Пристрасті навколо залишків освітньої субвенції: на що їх (не)можна витрачати

Куди хочуть витратити

На сьогодні в освітньому просторі не втихають розмови, куди саме витратити залишки освітньої субвенції.

Так, т.в.о. міністра освіти і науки Сергій Шкарлет листом МОН від 31.08.2020 р. №1/9-496 намагається зробити вигляд, що насамперед ці кошти треба направити на підготовку до дистанційного навчання. Але робить це через “рекомендації”, які не мають жодної юридичної сили. Бо закон встановлює єдину форму нормативно-правового акту міністерств у вигляді НАКАЗУ.

Ще одні охочі, щоб ці кошти витрачалися – Міністерство цифрової трансформації, яке разом з МОН надіслало місцевим адміністраціям лист про необхідність термінового підключення шкіл до інтернету за рахунок місцевих бюджетів, у тому числі залишків освітньої субвенції.

Відповідно до інформації Мінцифри – “загалом, зараз в Україні понад 6 тисяч шкіл не мають оптичного підключення до інтернету, яке необхідно для повноцінного використання можливостей дистанційного навчання. Міністерства склали список з двох тисяч шкіл, які потребують першочергового підключення.

Ці 2 тисячі шкіл розташовані в населених пунктах, що не мають жодного оптичного провайдера. Відповідно, нормального підключення до мережі немає не тільки у шкіл, а й безпосередньо в учнів і в педагогічного складу.

Зазначили, що підключення шкіл до інтернету – це завдання місцевої влади, і кошти на це повинні виділятися з обласних та місцевих бюджетів. Також на це може бути направлені гроші із залишків освітньої субвенції”.

Якщо коротко, як пролунало на брифінгу – у населених пунктах, де взагалі відсутня інтернет-інфраструктура, хочуть підключити школи до інтернету. Як і що буде – невідомо. Також невідомо, як цією інфраструктурою будуть користуватися учні, які будуть на дистанційному навчанні.

Стратегії розвитку інформаційного простору, які ухвалюються майже кожного року в будь-якому вигляді, включаючи і у формі закону, ніхто і не згадує. Так і не згадують ті гроші, які витрачалися на ці “стратегії”.

Скільки хочуть витратити

Найцікавіше в цій історії, що МОН не може навіть чітко сформулювати, про яку саме суму йдеться.

Так, 31 серпня МОН надіслало до місцевих департаментів та управлінь лист №1/9-496 за підписом Шкарлета. В цьому листі є:

1. Сума залишку станом на 1 січня 2020 року у розмірі 5,3 мільярда гривень, з яких 1,9 мільярда мають цільове призначення відповідно до розпоряджень КМУ від 27 листопаду 2019 року № 1106-р та 1109-р.
2. Сума залишку станом на 1 серпня 2020 року у розмірі 8,6 мільярда гривень.

Але обидві суми є правильними. Диявол, звісно, у дрібницях.

Почнемо з другої суми у 8,6 мільярда.

Так, дійсно, станом на 1 серпня саме така сума невикористана з освітньої субвенції. Але… така собі дрібничка. Вона складається з залишку на 1 січня – за мінусом того, що витратили з цього залишку до 1 серпня – та залишку цього року. А залишок цього року можна витрачати виключно на заробітну плату з нарахуваннями педагогічному персоналу в частині надання загальної середньої освіти. Усі інші спроби витратити залишки цього року прописані у Кримінальному кодексі.

Роздивимося тепер суму залишку освітньої субвенції станом на 1 січня 2020 року. Дійсно, вона складає 5,3 мільярда гривень. Але… знову дрібниця. Цільове призначення мають не тільки гроші, які згадані у розпорядженнях КМУ від 27 листопаду 2019 року № 1106-р та 1109-р.

Кожного року сума залишку складалася з двох частин. Це те, що місцеві органи влади не встигли / не змогли / не схотіли витратити у відповідному році, та з сум резерву, які розподілялися наприкінці року розпорядженнями КМУ. Це:

• 2015 рік – 16 грудня 2015 року № 1340-р
• 2016 рік – 16 листопада 2016 року № 827-р
• 2017 рік – 18 грудня 2017 року № 929-р
• 2018 рік – 18 грудня 2018 року № 1012-р

І кожне з цих розпоряджень має цільове призначення коштів, які перерозподіляють.

Щось з цих сум витрачене, а щось з цих сум влада на місцях навіть не мала бажання витрачати. На превеликий жаль, у загальному доступі структура залишків освітньої субвенції відсутня. Її може знати лише МОН, як головний розпорядник освітньої субвенції. Але враховуючи вказаний лист, є великий сумнів, що навіть МОН знає структуру залишків. Її можуть знати лише посадові особи на місцях – кожен своє.

Самостійність місцевого самоврядування

Реалії сьогодення такі, що на місцях правлять так звані “місцеві еліти” відомі лише тим, що працюють виключно на гаманець “своїм”, перерозподіляючи саме гроші місцевих бюджетів. Тим більше, що завдяки непродуманій децентралізації, коштів у бюджетах стає все більше і більше, а контроль з боку держави та суспільства за ними дуже обмежений. Це пов’язано з тим, що один з принципів бюджетної системи – принцип самостійності, який гарантує місцевому самоврядуванню право визначення напрямів та сум витрат з місцевих бюджетів з урахуванням цільового призначення коштів. Іншими словами: хочу – витрачаю кошти, не хочу – не витрачаю. І ніхто мене не примусить витрачати їх так, як я не хочу.

Стосовно освітньої субвенції:

1. Держава гарантувала місцевим радам те, що залишки освітньої субвенції залишаться на рахунках місцевих бюджетів з можливістю витрачання у наступних роках за їхнім цільовим призначенням.
2. Структура залишків вказує, що з 5,3 мільярда гривень залишку на 1 січня 2020 року, половина коштів, а саме 2,6 мільярда перебувають на рахунках обласних бюджетів. Тобто, вони навіть не дійшла до міст, районів чи ОТГ.

І нам постійно говорять, що грошей на освіту нема. І з батьків постійно вимагають “добровільні” внески на покращення матеріально-технічної бази закладів загальної середньої освіти.

Є деяка правда у тому, що грошей на освіту нема. Тому що “місцеві еліти” просто не дають ці гроші, влаштовуючи “аукціони”, хто дасть більший відкат. А усе інше їх не цікавить.

Висновок

Держава перераховувала місцевим бюджетам величезні гроші, які мільярдними сумами просто залишалися на рахунках місцевих бюджетів без руху. На сьогодні Шкарлет-“сотоварищи”, розуміючи неминучу другу хвилю коронавірусу, намагається хоча б щось зробити. Але це не продумана стратегія, а рефлексивні дії сьогодення, обтяжені прорахунками минулих років. Бо на розробку стратегії чогось не вистачає – або розумних людей, або просто мізків, або чогось іншого. Здалека не можна це побачити.

Що може бути. Скоріш за все, “місцеві еліти” проігнорують рекомендації, дехто з “місцеві еліт” може частину грошей витратити, але не заради людей, а зарази власного піару перед виборами. Але то вже буде інша історія і Шкарлета там не будуть згадувати.

Сергій Бондаренко, громадський активіст, фахівець у сфері фінансів та місцевих бюджетів

Титульне фото: автор – motortion, Depositphotos