Теми статті: батькам, вчителям, директорам, дружня школа, російська агресія, учням
28 Вересня 2023
2 388
0
Три завдання – одне рішення. Таку стратегію обрали школярі Куликівського ліцею, що на Чернігівщині. Підлітки комплексно підійшли до вирішення одразу трьох актуальних для своєї громади проблем:
Школярі-учасники проєкту та їхні наставники поділилися з “Новою українською школою” тим, як народилася ідея проєкту, на якому етапі реалізації він знаходиться та що потрібно школярам для масштабування ідеї.
На початку повномасштабної війни, аби дезорієнтувати ворожі війська, жителі Куликівки на Чернігівщині зняли всі вказівники вулиць та населених пунктів у громаді. Після звільнення територій дещо вдалося повернути на свої місця. Однак система навігації в селищі застаріла ще до воєнного стану та не була достатньо інформативною. До того ж у Куликівку приїхало багато нових мешканців з-поміж ВПО. Коли йдеться про пошук ЦНАПу, лікарні, банків та інших соціально важливих установ – для них зрозуміла навігація критично важлива.
Розвʼязок проблеми зʼявився в учнів та учениць Куликівського ліцею. На базі школи команда підлітків запустила проєкт із перетворення пластикових кришечок у нові вуличні покажчики.
За словами підлітків, у селищі немає навіть вказівників до основних об‘єктів: стадіону, лікарні, школи. Назви вулиць теж є не всюди.
Аби пересвідчитися в актуальності ідеї, спершу діти провели онлайн-опитування серед односельців. На питання відповіли 130 мешканців. Виявилося, що людям справді не вистачає нової, зручної навігації:
На додачу в Куликівці подекуди поганий мобільний інтернет, кажуть діти. Онлайн-мапа може не завантажитись у потрібний момент. Або інша ситуація – певна місцевість чи адреса взагалі не відображається. Це типова проблема невеликих населених пунктів. Звісно, люди старшого віку рідко користуються електронними навігаторами, звідси ще одна перевага – фізичні вказівники “працюють” завжди.
“Діти надихнулися проєктом херсонських школярів, які переробляли пластик в адресні таблички. Подумали, що цей метод допоможе й нам вирішити одразу дві проблеми: оновлення навігації та раціональне використання пластику. У нас у громаді з 2018 року відбувається розбірний збір відходів. У населених пунктах уже стоять контейнери для пластику та скла. Матеріал для табличок частково є, але діти продовжують збирати пластикові кришечки, – коментує проєкт Інна Овраменко, учасниця команди від освітян, спеціалістка сектору економічного розвитку Куликівської селищної ради.
Вікторія Бушко, учасниця команди, учениця 10 класу Куликівського ліцею, додає:
“Лишень уявіть: пластик розкладається від 100 до 10 000 років! А це дуже шкодить нашій планеті та екології в цілому. Тому ми вирішили поєднати потрібне громаді з корисним і зробити свій внесок у збереження довкілля. А ще дуже надихнулися першою в Чернігові майстернею з перероблювання пластику – Plastic Fantastic. Судячи з їхнього досвіду, побачили, що в нашої ідеї теж є потенціал, і вирішили діяти”.
Інна Овраменко додає, що під час воєнних дій Куликівська громада стала тим “острівцем”, через який люди мали змогу втекти від окупації. “Та вже з перших днів всю навігацію зняли, й орієнтуватися ставало значно складніше. А зараз, коли на території нашої громади відбувається поступовий процес відновлення та відбудови, рішення зі встановленням табличок є очевидним. Ще одним чинником є розвиток туризму”, – каже Інна.
До 24 лютого 2022 року громада разом із туристичним клубом, який часто влаштовує поїздки велосипедами до навколишніх сіл, розробила п’ять веломаршрутів. Наразі з них виключено села, що знаходилися на лінії розмежування. Попри повномасштабну війну місцеві не полишають мрій про розвиток цих туристичних маршрутів. Оновлення навігації – логічне продовження цієї роботи. Через Куликівку пролягають шляхи до багатьох мальовничих місць Чернігівщини, тож без нових вказівників – нікуди.
Розібратися в темі навігації та її практичного застосування школярам усе літо допомагав дизайнер Олександр Колодько. Діти познайомилися з експертом завдяки участі в освітній програмі для підлітків “План.Дій“. Проєкт об’єднав вісім команд, які працюють над ініціативами з відбудови для рідних громад. Упродовж навчання учасникам надається менторська підтримка профільних фахівців. Раніше “Нова українська школа” вже розповідала про ще одних учасників програми – команду школярів із міста Покров, що створили “Дощолов” для збору прісної води.
Дизайнер Олександра розробляв проєкти з оновлення міського середовища та працював з айдентикою брендів.
Від транспортних схем та логотипів до інтерфейсів застосунків і сайтів – скрізь треба розуміти потреби людей, каже він. Так народжуються правильні дизайнерські рішення.
З цією думкою разом із підлітками Олександр почав аналізувати різні дизайни громадських табличок, шукати доречне втілення для Куликівки. Наприкінці літа їм випала нагода зустрітися особисто та прогулятися селищем. Екскурсію поєднали з дослідженням території. Гуляючи, визначили майбутнє розташування вказівників.
Особливу увагу Олександр радив звернути на перехрестя. На роздоріжжі ми зазвичай дивимося, куди піти далі, і таблички тут будуть дуже помічними.
Робота на місцевості допомогла школярам зрозуміти:
“Тестування в реальних умовах дає якнайкраще розуміння, чи спрацює спроєктоване дизайн-рішення. Перероблений пластик має неоднорідний колір, плюс кришечки різні. Тому, щоб майбутні таблички вийшли достатньо видимими, читабельними й потрібного розміру, краще наживо оцінити вигляд матеріалу“, – каже Олександр.
Водночас діти збирають матеріали для майбутніх табличок. Для цього розвісили в громаді 10 боксів для пластикових кришок.
Такими яскравими “бджілками” прагнуть привернути увагу односельців до їхньої акції. Бокси розмістили в точках Куликівки з найвищим “трафіком”: біля кількох кафе, супермаркету, у парку, біля озера Сільське та поруч із контейнерами для пластику ще в кількох громадських місцях.
Збір триває близько місяця. Як кажуть школярі, найохочіше долучаються діти – частіше, ніж дорослі.
“На етапі збору матеріалу ми зрозуміли, що не всі кришечки нам підходять. Виготовлення табличок – нелегка справа, яка потребує коштів, часу та вмілих рук. До кожної вулиці потрібно підібрати певне розташування табличок, їх мають помічати й пішоходи, і водії. Але добре, що на зв’язку з нами досвідчений дизайнер та команда “План.Дій”, які підказують, на що звернути увагу. Прототипи табличок нам допомогли зробити наші ментори – Марія Тимощук, Антон Трібе та Олена Шульга. Вони замовляли ці зразки в Києві. Їх вийшло дві. Назва вулиці та номер. Матеріал вони знайшли самі. А те, що збираємо ми, запропонували залишити на створені нами таблички”, – коментує Вікторія Бушко.
Якщо ви думаєте, що розробка дизайну – перший етап проєкту, то це зовсім не так. Передусім учням варто було зрозуміти, які є види табличок, що потрібно вказувати на них, окрім адрес, де вони їх зможуть повісити та як виготовляти з доступного пластику. Останнє – особливо важливо. Спочатку школярі хотіли зробити таблички жовтими, щоб їх усі помічали здалеку. Як показує збір, суто жовтого пластику виходить знайти замало. Тому при виготовленні зразків доведеться інакше міксувати кольори.
Софія Никоненко, учасниця команди, учениця 10 класу додає: “З цікавого, що я дізналася для себе – як поєднувати різні кольори, щоб це виглядало гармонійно, які більше пасують, які – ні, який шрифт краще використовувати для вказівників, щоб люди бачили та запам’ятали, де знаходиться, наприклад, лікарня чи стадіон, а де – відділення пошти. Виявляється, для різних потреб можуть знадобитися різні шрифти. А ще цікава особливість пластику. Є такий різновид, що не переробляється взагалі”.
Ще одна учасниця команди, 10-класниця Олена Заїка каже, що багато нового команда дізналася про пластик, коли в школу завітали Plastic Fantastic. “Вони розповіли, що пластик є різних видів, що не все можна переробляти. Люди нам спочатку кидали в бокси все підряд. Але пізніше ми прописали, якого саме різновиду потрібен пластик”, – додає школярка.
Оновлення навігації почнуть із центру Куликівки. Тут розташовано найбільше закладів, до яких приїжджають навіть із сусідніх сіл. Наступний крок – оновити навігацію в інших селах громади від центру й до окраїн, а також встановити нові вказівники на шляху до туристичних місць.
“Діти з такою цікавістю долучаються до розвʼязання проблеми, що робота з ними дуже надихає. Мене вразило, як класно вони підійшли до збору кришечок і до тестування реальних зразків. Помітно велику мотивацію команди втілити проєкт і зробили правильні висновки щодо необхідних кольорів табличок. Їх варто підтримати за амбітність”, – додає дизайнер Олександр.
Наразі школярі мають уже 32 кілограми кришечок. За їхніми підрахунками, цього вистачить на 96 пластин. Зараз учні та вчителі продовжують збирати та сортувати пластик.
А ще – запустили “Спільнокошт” для всіх охочих підтримати їхню ідею. Гроші витратять на оплату послуг із формування 50 перших пластин та купівлю фрезерувального станка. Інструмент хочуть використовувати не лише для виготовлення табличок.
З появою станка підлітки планують заснувати в школі STEM-лабораторію та урізноманітнити уроки трудового навчання. Кажуть, навіть емблему свого закладу освіти хочуть створити (вже “закинули” ідею директору школи). Також планують запрошувати до себе на воркшопи дітей і дорослих із Куликівки та прилеглих сіл.
“Варто розвивати громади, як мінімум, для наших воїнів, щоб їм було куди повертатися. Цей проєкт уже об’єднав нас, школу, учнів та вчителів. І я вважаю, що об’єднує всю громаду. Для нас участь у проєкті – це гарний поштовх вгору, де кожна сходинка важлива. Кожен крок, кожен етап проєкту, це ніби вдих на повні груди, що дає силу йти далі”, – резюмує школярка Вікторія Бушко.
З нею згодна й Софія Никоненко: “Так, у нас війна, але сидіти, склавши руки, не можна. Бо так життя не продовжується, а нам потрібно все потихеньку відновлювати. Почати можна зі своєї громади. Коли наші хлопці та дівчата, які воюють, повернуться додому, то побачать, якою гарною і зручною стала Куликівка. Тому вже зараз ми не сидимо, не панікуємо, а вчимося та працюємо. Ми відбудовуємо нашу країну, відновлюємо наше селище”.
Цей проєкт щонайменше є практичним рішенням відбудови для Куликівки. А далі свій план підлітки пропонують узяти на замітку іншим громадам. Бо вважають так: якщо відновлювати щось – то робити це якісно та сучасно.
Альона Нагаєвщук, спеціально для “Нової української школи”
Фото в тексті: “План. Дій”
Обговорення