Теми статті: вчителям, література, матеріали для уроків
17 Вересня 2023
9 845
0
Тролив Шевченка, Вороного й Чупринку, приніс в українську літературу верлібр та поезомалярство, написав власного “Кобзаря” і намагався щосили не бути схожим на своїх сучасників. Поет-футурист Михайль Семенко увірвався в українську літературу з дебютною збіркою “Prelude” у 1913 році, а через рік заявив про себе тим, що спалив “Кобзаря” (свій авторський примірник, чи ні – варто з’ясувати з учнями).
Та, зрештою, радянська машина погасила зірку українського футуризму, не давши їй засвітитися на повну. Михайль Семенко став одним із сотень тисяч українських митців (точну цифру історики досі не можуть назвати), хто став частиною періоду “Розстріляного відродження”. НКВС запідозрив його в причетності до нацистської терористичної організації, яка, за версією радянської влади, планувала вбивство керівництва партії. У вересні 1937 року Семенко “зізнався” в нібито скоєних та запланованих злочинах. Поету винесли смертний вирок, який виконали 24 жовтня 1937 року в Києві.
Однак за свої 44 роки він устиг написати 20 збірок поезії, видавав футуристичний журнал “Нова генерація”, працював на Одеській кіностудії разом з Олександром Довженком, а нинішні школярі впізнають його за урбаністичним віршем “Місто”.
Зараз на вивчення творчості Михайля Семенка одинадцятикласники мають за програмою лише одну годину.
Для початку учням варто пояснити суть футуризму та причини його появи. Наталія Власова, вчителька історії, директорка Наукового ліцею міжнародних відносин УМСФ, вважає, що учнів треба занурити в історичний контекст того часу та розповісти кілька важливих фактів:
“Так виник футуризм – авангардний напрям (до речі, один із найрадикальніших) у літературі й мистецтві, що розвинувся на початку XX століття (вважається, що виник 1909 року в Італії), – розповідає Наталія Власова. – У 1913 році футуризм досяг найбільшого розвитку. Художники цього руху заснували журнал “Лацерба”, у якому робили сміливі заяви та дискутували з противниками цього мистецького напряму.
Футуристичний рух захоплювався сучасністю й закликав художників “звільнитися від минулого”. Цікаво, що цей рух, який заперечував класичне мистецтво, виник саме в Італії, де найбільш відчутний класичний вплив”.
Ідеї футуризму, окрім Італії, широко розповсюдилися в Європі. Розповідаючи учням про контекст виникнення футуризму, варто звернути увагу на обставини тогочасного суспільного та економічного життя в Україні та Європі.
“Тож українських митців, яких налічувалося понад 5 000, називали відродженням цієї культури. Згодом вони стали “розстріляним відродженням”, через постійні знищення і переслідування з боку радянської влади”, – додає вчителька історії.
Одним із таких митців був і Михайль Семенко – основоположник та теоретик українського футуризму. “Футуризм та діяльність Семенка поширилися саме в той період, коли нове мистецько-літературне покоління в Україні дало світові високохудожні твори в галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом, – зазначає Наталія Власова.
Це відродження було пов’язане з попередніми заборонами (Емський указ, Валуєвський циркуляр) і з появою надії на певні свободи, обіцяні революційними подіями 1905 і 1917 років.
Але досить епатажний стиль Семенка не влаштовував радянську владу. Поета звинуватили в тому, що він, як член “української фашистської націоналістичної терористичної організації” (якої ніколи не було), намагається з допомогою “німецьких фашистів” скинути радянську владу в Україні”.
24 жовтня 1937 року поета вбили в підвалах Жовтневого палацу разом з іншими українськими письменниками, поховали в братській могилі в Биківнянському лісі.
“Тисячі обдарованих митців “Розстріляного відродження” намагалися відновити культуру (та й державу), навряд чи розуміючи, що за це доведеться платити власним життям, потрапивши в машину тотального нищення сталінським режимом”, – додає вчителька.
За її словами, лише через 20 років після страти Михайль Семенко був реабілітований. Справу українського футуриста переглянули на прохання його дітей, які нічого не знали про розстріл батька. Про реабілітацію Семенка також клопотали письменники Олесь Гончар та Юрій Смолич. Жодних матеріалів, які засвідчують належність Семенка до терористичної організації, в архіві КДБ не знайшли.
Аби учні знайшли відповідь на це питання, можна пройтися таким ланцюжком подій у його житті.
Футурист писав: “Ти підносиш мені засмальцьованого “Кобзаря” і кажеш: ось моє мистецтво. Чоловіче, мені за тебе соромно… Ти підносиш мені заялозені мистецькі “ідеї”, і мене канудить. Чоловіче. Мистецтво є щось таке, що тобі й не снилось. Я хочу тобі сказати, що де є культ, там немає мистецтва. А передовсім воно не боїться нападів. Навпаки. У нападах воно гартується. […]
Якби я отсе тобі не сказав, що думаю, то я б задушився в атмосфері вашого “щирого” українського мистецтва. Я бажаю йому смерти. Такі твої ювілейні свята. Отсе все, що лишилося від Шевченка. Але не можу і я уникнути сього святкування. Я палю свій “Кобзар””.
“Семенко любив експериментувати, але коли діти читають, що поет палив “Кобзаря”, то я запитую – а точно він палив “Кобзар” Шевченка? Де ви знайшли такі факти? Адже поет говорив, що палив свого “Кобзаря”, він же так само назвав збірку своїх творів, – тлумачить вчинок поета вчителька української мови та літератури Кам’янець-Подільського ліцею Людмила Пристай. – Учням треба пояснити, що це протест проти усталеного класицизму. Семенко не любив ідолопоклонства, тому назвав свою збірку “Кобзарем”. Бо не могла людина, яка начебто не сприймає захоплення великим Шевченком, водночас написати один із найкращих сценаріїв про Тараса Шевченка (коли працював на Одеській кіностудії)”.
Як пояснює літературознавиця Ярина Цимбал, слова про спалення свого “Кобзаря” були жестом, яким поет показував, що він пориває з дотеперішнім мистецтвом (національним зокрема) і злітає на ширші, світові обрії. Семенко хотів творити мистецтво, яке говоритиме до кожного в будь-якому куточку Землі, і буде зрозумілим.
“Михайль – мій колишній метр. А загалом – він ватажок лівих поетів нашої Країни. Футурист, що йому завше бракувало якоїсь дрібниці, щоби бути повним. Я його любив, коли когось цікавить моє ставлення до нього. Він приходив щодня на фабрику, викурював незмінну люльку, ішов подивитись на море і зникав, залишаючи пах “kарstеn’а” з люльки”.
Саме в цьому журналі українські митці досліджували закордонний авангард та досвід, а натомість пропонували своє бачення світових культурних тенденцій. “Нова генерація” була єдиним журналом у радянському союзі, де публікувалася інформація про культурне життя Заходу.
Варіант перший – через написання віршів у стилі поета
Учні Наукового ліцею міжнародних відносин УМСФ знайомляться з напрямом футуризму на уроках мистецтва ще в попередніх класах. Таке раннє занурення допомагає вивчати футуризм в 11 класі дещо в іншому аспекті. Як розповіла Ірина Гевела, вчителька української літератури ліцею, разом з учнями розглядають
А далі на практиці опрацьовують верлібр, ліричні мініатюри, памфлети, поезомалярство – тобто учні самі пробують написати вірша в стилі Михайля Семенка.
Поезомалярство – це авторський творчий метод Семенка. Кандидатка філологічних наук, письменниця, аналітикиня “НУШ” Ірина Пасько зазначає, що поет часто шукав пояснення до свого методу, зокрема, у статті “Поезомалярство” він стверджував:
“Масштаб нашого думання змінився. Ми узагальнюємо. Ми кидаємось суходолами, ми мислимо інтеґралами. Чи мусило це відбитися на способах матеріалізації в поезії? Мусило, і це відбувається”.
На думку Ірини, у такий спосіб Семенко намагався довести, що український поет – більше не хуторянин, заклопотаний хатніми проблемами земляків: його хвилює безмежжя.
