У школі на Львівщині відкрили виставку про московську царицю? Коментар для НУШ від директорки школи

У мережі розгорнувся скандал через відкриття шкільної історичної виставки в селі Муроване, що поблизу Хирова (Львівська область). Зокрема, йдеться про те, що експозиція нібито була присвячена вшануванню родини Мнішек, а точніше Марини Мнішек, польської шляхтички, яка народилася в цьому селі й згодом стала московською царицею.

Про це на своїй Facebook-сторінці повідомив військовослужбовець 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Антон Петрівський.

Петрівський також оприлюднив фото портрета Марини Мнішек зі шкільної виставки. Він додав, що в закладі освіти “не посоромилися гордо написати”, що жінка була “московською царицею й дружиною московського царя”.

“Безперечно, цим питанням повинна зайнятися Служба безпеки України. Усі, хто причетний до відкриття цієї виставки, мають отримати підозри”, – вважає військовий.

За словами Антона Петрівського, під час церемонії відкриття виставки “палили свічки й молилися за московську царицю”.

На думку військового, шкільний простір можна було присвятити українським постатям – уродженцям цих земель, які боролися за незалежну Україну. “Але ми підходимо до глобальної проблеми. У нас відсутня політика національної пам’яті державотворення в школах. Українські діти досі не розуміють, для чого їм українська держава й хто за неї боровся в різні періоди нашої історії. Ми маємо навчитися вшановувати нашу українську національну еліту”, – додав Петрівський.

Коментар директорки гімназії

У коментарі “Новій українській школі” директорка Мурованської гімназії Віра Турій розповіла, що насправді подія стосувалася відкриття “краєзнавчо-історичного музею-світлиці”, де розміщені стенди й про гімназію, її першого директора, про історію села, побут мешканців регіону, а також про воїнів УПА.

“Ми згадали й Марину Мнішек, тому що це наша історія, яка була 400 років тому. Тут, у Мурованому, є руїни замку її родини, дві церкви, до якої вони їздили, паркова алея тощо”, – стверджує директорка.

Віра Турій також розповіла, що свічка, про яку йдеться в дописі військовослужбовця, стояла перед образом Богородиці, а її запалення відбулося на честь відкриття експозиції. За словами директорки, у сценарії заходу, присвяченому історично-краєзнавчій світлиці, не було жодного слова про Марину Мнішек.

“Свічку запалюють, коли освячують будь-яке приміщення, будинок чи хату. Ми запалили свічку перед образом Богородиці. І це було посвячення того приміщення. […] Як люди можуть таке коментувати, коли вони тут не були, того не чули й не бачили”, – додала директорка.

У своєму коментарі “НУШ” Віра Турій зазначила, що після резонансу в мережі, школу підтримали українські письменники й письменниці, серед яких, наприклад, Лора Підгірна (з Кам’янця-Подільського).

Директорка Мурованської гімназії також зазначила, що ніхто не може змінити історію й перекреслити те, що було раніше, зокрема, й народження на території села, де розташований заклад освіти, Марини Мнішек.

Крім того, за словами Віри Турій, у школі, яку вона очолює, дбають про патріотичне виховання учнів. Зокрема, у закладі є портрети кожного воїна-уродженця Хирівської громади, який загинув. А заклад освіти активно підтримує українських захисників і захисниць.

“Ми нормальні люди, які працюють у міру своїх сил і в повну міру за патріотичне виховання”, – резюмувала вона.

Довідково:

За даними “Шевченківської енциклопедії”, Марина Мнішек (бл. 1588 – весна 1615) – представниця магнатського роду Речі Посполитої 16-18 століття й дочка сандомирського воєводи Єжи (Юрія) Мнішека.

Вона познайомилася зі Лжедмитрієм І під час його перебування в Самборі (1603), а в листопаді 1605 року в королівському замку Вавель відбулися заручини Марини зі Лжедмитрієм І через посередництво його посла А. Власьєва. Після чого Мнішек вирушила до москви.

У травні 1606 року, під час повстання в москві, Лжедмитрія І було вбито, а Марина була змушена зректися царського титулу, за що їй дозволили повернутися на Батьківщину (у липні 1603).

Однак вона опинилася в Тушині, де за свого чоловіка, котрий нібито врятувався, визнала Лжедмитрія ІІ. Після його загибелі (1610 рік) зійшлася з подолянином, козаком Іваном Заруцьким, і висунула претензії на московський престол для свого сина Івана (народився в січні 1611 року). Зазнавши поразки, Марина Мнішек із Заруцьким утекла до Астрахані, а в травні 1614 року – до яїцьких козаків, котрі видали втікачів Михаїлу Романову. Заруцького та її сина Івана стратили в москві, а саму Марину, за однією з версій, ув’язнили в башті Коломенського кремля, де вона й померла.

Читайте також: “Mom I See War Museum”: в Україні створили музей дитячих малюнків часів війни”.

Титульне фото й фото в тексті: Антон Петрівський