Благодійні концерти просто неба, сайт із правдивою історією та 100 000 на ЗСУ з продажу картин: як наближають перемогу діти Дніпра

З початку повномасштабного вторгнення всі українці – і діти, і дорослі – працюють як єдиний організм – обороняючи, допомагаючи, підтримуючи. Раніше “Нова українська школа” вже розповідала неймовірні історії волонтерства українських учнів, що надихають. Сьогодні продовжимо.

Спільно з дніпровською газетою “Наше місто”, ми поспілкувалися з представниками дніпровської молоді та дізналися, як вони наближають перемогу.

У новій статті читайте:

• як одинадцятикласниця створила сайт про правдиву історію України пʼятьма мовами;
• як школяр створив альтернативний пластику матеріал, який розкладається за 3 місяці;
• для чого 16-річний дніпрянин грає на вулицях просто неба;
• що передбачив юний художник із Бердянська та як зібрав понад 100 000 на ЗСУ.

“15 КРОКІВ ДО УКРАЇНСЬКОЇ ЄДНОСТІ”: САЙТ ПРО РОСІЙСЬКУ ПРОПАГАНДУ В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІЇ

Одинадцятикласниця з Дніпра Марія Аршиннікова створила проєкт про історію України пʼятьма мовами – сайт “15 кроків до української єдності“.

Через війну родина Аршиннікових була змушена евакуюватися до Чернівців. Там дівчина помітила розбіжності у викладанні історії України й замислилася над з’ясуванням правдивих фактів.

“Я бачила різні перспективи вивчення історії. Розуміла, що часто вона зазнає впливу зовнішніх інформаційних каналів. Я побачила, що в суспільстві зростає попит на знання історії, але немає єдиного ресурсу з послідовним викладенням історичних подій. Тож у мене виникла ідея взяти участь у розробці такого ресурсу“, – розповіла Марія.

Школярку підтримала сестра. Також до роботи над створенням сайту залучили команду волонтерів – істориків, журналістів, розробників. Залучилися і допомогою школярів.

Дівчата прагнули, щоб інформація, викладена на сайті, була доступною читачам з усього світу. Сестри досліджували найбільш перспективні мови. Потім знайшли відповідних фахівців, які допомогли адаптувати статті. Наразі сайт доступний українською, англійською, португальською, іспанською та арабською мовами. Загалом, цільова аудиторія складає половину населення світу.

“Наш сайт розповідає про російську пропаганду в українській історії. У нас уже є тисячі читачів по всьому світу, які відзначають креативний дизайн.

Усі події детально проаналізовані й не потрібно витрачати додатковий час на з’ясування певних фактів. Ми адаптували всі статті, пояснюючи деякі терміни. Наприклад, іноземцям складно було зрозуміти суто українські терміни, такі як “оброк”, “козацтво” тощо“, – розповіла авторка проєкту.

Сестри отримали грант “Творці змін” на 80 тисяч гривень. Кошти планують спрямувати на розвиток та просування сайту. Зараз працюють над поширенням інформації в соціальних мережах, щоб якомога більше людей дізналися про історичні події та суперечності в історії України.

Скриншот з сайту.

“Зараз я працюю над науковою роботою “Вплив корупції на економічний розвиток України”. Окрім цього, займаюся у Європейському молодіжному парламенті, є послом європейської молоді.

У майбутньому я б хотіла пов’язати своє життя з правом або міжнародними відносинами. Останнім часом я часто буваю за кордоном. Розумію, що можу поїхати туди на деякий час повчитися, дізнатися про нові культури, історію інших народів. Однак жити й працювати я планую лише в Україні”, – резюмувала Марія.

ЕКОЛОГІЧНА АЛЬТЕРНАТИВА ПЛАСТИКУ: “ЦЕ БУДЕ СУЧАСНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ БРЕНД”

Дніпровський школяр Давид Степаненко винайшов екологічний матеріал, який може замінити шкідливий поліетилен та пластик. Каже, що все почалося два роки тому з любові до хімії.

“У 9 класі мені дуже сподобалася хімія. Я захотів вивчати органічну хімію та загорівся написанням наукової роботи, але ще не знав, який обрати напрям. Учителька порадила тему біополімерів, їх створення, синтезування“, – розповідає Давид.

Учителька хімії Олена Крайняк додала, що спочатку вони вивчили світовий досвід і зрозуміли, що виготовленням біополімерів займаються в багатьох країнах, адже питання екології на планеті стоїть гостро.

Поступово від навчання та написання наукової роботи Давид перейшов до того, щоби працювати над розробками, які допоможуть захищати довкілля.

