, під час іспитів, ЗНО;
• надання учням додаткового часу під час складання контрольних робіт, ЗНО;
• використання альтернативних способів оцінювання тощо.

Лариса Байда, начальник відділу ВГО “Національна Асамблея людей з інвалідністю України”

Титульне фото: автор – bukatju.gmail.com, Depositphotos

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber