Нам важливо пам’ятати, що аудіальний канал сприйняття під час гулу сирен особливо навантажений – треба його “зайняти”. А під час стресу ігри дітей можуть стати “регресивними” – старші можуть знову грати в ігри малюків.
- Співати гуртом.
- Кричати кричалки проти утіпутіна та російської армії.
- Слухати в навушниках аудіоказки та музику.
- Узяти із собою гітару, влаштувати для всіх концерт.
ТІЛО
- Пластилін (зараз ліпити може бути ефективніше, ніж малювати). Сьогодні донька ліпила утіпутіну, танк, війська.
- За можливості взяти із собою подушки, щоби зробити будиночок.
- Нитки, щоби довкола себе “прокреслити” коло безпеки.
- Орігамі.
- Кінетичний пісок.
- Робити мотанки з хусточок та роздавати дітям в укритті.
- Вчитися жонглювати.
- Чарівні дотики – уявити, що тіло – музичний інструмент. Кожна частина тіла видає свій звук. Торкатися долонькою, а дитина співає, мукає, кукурікує та інше.
- Я – тварина. Показати жестом, позою, звуками тварину. Другий партнер із гри відгадує. (Образ тварини завжди “про життєвість”.)
- Видувати мильні бульбашки.
- Докричатися до Місяця. Уявити, що треба крикнути послання космонавтам чи інопланетянам. Можна кричати з різних кутів кімнати одне одному, можна спрямовувати звук далеко-далеко.
- Вдихнути хмару. Уявити, що вдихнули хмару й видихнути її зі звуком, можна з грозою і блискавкою (тупаючи ногами).
- Погода. Можна йти, можна стукати подушечками пальців (краще нігтями): спочатку сонечко й легкий вітер (йдемо – стукаємо повільно, м’яко й тихо), потім вітер міцнішає, починається дощ (йдемо швидше й тупотимо). Дощ посилюється – тупотимо сильніше, злива – стрибаємо, гроза-ураган – стрибаємо, дуємо і кричимо; вітер заспокоюється, дощ вщухає – поступово йдемо тихіше й повільніше. Закінчуємо “хорошою погодою”.
- Клац-клац. Клацати зубами, ніби від холоду, потім показувати зуби, як мавпочки, шкіритися й гарчати, як тигри. Після цього перетворитися на людей.
- Лети! Дмухати одне на одного, як на перо. Дозволити собі подути на батька чи мати, щоби “здути” його / її з місця.
- Товкалки. “Відштовхнути повітряною хвилею” батька чи мати (партнера з гри), зробивши жест руками. Батько чи мати “відлітає” від дитини.
- Подушковий бій.
- Борці сумо. Засунути подушку під футболку і штовхатися, подушка пом’якшуватиме удар.
- Рвати папір, а потім зібрати з уривків колаж.
- Шкрябалки та дряпалки. Нігтями “прошкрябати” малюнок у тісті, у фользі, у крупі. У пакет, що закривається, залити фарбу, дитина подушечками пальців і нігтями продряпує візерунки.
- Боулінг. Збивати будь-які предмети (дозволити порушити порядок).
- Злий бобер. Придумати злу тварину й поводитися так, як, нам здається, вона може поводитися. Потім перетворитися на добру тварину. Потім – на людину.
- Випустити пазурі. Показати, як тигреня шипить і показує пазурі, коли хоче захиститися. Потім перетворитися на людину.
- У ціль. Зім’яти в руках папір і, як м’ячиком, потрапити в ціль.
- Кричати в “мішок для крику”. Або в склянку.
- Бодалки “так-ні”. Бодитися руками чи головою, говорячи за порядком “так” чи “ні”.
НАСТІЛЬНІ ІГРИ
- Шахи – шашки.
- Причому шашки збивати щиглями (нам потрібні “агресивні дії”).
- Будь-які настілки.
- Карти.
