Напишіть нам

Всі проєкти

Всі теми

Рольові моделі українських підлітків: хто та як впливає на рішення молоді про своє майбутнє

Що робити після школи? Про роздуми дітей на цю тему йдеться у спільному дослідженні “Світогляд підлітків: рольові моделі, освітні траєкторії та уявлення про майбутнє” аналітичного центру Cedos і громадської організації “Змінотворці”. Воно зосереджене на світогляді, рольових моделях, освітніх траєкторіях та баченні майбутнього українськими підлітками 14–16 років в умовах війни.

Нагадаємо, що медіа НУШ писало про презентацію ціннісного дослідження від “Змінотворців” у матеріалі Як мислить покоління, що дорослішає під час війни. Про те, як інтерпретувати результати дослідження завдяки інтерактивному дашборду, який був створений на основі цих опитувань, писали у тексті Оптимізм, максималізм і пошук простих рішень. “Змінотворці” показали ціннісні вибори українських підлітків. А також ми давали розлоге інтерв’ю з кандидатом біологічних наук, керівником напрямку методології та співзасновником “Змінотворців” Петром Чорноморцем - Їхати чи залишатися? Як підлітки бачать майбутнє України.

Тому нам здається цікавим розповісти вам й про якісний тест, який на основі попереднього кількісного дослідження “Змінотворців” провів аналітичний центр Cedos за допомогою серії з 11 фокус-груп із підлітками віком 14–16 років із невеликих міст, селищ і сіл України, а також тими, хто проживає за кордоном.

Зокрема ви дізнаєтеся про таке:

  • Що є головним бар’єром для планування майбутнього українських підлітків;
  • Кому довіряють і з ким радяться діти щодо професії та планування освітньої траєкторії;
  • Що таке інституційний тиск і як йому можна запобігти;
  • Як змінюються міграційні настрої молоді і від чого це залежить.

Рольові моделі та підтримка: з ними та без них

На презентації дослідження автори наголосили, що для більшості опитаних підлітків рольовими моделями були дорослі з їхнього близького оточення, передусім педагоги та тренери, з якими складаються добрі та довірливі стосунки. Іноді навіть знайомі однолітки, поведінку чи досягнення яких вони вважають гідними наслідування.

Були й приклади відомих людей, яких підлітки знають через медіа або соціальні мережі, історичні постаті. До прикладу, Василь Стус, Маргарет Тетчер чи Стів Джобс.

Критерії, за якими молодь обирає об’єкти наслідування, різноманітні: це й емоційний компонент взаємин, зокрема здатність підтримати підлітків, допомогти в навчанні чи у складних життєвих ситуаціях. Й досягнення: загальна успішність і/або здобутки в кар’єрі, освіті; активна громадянська позиція: волонтерство, популяризація культури, мови. А також особисті якості, такі як оптимізм, веселість, розум, прагнення до саморозвитку тощо.

Цікаво, що частина підлітків зазначали, що взагалі не мають конкретних моделей для наслідування. Зазвичай вони формулювали це просто, як “рольових моделей немає”, в окремих випадках підкреслювали небажання орієнтуватися на інших, як-от “я не хочу бути схожою/схожим на когось”. На думку дослідників, це може вказувати як на відсутність або обмежену кількість позитивних видимих прикладів у найближчому оточенні, так і на несприятливе ставлення до ідеї рольових моделей, прагнення бути абсолютно самостійними.

Обираючи власне коло спілкування, з’ясували аналітики, молодь частіше за все каже про відчуття емоційного комфорту. А риси, які відштовхують підлітків від спілкування, пов’язані передусім із порушенням довіри, неповагою до співрозмовника та небажанням будувати відкриту та рівноправну комунікацію.

Автори аналітичного звіту на презентації проєкту зауважили, що найчастіше підлітки говорять про підтримку з боку родини, передусім батьків, які хочуть для них найкращого. Але інколи це супроводжується певними умовами або обмеженнями.

“Наприклад, батьки могли підтримувати вибір навчання, але наполягати на закладі, що був би розташований ближче до дому або в певному регіоні. В окремих випадках саме позиція батьків змушувала підлітків змінювати свої плани — наприклад, відмовлятися від навчання в іншому місті”, - пояснили на презентації.

