8 Вересня 2023
16 991
0
“Нова дитина тероризує весь клас – б’ється, плюється, кусається, лається матюками. Що робити іншим батькам? Батьки цієї дитини на контакт йти не хочуть”, – такий лист нещодавно отримала на пошту наша редакція. Ідеться про конфліктну ситуацію в класі, у який прийшов учень з особливими освітніми потребами.
Кожна ситуація індивідуальна та потребує різних сценаріїв вирішення. Але загальні поради від юристів, психологів та освітніх управлінців базуються на вмінні домовлятися, а також на тому, що треба шукати причину, чому дитина зриває урок чи б’є однокласників.
Це командна робота, яку не виконати за один день. І найголовніше в ній – визнати батькам дитини, до якої є зауваження від інших батьків чи вчителів, що проблема є і її треба розв’язувати. Часто саме від готовності батьків працювати з психологами або адміністрацією школи залежить, чи стане комфортно всім учням та чи припиняться зауваження, що “дитина тероризує весь клас”.
Як саме батьки можуть допомогти своїй дитині, “Нова українська школа” розпитала Романа Бондаренка, юриста ГО “БАТЬКИ SOS”, та Інну Князєву, психологиню БФ “Голоси дітей”. З порадами для вчителів, як діяти, якщо в класі є бешкетники, можна ознайомитися тут.
У новому матеріалі читайте:
Чому ж діти бешкетують, капризують і, як здається декому з батьків, заважають їхнім синам та донькам вчитися в школі?
Будь-яка емоційна чи “ненормальна” поведінка дитини має свої причини.
Роман Бондаренко пояснює, що іноді неналежна поведінка учнів може мати ознаки правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення або Кримінальним кодексом України.
Зокрема, може йтися про такі правопорушення:
Проте адміністративна та кримінальна відповідальність за правопорушення настає з 16 років, крім тяжких злочинів (за це відповідають з 14 років).
Якщо малолітньою чи неповнолітньою особою вчиняється булінг, то відповідальність за правопорушення покладається на батьків (це штраф або громадські роботи).
“У будь-якому разі, чи є у вчинках учня склад правопорушення, з’ясовуватиме в ході слідства уповноважена особа Національної поліції України, куди варто спрямувати свою заяву про правопорушення, – додає Роман Бондаренко. – І лише суд визначить покарання та особу, яка нестиме відповідальність (учень, його батьки або ж інші законні представники дитини)”.
Якщо дитина постійно скаржиться, що її булять (ображають словами, штурхають, принижують у присутності інших дітей тощо), для початку варто поспілкуватися з учителем та з’ясувати, що відбувається.
Адміністрація школи зі свого боку має розібратися в ситуації, залучивши до цього комісію з протидії булінгу (докладніше про дії закладів освіти для запобігання цькуванню можна прочитати тут).
Часто батьки розраховують на втручання поліції чи соціальних служб, якщо ситуація в класі не вирішується тривалий час, а хтось з учнів і далі заважає вчителеві проводити уроки чи завдає фізичної шкоди іншим дітям. Роман Бондаренко зазначає, що в законодавстві є чимало ознак, які можуть свідчити, що дитина опинилася в складних життєвих обставинах і справді потребує втручання соціальних служб.
За Законом України “Про соціальні послуги” соціальні служби втручаються, якщо отримують інформацію про ті чинники, які можуть зумовити складні життєві обставини:
Соціальна служба втручається тоді, коли має інформацію про жорстоке поводження з дитиною, яке пов’язане з:
Також соціальна служба реагує, якщо є інформація про загрози життю або здоров’ю дитини, пов’язаної з:
Як йдеться в постанові уряду “Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах”, громадяни (юридичні чи фізичні особи), яким стало відомо про дитину, що перебуває в складних життєвих обставинах унаслідок жорстокого поводження з нею або наявності загрози її життю чи здоров’ю:
“Тобто за наявності однієї з перерахованих обставин вчитель (чи батьки) має підстави звернутися до територіального підрозділу служби в справах дітей. Звернення може бути як усним, так і письмовим із використанням електронних засобів, – додає Роман Бондаренко.
Звернення має бути оформлене належним чином: має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання. За законом “Про звернення громадян” письмове звернення має бути підписано заявником із зазначенням дати”.
Якщо ж є підстави вважати, що проти дитини скоєно злочин або дитина стала його учасником, про це треба повідомити територіальний підрозділ ювенальної превенції.
Завданнями ювенальної превенції серед іншого є:
“Якщо певні вчинки учнів видаються протиправними або ж можуть призвести до протиправних дій, варто заявою повідомити про це місцевий відділ ювенальної превенції Національної поліції. Він зможе вжити профілактичні заходи, скласти протокол про адміністративне правопорушення чи внести дані до єдиного реєстру досудових розслідувань”, – підсумовує юрист.
Отже, такі звернення можуть готувати як батьки, так і вчителі. Та для початку батьки, чиї діти потерпають від кривдника, мають звернутися до адміністрації закладу освіти.
За словами Романа Бондаренка, конфлікти в школах рідко мають ознаки правопорушень, покарання за які передбачено законами. Тож і шляхи розв’язання цих конфліктів найчастіше лежать у професійній педагогічній площині, тобто ініціатором розв’язання конфліктів та куратором цього процесу має бути школа, наголошує юрист.
