Біблійні заповіді, вегани, обряди й паломництво: що вчать на уроках релігії в Україні та за кордоном

Якщо в школі дітей готують до першого причастя, а шкільний день починають із молитви – наскільки це законно й що кажуть батьки? У різних регіонах України, залежно від культурних та релігійних традицій, або підтримають такі наміри, або будуть проти. Однозначного ставлення суспільства до уроків релігії в школі в нас досі немає.

За Конституцією України церква відокремлена від держави, а школа – від церкви. Тож обов’язкових молитов, біблійних читань чи нав’язування певного віросповідання в закладах освіти не має бути. Впроваджувати релігійні курси школи можуть тільки як предмет на вибір і лише за письмової згоди батьків.

Натомість релігія або етика – це частина навчання в багатьох закордонних школах, де цей предмет часто обов’язковий, а в деяких закладах освіти навіть є кабінети для молитов.

“Нова українська школа” порівняла наші програми релігійних курсів із тим, що вивчали українські учні на уроках релігії, відвідуючи заклади освіти за кордоном.

У новому матеріалі читайте:

• що пропонують українські програми релігійного змісту;
• чим вони відрізняються від “Етики”;
• як вивчають релігію в деяких школах Англії, Іспанії, Швейцарії та Німеччині;
• хто викладає уроки релігії в закордонних школах;
• чи можуть батьки в нас та за кордоном відмовлятися від релігійних курсів.

З ЧИМ ОЗНАЙОМЛЮЮТЬ “РЕЛІГІЙНІ” УРОКИ В УКРАЇНІ

На перший погляд, уроки релігії не навчать дітей нічого поганого, навпаки – ознайомлять із правилами моралі, етики та толерантності. До того ж ніхто не може зобов’язати учнів вивчати ці курси.

Як уже згадувалося, школа може пропонувати їх тільки на вибір дітей, водночас дотримуватися кількох вимог:

• отримати від батьків письмову згоду на відвідування дітьми “релігійних” уроків;
• викладати їх мають вчителі, які пройшли відповідне навчання (у деяких ІППО є програми підвищення кваліфікації вчителів християнської етики);
• оскільки це курс за вибором, у розкладі він має бути першим або останнім уроком.

Ці вимоги прописані в рекомендаціях МОН щодо організації освітнього процесу у 2022–2023 навчальному році.

Наразі є кілька програм духовно-морального напряму, серед яких можуть обирати школи. Так, у 2021 році в рекомендаціях МОН щодо викладання навчальних предметів згадувалися такі програми:

• “Християнська етика в українській культурі” – побудована на засадах інтеграції етичного, естетичного та релігійного компонентів у житті дитини, на основах християнської моралі;
• “Православна культура Слобожанщини” – базується на світоглядних, історично обґрунтованих, культурних та освітніх цінностях, поєднанні історії України та рідного краю, православних культурних і морально-етичних цінностей;
• “Біблійна історія та християнська етика” – в основу курсу покладено Святе Письмо Старого та Нового Заповітів, основні положення вчення Ісуса Христа та апостолів, художню літературну спадщину видатних українських та світових письменників;
• “Школа подружнього життя” для учнів 9–11 класів та студентів – має підготувати молодь до життя в подружжі.

Також у Міністерстві освіти і науки пояснювали, що “навчальні програми з курсів, що викладаються як курси за вибором та факультативи, можуть реалізовуватися в закладах освіти на підставі рішення педагогічної ради закладу“. Тобто не всі програми релігійного змісту мають обов’язково отримувати гриф МОН, достатньо лише рішення педради.

Крім цього, в електронному реєстрі ІМЗО опубліковані інші програми релігійного спрямування, які зараз на опрацюванні.

А нещодавно МОН надав гриф ще двом навчальним програмам із курсу “Основи християнської етики”:

• для учнів 1–11 класів (автори Сохань Г.С., Гусаков І.М., Гусак М.Є., Пономарьова М.С., Кушнір І.М.);
• та учнів 7–9 класів (автори Жуковський В.М., Самолюк Г.С., Мудрик Л.Є., Павлова О.В., Коваль О.П., Ротченкова Н.І.).

Ознайомитися зі змістом однієї із цих програм уже можна на сайті МОН у переліку курсів за вибором. Автори “Основ християнської етики” для учнів 1–11 класів описують її головні завдання:

• вивчення етичних категорій через моделювання життєвих ситуацій;
• аналіз поведінки героїв біблійних розповідей, художніх творів;
• дискусії та соціальні проєкти;
• проведення заходів доброчинності тощо.

Також пропонують вивчати основні релігійні свята християн, аналізувати десять заповідей Божих та цінність євангельських притч. Автори наголошують, що курс не є уроком релігії й не передбачає залучення здобувачів освіти до релігійних обрядів. Натомість дітей хочуть навчити “полікультурності й полірелігійності суспільства, плюралізму й місця в цьому християнства”.

ЯКІ ІНІЦІАТИВИ З’ЯВИЛИСЯ В РЕГІОНАХ ТА ЧОМУ БАТЬКИ ІНОДІ “ЗА” КЛАСИЧНУ ЕТИКУ

Попри те, що курси духовно-морального спрямування не обов’язкові, у деяких регіонах на рівні обласних чи міських рад ухвалюють додаткові рішення щодо впровадження вивчення таких курсів у школах.

Так, на Рівненщині за рішенням Рівненської обласної ради прийняли нову програму духовно-морального розвитку учнів на 2023–2025 роки. З наступного навчального року (2023/2024) у школах будуть вивчати “Основи християнської етики” (за письмової згоди батьків), а ще планують низку заходів:

• обласну учнівську олімпіаду “Знавці Біблії”;
• всеукраїнську олімпіаду “Юні знавці Біблії”;
• всеукраїнський фестиваль-конкурс “Учитель року предметів духовно-морального спрямування”;
• обласний конкурс фахової майстерності педагогічних працівників “Учитель року” в номінації “Предмети духовно-морального спрямування” (переможці отримуватимуть обласні премії);
• екскурсії духовними святинями краю, фестивалі народного співу.

Або, наприклад, з нового навчального року курси християнської етики вивчатимуть також учні Фастова (Київська область). Фастівська міська рада разом із місцевою Радою церков вважає це важливим завданням сьогодення. Навесні відповідні навчання відвідали 45 вчителів міста, які будуть викладати християнську етику в школах.

Ці уроки так само будуть проводити лише за бажання та письмової згоди батьків. Тобто вимоги освітнього законодавства не порушуються. Та щоразу, коли це питання виноситься в публічну площину, виникають жваві обговорення.

Батьки фастівських учнів у відповідь на заяву міськради писали в соцмережах, що краще б у школах розповідали про принципи безбар’єрності, статеве виховання чи фінансову грамотність. А на релігійні теми з дітьми ліпше говорити в недільних школах, що діють у церквах.

До речі, теми, яким віддають перевагу батьки, входять до обов’язкових предметів “Етика”, “Культура добросусідства” або інших курсів морального спрямування. За Типовою освітньою програмою для 5–9 класів школи можуть обирати один із цих курсів або замінити їх на інтегрований курс “Здоров’я, безпека та добробут”.

На цих уроках діти вивчають безпеку в інтернеті, тайм-менеджмент, важливість роботи в команді, роль цінностей у житті людини тощо. З 5 розроблених та затверджених МОН модельних навчальних програм морального спрямування лише в одній вивчається тема релігії, але дуже оглядово.

Зокрема, у розділі “Мистецтво жити в суспільстві” діти розглядають:

• що таке духовність і релігійність;
• роль віри й релігії в житті людини;
• право на свободу віросповідання;
• повагу до релігійних почуттів віруючих;
• поліконфесійність.

ОСОБЛИВОСТІ РЕЛІГІЙНОГО НАВЧАННЯ ЗА КОРДОНОМ

“Етика і філософія”, “Релігія, культура, етика” або ж просто “Етика” – з такими предметами мали змогу познайомитися наші учні, які через повномасштабне вторгнення виїхали за кордон та навчаються в місцевих закладах освіти.

“Нова українська школа” поспілкувалася з кількома батьками про те, як саме вивчають ці предмети, які теми підіймають та чи подобається це дітям.

Іспанія – спочатку діти знайомляться з обрядами та святами

Донька Вікторії Концевої минулий рік вчилася в першому класі мадридської школи. Оскільки закладом освіти опікувалася місцева католицька громада, у школі був окремий кабінет для молитов, а ще стояла статуя Божої Матері. Як каже Вікторія, це нікого не дивувало, бо в Іспанії не бояться вголос говорити про релігійні обряди або ж молитися в школі.

Після освітньої реформи 2021 року предмет “Релігія” в Іспанії не обов’язковий – усе залежить від рішень окремих громад та шкіл. Так само за нього більше не ставлять оцінок, як це було до реформи. На уроках релігії діти вчать основи, принципи, мораль і обряди певної релігійної конфесії, але здебільшого католицької.

У доньки Вікторії уроки релігії проводила раз на тиждень вчителька-класовод, яка викладала й інші основні предмети (як і наші вчителі в початковій школі). Оскільки донька Вікторії тільки вчить іспанську мову, то розуміла не все, про що йшлося на занятті.

“Як розповідала доня, на уроці сиділи на подушечках, щось писали чи читали, але найбільше їй подобалося, коли давали щось розмалювати. Але загалом донька знає про іспанські календарні свята та обряди. Власне, із цим дітей і знайомили на уроках, бо в першому класі, як і в нас, роблять акцент на читанні та письмі”, – розповідає Вікторія Концева.

Швейцарія – дітей вчать висловлювати та аргументувати свою думку

У швейцарській школі релігію, математику, іноземні мови, хімію теж викладає один і той же вчитель. Про такий досвід розповіла мама двох дітей Ірина Петрів. Її син закінчив у Цюриху 5 клас, а донька – 7.

В обох дітей у розкладі був предмет RKE (Religionen. Kulturen. Ethik) – “Релігія. Культура. Етика”. Для місцевих учнів це обов’язковий урок, який проводять раз на тиждень. Та оскільки він вимагає гарного знання німецької мови (діти багато дискутують та обґрунтовують свої думки, у старших класах читають складні тексти), у перші інтеграційні роки навчання дітей-іноземців можуть звільняти від нього.

Однак син Ірини, Кайл, за власним бажанням відвідував уроки RKE, на яких вивчали:

• різні релігії та культури;
• розбіжності в культурних традиціях та святах;
• паломницькі шляхи (діти вивчали їх та позначали на картах, пакували умовний рюкзак, що б вони взяли із собою в дорогу).

“Тобто цей предмет більше філософський та моральний, а не релігієзнавчий, – додає Ірина. – Діти вчили, що таке щастя, як зробити добрі справи, яким має бути життя і яким я маю бути в житті, як себе покращити. Також їх вчили висловлювати та аргументувати свою думку.

Ніякого заучування норм, правил чи заповідей не було. Загалом синові подобалося на уроках. У нього це породжувало важливі думки та помисли. Він завжди розповідав про них та розпитував ще щось додатково”.

На думку Ірини Петрів, нашій системі освіти справді б підійшов той підхід, коли діти вчать не конкретну релігію, а етику як широке поняття, що включатиме стосунки в родині та суспільстві, знайомство з різними культурами та релігійними традиціями.

Німеччина – пропонує обирати між етикою та релігією

Чимало дискусій та обговорень відбувається на уроках релігії або етики в німецьких школах. Серед цих двох курсів учні обирають один. Як пояснила Лілія Старченко, син якої закінчив 6 клас у місті Ноймаркт (Баварія), релігію викладали вчителі, які є католиками чи лютеранами, а предмет здебільшого обирали місцеві учні. Етику частіше вивчали переселенці, учні-атеїсти та представники інших релігій, наприклад, мусульмани.

