“Моя мета – популяризація читання українською”: історія про те, як підлітка створила читацький блог і організувала книжковий клуб

Після публікації результатів PISA-2022 чимало батьків і учителів стривожилися, що учнівство мало читає, хоч, власне, у звіті йшлося не про “начитаність”, а про вміння працювати з текстом. Утім, і читання для задоволення – важлива частина розвитку читацької компетентності. Тезу “молодь не читає” не варто сприймати категорично: подекуди довкола читання формується ціла субкультура, яка містить різні активності, частину з яких можна відтворити й під час навчального процесу.

Ані Полегенько 16 років. Останні 5 вона веде блог про книжки в Instagram під нікнеймом @anyta_books, адже є пристрасною читачкою і прагне промотувати читання серед своїх однолітків та одноліток.

Редакція “Нової української школи” попросила Аню розповісти про свій досвід блогінгу:

• про те, як поступово змінювався формат дописів і поглиблювалася читацька експертиза;
• про те, як підліток-блогер може співпрацювати з видавничою галуззю;
• які жанри й теми обирають підлітки;
• як із друзями вдається розбудовувати активну спільноту – про досвід створення книжкового клубу: обмін враженнями, списки для читання, голосування, оцінювання книжок і добір тематичних місць для зустрічей.

Далі – пряма мова Ані Полегенько.

КНИЖКОВИЙ БЛОГ: ВІД ЧИТАЦЬКОГО ЩОДЕННИКА ДО ПРОМОЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ КНИГИ

Активно я почала читати в 9 років – і з того часу просто не могла зупинитися. Брала все: детективи, фентезі, пригодницькі романи. Мені було цікаво відкривати для себе нових письменників і нові історії, але ще цікавіше – розповідати про прочитане.

Саме тому в 11 років я вирішила створити книжковий блог, де могла б вільно висловлювати свої думки про прочитані книжки. Тоді, у 2019 році, набирав обертів Instagram, тому там я і вирішила писати свої відгуки. Спершу це були буквально два абзаци тексту з короткими враженнями, проте зараз мої відгуки більше схожі на рецензії. Висловлюючи свої думки про книгу, я стараюся вказати на всі недоліки, які помітила, але обов’язково говорю і про приємні моменти. Також неодмінно закінчую тим, кому рекомендую цю книжку та чи раджу прочитати її загалом.

У перший рік моя сторінка більше нагадувала онлайн-щоденник, адже тоді я не задумувалася про мету, яка є в мене зараз, – популяризацію читання українською.

Так само спершу я не задумувалася про аудиторію, про те, хто буде читати мої відгуки й чи буде читати їх узагалі. Проте зараз мій книжковий блог – це не просто місце, де можна знайти враження однієї людини від певних книжок, – це щось більше. Мабуть, нині це вже платформа, яка об’єднує людей за смаками щодо книг і формату подання інформації. Зараз мій блог не лише про самі книжки – він охоплює довколакнижкові теми, такі як тематичні заходи, презентації (які я часто модерую), покази екранізацій, інтерв’ю та мої щирі рекомендації.

Аня Полегенько

Якщо спочатку блог був радше хобі, то зараз це робота, у яку я вкладаю сили та час. Створення допису – це не лише про написання тексту. Текст варто відредагувати, а щоб він привертав увагу – створити під нього якісне фото (тут важливий і сам кадр, і його обробка). Власне, Instagram – це передусім візуальний контент, тому я приділяю багато часу фотографуванню, а коли це ще й викладка книжкових композицій (можна знайти в Instagram за хештегом #арт_аніта), то створення фото може зайняти й декілька годин.

Інколи мене питають про те, як я встигаю навчатися і водночас активно вести сторінку в соцмережі. Відповідь проста: я вчуся в дистанційній школі на комфортній для мене програмі й опанувала навичку ефективно розподіляти час.

ДЕМОКРАТІЯ І САМОЗАРАДНІСТЬ: ЯК “ПРАЦЮЄ” ПІДЛІТКОВИЙ КНИЖКОВИЙ КЛУБ

Завдяки книжковому блогу я багато чого досягла.

• З 12 років я модерую презентації українських письменників онлайн та офлайн;
• стала лідером читання серед підлітків у Києві 2019 року [Всеукраїнський конкурс “Лідер читання” проводить Національна бібліотека України для дітей – ред.];

• періодично проводжу дискусії про блог і книжки на фестивалях, у бібліотеках і школах.

Але найголовніше – завдяки блогу я знайшла однодумців і друзів, які поділяють мою любов до книжок та книжкової сфери. І найпрекрасніший досвід спілкування з “книжковими людьми” я отримала саме завдяки книжковим клубам, про які хочу розповісти докладніше.

Як учасниця я відвідувала чимало різних книжкових клубів, тож маю змогу впевнено стверджувати, що знайти саме “свій” клуб і спільноту зараз може кожен і кожна.

• Хочете обговорити книгу онлайн – будь ласка, нині є безліч дистанційних книжкових клубів – і безкоштовних, і платних.
• Чи хочете, навпаки, сходити на зустріч клубу наживо – так само існує безліч варіантів, причому не лише в Києві – у багатьох містах, потрібно просто пошукати.