Відповіді показують, що підлітки часто перебувають у складній мережі соціальних впливів. Родина, друзі та педагоги можуть водночас виступати джерелами підтримки, порад і прикладів для наслідування, але іноді також стають джерелом тиску або критики. Тож, більшість зізнається, що обирає університети як майбутню освітню траєкторію, саме через схвалення дорослими, тоді як про професійну освіту, швидкий вихід на ринок праці або річну паузу “щоб подумати”, не обирає через брак інформації. Традиційно це не входить у варіанти першого вибору під час профорієнтації.

“Чи усвідомлюють дорослі вагу своїх слів для підлітків?” - запитала під час презентації Влада, одна з учениць курсів від “Змінотворців”. Що викликало неабияку дискусію серед присутніх, зокрема й щодо інституційного тиску, який традиційно вимагає від випускників шкіл негайного однозначного освітнього та професійного вибору, який “на усе життя”. І те, що молодь усвідомлює цей виклик, означає, що час змін вже прийшов. Деякі підлітки розповідали, що вони вже розглядали й інші траєкторії, окрім отримання вищої, фахової передвищої або професійної освіти. Одним із варіантів було взяти рік перерви, що також називають gap year. Але тільки в одиничних відповідях йшлося про чіткий план.

Невизначеність і тривога

Головним бар’єром для планування майбутнього є відсутність контролю через війну, загрозу загострення бойових дій, мінливість безпекової ситуації, економічні труднощі, стан ринку праці та перебої з електроенергією, опаленням і водою.

Тож, вказують дослідники, замість покрокових планів молодь мислить абстрактними категоріями: прагне стабільності, фінансового достатку та самореалізації. Багато підлітків не визначилися щодо конкретного закладу освіти та спеціальності для вступу. Показово, що одним з розповсюджених побажань на майбутнє серед підлітків була стабільність. Вона стосувалася наявності довготривалої роботи та рівня доходу, з яким закриття базових потреб (наприклад, житло, харчування, можливість приділяти час дозвіллю) не потребуватиме додаткових зусиль.

Деякі прямо висловлювали надію на зменшення відчуття невизначеності у майбутньому, а також на можливість прогнозувати й облаштовувати своє життя без відчуття стресу. Для деяких із підлітків, які взяли участь у дослідженні, це прагнення загострювалося через тривожність і відчуття розгубленості, викликаних необхідністю вибрати життєву траєкторію після школи.

Вирішальними факторами для вибору подальшої траєкторії були результати НМТ та розвиток російсько-української війни. Це стосувалося й вибору між навчанням в Україні або за кордоном.

“Хоча багато підлітків головним для себе вважали складання НМТ, при цьому деякі з них не мали визначених планів опісля. Загалом потреба складати іспити викликала у підлітків значний стрес і зводила щоденну активність до підготовки до них”, - підкреслюють автори дослідження.

І знов, повертаючись до інституційного тиску, бажання здобувати вищу освіту частіше за все обумовлювалося уявленням про обовʼязковий етап у житті. Бо без цього, на думку підлітків, неможливий подальший розвиток, отримання роботи своєї мрії та взагалі успішне в професійному плані доросле життя. Але дехто вказував і, наприклад, на можливість поїхати з рідного міста і отримати доступ до більшої кількості можливостей.

“У відповідях підлітків був помітний вплив оточення на їхнє рішення навчатися в університеті та ставлення до вищої освіти загалом: частина з них, пояснюючи своє рішення, використовували фрази “як усі” та “туди всі йдуть”, - пояснюють дослідники.

Взагалі, підлітки часто зізнавалися, що навіть спроби передбачити власне майбутнє змушували їх відчувати тривогу та занепокоєння. Такі емоції були викликані страхом поразки України у війні, ймовірністю тимчасової окупації нових територій Росією та загостренням бойових дій. Деякі відчували, що не мають контролю над розвитком подій.

“Своєю чергою, брак контролю над зовнішніми обставинами, які можуть впливати на життя підлітків, і довга тривалість війни додатково посилювали тривогу та невпевненість у майбутньому”, - констатують дослідники.

