Теми статті: вчителям, директорам, освітнім управлінцям, російська агресія
7 Жовтня 2022
На початку цього навчального року МОН видало рекомендації про щоденне проведення в закладах освіти загальнонаціональної хвилини мовчання за загиблими, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
“Хвилини мовчання” в садочках і школах подекуди відбуваються формально й перетворюються в показові виступи для ✓ під час перевірки дирекцією чи РУО. А для дитини молодшого шкільного віку хвилина без можливості рухатися – це складний процес.
Як вкласти сенс у “Хвилини мовчання” для дітей – читайте в колонці дитячої та сімейної психологині Світлани Ройз.
Кожною дією, яку ми пропонуємо дітям, кожним досвідом, у який ми їх запрошуємо, ми можемо робити їх більш глибокими, усвідомленими, сприяти їхньому зростанню, а можемо зробити ці дії формальністю і знецінити.
Для того, щоби “Хвилина мовчання” набула для дітей сенсу, щоби стала усвідомленим проживанням, а не “відпрацюванням”, щоби не посилювати тривогу, а зробити досвідом, де дитина відчуває свій внесок у загальну силу, можна:
Якщо дія усвідомлена (навіть малюками), вона стає важливим досвідом сили. Якщо ми щось пропонуємо дітям, воно має бути органічним та щирим для нас самих.
Багато дітей втратили близьких через війну, тому ця тема може спровокувати емоційну реакцію. Нам важливо вчасно надати їм підтримку. Саме тому запропоновані вище дії залучають усіх дітей, щоби ніхто не залишався на самоті зі своїми почуттями.
Для дітей дошкільного віку та віку молодшої школи хвилина, коли вони мовчать та не рухаються – це сам собою складний досвід, що буде спричиняти спротив та змінювати ставлення до сенсу вшанування.
Є такий тест для дорослих: скільки суб’єктивно для людини триває хвилина (коли людина мовчить і не займається скерованою діяльністю)? Чим вищий рівень тривоги, тим більше спотворюється відчуття часу: хвилина за відчуттями минає значно швидше, ніж насправді. Зараз можливість витримати хвилину мовчання стала для дітей та дорослих ще складнішою.
Коли лунає сигнал “Відбій повітряної тривоги”, я всередині себе кажу: “Спасибі ЗСУ” (і моїй Танюші, – це моя близька знайома, яка зараз у ЗСУ). Я хочу, щоби наша вдячність оберігала всіх, хто нас боронить, щоби наша пам’ять поєднувала минуле, теперішнє й майбутнє, щоби слова “Героям усіх часів Слава” – були словами нашої сили й Перемоги!
Світлана Ройз, дитяча та сімейна психологиня
Титульне фото: zabelin, Depositphotos
Обговорення