Зарахування/переведення дитини з ООП, скасування висновку ІРЦ та заміна асистента – відповіді на питання батьків

“Нова українська школа” продовжує відповідати на питання читачів, які стосуються законодавчого регулювання тих чи тих освітніх процесів.

Сьогоднішня добірка присвячена питанням від батьків щодо навчання дітей з ООП. Зокрема, у новому юридичному розʼясненні розповідаємо про таке:

• чи можна зарахувати учня в інклюзивний клас посеред навчального року, а не з 1 вересня;
• що потрібно, аби перевести дитину з інклюзивного класу;
• як “переглянути” комплексну оцінку дитини;
• чи можна створювати інклюзивні класи в санаторних школах;
• що робити, якщо керівник закладу освіти відмовляється зарахувати на навчання дитину з ООП;
• хто має замінити асистента дитини, коли він, наприклад, хворіє.

1. Чи можна перевести учня на інклюзивну форму навчання посеред навчального року, а не з 1 вересня?

Закон України “Про освіту” зобов’язує адміністрацію відкрити інклюзивний клас у разі звернення до закладу освіти учня з особливими освітніми потребами:

“У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків заклад освіти утворює інклюзивний клас та/або групу в обов’язковому порядку” (частина 2 статті 20 ЗУ “Про освіту”).

Водночас жоден підзаконний акт не встановлює часовий проміжок, коли саме мають звертатися батьки чи учень – це може бути й перед навчальним роком, і посеред навчання. Усе залежить від того, коли буде отриманий відповідний висновок інклюзивно-ресурсного центру.

Тобто фактично батьки дитини можуть звернутися в будь-який момент і адміністрація закладу освіти зобов’язана прийняти ці документи та організувати якнайшвидше всі необхідні умови. Зокрема, “… команда протягом двох тижнів із початку навчання складає його індивідуальну програму розвитку…”, яка “підписується всіма членами команди, одним із батьків (іншим законним представником) учня та затверджується керівником закладу освіти”. Про це йдеться в пункті 10 “Порядку організації інклюзивного навчання в закладі загальної середньої освіти”.

2. За яких умов учня з інклюзивного класу можна перевести у звичайний?

Інклюзивний клас створюють у випадку, якщо до закладу освіти звернулися батьки (законні представники) учня з особливими освітніми потребами. Якщо ж дитина більше не потребує підтримки під час навчання, а в класі більше немає учнів з особливими освітніми потребами – клас перестає бути інклюзивним.

Що стосується учнів інклюзивного класу, які не мають потреби в підтримці під час навчання, то батьки чи законні представники учнів мають право звертатися до закладу освіти щодо змін, які покликані покращити умови навчання для їхньої дитини. Зокрема, стаття 55 Закону України “Про освіту” визначає права й обов’язки батьків здобувачів освіти, серед яких право:

• “захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти;
• звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти;
• обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти”.

Проте формування класів і груп – це компетенція виключно керівника закладу освіти: “Учні розподіляються між класами (групами) керівником закладу освіти”. Про це йдеться в частині 8 статті 12 Закону України “Про повну загальну середню освіту”.

При формуванні класів та груп керівник закладу освіти керується пунктом 3 статті 12 цього Закону, а саме:

“Кількість учнів у навчальних приміщеннях закладів освіти має відповідати вимогам санітарного законодавства та не може порушувати права учнів (педагогічних працівників) на належні, безпечні та здорові умови навчання (праці)”.

Отже, керівник закладу освіти може перевести дитину в інший клас на прохання батьків, якщо це відповідатиме умовам (наповнюваність класу, санітарні вимоги), або ж обґрунтовано відмовити батькам у задоволенні цього прохання.

3. Директор санаторної школи відмовляє в прийнятті на навчання за інклюзивною формою. Аргументує це тим, що в санаторних школах інклюзія не передбачена законодавством України, пропонує шукати інший заклад освіти. Чи це правда?

На жаль, законодавство із цього питання не містить однозначної відповіді. Згідно з пунктом 1 Положення про санаторну школу: “Санаторна школа є закладом загальної середньої освіти з відповідним профілем для дітей, що потребують тривалого лікування, який забезпечує здобуття загальної середньої освіти та відновлення і зміцнення здоров’я учнів (вихованців), а також надання їм медичної допомоги”.

Тобто, санаторна школа – заклад загальної середньої освіти, куди зараховують дітей із відповідними захворюваннями.

Втім, нагадаємо, що відповідно до Закону України “Про повну загальну середню освіту”, заклади загальної середньої освіти зобов’язані створювати інклюзивні класи в разі звернення батьків дитини з ООП: “Заклади загальної середньої освіти на підставі письмових звернень батьків дітей з особливими освітніми потребами утворюють інклюзивні та/або спеціальні класи в порядку, визначеному законодавством” (частина 1 статті 26 Закону України “Про повну загальну середню освіту”).

На санаторні школи також поширюється дія Порядку організації інклюзивного навчання, адже в переліку закладів, на які дія цього Порядку не поширюється, санаторних шкіл немає:

“Дія цього Порядку не поширюється на спеціальні класи закладів загальної середньої освіти, спеціальні школи та навчально-реабілітаційні центри, крім інклюзивних класів зазначених закладів освіти, створених на період воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду)” (абзац 3 пункту 1 “Порядку організації інклюзивного навчання в закладах загальної середньої освіти”).