“Перші спроби синтезу не зовсім вдавалися, але робота поступово розвивалась. Переломним моментом став захист на другому етапі конкурсу науково – дослідницьких робіт МАН. Я почув дійсно раціональну критику своєї роботи й зміг її удосконалити“, – розповідає юний науковець.

Від ідеї до появи справжніх біоплівок минуло два роки. У результаті хлопцю вдалося створити три зразки біополімерів на основі різних компонентів.

“Перший зразок – звичайна плівка. У другому зразку я додав речовину, що поліпшує його механічні властивості. Але найвдалішим виявився третій варіант, який має найкращі механіко-фізичні властивості та найшвидше розкладається в землі, упродовж 3–4 місяців“, – розповів Давид.

Вчителька додає, що біополімер створили на основі кальцію альгінату. Його можна використовувати і як пакувальний матеріал, і як пластик, лише змінюючи консистенцію. Він може замінити ті матеріали, які використовуються зараз.

“Головна мета – збереження довкілля. Адже новостворений матеріал, на відміну від уже відомих, дуже швидко розкладається в ґрунті. Компоненти дуже прості, тож було закладено невеликі ресурси, а це економічно вигідно“, – каже Олена.

“Я думаю, що моя наукова робота та винахід допоможуть таким підліткам як я зрозуміти, що в їхніх силах створювати щось нове. Ми – не просто діти, ми можемо змінювати майбутнє“,- упевнений Давид Степаненко.

Зараз триває робота над тим, щоб запатентувати винахід. Є сподівання, що після цього українські виробники візьмуть розробки за основу й почнуть промислове виготовлення екологічного біополімера. Юний винахідник вважає, що це буде сучасний український бренд.

Давид Степаненко є президентським стипендіатом. Через два місяці хлопець братиме участь у міжнародному конкурсі в США “Олімпіада геніїв”. Цьогоріч від України участь в олімпіаді візьмуть 50 учнів.

ГРАЄ НА ВУЛИЦІ, АБИ ДОПОМОГТИ ЗСУ: ПРО ВУЛИЧНОГО МУЗИКАНТА, ЯКИЙ ЗАЧАРУВАВ МОНАТІКА

Гру на фортепіано 16-річного дніпрянина Олександра Нємцова сьогодні визнають відомі артисти, журі престижних конкурсів та пересічні мешканці Дніпра.

Олександр розповів, що навчатися до музичної школи пішов за пропозицією батьків. Удома в хлопця вже був інструмент, тому вони й запропонували синові вчитися грати на фортепіано. З цікавості хлопчик погодився. Зараз музика в його житті вже 11 років.

Автор фото: Сергій Бараненко

Сашко розповідає, що з початку війни він став приділяти більше уваги творчості українських композиторів та виконавців. У перші місяці повномасштабного вторгнення український артист Дмитро Монатік організував конкурс для підтримки творчих українців. Участь узяв і Олександр.

“Я виконав нову пісню Монатіка. Вона була присвячена війні. Я аранжував її на фортепіано, надіслав на конкурс. Вочевидь Монатіку моє виконання сподобалося. Я став одним із переможців і отримав винагороду – 6 тисяч гривень“, – пригадує Сашко.

З початку повномасштабного вторгнення хлопець дає благодійні концерти та збирає кошти на допомогу ЗСУ. Каже, що робить усе, що може, аби наблизити Перемогу.

“Музика і творчість – те, без чого не можна під час війни. Я читав вислів одного з європейських лідерів, який казав: “Якщо ми будемо все відкладати на потім, за що ми тоді воюємо”.

Я є частинкою України й намагаюся допомогти нашій великій справі – даю благодійні концерти, збираю допомогу як військовим, так і цивільним, постраждалим від удару по житловому будинку на ж/м Перемога. Це можуть бути творчі вечори просто неба, а також у мистецьких закладах. Наприклад, я виступав із дніпровськими поетами. Ми демонструємо як сучасну творчість, так і творчість класиків. У нас був вечір, присвячений Ліні Костенко, де я імпровізував, а поети декламували вірші. Так ми збираємо кошти на допомогу. Підтримуємо бійців та цивільних українців“, – розповідає Сашко.

За один виступ на концерті вдається зібрати декілька тисяч гривень. До того ж Сашко ділиться своєю творчістю в соцмережах, у такий спосіб вдається залучати до доброї справи людей не лише з Дніпра, а й з усієї України.

Та хлопець каже, що йому подобається виступати саме на вулиці, де кожен перехожий може зупинитися та послухати музику, висловити свої враження та почуття.

“Коли я виступаю просто на вулиці, то люди підходять до мене, ми спілкуємося, я слухаю їхні історії. Мав багато розмов із переселенцями. Вони приїхали в Дніпро й бачать, що місто живе, культура живе, і це мене надихає“, – розповідає юний музикант.

Місцеві добре знають, де можна почути мелодії у виконанні юного музиканта. Олександр уподобав інструмент, який розташований просто неба, і кожен охочий може на ньому зіграти.

“На початку повномасштабної війни я прийшов на локацію, що знаходиться на Монастирському острові (під мостом). У мене ще не було цифрового інструменту, я ще не виступав на вулиці, у мене не було аудиторії.

Я прийшов, бачу, стоїть фортепіано, почав грати, почали збиратися люди, слухати мене, хтось просив мене чомусь їх навчити, відбувалося живе спілкування. Я зрозумів, що це моє“, – додає хлопець.

ЮНИЙ ПІКАССО З БЕРДЯНСЬКА, ЯКИЙ ПЕРЕДБАЧИВ ВІЙНУ Й ПЕРЕДАВ ПОНАД 100 ТИСЯЧ НА ЗСУ

У Дніпрі відкрилася виставка юного талановитого художника, переселенця з Бердянська Макса Бровченка. Експозицію розмістили в місцевому Planetarium Noosphere. Це не випадково, адже велику частину своїх робіт митець присвятив космосу.

Автор фото: Валерій Кравченко

Макс – 11-річний хлопчик з аутизмом. Малювання для нього – своєрідний спосіб спілкування зі світом та прагнення висловити своє бачення реальності.

Це вже п’ята виставка Макса. На ній представлено 20 полотен. Здебільшого на них зображені чудернацькі планети та їх незвичайні жителі, а також далекі галактики й зірки.

Відвідувачі кажуть, якби не знали, що митець – 11-річний хлопчик, подумали б, що картини створила доросла, зріла людина з глибоким почуттям та розумінням навколишнього світу. Мабуть, за це дитину вже називають “українським Пікассо”.

Особливе місце на виставці займає картина “Ми прийшли з миром”. Вона про людей з аутизмом, які ніколи не прагнули війни.

Автор фото: Валерій Кравченко

Хлопчик захоплено розповідає про свою планету з лаконічною назвою “А”, яку він сам вигадав. Й усіх, хто колись на неї вирушить попереджає, що там уже є мешканці – доброзичливі та привітні, такі як і він сам.

Автор фото: Валерій Кравченко

“Це ідеальний світ не тільки для аутистів, як я, а і для всіх людей. Жителі планети “А” ніколи не воювали, а витрачали свій час на створення технологій. Тому вони змогли реформувати два супутники.

Цю картину я малював, коли хворів на коронавірус. Якось спав із температурою і наснився сон, що на мене летить величезний астероїд, який ось-ось мене розчавить. Але я врятувався завдяки безпілотним кораблям із квантовими вушками, що знищують астероїди“, – розповідає художник.

Автор фото: Валерій Кравченко1

Макс – переселенець. Разом із мамою вони виїхали з окупованого Бердянська. Мама Оксана Бровченко розповідає, що 24 лютого родина прокинулася від гучних вибухів. Макс зразу сказав, що почалася війна. Він прогнозував повномасштабне вторгнення, пригадує жінка. За пів року до цього в його картинах почали з’являтися елементи військових дій, дим, кров… Він дуже впевнено казав, що буде війна, став тривожним.

З початку повномасштабного вторгнення хлопець активно допомагає ЗСУ, переказуючи військовим усі кошти з продажу картин.

Оксана пригадує, що Макс, як і всі інші діти, мріяв про телефон чи планшет, але в такий складний для країни час він насамперед прагнув допомагати військовим. Навіть сам хотів захищати Україну, але йому пояснили, що воюють лише дорослі. Тож хлопчик вирішив робити все, що в його силах.

Хтось порадив продавати картини. Першу він продав за 20 тисяч гривень і всі кошти передав на ЗСУ. Так усе й почалося. Тепер військовим перераховано вже понад сто тисяч гривень.

За свою діяльність Макс отримав подяку від президента України.

“Я був приємно здивований, коли зустрівся з Володимиром Зеленським. Він подарував мені телескоп. Також я зустрічався із Залужним“, – захоплено розповідає юний художник.

Хлопець намалював картину головнокомандувачу і мріяв із ним зустрітися, щоби передати подарунок. Так і сталося.

Під час зустрічі художнику подарували порожнє полотно, яке підписав Володимир Зеленський. У тексті підпису йшлося про те, що ми обов’язково переможемо. На полотні Макс зобразив втомленого військового з прапором, а поряд – леопарда. Каже, що цю роботу не продаватиме, а передасть до музею.

Зараз Макс малює Перемогу України. Він упевнений, що думки матеріальні й такі полотна наближатимуть нас до цієї Перемоги.

Олена Завгородня, “Наше місто”, спеціально для “Нової української школи”

Титульне зображення: НУШ

Фото тексті: “Наше місто”