“В умовах війни ми не можемо отримати всю інформацію. Цим можна маніпулювати. росіяни це й роблять”: інтервʼю про важливість медіаграмотності

З початку повномасштабного вторгнення росіяни активно використовують дітей в інформаційній війні проти України. Зокрема, велику роль тут мають соцмережі, які “грають” на емоціях молоді, а брак критичного мислення посилює вплив пропаганди. Наслідки від цього можуть бути критичними. Так, нещодавно стало відомо про те, що в Черкасах двоє школярів співпрацювали з російськими спецслужбами та повідомляли про фейкові замінування.

Чернівецьке медіа “Шпальта” спільно з “Новою українською школою” поспілкувалися з Лілією Шутяк, кандидаткою наук із соціальних комунікацій, доценткою кафедри журналістики в ЧНУ імені Юрія Федьковича, яка вже понад 10 років викладає курс “Медіакритика” та залучена до низки популярних проєктів із медіаграмотності.

Фахівчиня розповіла,

• як “невинне” коротке відео в TikTok може транслювати загрозливі російські наративи;
• чому навчати медіаграмотності повинні журналісти, а не вчителі;
• навіщо росіяни інвестують у фейки мільйони доларів.

Далі – пряма мова.

ВІРА В “ОН, ПО ТЕЛЕВІЗОРУ СКАЗАЛИ” – ЗДОБУТОК РАДЯНСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ

Під час війни розуміння того, як працює російська пропаганда, які наративи вона використовує і те, як люди їх сприймають, – дуже важливе. Рівень медіаграмотності в Україні, особливо серед людей старшого віку, є низьким. Частково, передумовою цього є те, що багато з них вірили ще радянській пропаганді й знали: те, що показує телевізор і те, що написано в газеті – правдива інформація. І ця віра в “істинність” медіа залишилася в старшого покоління. Дуже часто молодь теж має довіру до ЗМІ, але не таку глибоку.

З двох-трьох років дитина вже розуміє, що таке телефон чи планшет, як із ним взаємодіями, тому швидше адаптується до інформаційних змін. Відповідно, може більше працювати з джерелами та розуміти, як працює медійна сфера.

Наприклад, сьогодні чимало осіб 18–20 років швидше не вірять інформації, яку отримують в інтернеті. Молодше покоління вже сприймає новини більш критично та, зрештою, може легко перевірити в Google те, у чому сумнівається.

ФЕЙКИ СПРЯМОВАНІ НА ЕМОЦІЇ: ПРО НЕБЕЗПЕКИ TIKTOK ТА INSTAGRAM

З одного боку, сучасні діти мають багато альтернативних джерел інформації та можливостей дізнатися все, що їм цікаво, із соцмереж та різних сайтів. З іншого – через це їх можуть легко використовувати, адже насправді не всі мають високий рівень медіаграмотності. Крім того, підлітки легше піддаються маніпуляціям, якщо їх озвучує людина, якій вони довіряють – відомий блогер, ведучий, актор тощо. Тому батькам варто контролювати, який контент споживають їхні діти, у яких соцмережах проводять час, а також самостійно розібратися з тим, чим цікавиться дитина.

Іноді навіть безневинні, на перший погляд, мультики в YouTube можуть містити завуальовані наративи російської пропаганди. Помітити це можна в процесі спілкування з дитиною. Варто прислухатися до того, що вона говорить, і в разі чого запитувати, де й коли вона це побачила чи почула.

Великий вплив на молоду аудиторію має TikTok і чимало експертів сьогодні говорять про це серйозне й часто недооцінене в Україні джерело поширення фейкової інформації. Ця соцмережа працює так, що відповідно до твоїх уподобань може підкидати як веселі відео з котиками, так і російські програми, де використовують пропаганду.

Між іншим, є представники української молоді, які досі слухають російську музику та дивляться їхні шоу. А маніпулятивний вплив насправді може мати навіть інтерв’ю з російським музикантом зі згадкою “спецоперації” чи іншими наративами. Тож, крім обов’язкових уроків медіаграмотності, важливо пояснювати дітям, як працюють медіа та чому не варто довіряти всьому, що пишуть в Instagram чи Facebook.

Фейки здебільшого спрямовані на емоції (страх, обурення, радість) і це справді добре працює, як для дорослих, так і для дітей. росія активно використовує тему дітей ще з 2014 року, щоб нас налякати, а ще – перемкнути увагу волонтерів із реальної допомоги на емоції. Так, у нашому медіапросторі з певною періодичністю вигулькує інформація про українських дітей, батьки яких загинули через війну, і заклики їх усиновити. Звісно, люди співчувають і хочуть допомогти. Але ми маємо звертати увагу, що навіть такі пости в соціальних мережах насправді можуть мати на меті посилити недовіру до української влади, яка не може забезпечити неповнолітнім належний захист, і створюють велике навантаження на відповідні служби, які цим займаються.

ПРО МЕДІАГРАМОТНІСТЬ ТА ПІЗНАВАЛЬНІ ПРОЄКТИ В СОЦМЕРЕЖАХ

Сьогодні медіаграмотність вийшла на новий рівень – деякі школи запроваджують її як окрему дисципліну, хоч наразі цей курс не є обов’язковим. Однак тут виникає питання, хто викладатиме медіаграмотність, адже людина повинна бути фахівцем. Це не завжди може бути вчителька української мови, літератури чи історії. Бо іноді вони й самі можуть не знати, про що мова.

