Теми статті: батькам, вчителям, директорам, закон про освіту, освітнім управлінцям, старша школа
28 Квітня 2021
42 555
0
Верховна Рада в першому читанні ухвалила законопроєкт про профільні ліцеї.
Навіщо потрібна профільна освіта, які зміни пропонує цей законопроєкт, чи може документ трансформуватися до другого читання і як засновникам закладів освіти готуватися до розбудови мережі ліцеїв?
Відповіді на ці запитання шукала “Нова українська школи”.
У цій статті читайте про:
Реформа старшої школи передбачає окремий трирічний академічний ліцей (10–12 класи).
Директор Львівського ОІППО й заступник міністра освіти і науки у 2015–2019 роках Павло Хобзей каже:
“Зараз велика дискусія є навіть у парламенті про те, чи академічний ліцей має бути окремою юридичною особою, чи може мати у своєму складі навіть садок.
У концепції НУШ ми чітко прописували, що академічний ліцей – відокремлений і може мати тільки гімназійні класи – з 5 до 9, чи із 7 до 9 для спеціалізованої освіти: науковий, мистецький, спортивний, військовий ліцеї”, – пояснює Хобзей.
Він наводить аргументи, навіщо відділяти ліцей в окремий заклад. Проте їх можна об’єднати в один під назвою “краща якість освіти”.
1. Це вже дорослі юнаки і юнки, а не діти.
З цим погоджується 11-та міністерка освіти і науки Ганна Новосад:
“З погляду організації якісного освітнього процесу та освітнього середовища для старших класів, профільні ліцеї краще відокремлювати від початкової та базової шкіл. Адже буде легше організувати відповідне до вікових потреб середовище. Крім того, педагогічний колектив працюватиме з однією віковою категорією, що допоможе інвестувати інтелектуальний ресурс у дійсно якісне профільне навчання”.
Вона додає, що старші школи відокремлюють у більшості європейських країн. Лише 4 з них поєднують старшу школу з іншими ланками шкільної освіти – як правило, з класами базової школи. Ще в 9-ти країнах використовують змішаний підхід – старшу шкільну освіту можна здобувати як у окремих закладах, так і в школах, що об’єднують усі рівні.
2. Після 9 класу є дві траєкторії – академічний і професійний напрями. Особа, яка завершує 9 клас у школі, у якій немає продовження, на рівних обирає собі траєкторію, яка є корисною для неї, а не для вчителя.
“На сьогодні є практика, що школи, особливо в сільській місцевості, де мале навантаження, намагаються затримати дітей, аби зберегти класи й мати певне навантаження і, відповідно, фінансування.
У нас часто є трактування, що школа – не для дітей, а для вчителів. Їх довантажують годинами”, – каже Павло Хобзей.
Помічник-консультант народного депутата України Олександр Сич додає, що з цієї причини деякі директори шкіл І–ІІІ ступенів інколи не допускають представників закладів фахової передвищої чи професійної (професійно-технічної) освіти для проведення профорієнтаційних заходів.
А в разі розділення гімназії й ліцею вчителі й директори гімназій, знаючи інтереси і схильності їхніх учнів / учениць можуть ще й радити своїм випускникам та їхнім батькам, у якому академічному ліцеї, професійному чи фаховому коледжі краще продовжувати здобувати середню освіту.
3. Профільність і подолання багатопредметності.
“Зі всіх ланок сьогоднішньої школи найбільш критикована – старша школа, і не безпідставно, – каже Павло Хобзей. – 17–20 предметів нереально осягнути. Учень має вчити всього по трохи, а вчителі вимагають знання свого предмету. Усі предмети знати на високому рівні неможливо. Учні починають недоброчесно підходити до навчання, ці правила змушують їх робити це.
Доброчесність має бути в самій організації навчального процесу. Для подолання багатопредметності, найбільшої вади старшої школи, вводиться профільна освіта, де на семестр буде не більше 8 предметів. Профіль чи освітню траєкторію обиратиме учень: які предмети вивчати на поглибленому рівні, а які – на рівні стандарту”.
За словами Павла Хобзея, аби забезпечити профільність, потрібно мати достатню кількість учнів – мінімум 4 класи на паралелі, що неможливо забезпечити в маленьких школах. У класі в старшій школі не може бути менше 25 учнів, а найкраще – 28–30 і водночас для вивчення профільних предметів (орієнтовно половина годин) можливість ділити клас на підгрупи. Це важливо для вивчення іноземної мови, семінарських чи лабораторних робіт.
“З іншого боку, науковими дослідженнями доведено, що немає зв’язку між кількістю учнів у класі і якістю знань. У разі 28–30 учнів у класі можна організовувати прєктну й роботу в групах.
А от за наявності менше 25 учнів у класі може бути проблема з недостатністю коштів на заробітну плату вчителів за рахунок освітньої субвенції. У формулі розподілу освітньої субвенції розрахункова наповнюваність класу – 27. Але основна норма має бути не менше 100 учнів на паралелі. Але, звісно, краще, коли їх 150–200, щоби фінансово можна було організувати профільне навчання зі справжнім вибором для учнів”, – каже Хобзей.
