Відновлення навчання на деокупованих територіях: основні проблеми й потреби шкіл, а також пропозиції для їх розв’язання

Одним із найважливіших завдань для України в сфері освіти є відновлення навчання на деокупованих територіях. Здобутки громад у цьому напрямі можуть слугувати цінним досвідом для тих регіонів, які ще знаходяться в тимчасовій окупації або готуються відновлювати навчання.

В Офісі освітнього омбудсмена Сергія Горбачова розповіли, що ГО “Центр інноваційної освіти “Про.Світ” упродовж червня – липня 2023 року провела дослідження про стан і аналіз потреб ЗЗСО після деокупації шляхом глибинних інтерв’ю, опитування та фокус-груп з освітніми управлінцями, педагогами й батьками.

Ознайомитися з повним текстом дослідження можна нижче або за посиланням.

Загалом, дослідження охопило деокуповані території 7 областей України:

• Запорізької;
• Київської;
• Миколаївської;
• Сумської;
• Харківської;
• Херсонської;
• Чернігівської.

В Офісі освітнього омбудсмена зазначили, що досвід відновлення навчання на деокупованих територіях значно різниться залежно від регіону, типу населеного пункту, рівня безпеки, кількості учнів, ступеня пошкодження шкільних приміщень, тривалості тимчасової окупації, наявності автономії, можливостей громади, а також державної та зовнішньої допомоги.

Публікуємо текст, створений офісом освітнього омбудсмена, майже в незмінному вигляді.

За даними аналітичного звіту, середня загальна оцінка ступеня відновлення навчання у закладах освіти на всіх деокупованих територіях складає 7,58 бала за 10-бальною шкалою (10 балів – заклад освіти повноцінно функціонує в очному форматі, 1 бал – не функціонує).

Зокрема, освітній процес меншою мірою відновлено у школах Чернігівської області (середня оцінка – 6,19 бала).

А найгірший стан приміщень ЗЗСО спостерігається в Запорізькій області – 5,36 бала (середня оцінка на деокупованих територіях – 6,63).

ОСНОВНІ ПОТРЕБИ ШКІЛ НА ДЕОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

За даними аналітичного звіту, найбільш гострими потребами ЗЗСО на деокупованих територіях освітяни вважають, зокрема, створення чи облаштування укриттів, усунення фізичних пошкоджень будівель і наявність засобів.

У відсотковому співвідношенні рівень потреб розподілився так:

• створення чи облаштування укриттів для убезпечення учасників освітнього процесу під час активних бойових дій та/чи ракетних обстрілів – 50,3%;
• усунення фізичних пошкоджень будівлі й інших інфраструктурних об’єктів – 30,5%;
• наявність засобів для навчання (ноутбуків, планшетів, підручників тощо) – 29,2%;
• наявність достатньої кількості учнів для повноцінного укомплектування класів – 25,8%;
• своєчасне і повне покриття витрат, зокрема, на заробітну плату – 21%;
• забезпечення закладу освіти підключенням до оптоволокна та роботи під час ймовірних відключень електроенергії – 16,2%;
• організація належної психоемоційної підтримки усіх учасників освітнього процесу – 12%;
• створення чи відновлення можливостей для позашкільної діяльності (гуртки, секції тощо) – 8,8%;
• забезпечення закладу освіти належною кількістю педагогічних кадрів – 6,9%;
• забезпечення організованого підвозу дітей і працівників закладу – 5,2%;
• налагодження контакту з батьками для організації оптимального освітнього процесу – 5,2%;
• відновлення втрачених документів – 4,6%;
• належна комунікація з органами управління освітою – 4,3%.

ПРОБЛЕМИ ШКІЛ НА ДЕОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Крім того, під час дослідження, учасники фокус-груп визначили такі проблемні напрями діяльності ЗЗСО на деокупованих територіях:

• взаємодія з різними інституціями (органи державної і місцевої влади, громадські організації, міжнародні фонди, громада тощо);
• несвоєчасність, незрозумілість, непрозорість управлінських рішень як на рівні області, так і на рівні державних органів влади, що ускладнює, а часто й унеможливлює ухвалення управлінських рішень на місцях;
• напрацювання, розуміння, широке обговорення і пояснення, а також адекватне використання нормативно-правової бази щодо організації навчання на деокупованих територіях;
• освітні втрати й розриви: інструменти їхньої діагностики й оцінки, можливості подолання не тільки академічних розривів, а й психологічних і організаційних втрат;
• визначення оптимальної форми навчання з урахуванням можливостей закладу і побажань батьків та організація навчального процесу;
• відновлення будівлі школи, укриття й матеріально-технічної бази;
• створення та підтримка безпечного освітнього середовища, як з точки зору фізичної, так і інформаційної та психологічної безпеки;
• кадрові питання (пошук фахівців, готових працювати в школі; зменшення кількості освітян через масовий відтік кадрів за кордон (особливо вчителів іноземних мов) і в західні, відносно безпечніші регіони України; відсторонення тих, хто співпрацював з окупаційною владою і має відповідне судове рішення тощо);
• питання гідного фінансового забезпечення (своєчасна виплата заробітних плат, гідна заробітна плата, фінансові потреби на відновлення будівель і матеріально-технічної бази);
• формування зрозумілої та прозорої системи організації освітнього процесу з урахуванням досвіду взаємодії з окупаційною владою як освітян, так і учнів та їхніх батьків;
• необхідність запобіганню внутрішньогрупових конфліктів і загострення конфронтації.ПОТРЕБА В ДОПОМОЗІ ЮРИСТІВ ДЛЯ ПРОВАДЖЕННЯ ІНШИХ ВИДІВ ФІНАНСУВАННЯ ШКІЛ НА ДЕОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

За даними аналітичного звіту, для освітян на деокупованих територіях важливими також залишаються отримання юридичної консультації та підтримки від фахівців, що спеціалізуються на питаннях освіти, а також налагодження зв’язків з органами місцевої влади й державним казначейством.

У межах цього питання, фокус-групи напрацювали такі механізми залучення коштів для відновлення школи й матеріально-технічної бази:

• залучення можливостей благодійних організацій, фондів, донорів;
• залучення волонтерів як серед батьків, так і загалом серед мешканців громади, а також волонтерів інших громад і навіть країн;
• створення благодійного фонду школи;
• створення в ЗЗСО певної форми соціального підприємництва для подальшого продажу товару чи продукту.

А для розширення можливостей додаткового фінансового стимулювання вчителів пропонують використовувати переваги участі в міжнародних проєктах і розширення автономії закладів, зокрема, фінансової.

УКРАЇНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ

Відповідно до результатів дослідження, для відновлення українського навчання на деокупованих територіях у частині громад є необхідність українізації освітнього простору, яка передбачає три ключові напрями роботи:

1. забезпечення україномовного спілкування в позаурочний час, що охоплює проведення виховних заходів українською мовою;
2. створення додаткового україномовного контенту: проведення спільних заходів з батьками (наприклад, брейн-рингів) з вивчення української мови; вивчення звичаїв і традицій українського народу через ігри, обряди, страви тощо;
3. Плекання любові й поваги до всього українського: використання сучасної української музики на перервах, дискотеках, в укриттях; проведення екскурсій по Україні, у різні громади, онлайн-зустрічей з видатними українцями тощо.

Розв’язання цих завдань передбачає залучення батьків до вивчення української мови й побутового спілкування нею, а також створення або існування внутрішнього нормативного документа, який регламентує повністю україномовне спілкування в школі, зокрема, на перервах. Крім того, у ЗЗСО пропонують упровадити систему стягнень і доган учителям за недотримання норм спілкування державною мовою.

ШЛЯХ ДО ВІДНОВЛЕННЯ ОСВІТИ НА ДЕОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

За даними аналітичного звіту, переважна більшість респондентів вважає основою для нормального розвитку освіти гарантування безпеки учасникам освітнього процесу. Близько половини опитаних (51%) переконані, що бойові дії, обстріли або інші суттєві порушення вимог безпеки є найбільшою перешкодою для відновлення діяльності закладів освіти та освітнього процесу після деокупації.

Зокрема, учасники дослідження виділили 9 основних кроків для створення безпечного освітнього середовища:

• розроблення й запровадження в ЗЗСО чітких процедур реагування на поведінку учасників освітнього процесу в надзвичайних ситуаціях;
• інформування (інструктаж) учасників освітнього процесу щодо протоколів безпеки;
• застосування заходів мінної безпеки із залученням працівників ДСНС, інформування учасників освітнього процесу про правила мінної безпеки;
• навчання членів педагогічного колективу основам надання першої домедичної допомоги;
• навчання педагогічних працівників основам емоційної саморегуляції, особистої стійкості;
• розвиток партнерства з батьками;
• перегляд антибулінгової політики відповідно до умов воєнного часу з урахуванням різного досвіду проживання війни;
• забезпечення адаптаційних заходів на початку навчального року;
• забезпечення гнучкості ЗЗСО з урахуванням перспективи термінових вимушених змін у способах організації освітнього процесу.

Читайте також: “Чи мають право керівники шкіл і садочків не пускати батьків до закладів освіти: роз’яснення від освітнього омбудсмена”.

Титульне фото: “НУШ”