- Чим простіша (тупіша) гра, тим краще
- Розставляти доміношки та влаштовувати “ланцюгову реакцію”
МАЛЮВАТИ
- Мандали, будиночки, веселки
- Мрію
- Найбезпечніше, захищене місце
- Те, що хочеться робити одразу після війни
- Розмальовки
- Ангелів
ІГРИ ЗІ СЛОВАМИ
Мене діти в укритті навчили гри “Запитання”: один гравець ставить запитання – другий має відповісти на нього теє запитанням – гра йде доти, доки хтось скаже речення без запитання.
(Наприклад: Ти їв сьогодні? – А чому ти цікавишся? – Хіба це секретне запитання? Тощо.)
- Чотири слова (дітям від 8 років можна запропонувати і 5–6 слів). Обираємо 4 абсолютно не пов’язані між собою слова. Використовуючи їх, кожен складає невелику розповідь.
- Багато слів. Обираємо велике слово. З його букв кожен на своєму аркуші складає та записує багато маленьких. (Діти можуть спочатку бути в команді з дорослими, а потім вони швидко стають самостійними гравцями.)
- Малювання словом. Обираємо “складне” для дитини слово, яке важко писати або вимовляти. Вигадуємо, що саме малюватимемо. Наприклад, намалювати фігурку кота, використовуючи лише загадане слово (пишемо його багато разів у різних площинах)
- Навпаки. Говорити слова навпаки, не записуючи їх. (Наприклад: чайник – кинйач, стіна – анітс…)
- Написати в різнобій на аркуші літери, з’єднувати літери лініями в слова.
- Покажи слово. Один гравець загадує слово й показує його пантомімою.
- Я загадав. Розповісти про загадане слово, не називаючи його (наприклад: “Я загадав – білий, холодний, скрипить під ногами, тане…”)
- У моєму дитинстві ця гра називалася “Індукція – дедукція”. Гравець загадує предмет. Інші мають його вгадати, ставлячи запитання, на які він може відповісти тільки “так” або “ні” (з дитиною ми починали із загадування тварин та частин тіла).
- Остання літера. Кожен гравець каже слово, яке починається на останню літеру попереднього слова.
- Рима. Називаємо чотири (або два) випадкових слова, на які шукаємо риму або з якими вигадуємо чотиривірші.
- Літера. Називаємо слова лише на задану букву. (Варіант для дорослих: предмети на загадану літеру, які можна покласти в трилітрову банку.)
- Шукаємо подібне. Називаємо два випадкові слова – чим вони можуть бути об’єднані?
- Чарівна мова. Для дітей, які навчаються розбивати слова на склади. Розмовляємо, перед кожним складом додаючи зайвий склад (жи, ма, хрю…).
- Нісенітниця. Говоримо початок речення, до якого потрібно вигадати абсолютно “нісентне”, нереальне продовження.
- Казка. Складаємо казку – кожен каже по реченню.
- Асоціації. Один гравець називає слово, наступний – свою асоціацію на це слово (дітям можемо пояснити: перше, що спадає на думку, коли чуєш слово).
- Це слово вміє… Описуємо слово його “вміннями”.
- Картина. Називаємо слово, за порядком розповідаємо, яку “об’ємну” картину ми бачимо, коли вимовляємо це слово (наприклад, для одного гравця слово “чай” означає: сім’я сидить за столом і розмовляє, для іншого – чайну плантацію та збирачів чаю, для третього – стіл, накритий скатертиною, грає музика, для четвертого – людина сама стоїть біля вікна, насолоджуючись самотністю та чаєм.
- Антоніми. Називаємо слова й шукаємо до них антоніми.
- Слово, якого не існує. Вигадуємо слова, яких немає, і що вони могли б означати мовою інопланетян.
- Тарабарська мова. Говоримо одне з одним тарабарською мовою, намагаючись за інтонацією вгадати, про що кожен говорить.
Ну й мультики та ігри в телефоні, у яких пущено в дію просторове сприйняття – на кшталт тетрісу.
Тримайтеся, дорогі! ❤️
Світлана Ройз, сімейна й дитяча психологиня
Титульне фото: автор – pressmaster, Depositphotos
Обговорення