Напишіть нам

Всі теми

Чому волонтерство працює в Німеччині й погано працює в Україні

Робити щось корисне для інших, розвиватися самому, відкривати світ, спілкуватися з новими друзями. Волонтерство як рух досі недооцінене в Україні. Цим займаються здебільшого громадські організації. Натомість, у багатьох країнах волонтерство має багаторічну історію і традиції.

Про особливості волонтаріату в Україні й Німеччині “Нова українська школа” поговорила з головою ГО “Акція спокути заради миру” Анжелою Беляк. Організація є партнером німецької організації Aktion Sühnezeichen Friedensdienste і має за мету розвивати волонтерський рух.

У цьому матеріалі читайте про таке:

  • чому волонтерство рідкісне для України;
  • як стають волонтерами в Німеччині й чому цей рух у країні такий популярний;
  • які є програми волонтаріату.

ЧОМУ ВОЛОНТЕРСТВО – ЦЕ РІДКІСТЬ В УКРАЇНІ

Волонтерськими програмами в Україні займаються здебільшого громадські організації. На відміну від Німеччини, Канади і країн Скандинавії, де волонтерський рух підтримує держава.

“Як ГО ми можемо ініціювати ідею, шукати можливості й подавати заявку на міжнародний фонд / організацію / міністерство. Якщо вони вирішать підтримати нашу ідею, то виділять фінансування”, – каже Анжела.

За її словами, у Німеччині освіта побудована так, що школярі мають пройти соціальну практику або набути соціального досвіду.

“В Україні на цьому не акцентуєтбся. У нас дитина повністю завантажена в школі. Немає розуміння, що набувати життєвого досвіду потрібно паралельно з навчанням в школі. У нашій школі здебільшого немає особистої ініціативи, коли йдеться про позашкільну діяльність. У Німеччині ж усі учні мають обов’язково набувати додаткових навичок”.

Анжела каже, що в німецької молоді часто немає мети вступити одразу до вишу. Вони використовують так званий gap year (річна перерва в навчанні, – ред.), аби визначитися з майбутнім фахом, дізнатися більше про іншу країну та можливості, зробити щось корисне для суспільства загалом.

“Тоді вони починають багато речей переосмислювати – навіщо вони живуть, що відбувається довкола, що робити далі. Вони за цей час встигають визначитися – чим хочуть займатися, що хочуть вивчати. Це допомагає їм зорієнтуватися в житті”.

Важливо, що волонтерство дає бонуси для вступу в німецькі виші.

У Німеччині є різні напрями волонтерства: міжнародний волонтаріат або програми на території країни.

Знання іншої іноземної мови – необов’язкова вимога для німецьких волонтерів, однак більшість знають англійську. У них є можливість вивчати мову в тій країні, де вони перебувають. Є бюджет 225 євро на рік на вивчення мови.

В Україні, за словами Анжели Беляк, досить сильна прив’язка до традицій і вплив стереотипів.

“Часто можна почути від дорослих: за що ти будеш жити, треба йти працювати. У нас немає розуміння цінності праці й часу, які ми присвячуємо іншим”.

Також є проблеми з університетами.

“Коли студенти хочуть присвятити рік волонтерству, то цей час їм не зарахують жодним чином. Жоден виш не приймає волонтаріат як додаткову практику”.

Та найбільша проблема – що немає фінансування, відкритої державної позиції про готовність підтримати молодь, розуміння важливості та стратегії розвитку волонтерського руху. На думку Анжели, спочатку варто створювати більше державних програм, де діти з різних регіонів матимуть можливість контактувати між собою.

Чому волонтерство працює в Німеччині й погано працює в Україні

Фото: автор – alexraths, Depositphotos

ЯК ОРГАНІЗОВАНЕ ВОЛОНТЕРСТВО В НІМЕЧЧИНІ

Федеральна волонтерська служба (нім. Bundesfreiwilligendienst або BFD) – волонтерська державна програма в Німеччині без вікових обмежень. У її межах пропонують тисячі місць у сфері екології, соціальної роботи, спорту й культури. Місця роботи попередньо проходять схвалення державою. На офіційному сайті програми можна обрати волонтерську програму.