Нагадаємо, що педагоги мають:
Крім цього, викладач, учитель, класовод, куратор групи, класний керівник, вихователь є відповідальними за збереження життя і здоров’я здобувачів освіти під час освітнього процесу (підпункт 1 пункт 6 розділу IV “Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти”).
Керівник закладу загальної середньої освіти зобов’язаний створювати безпечне освітнє середовище, забезпечувати дотримання вимог щодо охорони дитинства, охорони праці, вимог техніки безпеки (абзац 12 частини 4 статті 38 Закону України “Про повну загальну середню освіту”).
Як підсумовує Роман Бондаренко, педагоги мають можливість оцінити ситуацію неупереджено, залучити всіх учасників конфлікту для його розв’язання і скористатися власним знанням колективу, дитячої психології та послугами шкільного психолога.
“Батьки не мають самостійно “з’ясовувати стосунки” з іншими дітьми чи їхніми батьками, оскільки не мають для цього ані достатніх знань, ані методів впливу, ані повноважень, – зазначає юрист. – Якщо батьки вважають, що один з учнів заважає їхній дитині навчатися чи несе загрозу фізичному здоров’ю, передусім вони мають повідомити про це адміністрацію закладу освіти й вимагати виконання законодавства, а саме: створити безпечні умови”.
Як показує практика, батьки справді звертаються до адміністрації школи й просять врегулювати ситуацію. Часто пропонують перевести “незручних” учня чи ученицю до іншого класу. Як уже наголошував Роман Бондаренко, батьки чи законні представники учнів мають право звертатися до закладу освіти щодо змін, які мають покращити умови навчання їхньої дитини.
За статтею 55 Закону України “Про освіту” батьки мають право:
Та коли батьки просять перевести певних учнів до іншого класу, мають розуміти, що формування класів і груп – це прерогатива керівника закладу освіти (це визначено пунктом 8 статті 12 Закону України “Про повну загальну середню освіту”).
Під час формування класів та груп керівник закладу освіти має зважати на кількість учнів у навчальних приміщеннях, яка має відповідати вимогам санітарного законодавства та не може порушувати права учнів і педагогічних працівників на належні, безпечні та здорові умови навчання та праці (пункт 3 статті 12 Закону України “Про повну загальну середню освіту”).
Тобто керівник закладу освіти може перевести дитину в інший клас на прохання батьків:
Або ж може обґрунтовано відмовити батькам у задоволенні цього прохання. Водночас обов’язково треба врахувати думку батьків дитини та самої дитини, яку вимагають перевести в інший клас.
Часом батьки в класі об’єднуються проти однієї дитини, пишуть скарги на ім’я директора або ж звертаються до ювенальної превенції та соціальних служб, щоб ті звернули увагу на умови виховання та проживання певної дитини й “перевірили” родину. Через це виникає ризик перейти межу від скарг до булінгу.
За словами Інни Князєвої, так часто трапляється, адже в конфліктних ситуаціях легше знайти одного винуватця й образно “закидати його камінням”, ніж знайти компромісне рішення, яке влаштує всіх.
Якщо конфлікти не вирішуються на рівні дітей, варто спілкуватися з вчителем, щоб він допоміг розібратися. Інколи вчитель може не знати, що така ситуація сталася, зауважує психологиня. Вона радить батькам за потреби долучати шкільного психолога.
“Не варто йти відразу до батьків кривдника і влаштовувати конфлікт. Швидше за все це можна владнати саме з допомогою вчителя, який спрацює як медіатор, – веде далі Інна Князєва. – Дуже важлива співпраця батьків та вчителя. Не варто боятися такої взаємодії. Краще спілкуватися з класним керівником як із партнером у питанні виховання дитини”.
Передусім важливо будувати довірливі стосунки зі своїми дітьми.
“Якщо дитина каже, що не може впоратися з якоюсь ситуацією, то можна дати рекомендації, що для цього треба зробити. Наприклад, запитати, що, на думку дитини, могло б статися, якщо когось ображати, штурхати чи кидати ножиці? Якщо такі дії – це відповідь на образу, то варто обговорити з дитиною, як краще реагувати на цю образу, не чіпаючи й не ображаючи інших дітей у класі”, – зазначає Інна Князєва.
“Так формується причинно-наслідковий зв’язок, а дитина бачить, що це не батьки показують свою зверхність, а це її відповідальність за своє ж порушення”, – пояснює психологиня.
“Із дитинства діти прив’язуються до батьків, потім – до вихователя в дитсадку, а в школі таке почуття має виникнути до вчителя, – пояснює Інна Князєва. – Це дає дітям відчуття безпеки. Для цього можна розповісти, що школа – це місце, де діти проводять багато часу. Пояснити, що тут можуть робити зауваження, але треба зрозуміти, чому так сталося. Нехай дитина сама знайде відповідь на це питання”.
На перший погляд, це прості поради, які легко втілити в життя. Звісно, кожен випадок у школі та кожна дитяча історія потребує індивідуального підходу. Та, як мінімум, батьки мають знаходити час та сили, аби вислухати дитину й не ігнорувати її переживання.
Роман Бондаренко, юрист ГО “БАТЬКИ SOS”, спеціально для “Нової української школи”
Інна Лиховид, “Нова українська школа”
Довідково:
Цей матеріал був представлений ГО “Смарт освіта” в рамках Програми сприяння громадській активності “Долучайся!”, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.
Титульне фото: автор – Africa Studio, stock.adobe.com
Обговорення