Теми статті: вчителям
1 Червня 2023
26 436
0
Вчителі належать до тих працівників, які мають найдовші відпустки – 56 днів. А все тому, що професії типу “людина-людина” пов’язані з високим ризиком вигорання, а самі працівники потребують довшого часу для відновлення.
Вчителі постійно комунікують не тільки з колегами, а й з учнями, їхніми батьками, проживають разом із ними їхні проблеми, успіхи та невдачі. Також часто педагоги не можуть залишити всі робочі завдання лише на роботі. Деякі продовжують вдома перевіряти зошити, заповнювати звіти, готуватися до наступних уроків тощо.
Але коли дорослі виснажені, вони втрачають можливість розрізняти емоції та потреби, тих, хто поруч. У випадку вчителів, це означає, що їм буде важко розпізнати стани учнів, які потребують особливої уваги. Саме тому важливо дозволити собі якісно відпочивати та створити простір відновлення.
“Нова українська школа” підготувала для вчителів поради, чим зайнятися під час відпустки та як відновити свої сили.
У новій статті читайте:
Про це “Новій українській школі” розповіли Світлана Ройз, сімейна й дитяча психологиня, та Тетяна Донцова, психологиня благодійного фонду “Восток-SOS”, ведуча ретритів.
Педагоги постійно комунікують, тож коли вони працюють із чужими емоціями, то також виснажуються, наголосила Тетяна Донцова. Під час воєнного стану вчителі відчувають ще більшу відповідальність та постійний стрес, адже нерідко в класах є діти, які мали травмівний досвід (евакуація, втрата близьких, були свідками вибухів тощо). Або ж коли починається повітряна тривога, то педагогам треба турбуватися не лише про свою безпеку, а і про учнів.
“Тому всі люди, які перебувають у безпосередньому контакті з іншими, несуть за них відповідальність та піклуються, потребують такого ж піклування і про себе”, – додала Світлана Ройз.
За її словами, професії вчителя/ки чи вихователя/ки завжди пов’язані з високим ризиком вигорання. А зараз, під час повномасштабної війни, до звичних станів додається ще й емоційне, і когнітивне виснаження. І саме від нашої ресурсності залежить те, наскільки ми зможемо витримати навантаження стресом.
“Коли ми, дорослі, виснажені, то втрачаємо можливість розрізняти емоції та потреби тих, хто поруч із нами. Перестаємо бути емпатичними. А це означає, що ми можемо не розпізнати стан дитини, яка потребує нашої особливої уваги та підтримки.
Також відпустка – це ще й можливість згадати, хто я, крім ролі вчителя. Що можу зробити для себе в ролі “жінки” чи “чоловіка” тощо”,”, – розповіла психологиня.
У час повномасштабної війни дехто забороняє собі відпочивати, мовляв, потрібно працювати для перемоги. Звісно, кожен має право на власні рішення, однак варто зважати на те, що рано чи пізно без відпочинку та перерви продуктивність може знизитися.
На одному зі своїх семінарів для українців американський нейроендокринолог Роберт Сапольскі на запитання, як дозволити собі задоволення та відпочинок, відповів:
“Вам важливо пам’ятати, що задоволення – це енергія. Саме енергія дозволяє вам зараз жити та боротися. Що ви будете робити із цією енергію – це ваш вибір. Але саме зараз вона для вас дуже важлива”.
Також варто звернути увагу й на те, що коли раптом ми перестаємо працювати у звичному темпі та обсязі, то можемо відчувати тривогу. Адже багатозадачність і робота для нас зараз є проявом адаптаційного механізму для подолання тривоги та стресу. Тож люди можуть мріяти про відпочинок, але чим ближче він буде, тим більше тривоги можна відчувати.
Вчителям варто звернути увагу й на те, що як тільки ми починаємо собі дозволяти більше внесків у себе, то можемо зіштовхнутися з внутрішнім спротивом чи з почуттям провини.
У таких випадках варто собі нагадувати:
“Іноді під час аналізу того, що заважає нам дозволити зробити внесок у себе (наприклад, у вигляді відпочинку), серед причин може бути й невміння казати “ні” іншим. Виходить, що ви не можете почати відпочивати, бо не відчуваєте себе цінними. Можливо, усе ж варто сказати “ні” для чужих потреб і, нарешті, сказати “так” своєму здоров’ю, відновленню і потенціалу?”, – радить Світлана Ройз.
Щоб допомогти визначити власну цінність, вона рекомендує поставити собі такі запитання:
Коли ви визначили свою цінність і те, що ви варті того, аби про себе піклуватися, можна перейти до плану відновлення. Для початку психологиня рекомендує проаналізувати, на що ви витрачаєте свої сили:
Також можна виписати на папері все, що надає вам відчуття відновлення, радості, енергійності та сили. Тоді цей список варто поділити на ті заняття, які не потребують зусиль, ті, до яких потрібно готуватися, і ті, для доступу до яких нам потрібні спеціальні дії (наприклад, бронювання готелю, переїзд тощо).
Сам відпочинок може бути:
В ідеалі відпустка має складатися з усіх видів “відпочинку”, щоб можна було гармонійно відновитися.
Також варто розглянути різні “категорії ресурсів”, які допоможуть із користю для себе провести відпустку:
Також є “канали ресурсів”, які допомагають краще відчути розслаблення:
“Наприклад, якщо ви більше часу приділяєте саме інтелектуальній праці, то тим більше ви потребуєте дій, пов’язаних із тілесною роботою. Можна робити щось руками, якщо вам це приносить задоволення.
Також можна відпочивати, граючи в ігри, займаючись рукоділлям, готуванням, роблячи покупки, відвідуючи місцеві фестивалі або ж просто насолоджуючись бездіяльністю”, – додала Світлана Ройз.
Коли ви обираєте формат відпочинку, важливо відповісти собі на запитання:
На що ще варто звернути увагу під час відпустки:
Якщо вам самим складно обрати для себе відпочинок, який міг би бути гармонійним для всіх сфер та “каналів”, можна обрати санаторії чи ретритні центри, де пропонують програми відновлення.
Одним зі способів уповільнення і пізнання себе та своїх емоцій є ретрит (з англ. “retreat” – духовне усамітнення), розповіла Тетяна Донцова.
Вони спрямовані не стільки на активний відпочинок, як на внутрішнє самопізнання, можливість духовно перезавантажитися, вийти з напруженого стану, стресу й додати собі ресурсу. Ретрити дають змогу абстрагуватися від звичних буденних справ, новин, завдань, і присвятити час лише собі та своїм відчуттям.
Загалом таку форму перезавантаження можна використовувати тоді, коли немає можливості поїхати в довгу відпустку. Ретрити можна проводити від 3 до 7 днів і більше (якщо є час і потреба).
За словами Тетяни Донцової, ретрити – це не тільки сидіння в позі лотоса чи проведення медитацій, як це може дехто уявляти. Насправді є й інші види, як-от:
“Хочу наголосити, що під час ретриту добре, аби учасників супроводжував кваліфікований психолог, який і має організувати форму проведення, активності, відповідати на запитання, які турбують учасників, допомагати їм розібратись у своїх емоціях та почуттях”, – додала психологиня.
Що можна робити на ретритах:
“Така форма проведення відпочинку може слугувати й профілактикою від професійного вигорання, втоми та інших ознак. Адже уповільнення та самопізнання надає людям більше ресурсу. Тож керівникам закладів освіти також важливо звертати увагу на емоційний стан колег і вчасно про них турбуватися, влаштовуючи ретрити чи просто зустрічі в неформальних умовах“, – додала Тетяна Донцова.
Як організувати ретрити
“Наша психогігієна така ж важлива, як і, наприклад, регулярне чищення зубів. Коли людина перебуває в доброму стані, знає, як впоратися зі стресом та правильно прожити свої емоції, то буде в рази краще працювати й “заряджати” своєю енергією інших. А у випадку вчителів і якість освітніх послуг ставатиме кращою. Адже якщо педагоги щасливі, наповнені, у гармонії із собою, то такою буде й атмосфера в колективі та класах”, – додала Тетяна Донцова.
Корисні посилання щодо психологічної підтримки:
Ірина Троян, “Нова українська школа”
Титульне фото: автор – Andrea Piacquadio, pexels.com
Обговорення