Колаборанти в освіті: хто це й що загрожує за співпрацю з ворогом

В Україні станом на 16 вересня відкрили 19 кримінальних проваджень щодо освітян-колаборантів. За повідомленням Нацполіції, вони намагалися викладати в школах на тимчасово окупованих територіях за російськими програмами.

За добровільну співпрацю з ворогом учителям загрожує кримінальна відповідальність, адже такі дії розцінюються як колабораціонізм.

У якому випадку вчителі, які залишилися на тимчасово окупованих територіях, вважаються колаборантами? Що робити, якщо окупаційна влада змушує навчати дітей за власною програмою? Яке покарання передбачено для освітян за співпрацю з ворогом?

Про ці та інші питання щодо колабораціонізму в освіті “Нова українська школа” поговорила з юристом Української Гельсінської спілки з прав людини Леонідом Сітченком, письменницею і правозахисницею Ларисою Денисенко та освітнім омбудсменом Сергієм Горбачовим.

ЩО ТАКЕ КОЛАБОРАЦІОНІЗМ

Юрист Леонід Сітченко розповів, що, згідно зі статтею 111–1 Кримінального кодексу України, до переліку дій, які називають колабораційною діяльністю й за які загрожує кримінальна відповідальність, належать:

• публічне заперечення збройної агресії росії проти України;
• добровільне обіймання посади в органах влади, створених на тимчасово окупованій території;
• пропаганда в закладах освіти задля сприяння збройній агресії проти України, а також упровадження стандартів освіти держави-агресора в закладах освіти;
• передача матеріальних ресурсів окупаційним військам та / або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території;
• добровільне зайняття керівних посад у незаконних органах влади або добровільне обрання до таких органів, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів / референдумів, публічні заклики до їхнього проведення на тимчасово окупованій території;
• організація та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності в співпраці з окупантами, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та / або на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради, активна участь у таких заходах;
• добровільне зайняття посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях чи надання їм допомоги у веденні бойових дій проти ЗСУ та інших військових формувань, утворених за законами України;
• вчинення дій або ухвалення рішень, що призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків особами, які добровільно очолили керівні посади в органах влади окупантів, організовували заходи політичного характеру на підтримку держави-агресора, добровільно обіймали посади в незаконних судових та правоохоронних органах, а також незаконних збройних та воєнізованих формуваннях.

У ЯКОМУ ВИПАДКУ ОСВІТЯНИ ВВАЖАЮТЬСЯ КОЛАБОРАНТАМИ

За словами Леоніда Сітченка, Кримінальний кодекс визначає колаборантами працівників освіти, які займаються проросійською пропагандою та викладають у закладах освіти за російськими освітніми стандартами.

У такому разі педагогам загрожує покарання у вигляді:

• виправних робіт до двох років;
• або арешту до шести місяців;
• або позбавлення волі на строк до трьох років без права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років.

“Однак вироків за цією частиною статті 111–1 Кримінального кодексу України (пропаганда в закладах освіти та впровадження стандартів освіти держави-агресора, – ред.) ще не було, тому складно сказати, якою саме буде практика українських судів. Прогнозую, що перші рішення будуть доволі скоро, оскільки на деокупованих територіях Харківщини та Херсонщини росіяни починали освітній процес. Сподіваюсь, що українські правоохоронні органи не будуть влаштовувати “полювання на відьом”, а все ж будуть враховувати, що частина вчителів вийшли на роботу та почала викладати під примусом окупантів, а не з власної волі”, – зауважив юрист.

Юрист також наголосив, що так само вчителі можуть відповідати й за інші вищеперераховані злочини щодо колабораціонізму, якщо вони їх вчиняли.

Наприклад, є випадки, коли вчителів засуджували за публічне заперечення російської агресії в школах за частиною першою статті 111–1 та призначали покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в державних органах та органах місцевого самоврядування на 10 років.

Освітній омбудсмен Сергій Горбачов розповів, що, на жаль, зміни до статті 111–1 ККУ, яка передбачає відповідальність за співпрацю з окупантами, зокрема, викладання за освітніми програмами країни-окупанта, викликали більше запитань, ніж дали відповідей.