Через незнання мови спочатку синові Лілії було складно. Та загалом уроки етики сподобалися, передусім темами, які вивчалися.

“Етика була в розкладі двічі на тиждень. Діти знайомилися з історією олімпійських ігор, дізнавалися, які бувають ще спортивні ігри та їхні правила, готували проєкт про настільні ігри, – описує основні теми Лілія. – Також розглядали, які є типи сімей – маленька (в якій одна-дві дитини) чи велика (якщо кілька поколінь живуть разом). Говорили про одностатеві шлюби, розлучення батьків, родини без дітей та сім’ї з усиновленими дітьми. До речі, домашніх завдань із цього предмета не було. А теми вчили такі, які цікаві сучасним дітям”.

Англія – говорять про веганство, права ЛГБТК та релігійні відмінності

У державній школі графства Корнуолл, де вчився у 7-му класі син Ольги Попадинець, двічі на тиждень вивчали предмет “Етика і філософія”.

До 10 класу це обов’язкова дисципліна для всіх учнів, а далі його можуть обирати як варіативну складову. Викладають курс окремі вчителі етики та філософії.

“Я працюю в цій школі тьюторкою, тож бачила, що вчать учні в інших класах. Під час кожного семестру учні вивчали певну тему: наприклад, один семестр присвятили християнству, інший – ісламу, буддизму чи конфуціанству, – описує Ольга. – Усі релігії вивчаються на однаковому рівні, тобто ніякого нав’язування поглядів немає, що одна релігія важливіша за іншу.

Крім релігії, діти вчили етику як науку, аналізували етичність певних вчинків, розглядали права спільноти ЛГБТК. Навіть вивчали веганство як спосіб життя. Тобто цей предмет дуже різносторонній і має розширити світогляд дитини”.

Як у Швейцарії та Німеччині, на уроках “Етики і філософії” в Британії діти чимало дискутують. Ольга каже, що кілька уроків поспіль діти могли обговорювати проблему вагонетки – уявний експеримент в етиці, коли треба вирішити, як врятувати життя одного чи п’ятьох людей, на яких мчить вагонетка, що втратила керування.

ЧИ МОЖУТЬ БАТЬКИ ВІДМОВИТИСЯ ВІД РЕЛІГІЙНИХ ПРЕДМЕТІВ

Тож за кордоном на уроках релігії чи етики:

• акцент роблять на дискусіях та розвитку в учнів комунікаційних навичок (це часто пов’язано з іншими підходами до навчання);
• додають сучасні теми, приміром, про веганів чи одностатеві шлюби, які так чи так на слуху в дітей;
• паралельно розповідають про різні релігії, відмінності та особливості, не нав’язуючи нікому своїх поглядів (що вимагається і нашим законодавством);
• зазвичай курс релігії, етики чи філософії спонукає дітей до роздумів та пізнання чогось нового.

Власне, розроблені в МОН модельні навчальні програми з етики чи культури добросусідства якраз це і пропонують.

Якщо ж у школі таки обирають курс релігійного змісту, а батьки не хочуть, аби діти його відвідували, то просто не дають на це письмової згоди.

Роман Бондаренко, юрист ГО “БАТЬКИ SOS”, наголошує, що такі уроки мають стояти в розкладі першими або останніми. Якщо ж їх проводять серед навчального дня, батьки можуть писати скарги в управління освіти чи департаменти, звертатися в МОН та до освітнього омбудсмена.

“Батьки мають реагувати на це, бо не може школа нав’язувати певну релігію. Так само обласні чи місцеві ради не можуть ухвалювати рішення про викладання християнської етики чи інших курсів релігійного спрямування. Адже є загальнодержавні навчальні програми, затверджені МОН, у яких християнська етика чи подібні курси не є обов’язковими для вивчення. Без письмової згоди батьків ніхто не може зобов’язати вивчати цей предмет”, – додає Роман Бондаренко.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Титульне фото: колаж “НУШ” із фото focus.ua і churchtimes.co.uk