Міграційні настрої — залишатися в Україні хочуть вже на 13% менше

Статистика дослідження “Змінотворців” фіксує послідовне падіння частки підлітків, які планують жити, вчитися та працювати в Україні: з 47% у 2023 році до 39% у 2024-му, 37% у 2025-му та 34% у 2026-му (загальне зниження на 13%).

Але у якісному дослідженні від Cedos, у групі підлітків, які під час опитування перебували в Україні, більшість не планувала переїзд за кордон - через патріотизм і відчуття вкорінення у своїй країні та культурі.

“Окрім цього, вагомим фактором, який спонукав підлітків хотіти будувати своє життя в Україні, були люди. На їхню думку, в Україні люди з більшою ймовірністю можуть надати підтримку та допомогу іншим — порівняно з іншими країнами. Підлітки відзначали й інші позитивні якості, наприклад, сміливість, героїзм та рішучість, а також розповідали, що пишаються проживанням в одній країні із такими людьми і відчувають єднання”, - вказують дослідники центру Cedos.

Ділилися учасники опитування і тим, що стало причиною зміни думки. Хтось вирішив залишитися в Україні через посилення в них патріотичних цінностей після початку повномасштабного вторгнення, інші - через небажання розлучатися з близькими людьми та змінювати знайоме середовище. Були також підлітки, які раніше проживали за кордоном або отримували інформацію про такий досвід від членів їхніх родин або друзів.

“Ці підлітки зазначали, що попередньо їхнє бажання виїхати за кордон формувалося з огляду на стереотипні уявлення про життя в інших країнах - наприклад, про вищі заробітні плати та кращий рівень життя, зокрема культурний, соціальний та економічний розвиток. Проте отримавши досвід проживання за кордоном або почувши про нього від близьких, вони змінили думку й вирішили будувати своє майбутнє в Україні”, - додають автори проєкту.

Говорили діти й про такі “плюси” проживання в Україні, як “зона комфорту”, високий рівень сервісів порівняно з іншими державами. Деякі вважали рішення залишитися в Україні більш вигідним для них: за кордоном на ринку праці вони можуть опинитися у менш вигідному становищі через брак знань про культурний контекст і нижчий рівень володіння мовою, а в Україні присутній кадровий голод у деяких сферах і демографічна криза.

Деякі розглядали можливість тимчасового виїзду за кордон — у рамках навчання за обміном, заробітків і подорожей. Частина опитаних планували приймати остаточне рішення залежно від того, як розгортатиметься хід повномасштабної війни, а також з огляду на стан економіки України після завершення бойових дій.

На двох фокус-групових дискусіях з підлітками, які проживали та навчалися за кордоном, результати були дещо іншими. Підлітки, які перебували поза межами України, переважно планували продовжувати навчання після школи у закордонних закладах освіти.

Частина підлітків планували залишитися за кордоном принаймні на певний період після завершення навчання, розпочати пошук роботи та побудову кар’єри після завершення здобуття вищої освіти або професійної спеціальності за кордоном.

Але й для цієї групи рішення про повернення до України значною мірою залежало б від того, як розвиватиметься перебіг повномасштабної війни. Хоча були й ті, хто взагалі не планував повертатися до України, розглядаючи лише короткострокові візити. Бо, на їхню думку, оплата праці та рівень життя за кордоном є вищими, тому вони з більшою ймовірністю змогли би знайти високооплачувану роботу та мати стабільність.

Тож, підсумовуючи результати дослідження, автори підкреслюють необхідність системного створення на різних рівнях правильної і ефективної взаємодії між підлітками та дорослими, які є важливими для них. Від індивідуалізації, систематизації та надання практичної спрямованості профорієнтаційній роботі, яка не тільки допомагає визначитися з пріоритетами, а й знімає зайву невротизацію через невизначеність та тривогу, до зміни способів впливу на подальшу освітню траєкторію дитини — з практики нав’язування на систему підтримки та залучення. Ці принципи мають стати тим фундаментом, на якому зокрема можна будувати різні стратегії, які дозволять втримувати та повертати молодь в Україну.

Фото зі сторінки аналітичного центру Cedos у Facebook

 

Матеріали за темою

Обговорення