“На мою думку, у законі потрібно чітко прописати, що колабораціонізм – це добровільне, без примусу рішення співпрацювати з окупантами. Якщо ж рішення ухвалюється під загрозою життю, воно апріорі не може бути добровільним. Тому це питання потрібно ще врегулювати”, – наголошує Сергій Горбачов.

А поки освітянам, які залишилися на тимчасово окупованих територіях і не можуть виїхати на підконтрольні Україні території, омбудсмен радить фіксувати будь-яким способом факти примусу окупантів до співпраці. Це можуть бути свідки, фото-, аудіо-, відеофіксація. Такі дані потрібні для формування доказової бази на випадок, якщо справу щодо колабораціонізму розглядатимуть у суді.

Правозахисниця й письменниця Лариса Денисенко зазначає, що допоки не ухвалено спеціального закону про колаборацію, ми не знаємо, як працюватиме перехідне правосуддя. Поки є можливість, суспільство має обговорювати цю тему і спробувати вплинути на вияв політичної волі.

На політичну волю й суспільну думку, за словами правозахисниці, мають впливати як мінімум такі чинники:

• держава-агресор, відповідно до норм міжнародного гуманітарного права в сфері освіти, повинна забезпечувати й гарантувати навчання дітей за освітньою програмою території, що ними окупована, тому насильницьке нав’язування програм держави-агресора, стертя культурної та національної ідентичності дітей, запрошення до викладання російських вчителів має враховуватися, коли йдеться про умови, в котрі загнане українське вчительство;
• за свідченнями людей зі звільнених територій, учительство перебуває в першій групі ризику, окупанти намагаються вплинути на вчителів, бо означають їх як потрібну групу впливу: залякуванням, схилянням на свій бік, погрозами, ув’язненням, викраденням тощо

Щодо освітян, які працювали в освітніх закладах тимчасово окупованого Криму та Донбасу з 2014 року, та їхньої відповідальності за колабораціонізм юрист Леонід Сітченко зазначив таке:

“Закон не має зворотної дії в часі. Тому у випадку статті про колабораційну діяльність відповідальність буде наставати тільки за дії, вчинені після 15 березня 2022 року”.

Водночас Лариса Денисенко додає, що й раніше була стаття 111 ККУ “Державна зрада”, яка не визначає спеціального суб’єкта (це може бути освітянин, може бути особа, що уповноважена ухвалювати рішення), під яку можуть підпадати і вчителі та вчительки.

ХТО ІДЕНТИФІКУЄ ОСВІТЯН-КОЛАБОРАНТІВ

За словами Леоніда Сітченка, пошуком потенційних колаборантів займаються правоохоронні органи.

Також трапляються випадки, коли органи місцевого самоврядування публікують списки колаборантів. Однак, за словами Леоніда Сітченка, згідно з презумпцією невинуватості, ніхто не може бути визнаним винним у скоєнні злочину, поки це не доведено судом.

Він наголосив, що органи місцевого самоврядування не є частиною правоохоронної системи й тому є сумніви в правдивості даних із таких списків.

“Але зрозуміло, що зараз правоохоронна система не в змозі ефективно здійснювати свої повноваження через великі обсяги роботи та тимчасову окупацію частини територій. Тому й допомога в зборі інформації з відкритих джерел та їхня подальша верифікація точно потрібні. Та без відповідних доказів це лише навішування ярликів на людей і такі списки можуть лише нашкодити”, – зазначив юрист.

Лариса Денисенко зазначила, що відкриті переліки колаборантів є підставою для перевірки цієї інформації та оголошення підозри, особливо, якщо у вільному доступі є відео, що може засвідчити факт колаборації.

“Але відео не вказує на мотиви й обставини, про котрі нікому не відомо. Втім, оголошення персональних даних людей, котрі підозрюються в колаборації, наражає їх на небезпеку з боку рухів опору і українських партизанських рухів”.

ЧИ ВВАЖАТИМУТЬСЯ КОЛАБОРАНТАМИ ВЧИТЕЛІ НЕАКАДЕМІЧНИХ ПРЕДМЕТІВ

“Не можна сказати, що викладання, наприклад, трудового навчання гарантує, що людина не буде нести відповідальності, якщо це викладання було поєднано з проросійською пропагандою. Однак дуже важливим є те, чи здійснювалися викладання за російськими програмами та пропаганда в школах добровільно або під примусом окупантів”, – пояснив Леонід Сітченко.