Учасників програм забезпечують житлом, харчуванням, медичним страхуванням і кишеньковими грошима. Волонтером у Німеччині можна бути раз у житті, оскільки вони живуть за бюджетні кошти.

Реалізацією великих волонтерських програм, а також інших добровольчих місій і рухів у Німеччині займаються численні агентства, служби та ініціативи, які надають консультації, допомагають у пошуку і виборі програм та країн. Вони об’єднані на одному порталі (нім. Bundesarbeitsgemeinschaft der Freiwilligenagenturen або BAGFA).

Добір на волонтерську програму триває 9 місяців. До 1 листопада триває подання заявок і в лютому майбутні волонтери вже отримують пропозицію країни або проєкту.

“Обов’язково враховують їхні побажання – куди вони хочуть. Потім відбувається оформлення необхідних документів – віза, страхування”, – каже Анжела.

У Німеччині поширений так званий соціальний рік (нім. Freiwilliges Soziales Jahr або FSJ).

Це одна з найпопулярніших програм серед молоді. До неї можуть долучатися випускники шкіл до 26 років включно. Молодь проводить цей рік, допомагаючи в лікарнях, будинках для літніх людей, школах, дитячих садках, музеях, реабілітаційних центрах тощо.

Добровільний екологічний рік (нім. Freiwilliges Ökologisches Jahr або FÖJ) – ще одна програма, яка має попит у молоді. Учасники виконують добровільну роботу, пов’язану із захистом довкілля і клімату, доглядом за тваринами, допомагають у лісовому й сільському господарстві.

Волонтерські або трудові табори (нім. Workcamps) – програма добровільної діяльності для реалізації невеликих проєктів здебільшого влітку. Частину часу волонтери працюють, а частину відпочивають. Ця програма, за якою стоїть Федеральне міністерство в справах сім’ї, літніх людей, жінок і молоді (BMFSFJ), теж фінансується державою.

УКРАЇНСЬКІ ВОЛОНТЕРИ В НІМЕЧЧИНІ

Вимоги для українських школярів, які хочуть поїхати до Німеччини, суворіші. За словами Анжели Беляк, насамперед потрібна мотивація.

“У 18 років молодь більш свідома. Вони більше знають, чого хочуть. Вони мають бути активними. Я завжди кажу: ми відкриті для всіх. Кожен може подаватися на програми волонтерства”.

Для цього потрібне хороше знання німецької мови.

“Якщо в Україні німецькі волонтери залучені більше до соціальних проєктів, де вони можуть спілкуватися з людьми на побутовому рівні, і багато з літніх людей знають німецьку мову, то від українських волонтерів вимагають знання німецької, бо здебільшого вони потрапляють у ГО, де мусять працювати (меморіальний комплекс, архів, музей). Там інші завдання, очікування й вимоги до волонтерів”.

За рік ГО “Акція спокути заради миру” відправляє в Німеччину від 3 до 5 українських волонтерів.

“Перші волонтери з України почали їздити з 2004 року. Вони там отримують житло, кошти на харчування, страхування – це все за рахунок міжнародних фондів і програм. Для них обов’язково проводять освітні семінари”.

Є програми, за якими можна поїхати не лише в Німеччину, а й у Польщу. У них працюють волонтери з Німеччини, Польщі й України. Для участі в таких проєктах достатньо знати англійську мову.

“Волонтерство – це унікальна можливість ознайомитися, як функціонує інше суспільство, як працюють там ГО, чим вони займаються, як живуть люди. Цей рік молодь може використати, щоби здобути нові навички, зрозуміти, чим хоче займатись у житті”.

За словами Анжели, за останні роки конкурс на волонтаріат не надто високий.

“Часто приходять кваліфіковані люди. Звідси і проблема, що більшість волонтерів згодом залишаються в Німеччині. У нас, на жаль, тенденція зберігається, що після нашого волонтаріату його учасники не повертаються в Україну. Мені це дуже шкода, бо це саме ті, хто потрібні тут. В Україні немає державної програми й держпідтримки, яка б забезпечувала дорогу, проживання й кишенькові кошти волонтерам“.

Є також можливість долучитися до European Solidarity Corps – ця програма для всіх. Можна поїхати до будь-якої країни. Або ж можливо користатися програмою ЄС Erasmus+.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – AllaSerebrina, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення