Теми статті: батькам, вчителям, освітні втрати, якість освіти
7 Серпня 2024
2 406
0
“Питань від учнів на кшталт: “Де я буду це використовувати в житті?” я жодного разу не чула”, – так відгукуються вчителі проєкту “Тепер я знаю” від ГО “Смарт освіта” про учасників літнього курсу проєкту. А ще педагогині розповідають, що й самі багато чого навчилися від дітей: наприклад, як працювати зі зворотним звʼязком, як адаптувати методичні матеріали під кожного учня і кожну ученицю та як мотивувати дітей до навчання.
Що ще отримали від проєкту самі вчителі-учасники? Аби це дізнатися, ми поспілкувалися з викладачками курсу та розпитали про їхній досвід участі в проєкті та емоції, які вони заберуть із собою.
Ірина Калітовська – вчителька української мови та літератури. Пані Ірина з проєктом “Тепер я знаю” вже третє літо. Каже, що ця робота для неї – не лише про навчання дітей, а і про можливість для власного розвитку, опанування технологій та вдосконалення методик.
“Для мене ці діти, які навчалися влітку, – герої. Їхні теплі усмішки, побажання “спокійного неба”, “тихого вечора”, й оте незмінне “дякую за урок” свідчили про важливість нашої праці”, – ділиться Ірина Калітовська.
“Також я пригадую історію, як одного разу, коли я проводила урок із кавʼярні, до мене підійшов військовий, який приїхав у відпустку, і запитав, для кого я проводжу заняття. Я розповіла про проєкт, про дітей, які через освітні втрати навчаються влітку, запросила до короткого слова. Звичайно, й учні, та й сам військовий були зворушені цією короткою зустріччю”, – розповідає учителька.
Ірина Покулита – вчителька математики з Дніпра. Вчителює пані Ірина вже 16 років, а паралельно завжди шукає освітні проєкти, де може бути корисною та допомогти учням надолужити освітні втрати.
“А ще мені сподобався акцент на прикладне використання знань учнівством – завдання складені так, щоб отримані знання одразу були застосовані. Питань від учнів на кшталт “Де я буду це використовувати в житті?” я жодного разу не чула. І ще, сама організація навчального матеріалу – тест, у який можна вкласти додаткові роз’яснення і теоретичний блок, й одразу ж вправи на їх застосування. Це для мене знахідка!
Плюс ще й у тому, що завдяки такій організації матеріалів, учні й учениці можуть навчатися самостійно, адже навігація дуже проста і зрозуміла. Частина учнівства так і робила, а я для них складала траєкторію руху й коригувала в складних місцях. Така свобода вибору – рухатися самостійно чи під керівництвом – значно полегшує процес навчання”, – розповідає учителька.
“Мені загалом сподобалася організація роботи в проєкті. Усе було продумано – спочатку знайомство вчителів із платформою, пояснення що й до чого. Не забули й про психологічний компонент – лекція від Світлани Ройз була дуже помічна. Упродовж хвилі – підтримка від організаторів, яка просто як швидка допомога рятувала від усього на світі: від вимкнення світла і відсутності зв’язку до термінового розвʼязання проблем із входом дітей на платформу, комунікації з батьками й багато іншого”, – ділиться Ірина Покулита.
Оксана Лісняк – учителька української мови та літератури, родом із тимчасово окупованого Мелітополя (Запоріжжя), зараз мешкає в Івано-Франківську. Пані Оксана працює вчителькою вже майже 30 років, вважає це своїм покликанням, тому постійно вдосконалюється.
“Навчання і методики вразили мене інформативністю, цікавими текстами, різноманітністю методів навчання, сучасністю – усе це дало змогу зацікавити дітей. Крім того, я навчилася більш ефективно використовувати зворотний зв’язок від учнів та коригувати свою роботу. Наприклад, завдяки опитуванням я з’ясовувала, які теми викликають у дітей найбільші труднощі, і змогла приділити їм більше уваги”, – розповідає вчителька.
Вона почала ставити запитання, висловлювати свою думку, а наприкінці одного з уроків поділилася, що їй дуже подобається такий формат, бо вона почувається впевненіше й може висловитися без сорому.
Цей момент став для пані Оксани справжнім відкриттям і продемонстрував, що такий формат навчання може стати поштовхом для розвитку кожної дитини.
“Що мене зачепило:
Що залишилося зі мною:
Я впевнилася, наскільки важливо для кожного учня і кожної учениці відчувати підтримку та повагу від вчителя. Це має бути один з основних принципів педагогічної роботи кожного викладача”, – ділиться Оксана Лісняк.
Олена Личко – вчителька математики з Добровеличівки (Кіровоградщина). У пані Олени понад 30 років вчительського досвіду з математики та інформатики. А з початку повномасштабної війни вона бере участь у проєктах із подолання освітніх втрат.
До проєкту “Тепер я знаю” учителька доєдналася, щоб допомогти якомога більшій кількості дітей отримати рівні можливості для заповнення прогалин у навчанні та розвитку власного потенціалу.
“Учні вчаться самостійно організовувати своє навчання, встановлювати цілі та планувати час для їхнього досягнення. Це не лише допомагає долати освітні втрати, а й розвиває навички, які будуть корисними впродовж життя. Високі результати учасників проєкту, як на мене, досягаються через індивідуальний підхід, додаткові ресурси й підтримку дітей.
Незалежно від рівня знань або географічного розташування, кожен учень і кожна учениця мають можливість долучитися до проєкту. А ми, викладачі, прагнемо забезпечити рівні можливості для всіх”, – розповідає пані Олена.
“За цей час навчання учні знайомилися, розповідали свої життєві історії, навіть виявляти симпатії, попри свій вік. А ще – допомагали одне одному долати труднощі.
Я тішуся, що є маленькою частинкою цього великого проєкту. Тож долучаючись до проєкту “Тепер я знаю”, ми подолаємо всі труднощі на шляху до знань!” – резюмує Олена Личко.
Ольга Лещик, спеціально для “Нової української школи”
Титульне фото: ГО “Смарт освіта”
Фото в тексті: особисті архіви вчительок
Проєкт “Тепер я знаю” – безоплатний 5-тижневий онлайн-курс з української мови та математики для школярів, який втілює ГО “Смарт освіта” в межах співпраці з Childfund Deutschland та EDUCO за фінансової підтримки Sternstunden.
Обговорення