[Наприклад, можна скористатися каналом “Книжкові клуби” – тут збирають інформацію про зустрічі різних клубів у різних містах – ред.].

• Соромитеся говорити, але не проти послухати враження інших про книгу? Такі книжкові клуби, де не обов’язково всім учасникам висловлювати свою думку, також існують.

Усім цим я намагаюся сказати, що зараз в Україні є безліч варіацій книжкових клубів – вони переживають справжній “бум”, – тож ви легко можете знайти той формат, який буде зручний саме вам. Крім того, хотілося б більше розповісти про власний досвід організації та ведення книжкового клубу.

Пам’ятаєте фенікса з “Гаррі Поттера”, який згорів просто в Гаррі на очах? Як сказав тоді Дамблдор: “Фенікси спалахують, коли їм пора вмирати, а потім відроджуються з попелу”. Так само один книжковий клуб, який ми з учасницями не змогли правильно організувати, став підґрунтям для “Книжкового Культу” – нового книжкового клубу, який я створила спільно з двома іншими учасницями попереднього.

“Книжковий Культ” – це клуб, де ми читаємо книжки трьох жанрів:

• фентезі,
• детективи,
• романтичні історії.

Ми обираємо книжку під кожен жанр раз на три місяці. Так за рік ми прочитуємо і встигаємо обговорити чотири книжки в кожному жанрі.

Під час зустрічі клубу

Особливість нашого книжкового клубу в тому, що це закрита спільнота людей, яким комфортно разом, у яких не завжди однакові думки про книгу, проте завжди однаково сильний запал обговорити її. Ми зустрічаємося в останню неділю місяця, отже, завжди знаємо дату засідання наперед – менше шансів, що хтось випадково про неї забуде.

Так склалося, що в усіх учасниць клубу є свої вподобання в книжках, і не в усіх вони, звісно, повністю збігаються. Тож для кожного з трьох жанрів ми заздалегідь складаємо список книжок, з яких потім обираємо, що будемо читати. Для чого такі складнощі?

Ми позиціонуємо свій клуб як демократичний, де кожна бере участь у виборі книги. Тому, додаючи книгу до списку, ми завжди проводимо голосування, чи всі хотіли б її прочитати, – і лише якщо більшість голосів “за”, додаємо книгу.

Читаючи, ми з учасницями часто ділимося своїми думками та враженнями від історії в спільному чатику. У кожної з нас свій підхід до читання: я, наприклад, стараюся прочитати книгу за тиждень до зустрічі клубу, аби зберегти свіжі враження. Але так само в нас є учасниці, які можуть дочитати книгу прямо перед обговоренням, – це не заважає нам ділитися своїми асоціаціями, знайденими в мережі ілюстраціями – “артами” з персонажами, обговорювати цікаві моменти або останні новини щодо книги.

До всього, аби створити відповідну атмосферу на зустрічі книжкового клубу, ми стараємося підібрати заклад, який буде відповідати тематиці книги. Наприклад, для фентезі “Залізна вдова” про єдину імператрицю Китаю Ву Дзетянь ми влаштували обговорення в ресторані китайської кухні й спробували згадані в книзі страви. Як бачите, до обговорення книги можна підійти з фантазією.

Під час зустрічі клубу, де обговорювали “Ігри спадкоємців” Дженніфер Лінн Барнс, учасниці обрали заклад, який має атмосферу old money – схожу на ту, яка описана в книзі

Важливим елементом обговорення також є система оцінювання книжок у “Книжковому Культі”. Кожну книгу ми оцінюємо за п’ятибальною системою, аргументуючи свою оцінку. Найчастіше наші думки відрізняються, тож книга може отримати як найвищу оцінку, так і найнижчу. Скажімо, єдина книга, яку всі учасниці клубу оцінили на 5 зірочок – “Персі Джексон та Олімпійці” Ріка Ріордана. А книга, яку більшість учасниць оцінили найнижчими оцінками, – “Довга хода” Стівена Кінга.

Під час зустрічі, де обговорювали “Персі Джексон та Олімпійці” Ріка Ріордана

Під час зустрічі, де обговорювали “Довгу ходу” Стівена Кінга

У нашому “Книжковому Культі” немає вікових обмежень. У нас є учасниці віком від 14 до 26 років, проте це зовсім не заважає нам насолодитися читанням тих самих книжок.

Отже, для чого взагалі існують книжкові клуби?

З досвіду кожної з учасниць віднайдення однодумців та спільне обговорення книг є однією з найважливіших частин читання. Читаючи, ми можемо сприймати книгу по-своєму, проте, обговоривши, можна повністю переосмислити свої враження і побачити персонажів з абсолютно іншого ракурсу.

На мою думку, книжкові клуби – це комфортні острівці, де кожен і кожна може відчути себе своїм серед людей, яким так само цікаві книжки й література. Що може бути краще?

Аня Полегенько, блогерка, школярка, спеціально для “Нової української школи”

Усі фото в тексті: особистий архів Ані