4. НУШ – це про цінності та ставлення, і це легше запровадити в новому закладі.
“Щоби подолати авторитаризм школи, який залишається з радянських часів, треба творити нову культуру, де є партнерство, солідарність, взаємонавчання, взаємодопомога, діяльнісне навчання. Важко творити нову культуру школи, яка відповідає НУШ, у тій самій школі. Потрібен прозорий конкурс на посаду директора, потім конкурс вчителів – новий колектив. Мають творитися нова культура й не переноситися старі стосунки в нову школу.
Це стосується й дітей. Важливо, щоб учні змінювали школу – так стираються стереотипи [про них], і треба звикати до динамічних змін”, – говорить Павло Хобзей.
Окрім того, відповідно до міжнародного дослідження PISA, 15-річні учні із сільської місцевості в середньому на 2–3 роки відстають від своїх однолітків із міст, каже Олександр Сич:
“Залишаючи дітей у цих же сільських школах ще й у 10–11(12) класах, ми нічого не змінюємо, а лише закріплюємо ситуацію з нерівним доступом до якісної освіти. Але це не означає, що у великих селах не може бути потужного ліцею чи закладу професійної освіти. Головне – забезпечувати здобуття якісної освіти й не дозволяти дітям втрачати можливості для розвитку своїх здібностей і талантів”.
5. Матеріально-технічне забезпечення.
За словами Хобзея, якщо ліцеїв менше, то їх легше оснастити всім необхідним. Краще поступово вкласти інвестиції в меншу кількість шкіл, ніж розпорошуватися на велику кількість.
Олександр Сич додає, що в більших ліцеях обладнання використовуватимуть ефективніше – ним зможуть скористатися більше учнів / учениць, аніж у маленькій школі з двома класами по 5–10 учнів у кожному.
6. Фаховість учителів.
“Творення нового мало би стимулювати йти в старшу школу кращих учителів, тому що там профільна програма. Не кожен учитель певного предмету може викладати за поглибленим рівнем. Мають бути дібрані вчителі. Я пропонував би їм давати надбавку, оскільки й підготовка, і вимоги – набагато складніші“, – каже Павло Хобзей.
Новий законопроєкт про ліцеї є альтернативним до законопроєкту № 4629, який внесено до парламенту на початку року. Той, фактично, не пропонував змін, якщо порівняти з нинішньою ситуацією: мав дозволити мати всі рівні освіти під одним дахом, не вимагати відділення старшої профільної школи в окремий заклад, чотирьох 10-х класів на паралелі, повноцінних профілів навчання. Але водночас пропонував називати такі школи ліцеями.
Альтернативний, законопроєкт №4629–1, зберігає ключові норми для створення закладів нового типу, хоча й має деякі компромісні норми:
“Це дає більше часу засновникам шкіл для докладного вивчення ситуації на місцях, раціонального використання ресурсів та формування оптимальної і збалансованої мережі (мапи) ліцеїв, яка, відповідно до законопроєкту, має бути складена до 2024 року“, – каже Ганна Новосад.
Тобто, будь-яка громада, яка здатна заснувати й утримувати ліцей та надавати якісні освітні послуги, – матиме таку можливість. У чинній редакції закону “Про повну загальну середню освіту” таке право є лише в областей та міст із населенням понад 50 тисяч осіб.
Народний депутат і заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань освіти Сергій Колебошин каже, що це – найбільша зміна.
“Тут є логіка: є велика кількість відносно невеликих громад (25–40 тис. населення), які зможуть відкрити якісний ліцей у себе. Кажу не теоретично, сам працював директором гімназії в невеличкій громаді (25 тис.). Тим паче, що це відповідає логіці децентралізації”.
Олександр Сич пояснює, що, відповідно до закону “Про освіту” 2017 року, опорний заклад освіти міг забезпечувати освіту з 1 до 11 класу.
Законом “Про повну загальну середню освіту” 2020 року внесені зміни до визначення опорного закладу.
“Відповідно до цього Закону, опорний заклад має право забезпечувати здобуття виключно початкової й базової середньої освіти, тобто до 9 класу. Але у своєму офіційному роз’ясненні МОН, з урахуванням прикінцевих і перехідних положень закону, роз’яснило, що “опорні школи мають не пізніше 1 вересня 2024 року припинити забезпечувати здобуття профільної середньої освіти””, – каже Олександр.
Законопроєкт пропонує повернути опорним школам право забезпечувати здобуття профільної середньої освіти. Крім того, термін “опорний заклад освіти” – перенести в спеціальний закон “Про повну загальну середню освіту”, оскільки це тип (статус) виключно закладів загальної середньої освіти.
За словами Олександра Сича, наразі освіта на стаціонарному лікуванні охоплює 3–5 %. Проте всім дітям, які перебувають на стаціонарному лікуванні й можуть здобувати освіту, потрібно мати цю можливість.
Ганна Новосад вважає ухвалений у першому читанні законопроєкт хорошим компромісом, що дає можливість далі впроваджувати НУШ.