Тобто, виходячи з наведених вище норм, санаторна школа має створити інклюзивний клас у випадку звернення батьків (законних представників) учнів з ООП.

Хоча Положення про санаторну школу, яким керуються вказані заклади у своїй діяльності, не вказує на можливість створення інклюзивних класів, проте й не забороняє. Отже, є всі підстави вважати, що санаторна школа, як заклад загальної середньої освіти, не лише може, а й зобов’язана відкрити інклюзивний клас у випадку звернення учня, який має особливі освітні потреби.

4. У класі є одна дитина на інклюзивному навчанні й директор категорично відмовляється прийняти ще одну дитину на інклюзію. Що робити? Чи має право школа відмовити в інклюзивному навчанні?

Зарахування та переведення учнів до закладу освіти відбувається відповідно до “Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти”.

Згідно із цим документом, “зарахування дітей до початку і впродовж навчального року здійснюється виключно на вільні місця. Після зарахування дітей до закладу освіти їх розподіл між класами відбувається в межах нормативу наповнюваності класів, визначеного Законом України “Про загальну середню освіту”. Зарахування дитини з особливими освітніми потребами до інклюзивного чи спеціального класу (з його утворенням у разі відсутності) здійснюється на підставі доданого до заяви про зарахування висновку про комплексну (чи повторну) психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини (чи витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації)“ (абзац 3 пункту 6 “Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти”).

Закон “Про повну загальну середню освіту” визначає:

“Кількість учнів у класі (наповнюваність класу) державного, комунального закладу освіти не може становити менше 5 учнів та більше:

• 24 учнів, які здобувають початкову освіту;
• 30 учнів, які здобувають базову чи профільну середню освіту”.

Про це йдеться у 2 частині статті 12 Закону “Про повну загальну середню освіту”. Втім, варто зауважити, що під час воєнного стану дія положень цієї статті закону зупинена.

Щодо максимальної кількості дітей з особливими освітніми потребами в кожному класі, то норми, визначені законодавством, теж не діють у період воєнного стану: “У період воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду) гранична кількість учнів з особливими освітніми потребами в інклюзивних класах, визначена цим Порядком, не застосовується. Заклад освіти не може відмовити в організації інклюзивного навчання учня з особливими освітніми потребами та створенні інклюзивного класу” (абзац 5 пункт 6 “Порядку організації інклюзивного навчання в закладі загальної середньої освіти”).

Для поновлення порушеного права на освіту дитини з особливими освітніми потребами варто звернутися зі скаргою до управління (департаменту) освіти місцевої влади.

5. В ІРЦ нам відмовляють у знятті інклюзії. У нас є заключення від психіатра, що дитина здорова. Що робити в такому випадку?

Батьки або законні представники учня/учениці, які не згодні з висновком про комплексну оцінку розвитку дитини, мають право на проведення повторної оцінки. Таке право гарантує пункт 35 Положення про інклюзивно-ресурсний центр:

“У разі коли батьки (один із батьків) або законні представники особи з особливими освітніми потребами не погоджуються з висновком про комплексну оцінку, вони можуть звернутися до відповідного структурного підрозділу з питань діяльності інклюзивно-ресурсних центрів органів управління освітою для організації проведення повторної комплексної оцінки“.

Другий абзац пункту 35 цього Положення чітко зазначає, що проведення повторної комплексної оцінки має бути організовано відповідним структурним підрозділом управління освітою впродовж 10 днів із дня звернення батьків. Місце проведення комплексної оцінки має бути попередньо погоджено з батьками (законними представниками) дитини.

Участь батьків (чи законних представників дитини) при проведенні комплексної оцінки є обов’язковою (пункт 17 Положення про інклюзивно-ресурсний центр).

Для проведення повторної комплексної оцінки батькам потрібно подати відповідну заяву до управління освітою та додати до неї наступні документи:

• копії документів, що посвідчують особу батьків (одного з батьків) або законних представників;
• копію свідоцтва про народження дитини;
• копію висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини.

Про це йдеться на сторінці 2 Методичних рекомендацій щодо організації психолого-педагогічного консиліуму для проведення повторної комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини.

6. Що робити, якщо асистент дитини захворів? Хто зобов’язаний знайти йому тимчасову заміну, щоб не переривати навчання дитини з ООП?

Асистент дитини не є працівником закладу освіти, не призначається керівником закладу. Відповідно, на нього не поширюються норми законодавства, які регулюють тимчасові заміни педагогічних працівників.

Асистент учня (дитини) – це цілковита зона відповідальності батьків (чи законних представників дитини):

“Асистентом учня (дитини) може бути один із батьків (інший законний представник) здобувача освіти, уповноважена ними особа або соціальний робітник, який надає соціальну послугу супроводу під час інклюзивного навчання” (абзац 2 пункту 3 “Умов допуску асистента учня (дитини) до освітнього процесу для виконання його функцій та вимог до нього”).

Тож саме батькам визначати, хто буде допомагати дитині під час навчання у випадку вимушеної відсутності постійного асистента дитини.

Роман Бондаренко, юрист ГО “БАТЬКИ SOS”, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: авторка – Iryna Imago, shutterstock.com

Довідково:

Цей матеріал був представлений ГО “Смарт освіта” в рамках Програми сприяння громадській активності “Долучайся!”, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.