А якщо, наприклад, залучати журналістів або людей, які працювали в цій сфері, нехай навіть на волонтерських засадах, – це, на мою думку, гарний та ефективний шлях.

З іншого боку, варто зацікавити учнів форматом. Дитина може не слухати уроки медіаграмотності з нудьги, а якщо це будуть водночас веселі й пізнавальні ролики – такий варіант може викликати цікавість. Потрібно пояснювати правила простою мовою, можливо, у форматі тих само коротких відео в TikTok чи сторіс в Instagram. Корисно йти туди, де зосереджена молодь. Дуже важливо, щоб до дитини зверталися авторитетні для неї люди.

“ДІТИ МОЖУТЬ РОЗРІЗНЯТИ ФОТО- ТА ВІДЕОФЕЙКИ НАВІТЬ БЕЗ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ”

Нещодавно в Чернівцях завершився другий цикл воркшопів у межах міжнародного проєкту “House of Memory”. Він відбувався в Музеї історії та культури євреїв Буковини. Я була залучена як лекторка з медіаграмотності та провела 8 воркшопів для школярів із Чернівців, Мамаївців та Лужан на тему “Дискримінація та мова ворожнечі в ЗМІ. Фейкові новини”. У кожному з них узяли участь по 16 учнів 13–17 років. Заняття тривали впродовж цілого дня: діти слухали й дискутували про те,

• що таке дискримінація, мова ворожнечі,
• як створюють фейки і як протидіяти маніпуляціям, зокрема й у соцмережах.

Ми розглядали різні приклади фейків, а наприкінці дня мали обговорення та практичні вправи, де потрібно було поділитися своїми думками від побаченого. Діти навіть створювали меми, що було свіжим поглядом на дезінформацію.

У межах проєкту воркшопи відвідували діти-ВПО, які зараз навчаються в чернівецьких школах, а також закладах Мамаївців та Лужан. Ми спілкувалися про фейки, які поширюють на Сході України.

Одна дівчинка зі Слов’янська з початком повномасштабного вторгнення переїхала до Чернівців зі своєю родиною. Вона розповіла, що її однокласники, друзі та рідні вірили, що “росія визволяє свої території”. І це охоплювало все її оточення. Багато фейків поширювали саме через Telegram-канали та новини на телебаченні.

Цікаво, що молодь не одразу довіряє отриманій інформації. Наприклад, у нас був такий випадок, коли я показувала сюжет 2016 року про крокодилів у Пруті, який свого часу розлетівся в мережі. Й один з учасників воркшопу показав мені скриншот та пояснив, що на відео інший колір води та дерев навколо. Тобто діти сьогодні можуть розрізняти фото- та відеофейки навіть без спеціальної підготовки.

За результатами проєкту ми побачили, що молодь у Чернівцях доволі добре розуміє, як працює російська пропаганда й не сприймає її наративи. Попри те, що це була нова тема й раніше ніхто із цих учнів не вивчав таких предметів. Мені здається, що проводити подібні уроки з медіаграмотності для дітей саме в старшій школі дуже перспективно та важливо.

“РОСІЯНИ ВКЛАДАЮТЬ У ФЕЙКИ МІЛЬЙОНИ ДОЛАРІВ”

З часом фейки стають усе майстернішими й росіяни починають залучати різні канали інформації. Якщо раніше ми могли прочитати їх на сайті, де вони з’являлися періодично й не мали великого резонансу, то з початку повномасштабної війни дезінформації стало дуже багато. Зокрема, тільки для поширення фейків про ситуацію на Каховській АЕС росіяни “вкинули” шість мільйонів доларів. Якщо ми відкриваємо, наприклад, Telegram – там тонна неперевіреної інформації. Фейки можуть виникати, бо деяку інформацію приховують від суспільства. І люди не розуміють повної картини того, що відбувається.

Ми живемо в умовах війни й не можемо мати всю інформацію, яка стосується, наприклад, контрнаступу й того, що відбувається на фронті. Цим можна легко маніпулювати й багато росіян саме це й роблять.

Потрібно докладати все більше зусиль, щоби протидіяти пропаганді сьогодні й робити це на різних рівнях. Для того, щоби пересічна людина розуміла, чому це фейк, а чому – ні, потрібно використовувати різні формати. Також є класний бот “Перевірка|Perevirka”, який створили у “Ґвара медіа”. Їм можна надсилати новини на перевірку, і дізнатися, чи це правда. Так само в Telegram є канал “Центр протидії дезінформації”, де можна прочитати про фейки та їхнє спростування.

Втім, росіяни вкладають кошти не лише в пропаганду в Україні, а й за кордоном. І сьогодні ми бачимо наслідки – як це впливає, наприклад, на Угорщину чи Німеччину й на ухвалення рішень у цих країнах стосовно допомоги українцям. До речі, одним із перших в Україні проєктів із розвінчування фейків, як у нас, так і за кордоном, є “StopFake” від Києво-Могилянської школи журналістики. Цей сайт перекладений 14 мовами. Там можна почитати про фейки та їхнє спростування, зокрема, в іноземних медіа.

Суліковська Олена, спеціально для “Нової української школи”

Цей матеріал був представлений ГО “Смарт освіта” в рамках Програми сприяння громадській активності “Долучайся!”, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.

Титульне фото: автор – Brian Britigan, Behance