“Законопроєкт зберігає ключову цінність трирічної старшої школи НУШ – профільність! Без якісного профільного навчання в ліцеях – з відповідною базою, можливістю індивідуальної освітньої траєкторії – змін не буде. Законопроєкт чітко каже, що на паралелях 10–12-х класів мають функціонувати не менше чотирьох класів (у кожному з цих років, а не загалом)”.
Олександр Сич пояснює, що законопроєкт пропонує відійти від прив’язки до формальних показників на кшталт рівня адміністративно-територіальної одиниці (область, місто, селище, село) або “50 тисяч населення” й перейти до якісних показників – “спроможності” забезпечити утворення й роботу ліцеїв.
Сьогодні в Законі “Про ПЗСО” є лише одна вимога – що “для започаткування та провадження освітньої діяльності комунального ліцею в його складі має бути створено та функціонувати не менше чотирьох 10 класів”.
Натомість пропонуються розширити перелік цим вимог, виписавши в законі такі положення:
“Для започаткування та провадження освітньої діяльності комунального ліцею засновник має забезпечити відповідність такого закладу освіти вимогам, що визначені цим Законом, положенням про ліцей та / або ліцензійними умовами, у тому числі щодо:
На думку народної депутатки й секретарки Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій Наталі Піпи, найбільший виклик – правильне забезпечення профільності.
“Адже це орієнтовно 6 обов’язкових предметів, а інші – залежно від вибору профілю. Це зробити складно, оскільки ми не маємо такого досвіду. Реформа передбачає й інший спосіб фінансування. Відповідальність лежить і на громадах – чи зможуть вони забезпечити профільну освіту”.
Серед ризиків також експерти називають імовірність створення на місцях “слабеньких” ліцеїв.
“Виглядає так, що в селах у багатьох випадках забезпечувати необхідну варіативність та якість, найімовірніше, буде важче. Саме тому важлива співпраця освітніх структур вищого рівня (ДСЯО, обласний департамент) і місцевої влади, щоби будь-яке рішення про доцільність функціонування того чи іншого ліцею було обґрунтованим і виваженим.
Треба завжди пам’ятати, що рішення про реорганізацію школи (оптимізацію мережі) для будь-якої громади є вкрай непростим і непопулярним. Й освітянські аргументи про “якість освіти” завжди будуть впиратися в аргументи про робочі місця, існування невеличкого села тощо”, – каже Сергій Колебошин і додає, що дискусії в парламенті й суспільстві можуть виникнути й через концепт відокремленої старшої школи.
Ще один виклик, на думку експертів, полягає в тому, що МОН може не погодитися зі змінами.
У МОН повідомили, що обстоюватимуть зменшення мінімальної кількості класів на одній паралелі: 2 класи та 3 профілі.
Окрім того, МОН підтримує можливість відкривати дошкільний і підрозділ початкової школи в складі ліцеїв – тобто лишити теперішні правила функціонування старшої школи без змін.
Відкритим залишається питання й щодо граничної наповнюваності класів ліцею. Міністерство фінансів наполягає на граничній наповнюваності не менше 15 осіб. МОН говорить про 5 осіб, як у будь-якому класі (стаття 12 закону “Про повну загальну середню освіту”).
“Доцільніша позиція Мінфіну, адже має бути не менше двох класів на паралелі. Якщо залишити граничність 5 дітей, то можна порахувати: школа має на паралелі два класи по 5 осіб (тобто 10 дітей у 10-х класах, 10 у 11-х, 10 у 12-х класах) – усього 30 дітей. У концепції профільної школи, яку ми розробляли, було бачення, що школа в сільській місцевості має містити 300 учнів, а в міській – 600 учнів. Виникає питання, якщо в ліцеї буде всього 30 дітей, як там забезпечити вибір профілей?”, – каже Наталя Піпа.
Є також побоювання, що покладене на підзаконні акти буде, як “флюгер”.
“Кожна нова влада буде підлаштовувати ситуацію під себе, – каже Сергій Колебошин. – Якби суспільству заздалегідь була запропонована чітка візія, що таке “старша профільна школа”, що таке “ліцеї”, а потім під цю візію та чітке бачення писалися закони, було би набагато легше доводити необхідність тих чи інших рішень.
Ми ж ідемо від зворотного: спочатку закони, а потім пояснюємо суспільству, чому так, а не інакше. І часто пояснення ці недосконалі. Найбільш яскравий приклад – це навіть не мережа старшої школи, а ситуація із санаторними школами (їхню трансформацію відклали ще на рік, – ред.)“.
Уже зараз варто робити більше вибіркових предметів, спеціалізувати вчителів на роботу в профільній школі (що вимагає глибшого знання предмету, інших методичних прийомів), каже Наталя Піпа.
“Інакше знову буде один учитель, який викладає і п’ятикласникам, і випускникам, використовуючи однакові методики”.
Ольга Головіна, “Нова українська школа”
Титульне фото: автор – Depositphotos
,
Обговорення