Лариса Денисенко наголошує, що, читаючи частину третю статті 111–1 ККУ, можна дійти висновку, що будь-хто з українського вчительства, хто забезпечує викладання спотвореної окупантами навчальної програми, підпадає під кримінальну відповідальність. Уожному та кожній може бути оголошено підозру – законодавство це дозволяє.

“Якщо дивитися на цю норму формально, неважливо, викладає хтось історію чи математику, фізику чи літературу, кримінальна відповідальність стосуватиметься всіх. Утім, по викладачах гуманітарних наук це б’є вочевидь сильніше”, – розповіла Лариса Денисенко.

Однак вона також зауважила, що кожен випадок розглядатиметься в індивідуальному порядку, хоча норма кримінального права поширюється на всіх.

За словами правозахисниці, навіть за умов оголошення підозри система правосуддя щонайменше зважатиме на такі чинники:

• добровільність дій;
• особисті обставини (можливість / неможливість виїхати, сімейний чинник, стан здоров’я тощо);
• свідчення, зокрема й дітей.

ПРО ВИПЛАТУ ЗАРПЛАТ ОСВІТЯНАМ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Освітній омбудсмен Сергій Горбачов вважає найбільш універсальним рішенням для вчителів під окупацією – оголошення простою не з провини працівника.

“Простій захищає права освітян, які відмовляються від співпраці з окупантами, й позбавляє необхідності ходити на роботу, щоб отримувати кошти для існування. Адже в такому разі органи управління освітою та фінансові органи можуть проводити нарахування зарплати принаймні в обсязі 2/3 від посадового окладу, як це визначено в статті 113 Кодексу законів про працю України“, – розповів омбудсмен.

Також він зауважив, що, згідно з чинним законодавством, звільнення вчителя через відмову співпрацювати з окупантами не вважається звільненням у разі форс-мажору (наприклад, якщо директор-колаборант звільнив учителя зі школи – ред.). Це означає, що за працівником не збережеться посада.

“Тому я від березня 2022 року наполягаю на тому, щоби було ухвалено рішення (на рівні закону чи постанови КМУ) про те, що всі записи, які були здійснені в трудових книжках на тимчасово окупованих територіях, були визнані нечинними. Зокрема, у разі звільнення освітян через незгоду працювати з окупантом або звільнення всіх тих, хто виїхав на підконтрольні Україні території, тощо. А за людьми після деокупації зберігалися б педагогічний стаж і зарплата. Але наразі я не маю інформації, чи ініціюють / розглядають такі зміни до законодавства органи центральної влади”, – зазначив Сергій Горбачов.

ЩО РОБИТИ ВЧИТЕЛЯМ, ЯКІ ВИЇХАЛИ З ОКУПАЦІЇ

Освітній омбудсмен розповів про випадки, коли вчителі, які виїхали на підконтрольні Україні території, продовжують працювати у своїх школах дистанційно. Тобто освітній процес переформатували

“Водночас є непоодинокі звернення щодо фактів, коли школа почала працювати за програмами окупантів, а всіх, хто виїхали або відмовилися з ними співпрацювати, колаборанти звільнили”, – зауважив Горбачов.

Якщо ж школа знищена фізично разом із документами, а доступи до казначейських рахунків втрачено, за словами омбудсмена, вчителі можуть улаштуватися на роботу до іншого закладу освіти на підконтрольних Україні територіях.

“Для цього вчителі, які не можуть звільнитися з попереднього місця роботи через втрату документів, мають звернутися до найближчого центру зайнятості з письмовою заявою: “Прошу звільнити мене через те, що я змушений/-а виїхати. Документи втрачені. Але прошу вважати мене від (зазначити дату) звільненим/-ою з попереднього місця роботи””, – розповів Сергій Горбачов.

За словами омбудсмена, уже з наступного дня людина може офіційно влаштовуватися на роботу до іншої школи в тому населеному пункті, де вона перебуває як вимушений переселенець.

Читайте також: “Діти та війна. Як учительки з Харкова та Одещини працюють із дітьми, травмованими війною“

Ірина Троян, спеціально для “Нової української школи”