“Коли ми з учнями опиняємося в ролі письменників-футуристів, вони усвідомлюють, що творити в цьому стилі не так уже й легко. Звісно, під час вивчення футуризму, зокрема, Михайля Семенка, не обходиться без дискусії”, – додає Ірина Гевела й ділиться прикладами запитань, які можна обговорити з учнями.
Після питань-роздумів Ірина Гевела пропонує учням:
Варіант другий – через пошуки паралелей із сучасністю
Людмила Пристай знайомить учнів із постаттю Семенка через аналогії із сучасністю і розповідає їм:
“Семенкові хотілося знайти своє місце під сонцем та чимось вирізнятися. І він міг цього досягти лише завдяки своїй епатажності, що й робили інші авангардисти/футуристи”, – додає Людмила Пристай.
Також учнів треба зацікавити постаттю письменника та пояснити, чим він схожий до їхнього покоління. Оскільки вчителька полюбляє міжпредметні зв’язки, то:
“Семенко прийшов у літературу як бунтар. Оскільки він особистість та бунтар водночас, то одні його сприймали, а інші – ні.
Я наголошую учням, що поет любив рух і додавав його у свої вірші. До речі, він не любив прийменники та прикметники, вважав, що вони затримують вірш. Тому вживав дієслова, а якщо не було необхідного дієслова, то утворював нове, аби тільки був рух”, – зазначає Людмила Пристай.
Вона вважає, що дітям треба розтлумачити, що очолювати журнал “Нова генерація” на початку XX століття – було круто. На той час поет досить добре заробляв своєю творчою діяльністю. На свої заробітки Семенко міг вільно мандрувати Європою, а оскільки досконало знав французьку мову, то під час укладання Брестського договору в Балтії був перекладачем із російської на французьку.
За програмою учні вивчають три вірші поета: “Місто”, “Бажання” і “Запрошення”.
Але Людмила Пристай міняє їх місцями й починає із “Запрошення”, у якому поет кличе на розмову старше покоління митців з іншими поглядами на літературу. Вчителька запитує учнів, чи не хочеться їм іноді запросити своїх батьків на чашку чаю та ініціювати розмову з ними, адже зазвичай усе відбувається навпаки.
Поезію “Місто” Людмила вивчає з учнями останньою. Якщо сприяє погода, йде з дітьми на шкільне подвір’я, щоб, вмостившись під вишнями, слухати звуки свого міста.
“Я дуже хочу, щоб учні на собі відчули, що таке місто. Бо насправді ж ця поезія – це гра кольорів, звуків. Якщо діти кажуть, що місто XX століття відрізняється від міста XXI, то пояснюю, що воно теж тисло на вуха людям, які до того часу не знали, що таке машини, вони ніколи нічого подібного у своєму житті не чули, звикли до зовсім іншого життя, тому це своєрідний переворот у їхній свідомості. А наостанок пропоную їм розповісти напам’ять “Бажання” або “Запрошення” – під шум міста”, – розповідає Людмила Пристай.
Аби перевірити, чи зрозуміли учні, у чому глибина та ексклюзивність постаті Семенка, вчителька запитує:
“Адже ми знаємо, що Семенко починав із комунізму. Але що цікаво, коли він усвідомив, що таке насправді комунізм, то з партії не вийшов, але не дав на неї жодної копійки, тобто це був теж своєрідний протест”, – пояснює Людмила Пристай.
Також можна дати дітям кілька цікавих завдань:
Варіант третій – через малювання Семенка
Тетяна Юзьв’як, вчителька української мови та літератури Калуського ліцею № 10, під час вивчення Михайля Семенка практикує інтеграцію літератури та мистецтва.
“Після того я пропоную дітям підібрати й навіть зобразити, яку б картину вони хотіли повісити у вітальні чи на кухні. І вони підбирають свої фарби, малюють власні картини, зокрема, портрет Семенка чи іншого письменника, якого ми вивчаємо”, – розповідає Тетяна.
“Читаючи анкету, діти можуть прогнозувати, що ж це за людина була, наскільки сильна духом і що вона взагалі внесла в українську літературу та в українське суспільство, – додає Тетяна Юзьв’як. – Після того ми знайомимося з біографією та творчістю Семенка (до слова, цікаві факти із життя поета можна знайти тут).
Я навіть хвилювалася, чи зрозуміють діти вірші Семенка, адже він писав верлібри, уникав розділових знаків. Щоби допомогти дітям із цим, ми слухаємо на уроці шум трамвая, метро, автівок на дорозі, а потім шум моря, вітру, спів пташок. І намагаємося всі звуки передати словами. Адже кожне наше сприйняття (нюхове, зорове чи слухове) можна передати словом”.
Аби подискутувати з учнями про постать Семенка, Тетяна Юзьв’як запитує:
Цього року учні Тетяни Юзьв’як навіть спробували самостійно написати вірші в стилі поезомалярства Семенка. Вчителька зізнається, що хвилювалася, чи впораються учні, але вони здивували її крутими поетичними спробами.
“Я запропонувала їм вийти з дому, ввімкнути в навушниках якусь музику і спостерігати за тим, що коїться довкола. А потім зняти їх і вслухатися у звуки. Можна навіть піти в ліс і послухати, що там коїться. Або ж сісти на лавці поблизу свого будинку і просто навчитися слухати себе та світ довкола”, – додає Тетяна.
Ірина Гевела зауважує, що, як представника “Розстріляного відродження”, Семенка штучно було вилучено з української літератури на довгий час, хоча його вплив позначився на творчості ледь не кожного письменника сучасної української літератури, зокрема, Сергія Жадана, Олега Коцарєва та Любові Якимчук. А зараз можна вільно вивчати творчість Семенка на уроках разом зі старшокласниками й проводити паралелі із сучасністю та подіями, описаними поетом. І навіть слухати пісні, написані на вірші поета.
Приміром, вірш Семенка “Сьогодні” наразі звучить у піснях двох різних виконавців:
Ще один вірш поета став піснею “Семенко. Хелло”.
Він став частиною музичного-літературного проєкту “Фокстроти” Сергія Жадана та Юрія Гуржи. Митці спробували відтворити, як би звучала сучасна музика, якби до її створення долучилися поети, які жили сотню років тому й життя яких обірвалося через переслідування радянською владою.
Між іншим, Сергій Жадан не лише співав вірші Семенка, а й зіграв поета в епізоді фільму “Поводир”.
До слова, дослідниця творчості митців того часу Ярина Цимбал розповідала, що Михайль Семенко довго не міг визначитися, ким він хоче бути – поетом чи музикантом. У своєму щоденнику він записував, що з 9 до 11 ранку йому хотілося бути музикантом, тож він грав на скрипці, а з 11 до 13 йому хотілося бути поетом, через що писав вірші.
Також є чимало відеоматеріалів про біографію та життя Михайля Семенка, які можна використовувати на уроках.
Книга може використовуватися як посібник у школах, до неї увійшли прозові, поетичні та драматичні твори письменника, написані з 1910-х до 1930-х років.
Людмила Пристай певна, що Семенко повертається до нас знову: “Спочатку він повернувся у 90-х роках із “Новою дегенерацією”. Це плеяда письменників, яка почала наслідувати Семенка і взяла собі іншу назву – “Нова дегенерація”, наслідуючи його футуристичний журнал. Це був час, коли не всі знали про поета, але почали відкриватися архіви, а суспільство дізнавалося про творчість та життя Семенка”.
На думку Тетяни Юзьв’як, вірші Семенка справді відійшли від класичної традиції. А мистецтво розвивається лише тоді, коли з’являються нові форми. І, звісно, поет має вплив на сучасність, додає вчителька, адже зараз ми теж боремося за незалежність, свободу і волю, про що писав і Семенко, й інші письменники.
Інна Лиховид, “Нова українська школа”
Титульне фото: ГО “Смарт освіта”
Фото в тексті: Ірина Пасько, фейсбук-сторінка “100 років українському футуризму”, Центр досліджень визвольного руху, Мистецький Арсенал
Обговорення